Справа № 214/1409/21
2/214/477/25
Іменем України
23 вересня 2025 року м Кривий Ріг
Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Чернової Н.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Нестеренко К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 214/1409/21 за позовною заявою Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії,
Позивач АТ «Криворізька теплоцентраль» звернувся 23 лютого 2021 року до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 та просив суд стягнути заборгованість за надані житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії, що виникла по АДРЕСА_1 , за період з жовтня 2013 року по лютий 2021 року у сумі 39 521,73 грн., інфляційні втрати в сумі 9 940,39 грн., 3% річних у сумі 3 278,00 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань по сплаті за вказані послуги. В обґрунтування вимог зазначено про надання послуг з постачання теплової енергії до житла відповідачки та порушення нею вимог статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», статті 19 Закону України «Про теплопостачання» та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 за № 630, у результаті чого виникла указана заборгованість. Тому з метою захисту прав виконавця послуг з постачання теплової енергії, позивач просить задовольнити заявлені вимоги.
Ухвалою суду від 16 березня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Заочним рішенням суду від 14 квітня 2021 року задоволено позовні вимоги, стягнуто із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» заборгованість по оплаті за надані житлово-комунальні послуги з централізованого опалення за період з жовтня 2013 р. по лютий 2021 року у розмірі 39 521 грн. 73 коп., інфляційні втрати у розмірі 9940 грн. 39 коп. та 3% річних у розмірі 3278 грн. 00 коп., а всього стягнути 52 740 грн. 12 коп. та 2270 грн. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Ухвалою суду від 18 серпня 2021 року за заявою відповідача скасовано заочне рішення суду від 14 квітня 2021 року у цивільній справі №214/1409/21.
Ухвалою суду від 11 червня 2024 року за клопотанням представника позивача залучено до участі у справі як співвідповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
У судове засідання сторони не з'явилися.
Представник позивача Шевченко Ю.С. звернулась до суду із заявою про розгляд справи за її відсутності, на вимогах наполягає.
Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Мотуз О.В. звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його та відповідача відсутності, проти вимог заперечують в повному обсязі.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 причини неявки суд не повідомили, відзиву на позов не подали.
У додаткових поясненнях представником позивача АТ «Криворізька теплоцентраль» Шевченко Ю.С. зазначено про надання стороною відповідача на підтвердження своєї позиції щодо незаконного нарахування за неотримані комунальні послуги та законності встановленого індивідуального автономного опалення надано наступні докази: копію робочого проекту реконструкції існуючої системи опалення в житловому приміщенні та копію акта № 2 від 02 квітня 2012 року про обстеження приміщення, складеного та підписаного представником КПТМ «Криворіжтепломережа», який не відповідає за формою та переліком осіб, які повинні його підписати додатком № 3,4 Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого 22 листопада 2005 року за № 4. Виданий КПТМ «Криворіжтепломережа» акт № 2 від 02.04.2012 містить лише інформацію про обстеження приміщення. Крім того, на запит позивача КПТМ «Криворіжтепломережа» надано відповідь, що даний акт ними не оформлювався, звернень стосовно розірвання договору з постачання теплової енергії не надходило, нарахування за послугу з централізованого постачання теплової енергії за даною адресою КПТМ «Криворіжтепломережа» здійснювало до моменту передачі особового рахунку. Тому оскільки відповідачі відключилися від централізованого опалення з порушенням порядку, передбаченого чинним законодавством, вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню.
У додаткових поясненнях представником відповідача адвокатом Мотуз О.В. зазначено про погодження відповідачами з КПТМ «Криворіжтепломережа» відключення квартири від системи опалення, що підтверджується письмовими доказами та спростовує доводи позивача про самовільне відключення споживача від мереж централізованого опалення. таким чином у позивача відсутня можливість надавати послуги з централізованого опалення за адресою виникнення боргу, а відтак відповідачі не могли її отримати. Позивач не довів порушення його прав діями відповідачів щодо відключення від централізованого опалення, не надано доказів, що вказане відключення спричинило шкоду йому або третім особам, порушило роботу внутрішньобудинкових мереж, призвело до розбалансування будинку. У квартирі відповідачів відключені стояки централізованої системи теплопостачання, а отже відповідачі не мають фізичної можливості отримувати послуги позивача, як і теплопостачання , якого позивач не надавав. Зазначено щодо пропуску позивачем строків позовної давності, установлені ст. 257 ЦПК України та просить відмовити у задоволенні вимог.
Ураховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, надавши їм оцінку в сукупності, дійшов до такого висновку.
