Справа № 183/4125/23
№ 1-кп/183/751/25
22 вересня 2025 року м. Самар
Колегія суддів Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12023000000000496 відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Балаклія Харківської області, громадянки України, зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України,
за участі:
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
обвинуваченої ОСОБА_5
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_5 , мотивував свою позицію тим, що, ризики, які були враховані судом при обранні їй запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на досудовому розслідуванні не змінилися, нових обставин для зміни запобіжного заходу стосовно обвинуваченої не з'явилося, тому продовження застосування вказаного запобіжного заходу на етапі судового провадження необхідне для забезпечення розгляду кримінального провадження.
Захисник обвинуваченої заперечував проти задоволення клопотання прокурора, зазначив, що відсутні докази, які б підтверджували ризики, які вказав прокурор, просив змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді застави або у вигляді домашнього арешту.
Обвинувачена заперечувала проти задоволення клопотання, підтримала думку захисника.
Вислухавши думку учасників судового процесу, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.
Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.
При вирішенні клопотання прокурора про необхідність продовження дії застосування обвинуваченій запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ст. 177 КПК України, а саме: ОСОБА_5 обвинувачується вчиненні у особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна.
Колегія суддів вважає, що сторона обвинувачення довела наявність достатніх підстав вважати, що обвинувачена ОСОБА_5 може вчинити дії передбачені п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховуватись від суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності, у зв'язку з тим, що остання обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, санкція за який передбачає покарання виключно у вигляді позбавлення волі, а тому, усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання, в разі застосування більш м'якого запобіжного заходу, остання буде переховуватися, з метою уникнення покарання.
Крім того, доведеним також є ризик вчинення обвинуваченою ОСОБА_5 дій передбачених п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні. Вказаний ризик підтверджується тим, що ОСОБА_5 та свідки у даному кримінальному провадженні є жителями одного і того ж населеного пункту, таким чином, остання може здійснювати тиск на свідків, а також перешкоджати провадженню іншим чином.
Також актуальним є ризик вчинення обвинуваченою ОСОБА_5 дій, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, наявні підстави вважати, що остання підтримуючи та виражаючи свою позицію з підтримки повномасштабного вторгнення, окупації територій України російською федерацією може продовжувати свою протиправну діяльність і тим самим може вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Колегія суддів вважає, що застосування більш м'якого запобіжного заходу, не забезпечить ненастання існуючих ризиків та належної процесуальної поведінки обвинуваченої.
У зв'язку з цим суд враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ), який у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 року зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».
Тому, на думку колегії суддів, на цей час продовжують існувати ризики, передбачені п. 1, п. 3, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченій в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в рішеннях ЄСПЛ у справах «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії».
Окрім цього, враховуючи вимоги ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.111 КК України, отже суд враховує імперативний характер ч. 6 ст.176 КПК України, що містить категоричний припис щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і не передбачає будь-якої іншої альтернативи при розгляді питання щодо продовження дії запобіжного заходу.
Також з урахуванням того, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, вчиненого під час дії воєнного стану та передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, колегія суддів не визначає розмір застави обвинуваченій.
Отже, враховуючи всі обставини по справі, клопотання прокурора підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 314, 331, 376 КПК України, колегія суддів,
Обвинуваченій у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, ОСОБА_5 , продовжити строк раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 17 листопада 2025 року включно.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3