Справа № 185/8235/25
Провадження № 1-кп/185/1318/25
23 вересня 2025 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області колегіально у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря - ОСОБА_4
розглянувши у закритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 22025040000000175 від 02 лютого 2025 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 258, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 258, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 258, ч. 1 ст. 263-1 КК України,
за участю:
прокурора - ОСОБА_8 ,
обвинувачених - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
захисника обвинувачених - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
ОСОБА_11 ,
потерпілого - ОСОБА_12 ,
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , зазначивши, що останній може переховуватись від суду, перебуваючи під загрозою застосування тяжкого покарання у випадку визнання його винуватим у вчиненні злочину; незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення. На даний час вищезазначені ризики, на думку прокурора, продовжують існувати, тому з метою їх запобігання, досягнення дієвості даного кримінального провадження необхідно продовжити строк дії запобіжного заходу - тримання під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_5 зазначив, що не бажає висловлюватись. Його захисник заперечував проти продовження строку тримання під вартою, прохав застосувати домашній арешт за адресою реєстрації в м. Одесі.
Також прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , щодо якого заявлено аналогічні ризики.
Обвинувачений ОСОБА_6 вказав, що не бажає висловлюватись. Захисник заперечувала проти продовження строку тримання під вартою вказала, що ризики є припущенням прокурора. Має двох батьків з інвалідністю, яким важко себе обслуговувати.
Прохала застосувати домашній арешт за місцем проживання.
Також прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_13 , зазначивши про наявність таких самих ризиків.
Обвинувачений ОСОБА_13 вказав, що він не приймав участі в теракті та прохав застосувати домашній арешт. Захисник вказав, що в клопотанні зазначено назву суду як Покровський суд, а самі зазначені ризики зменшились внаслідок спливу часу та вони нічим не підтверджені.
З'ясувавши думку сторін, вивчивши обвинувальний акт, суд приходить до наступного висновку.
Дійсно в мотивувальній частині клопотання зазначено про його подання до Покровського суду, однак саме клопотання адресоване Павлоградському суду, тому така помилка не впливає на необхідність розгляду вказаних клопотань та по своїй сут є не суттєвою.
У ст. 178 КПК України передбачений перелік обставин, що враховуються судом при вирішенні питання про запобіжний захід, серед яких вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.
Відповідно до ч.6 ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Так, строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого щодо обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 закінчується 26 вересня 2025 року. Даний запобіжний захід застосований на підставі ухвали суду.
Як встановлено, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого та тяжкого злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до дванадцяти років.
На стадії дослідження доказів суд не вирішує питання доведеності пред'явленого обвинувачення та не надає оцінки доказам.
Тому в цьому аспекті суд вирішує, лише питання навності чи відсутності ризиків які обґрунтовує прокурор та не вдається в питання доведення винуватості в інкримінованому обвинуваченні.
Так, згідно з положеннями п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України - при оцінці існування ризику кримінального провадження, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, слід враховувати, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, у разі визнання винним в інкримінованих злочинах. В цьому контексті, суд враховує, адреси проживання обвинувачених та місце вчинення інкримінованих їм дій.
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування».
Дані обставини свідчать про наявність ризику залишення обвинуваченими ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 свого місця проживання (у випадку застосування щодо них більш м'якого запобіжного заходу) з метою переховування від суду.
Що стосується ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, то суд вже вдруге зазначає, що даний ризик відсутній, оскільки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є раніше не судимими особами. Доводи прокурора про те, що ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 можуть вчинити інші кримінальні правопорушення за наявності даних про відсутність судимостей та без відповідної підозри щодо вчинення інших кримінальних правопорушень або внесення відповідних відомостей до ЄРДР є передчасними.
Водночас суд враховує ризик можливого впливу на свідків, адже судовий розгляд даного кримінального провадження станом на 23 вересня 2025 року розпочато, але свідки не допитані, а суд може оцінити вагомість їх показів тільки після їх допиту.
Жодних доказів на підтвердження неможливості тримання обвинувачених в умовах установи попереднього ув'язнення обвинуваченими та стороною захисту не надано. Доводи захисника обвинуваченого ОСОБА_6 про наявність в нього двох батьків, які є особами з інвалідністю і які потребують допомоги, суд відхиляє, бо як слідує з інкримінованого обвинувачення ця обставина не заважала обвинуваченому покинути своє місце проживання та прибути до м.Павлограду, де можливо було вчинено інкриміноване йому діяння.
Таким чином, суд приходить до висновку, що дані про особу обвинувачених, дані про наявність встановлених судом ризиків свідчать на користь позиції сторони обвинувачення. Альтернативні запобіжні заходи на даний час не попередять вказані ризики, тому з метою запобігання їм суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченим строк тримання під вартою.
З підстав зазначених вище й слід відмовити в застосуванні щодо обвинувачениих запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Крім того, згідно ст.183 КПК України, під час дії воєнного стану, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, зважаючи на те, що обвинувачені ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні в тому числі умисного особливо тяжкого злочину проти громадської безпеки, передбаченого ч.2 ст.258 КК України, беручи до уваги, що на даний час на території України введено воєнний стан, враховуючи, характер інкримінованого кримінального правопорушення, суд в даному випадку вважає за доцільне не визначати розміру застави.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 183, 372 КПК України, суд
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити до 21 листопада 2025 року.
Строк дії ухвали в частині продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою закінчується 21 листопада 2025 року включно.
Відмовити в клопотанні захисника про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , продовжити до 21 листопада 2025 року.
Строк дії ухвали в частині продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою закінчується 21 листопада 2025 року включно.
Відмовити в клопотанні захисника про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , продовжити до 21 листопада 2025 року.
Строк дії ухвали в частині продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою закінчується 21 листопада 2025 року включно.
Відмовити в клопотанні захисника про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а для осіб, які перебувають під вартою, - протягом того же строку з моменту вручення копії ухвали.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3