Як установлено судом та підтверджується письмовими доказами, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності від 13.07.2007 на праві спільної часткової власності, кожен по частці, є власниками житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , та спірний період були споживачами послуг, що надаються АТ «Криворізька теплоцентраль» як постачальником теплової енергії для потреб опалення за вказаною адресою.
Договір про надання послуг з централізованого опалення та обслуговування внутрішньо будинкових мереж централізованого опалення між АТ «Криворізька теплоцентраль» та відповідачами не укладався, але житлово-комунальні послуги відповідачам надавались, тобто між сторонами наявні фактичні договірні відносини. Відтак, відсутність укладеного договору про надання послуг з централізованого опалення не виключає обов'язок відповідачів оплачувати житлово-комунальні послуги, а у випадку ухилення від виконання такого обов'язку - нести відповідальність в порядку, встановленому законом. Відповідна правова позиція сформульована у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц, провадження № 61-11107св18, від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16, провадження № 61-26204св18, від 18 травня 2020 року у справі № 176/456/17 (провадження № 61-63св18), Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 14-280цс18, тощо).
Правовідносини по наданню, з одного боку, та споживанню, з іншого боку, комунальних послуг по централізованому опаленню та постачанню теплової енергії, врегульовано Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII (далі - Закон № 2189-VIII), Законом України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 р. № 2633-IV (далі - Закон № 2633-IV) та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила), чинними на момент виникнення правовідносин (утрата чинності 01.05.2022).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону № 2189-VIII, до житлово-комунальних послуг належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 2189-VIII).
Пунктом 5 частини другої статті 7 Закону № 2189-VIIIвстановлено, що індивідуальний споживач зобов'язаний: оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг (частина третя статті 9 Закону № 2189-VIII).
Відповідно до частини шостої статті 19 Закону № 2633-IV, споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Пунктом 18 Правил, передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку.
Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку (пункт 20 Правил).
Згідно пункту 21 Правил, у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) та з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і фактичної кількості днів надання цієї послуги в місяці, який є розрахунковим.
Споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором. Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору. Споживач не звільняється від оплати послуги за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (на іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб.
Докази звернення відповідачів в установленому законодавством порядку з претензіями щодо порушення порядку надання житлово-комунальних послуг АТ «Криворізька теплоцентраль», зміни їхніх споживчих властивостей та перевищення строків проведення аварійно-відновних робіт, складання та підпису відповідних актів-претензій у зв'язку з цим у матеріалах справи відсутні.
Так, згідно з наданим до суду розрахунком, сума боргу по оплаті за постачання теплової енергії до квартири АДРЕСА_2 за період з 01.10.2013 до 01.02.2021 становить у сумі 39 521,73 грн. (а.с. 6). Доказів на спростовування зазначеного не надано, заперечень чи контррозрахунку указаної заборгованості відповідачами не заявлено.
Відповідно до статті 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (частина перша статті 355 ЦК України) та залежно від положень закону або домовленості між співвласниками може належати їм на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності (частина друга статті 355 цього Кодексу). При цьому спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно (частина четверта статті 355 цього Кодексу).
Верховний Суд в постанові 28 листопада 2018 року у справі № 461/14558/14-ц (провадження № 61-13870св18) зазначив, що «переглядаючи справу, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскільки вказана квартира є спільною сумісною власністю відповідачів без визначених часток, заборгованість, яку останні допустили, підлягає стягненню в солідарному порядку, і лише в разі визначення часток, кожен з відповідачів відповідав би за наявну заборгованість пропорційно до своєї частки в квартирі».
Таким чином підлягає стягнення заборгованість за послугу з постачання централізованого опалення відповідно до часток кожного із співвласників.
Стосовно доводів сторони відповідача ОСОБА_1 про встановлення у житловому приміщенні за адресою виникнення боргу автономного опалення, суд вважає необхідним зазначити наступне.
Згідно ксерокопії копії акту №2 від 02 квітня 2012 року (засвідченої представником відповідача), складеного в присутності представника КПТС «Криворіжтепломережа», представника споживача, про наявність видимого розриву на мережі центрального опалення, гарячого водопостачання, ізольованість стояків та заглиблення у стіні, система гарячого водопостачання демонтована; пакет документів наявний, в приміщенні установлено автономне опалення, наявний акт опломбування газового лічильника 01 14 грудня 2010 року. Крім того, зазначено, що за самовільне підключення до мережі КП «Криворіжтепломережа» несе відповідальність споживач.
В обґрунтування позовних вимог позивач надав суду таблицю-розрахунок нарахувань за спожиту теплову енергію та особовий рахунок відповідачів.
