Справа № 185/2747/25
Провадження № 2/185/3763/25
іменем України
24 вересня 2025 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Болдирєвої У.М.
з участю секретаря судового засідання Бублик А.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у місті Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням,
ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням.
Позивачка посилається на те, що відповідач є її сином і власником житлового будинку АДРЕСА_1 .
Після смерті чоловіка позивачка залишилася проживати у зазначеному будинку разом з сином і як член сім'ї власника має право користування будинком. У цьому будинку зареєстровано її постійне місце проживання та зберігається все її майно.
Починаючи з 27 лютого 2025 року відповідач не пускає позивачку до будинку, перешкоджаючи у користуванні ним, забрав ключі від вхідних дверей.
Позивачка просить:
-зобов'язати відповідача не перешкоджати їй входити та користуватися літньою кухнею та будинком АДРЕСА_1 у будь-який час, надати їй ключі від вхідних дверей зазначеного будинку або їх дублікат,
-вселити її до будинку АДРЕСА_1 .
У судовому засіданні позивачка та її представники підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.
Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що будинок АДРЕСА_1 є його особистою власністю, у матері є інше нерухоме майно - будинок, який вона успадкувала від бабусі. Крім того він не перешкоджає матері користуватися його будинком, вона приходить коли захоче. Наразі він мешкає в будинку з ОСОБА_3 , з якою перебуває у фактичних шлюбних відносинах, та її двома дітьми. У матері з ОСОБА_3 не склалися відносини, постійно виникають сварки та скандали.
З пояснень сторін, їх представників та матеріалів справи судом установлено, що ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2 , їх місце проживання зареєстроване за однією адресою: АДРЕСА_1 .
Будинок АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 , однак у цьому будинку ніхто не зареєстрований. Фактично в будинку проживають його власник ОСОБА_2 та його співмешканка ОСОБА_3 з двома дітьми. Як зазначає позивачка, відповідач та його співмешканка не пускають її до будинку, перешкоджають ним користуватися, що змусило її звернутися до суду.
Факт перешкоджання відповідача своїй матері у користуванні житловим будинком підтвердила у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 , яка пояснила, що будинок, в якому проживає відповідач, збудували позивачка та її чоловік у сімдесяті роки, позивачка жила в цьому будинку з сином після смерті чоловіка, відмовившись від свого права на спадщину на користь сина, бо довіряла йому. На даний час син та його співмешканка не пускають позивачку до будинку, не дають їй ключі, позивачка змушена була піти жити до дочки ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_2 .
Відповідно до положень статті 405 Цивільного кодексу України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Як визначено статтею 3 Сімейного кодексу України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Місце проживання ОСОБА_1 зареєстроване за однією адресою з сином ОСОБА_2 , отже на підставі кровного споріднення та спільного зареєстрованого місця проживання позивачка є членом сім'ї власника житлового будинку АДРЕСА_1 , отже має право користування цим житловим приміщенням згідно з частиною 1 статті 405 Цивільного кодексу України.
Власник житла не має права перешкоджати матері як члену своєї сім'ї користуватися належним йому житловим будинком, натомість повинен визначити житлове приміщення (кімнату), яке вона має право займати.
Як пояснила у судовому засіданні ОСОБА_1 , у неї в будинку сина є своя кімната, однак син та його співмешканка не пускають її до будинку, пропонують жити в старій хаті, яка дісталася їй у спадок, або в однокімнатній квартирі в місті Павлограді, яка належить співмешканці сина. Вона на це не погоджується, оскільки стара хата не придатна для проживання, а у міській квартирі вона жити не бажає.
Як визначено частиною 1 статті 383 Цивільного кодексу України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Виходячи зі спільної адреси зареєстрованого місця проживання позивачка належить до членів сім'ї свого сина і фактично проживала разом з ним в одному будинку до лютого 2025 року. Дійсно позивачці на праві власності належить житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , однак згідно наданих сторонами пояснень та фотографій цей будинок побудований у сорокових роках минулого століття і потребує капітального ремонту, якийсь час в ньому тримали худобу. Отже фактично в будинку відсутні належні умови для проживання.
Зважаючи на загальні засади цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність, власник житлового будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_2 не має перешкоджати своїй матері ОСОБА_1 користуватися належним йому житловим приміщенням, зважаючи на те, що мати є членом його сім'ї і відмовилася на його користь від своєї частки у праві власності на цей будинок, яку могла б успадкувати після смерті чоловіка. Відмова від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця не є тотожною відмові від права користування житлом як члена сім'ї цього спадкоємця.
Тому позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Як визначено частиною 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивачкою сплачений судовий збір у розмірі 1211 грн 20 коп що підтверджується квитанцією № 0032810067 від 14 березня 2025 року (а.с.1).
Позовні вимоги підлягають задоволенню, тому судові витрати на сплату судового збору слід стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .
Керуючись статтями 264-265 ЦПК України, суд
Задовольнити повністю позов ОСОБА_1 .
Вселити ОСОБА_1 до будинку АДРЕСА_1 .
Зобов'язати ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкод у користуванні будинком АДРЕСА_1 .
Зобов'язати ОСОБА_2 надати ОСОБА_1 ключі від вхідних дверей будинку АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору у розмірі 1211 (тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
- ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
- ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя У.М. Болдирєва