Справа № 183/1732/25
№ 1-кп/183/1534/25
24 вересня 2025 року м. Самар
Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянув у судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 62024170030000283 відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Світловодськ, Кіровоградської області, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, не одруженого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», несудимого,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
за участю прокурора - ОСОБА_4
обвинуваченого - ОСОБА_3
захисника - ОСОБА_5
Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 .
В обґрунтуванні якого зазначив, що продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які продовжують існувати, а саме:
• переховуватися від суду, так як йому може загрожувати позбавлення волі строком від п?яти до десяти років, у зв?язку із чим останній з метою уникнення кримінальної відповідальності може виїхати за межі Кіровоградської області та потрапити на даний час непідконтрольні Україні території;
• незаконно впливати на свідків, так як підозрюваному в разі визначення його винуватим, загрожує покарання строком від п?яти до десяти років, а також з урахуванням бажання уникнути відповідальності, усвідомлюючи тяжкість покарання та вагомості доказів обґрунтованості підозри, незаконно впливати на свідків, як тих, що вже допитані у проваджені і дають свідчення так і тих, що підлягають встановленню та допиту, з метою зміни та дачі показів останніми на його користь. Реальність настання вказаного ризику, підтверджена в т.ч. самими обставинами вчинення злочину, який йому інкриміновано, зокрема з тим, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину проти встановленого порядку несення військової служби.
• перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, тобто вводити слідство в оману, ухилятись від викликів прокурора та суду;
• вчиняти нові кримінальні правопорушення, так як обвинувачений ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину, скоєного проти встановленого порядку несення військової служби, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п?яти до десяти років.
Більш м?які запобіжні заходи неможливо застосувати з підстав, того, що ОСОБА_3 має змогу виїхати за межі області, а також на підставі ч. 8 ст. 176 КПК України.
Відповідно до постанови пленуму Верховного суду України N? 4 від 25.04.2003 взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв?язку з він обирається за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України можуть не забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов?язків і його належної поведінки.
Положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практика Європейського суду з прав людини, передбачають, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
У рішенні від 26.06.1991, справа «Лательє до Франції», зазначено, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу, та є обґрунтованим.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину, обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин, покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв?язки з суспільством.
Враховуючи вищевикладене, прокурор просив задовольнити клопотання
Захисник в судовому засіданні, на питання щодо задоволення клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 просив відмовити. Також зазначив, що подане прокурором клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, датоване 29.07.2025 року, в тексті даного клопотання зазначено, що строк тримання під вартою спливає 27.04.2025 року.
Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав позицію свого захисника.
Прокурор на зауваження захисника повідомив суду, що дані помилки в датах є технічними і фактично є описками.
Вислухавши думку учасників судового процесу, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.
Продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Відповідно до ч.1 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.
Посилання захисника про наявність розбіжностей в поданому клопотанні в частині вказівки на неактуальні дати, суд відхиляє, оскільки дані помилки є описками.
При вирішенні клопотання прокурора про необхідність продовження обвинуваченому раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Перед судом прокурором доведено, що на теперішній час продовжують існувати та не зменшились передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризики, які стали підставою для застосування та продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та які суд вважає достатньо обґрунтованими.
Враховуючи сукупність викладених обставин, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, для запобігання вищевказаним ризикам, суд дійшов висновку, що відносно обвинуваченого доцільно продовжити дію застосованого раніше до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вказане в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в рішеннях ЄСПЛ у справах «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії».
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Дослідивши відомості про особу обвинуваченого, суд вважає, що відносно ОСОБА_3 можливо визначити розмір застави у кримінальному провадженні у розмірі - двадцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60 560,00 грн., оскільки такий розмір є цілком достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, та покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 331, 376 КПК України, суд
Клопотання прокурора Кропивницької спеціалізованої прокуратури в сфері оборони Південного регіону ОСОБА_4 , про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України - задовольнити.
Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, по 21 листопада 2025 року включно.
Визначити заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто в сумі 60560,00 грн..
Застава вноситься в національній грошовій одиниці на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ, отримувач коштів: ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, банк отримувача: Держказначейська служба України м. Київ, рахунок отримувача: UA158201720355229002000017442, призначення платежу: застава за (П.І.Б. дата народження особи за яку вноситься заставу), згідно ухвали (назва суду).. від… (дата ухвали).. номер ухвали суду, ОСОБА_6 .Б підозрюваного (обвинуваченого), ЄДРПОУ 26239738, Код банку отримувача (МФО) 820172.
При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_3 - з-під варти звільнити.
У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_3 наступні обов'язки:
1) прибувати до прокурора чи суду за першою вимогою;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу прокурора чи суду;
3) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) здати на зберігання паспорт громадянина України для виїзду за кордон;
5) утриматися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.
Роз'яснити ОСОБА_3 , що відповідно до ч. ч. 8, 9 ст. 182 КПК України у разі, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом слідчого, прокурора або суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Ухвала про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1