Судом встановлено, що на момент від'єднання житлового приміщення від централізованої системи теплопостачання, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , комунальну послугу з постачання теплової енергії за вказаною адресою здійснювало КПТМ «Криворіжтепломережа».
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції Закону України від 24 червня 2004 року №1875-IV, далі - Закону України «Про житлово-комунальні послуги»), статтею 1 якого врегульовано, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Комунальні послуги є результатом господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно із частиною 6 статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Згідно статті 24 Закону України «Про теплопостачання» споживач теплової енергії має право на, зокрема, вибір одного або декількох джерел теплової енергії чи теплопостачальних організацій, якщо це можливо за існуючими технічними умовами.
Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 24 Закону України «Про теплопостачання» споживач теплової енергії має право на вибір, одного або декількох джерел теплової енергії чи теплопостачання, якщо це можливо за існуючими технічними умовами.
Питання відключення від мереж централізованого опалення регулюється Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.
Відповідно до пункту 24 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється (пункт 25 Правил).
Згідно із пунктом 26 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про теплозабезпечення» схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.
Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року №4, який був чинний на момент виникнення правовідносин між сторонами та втратив чинність з 17 вересня 2019 року, визначено процедуру відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води житлового будинку при відмові споживачів від таких послуг.
Відповідно до п.1.2 Порядку, для реалізації права споживачів на відмову від отримання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води орган місцевого самоврядування або місцевий орган виконавчої влади створює своїм рішенням постійно діючу міжвідомчу комісію для розгляду питань щодо відключення споживачів від вказаних мереж.
Згідно з п.2.1. Порядку, для вирішення питання відключення житлового будинку (будинку) від мереж централізованого опалення його власник (власники) повинен (повинні) звернутися до Комісії з письмовою заявою про відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання. До заяви додається копія протоколу загальних зборів мешканця будинку щодо створення ініціативної групи з вирішення питання відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання та прийняття рішення про влаштування у будинку системи індивідуального або автономного опалення. Рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку.
Комісія, після вивчення наданих власником (власниками) документів, у місячний строк приймає рішення щодо відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання, улаштування індивідуальної (автономної) системи теплопостачання та збір вихідних даних і технічних умов для виготовлення проектної документації. Засідання комісії відбувається за участю заявника або його уповноваженого представника. Рішення комісії оформлюється протоколом, витяг з якого у десятиденний строк надається заявникові. Відповідно до п.2.2.1 Порядку, при позитивному рішенні Комісії заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) опалення.
Згідно з п.2.3. Порядку, отримання технічних умов може виконуватися безпосередньо заявником або відповідно до договору проектною чи проектно-монтажною організацією. Проект індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання виконує проектна або проектно-монтажна організація на підставі договору із заявником. Проект узгоджується з усіма організаціями, які видали технічні умови на підключення будинку до зовнішніх мереж.
Відповідно до п.2.5 Порядку, відключення приміщень від внутрішньо будинкових мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання та власника, наймача (орендаря) квартири, або уповноваженої ним особи.
Згідно з п.2.6 Порядку, по закінченню робіт складається акт про відключення будинку від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання і в десятиденний термін подається заявником до Комісії на затвердження.
Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 169 від 06 листопада 2007 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2007 року за №1320/14587, були внесені зміни до Порядку від 22 листопада 2005 року №4, які унеможливлюють відключення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання окремих квартир у багатоквартирному будинку і дозволяють таке відключення лише будинку в цілому.
08 лютого 2006 року Виконкомом Криворізької міської ради було ухвалено рішення №90 «Про створення комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води» створено комісію для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання.
На час встановлення індивідуального автономного опалення в квартирі відповідачів, було чинним рішення Виконкому Криворізької міської ради №90 «Про створення комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води», згідно якого споживач мав право відмовитися від послуги та відключитися від системи центрального опалення, але тільки після позитивного рішення Комісії щодо відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідачі не звертались до Комісії з письмовою заявою про відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання.
Більш того, наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №169 від 06 листопада 2007 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2007 року за №1320/14587, були внесені зміни до Порядку від 22 листопада 2005 року №4, які унеможливлюють відключення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання окремих квартир у багатоквартирному будинку і дозволяють таке відключення лише будинку в цілому.
Таким чином, суд дійшов висновку, що процедура відключення квартири відповідачів від мережі централізованого опалення була проведена самовільно, з порушенням діючого законодавства, оскільки відповідачами не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження додержання ними Порядку від 22 листопада 2005 року №4 (зі змінами згідно Наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №169 від 06 листопада 2007 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2007 року за №1320/14587) при відключенні своєї квартири від мереж централізованого опалення.
