ЄУН 193/1078/25
Провадження № 3/193/442/25
іменем України
23 вересня 2025 року сел. Софіївка
Суддя Софіївського районного суду Дніпропетровської області Кащук Д.А., за участі: секретаря судового засідання Губи О.А., особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області стосовно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , офіційно не працюючого, РНОКПП: НОМЕР_1 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.4 ст.121 КУпАП,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення 22.07.2025 року о 21:18 год. в с.Вишневе, траса Н-11, 54 км, водій ОСОБА_1 , повторно протягом року, керуючи т/з Renault Master, н/з НОМЕР_2 , рухався у темну пору доби на т/з у якого не працювали задні габаритні вогні, чим порушив вимоги п. 31.6 «б» ПДР України.
В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що дійсно 22.07.2025 рухався на т/з Renault Master, н/з НОМЕР_2 , в напрямку м.Кривий Ріг. Коли починав рух усі ліхтарі на автомобілі працювали. Дійсно, після зупинки працівниками поліції його ТЗ на автомобілі не горіли задні габаритні вогні, однак до зупинки про це він не знав. В подальшому задні габаритні вогні запрацювали, свідками чого були працівники поліції. Він просив працівників поліції дати йому можливість дістатись м.Кривий Ріг, де він звернеться до СТО за технічною допомогою з метою перевірки чому задні габаритні вогні тимчасово вимикаються, але працівники поліції проігнорували його прохання та склали на нього протокол за ч.4 ст.121 КУпАП.
Вивчивши матеріали справи, суддя приходить до висновку, що справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст. 121 КУпАП необхідно закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Тобто, адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об'єктивну сторону, об'єкт, суб'єктивну сторону і суб'єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Відповідно до ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Відповідно до ст. 11 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема потрібно навести докази, на яких ґрунтуються висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Згідно з ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, заподіяння майнової шкоди, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідальність за ч. 4 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення настає за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, вчинене повторно протягом року.
Згідно з вимогами п. 31.6 «б» Правил дорожнього руху забороняється подальший рух транспортних засобів, у яких у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості не горять лампи фар чи задніх габаритних ліхтарів.
Тобто, за змістом даної норми, вказівка законодавця про заборону подальшого руху передбачає обізнаність водія про наявне порушення, нехтування ним та продовження руху, тобто вказує на наявність умислу.
Разом з тим, жодних доказів того, що ОСОБА_1 був обізнаний про наявну несправність до відповідного повідомлення поліцейських та всупереч вимог п. 31.6 «б» ПДР України продовжував рух, матеріали справи не містять.
З наданих та досліджених безпосередньо в судовому засіданні відеозаписів не вбачається, що водій мав умисел на вчинення правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 121 КУпАП, а саме керування транспортним засобом з непрацюючими задніми габаритними ліхтарями. Так само не вбачається того, що водій передбачав настання таких шкідливих наслідків або розраховував на їх відвернення, як не доведено обов'язку водія та можливості передбачити такі наслідки. Також слід зазначити, що задні габаритні ліхтарі знаходились позаду автомобіля і не перебували у його постійному полі зору і матеріалами справи не доведено, що водію було відомо під час руху про порушення роботи задніх габаритних ліхтарів. Натомість з відео вбачається, що факт непрацюючих задніх габаритних ліхтарів був невідомий водію до моменту зупинки працівниками поліції .
Крім того, як вбачається з відеозапису, після зупинки транспортного засобу, габарити запрацювали, що підтверджує версію водія про відсутність відповідних несправностей до початку руху та необізнаність ОСОБА_1 про наявну несправність.
Також слід звернути увагу, що ст.121 КУпАП є бланкетною лише щодо несправностей, з якими відповідно до встановлених правил забороняється експлуатація транспортних засобів.
Разом з тим, відповідний перелік таких несправностей містить лише п.31.4 ПДР України, порушення якого ОСОБА_1 не інкриміновано.
Натомість п. 31.6 ПДР України фактично обмежує лише подальший рух транспортного засобу з неробочими габаритними ліхтарями у темну пору доби, проте не утворює заборони його експлуатації в розумінні ст. 121 КУпАП.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, що сформульована у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.12.2010 року №23-рп2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї грунтується на конституційних принципах і правових презумпціях , в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України.
У відповідності до ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
З огляду на викладене та на зазначений конституційний припис, за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 121 КУпАП, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 121 КУпАП.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 247, ст. 283 КУпАП, суддя
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст. 121 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
Постанову суду може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Софіївський районний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Д.А.Кащук