Справа № 215/1169/25
3/215/727/25
25 серпня 2025 року м. Кривий Ріг
Суддя Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Лиходєдов А.В., розглянувши матеріали, які надійшли від Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 ,
за ст. 130 ч. 1 КУпАП,
Із протоколу слідує, що 10.02.2025 р., о 00:21:00 год., водій ОСОБА_1 , по вул. Марії Рак, 43 в Тернівському районі м. Кривого Рогу, керував транспортним засобом «DAEWOO LANOS», д/н НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів сп'яніння, у встановленому законом порядку, відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України.
Правопорушник у судове засідання не з'явився, надавши до суду клопотання про закриття провадження у справі. В обґрунтування клопотання зазначив, що огляд на стан сп'яніння проводиться відповідно до Інструкції або поліцейським на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціальних технічних засобів, або лікарем у закладі охорони здоров'я. Лише у випадку відмови водія від огляду на місці чи незгоди з його результатами поліцейський зобов'язаний направити особу до медичного закладу.
У матеріалах справи відсутні докази проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу, натомість його було доставлено до відділення поліції, що суперечить вимогам Інструкції. Акт огляду, долучений до протоколу, не підтверджує факту проведення тестування газоаналізатора, а направлення на медичний огляд не містить даних про відмову водія від огляду на місці. Крім того, у протоколі та наявних матеріалах відсутні дані про відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом та передачу його іншій уповноваженій особі.
Правопорушник вважає, що фабула протоколу не узгоджується з фактичними обставинами. З огляду на практику Європейського суду з прав людини, доказування вини у подібних справах має здійснюватися поза розумним сумнівом. Матеріали адміністративної справи не містять належних і допустимих доказів наявності в діях водія ознак правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Суддя, дослідивши матеріали адміністративної справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР № 242946 від 10.02.2025 (а.с.2), рапорт (а.с.4), акт огляду (а.с.5), направлення на огляд водія з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння (а.с. 6), диск з відеозаписом події (а.с. 7), довідку (а.с.8), протокол про адміністративне затримання (а.с.9), анкету (а.с. 10, 11), картку обліку адміністративного затримання (а.с. 12), приходить до висновку, про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи з наступного.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14 ( із змінами, внесеними з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008 р.), судам слід урахувати, що відповідальність за ст.130 КУпАП на стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника. Для притягнення до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли останній почав рухатись.
Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Частиною 1 ст.130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно ст. 251 КУпАП- доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками.
Згідно ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Законом України «Про національну поліцію», чітко визначені підстави, межі та спосіб обмеження вільного пересування громадян. Так, у ст. 35 цього Закону встановлено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби, поінформувавши водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, у разі:
1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху;
2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;
3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;
4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;
5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;
6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;
7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;
8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;
9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.
На цей час діє також Постанова КМУ від 29.12.2021 р. № 1456 «Про затвердження порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану». Однак, матеріалами справи, жодним чином не підтверджено, що інспектори взводу № 1 роти № 1 батальйону № 2 в м. Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області, є уповноваженими особами, відповідно до вказаного вище порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану. Також працівником поліції не зазначено конкретний пункт порядку, у зв'язку з чим він зупинив транспортний засіб.
Жодна з вищевказаних підстав, не була підтверджена та обґрунтована при здійсненні зупинки транспортного засобу, яким начебто керував ОСОБА_1 .. Також доказів щодо керування транспортним засобом «DAEWOO LANOS», д/н НОМЕР_2 , 10.02.2025 р., о 00:21:00 год., водієм ОСОБА_1 , по вул. Марії Рак, 43 в Тернівському районі м. Кривого Рогу, суду не надано.
З відеозапису, долученого до матеріалів справи, вбачається, що працівники поліції рухаються за автомобілем (clip-0), наступний відеозапис відтворюється з моменту, коли працівники поліції намагаються зупинити ОСОБА_1 , який йшов у дворі житлового будинку (clip-1).
Як слідує з висновків в постанові Верховного суду від 15.03.2019 р. у справі № 686/11314/17, рішення Чернівецького апеляційного суду від 13.10.2022 р. у справі № 718/1824/22 «якщо із матеріалів справи про адміністративне правопорушення не вбачається, що водій допустив будь-які порушення правил дорожнього руху, за які його слід було зупинити, у зв'язку із чим всі наступні вимоги працівників поліції водій не був зобов'язаний виконувати, то всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчинені ним адміністративного правопорушення , передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001 р., «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 р. неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. Тобто, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Аналогічна норма міститься і в ст. 62 Конституції України.
У справі «Ушакова проти України» (рішення від 18.06.2015 р., заява № 10705/12) ЄСПЛ відзначив таке: «Суд при оцінці доказів керується критерієм «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою, така доведеність може випливати із сукупності ознак чи не спростованих презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
Суд враховує концепцію ЄСПЛ «Плоди отруйного дерева» (рішення ЄСПЛ у справі «Гефген проти Німеччини») а саме, що якщо первісний доказ отримано з порушенням, то і наступні докази, отримані на підставі цього доказу є недопустимими, в даному випадку первісним доказом є правомірність зупинки автомобіля, і дані дії вчинені з порушенням, що тягне за собою відповідні наслідки.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
При цьому, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, перебирає на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен прийти до висновку про винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, поза розумним сумнівом.
Отже, враховуючи, що згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, вважаю, що в діях ОСОБА_1 відсутнє адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку з чим справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст.245, 247 п.1, 280 КУпАП України,
Провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її захисником протягом десяти днів з дня ухвалення постанови. Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який ухвалив постанову.
Повний текст постанови оголосити 01.09.2025 року о 10:00 годині в залі № 4 Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.