За таких обставин суд вважає, що наявні всі підстави вважати відключення квартири відповідачів, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , від мережі централізованого опалення самовільним, оскільки таке відключення було проведено з порушеннями норм встановлених законодавством, що діяло на той час.
Разом з тим, представником відповідача ОСОБА_5 заявлено про застосування наслідків пропуску позивачем строків позовної давності.
За нормами статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Частиною четвертою статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Частинами першою, п'ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Позовна давність, відповідно до частини першої статті 260 ЦК України, обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього кодексу.
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті).
Аналіз зазначених норм цивільного права визначає, що за щомісячними платежами перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи, можуть належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій, такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27 квітня 2020 року у справі № 3-269гс16.
Як убачається з наданого позивачем розрахунку та бухгалтерської довідки, у період 01.12.2013 до 01.10.2016 за вказаною адресою було проведено оплати в сумі по 0,01 грн. та 0,02 грн., які суд не може приймати до уваги як здійснення оплати в рахунок погашення боргу, оскільки стороною позивача не надано на спростування доводів відповідача виписку по рахунку на підтвердження вчинення боржниками активних дій з погашення боргу: вчинення боржником таких дій з виконання зобов'язання вважається таким лише за умови здійснення боржником або його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою. Суду невідомо походження щомісячної оплати символічних сум в 0,01 грн. та 0,02 грн. в зазначений період, представником позивача не надано письмових пояснень в цій частині доводів відповідача, а отже строк позовної давності не було перервано діями відповідачів.
Разом з тим, згідно Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Подібний висновок висловлено у постановах Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22) та від 19 квітня 2023 року у справі № 199/782/21 (провадження № 61-1323св23).
Тому суд ураховує положення Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX, який набрав чинності 02 квітня 2020 року, відповідно до якого трирічний строк позовної давності було продовжено на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) та з огляду на встановлений Кабінетом Міністрів України карантин з 12 березня 2020 року, підлягає стягненню заборгованість за період з 02.04.2017 по 01.02.2021 в сумі 25 240,10 грн.
Крім того, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст. 625 ЦК України).
За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Правовідносини, які склалися між сторонами щодо надання та отримання житлово-комунальних послуг, є грошовими зобов'язаннями, у яких, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК), - вимагати сплату грошей за надані послуги.
Зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання (постанови Верховного Суду України від 14 листопада 2011 р. у справі № 6-40цс11, від 20 червня 2012 р. у справі № 6-68цс12, від 30 жовтня 2013 р. у справі № 6-59цс13; постанова Верховного Суду від 17 січня 2020 року у справі № 369/88/17, провадження № 61-4924св18), оскільки неправомірними діями відповідачки позивачеві було завдано збитків, по суті матеріальної шкоди, яка виражена в грошовому еквіваленті, а відтак є грошовим зобов'язанням, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних узгоджуються з положеннями частини другої статті 625 ЦК України та частково погоджується з наданим позивачем розрахунком з урахуванням строків позовної давності.
Статтею 89 ЦПК України встановлено, що виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Ураховуючи, що цивільне судочинство згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України здійснюється на засадах змагальності сторін та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, так як відповідно до частини 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, беручи до уваги, що обставини, на які посилається позивач, як на підстави для задоволення позову, частково знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог.
Згідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, згідно зі ст.141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів, в рахунок відшкодування судового збору суму, пропорційну розміру задоволених вимог виходячи з розрахунку: 28 730,95 грн. (сума боргу, задоволена судом) * 2 270,00 грн. (сума сплаченого судового збору) / 52 740,12 грн. (сума, заявлена до стягнення) = 1 236,62 грн..
Керуючись ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, ч.2 ст.247, 258-259, 263-265, 273, 274, 277 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» про стягнення заборгованості за комунальні послуги - задовольнити частково.
Стягнути у рівних частках з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» заборгованість за послуги з централізованого опалення, надані за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 02.04.2017 по 01.02.2021 в розмірі 25 240 (двадцять п'ять тисяч двісті сорок) гривень 10 коп.,інфляційні втрати в розмірі 2 108 (дві тисячі сто вісім) гривень 97 коп., 3% річних в розмірі 1 381 (одна тисяча триста вісімдесят одна) гривня 88 коп.
Стягнути у рівних частках з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору суму в розмірі 1 236 (одна тисяча двісті тридцять шість) гривень 62 коп.
У задоволенні іншої частини вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. . Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду складено 23 вересня 2025 року.
Відомості про сторін:
Позивач Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль», код ЄДРПОУ 00130850, м. Кривий Ріг, вул. Електрична 1.
Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , останнє відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , останнє відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя Н.В. Чернова