іменем України
Справа № 210/5229/25
Провадження № 1-кп/210/624/25
24 вересня 2025 року
Металургійний районний суд міста Кривого Рогу в складі:
Головуючої - судді ОСОБА_1
за участі секретарів судового засідання: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
сторони та учасники кримінального провадження, які приймали участь у судовому розгляді: прокурори Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , обвинувачений ОСОБА_10 , захисник обвинуваченого ОСОБА_11 , потерпілий - ОСОБА_12
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривий Ріг кримінальне провадження, внесене 08 червня2025 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12025041710000586 щодо:
ОСОБА_10 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянин України, освіта неповна середня, одружений,на утриманні має малолітніх дітей: ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 , який обіймає посаду курсанта навчального взводу навчальної роти 3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі ст. 89 КК України раніше не судимий
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 187 КК України
І. Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 на всій території України введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово послідовно безперервно продовжувався та діяв на момент події кримінального правопорушення, оскільки останнього разу Указом Президента України №235/2025 від 15.04.2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 09 травня 2025 року строком на 90 діб. Даний Указ затверджено Законом України № 4356?IX від 16.04.2025.
ОСОБА_10 , будучи курсантом навчального взводу навчальної роти 3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх діянь і передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, всупереч інтересам служби, в порушення вимог ст. 68 Конституції України, ст. ст. 9, 11, 16, 28, 29, 30, 31, 35-38, 127-128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV, ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарною статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV та Військової присяги, вчинив злочин проти власності за наступних обставин.
Так, 07.06.2025 близько 23:03 години ОСОБА_10 перебуваючи біля магазину «АТБ-маркет №114», що розташований по вулиці Соборності, будинок №98-Б, Металургійного району, міста Кривого Рогу, зустрів раніше незнайомого ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , де в ході спілкування помітив наявність в ОСОБА_12 грошових коштів, що перебували у лівій кишені штанів, одягнених на останньому та були помітні візуально. Після чого, в ОСОБА_10 раптово виник злочинний умисел, спрямований на напад з метою ОСОБА_15 , поєднанийізнасильством, небезпечним для життячиздоров'я особи.
Того ж дня, близько 23:18 години, ОСОБА_10 реалізуючи раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном, пішов слідом за ОСОБА_12 , який направився в бік адреси свого мешкання по АДРЕСА_3 . Проходячи по відкритій ділянці місцевості, що є прибудинковою територією гуртожитку по площі Домнобудівників, будинок №2, Металургійного району, міста Кривого Рогу, з метою особистого збагачення, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, діючи умисно, в умовах воєнного стану, ОСОБА_10 наздогнав ОСОБА_12 , та наніс йому зі спини один удар кулаком правої руки в область обличчя праворуч. Після чого, ОСОБА_12 розвернувся обличчям до ОСОБА_10 , та в цей момент ОСОБА_10 завдав один удар ногою в область щелепи ОСОБА_12 , внаслідок чого останній, втративши рівновагу, впав на землю. Після цього ОСОБА_10 , застосовуючи до ОСОБА_12 насильство, небезпечне для життя та здоров'я,наніс ще один удар ногою в область щелепи ОСОБА_12 , який лежав на землі, заподіявши своїми діями останньому тілесні ушкодження.
Так, у ОСОБА_12 виявлено синець обличчя, переломи нижньої щелепи праворуч та ліворуч ускладнені гострим посттравматичним остеомієлітом нижньої щелепи праворуч, абсцесом підщелепної ділянки. Ушкодження в області обличчя (синець, переломи нижньої щелепи) за характером відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесним ушкодженням, за ознакою тривалого розладу здоров'я більше 21 доби. П 2.2.2. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995.
Надалі, ОСОБА_10 , діючи задля досягнення злочинного умислу, з силою, шляхом ривку вирвав з лівої кишені штанів ОСОБА_12 грошові кошти в сумі 22000,00 гривень. Після чого, ОСОБА_10 з місця скоєння злочину з викраденим майном втік, обернувши викрадене на свою користь та розпорядившись ним на власний розсуд, тим самим, завдавши ОСОБА_12 майнової шкоди на суму 22000,00 гривень.
Дії ОСОБА_10 кваліфікуються за ч.4 ст. 187 КК України за ознаками: нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений в умовах воєнного стану.
ІІ. Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви їх оцінки
Відповідно до статті 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. За вимогами статті 95 КПК України суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу.
Допитаний під час судового розгляду потерпілий ОСОБА_12 суду показав, що подія злочину мала місце біля супермаркету АТБ на кільці Косіора, приблизно о 23:00, влітку - 07.06.2025 р., Він йшов додолму з магазину. Він проживає недалеко від АТБ, на площі Домнобудівників. Відчув удар зі спини, в обличчя, не пам"ятає як, але він впав та опинився на землі. Вдарили з правого боку. Коли він вже лежав на землі, обвинувачений забрав у нього 22000,00грн. В цей день він отримав заробітну плату у розмірі 29000,00грн. Готівку хотів покласти через банкомат на карту, ще на Зарічному, але поклав лише 5000,00грн., тому що банкомат зламався. Нападником був саме обвинувачений, точно не може сказати було більше ніж два удари, так як був тоді у стані сп"яніння. Від удару у нього напухла щока, яка почала гноїтися, також був перелом. Нападника бачив, бо коли обвинувачений наздогнав його зі спіни та наніс 1 удар, він розвернувся до ОСОБА_10 обличчям, і в цей час отримав ще удар, та невтримався на ногах, упав. Кошти він тримав у лівій кишені, та намагався їх притримати рукою, лежачі на землі, але обвинувачений висмикнув ці кошти шляхом ривку з кишені силоміць.
Щодо міри покарання - просив не призначити максимальне покарання, та призначити покарання, наближене до мінімального. Також зазначив, що гроші, які у нього забрав ОСОБА_10 йому повернули, у розмірі 22000,00грн. Цивільний позов у кримінальному провадженні щодо відшкодування моральної шкоди та витрат на лікування не подає.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений вину у пред'явленому обвинуваченні щодо нападу і викрадення грошових коштів потерпілого в розмірі 22000,00грн, за обставин, викладених у обвинувальному акті, визнав у повному обсязі. Проте зазначив, що не погоджується з тим, що за змістом обвинувального акту він іменується як військовослужбовець, оскільки не складав присягу. Надав показання, згідно яких на початку літа 2025 року він гуляв пізно увечорі в районі кільця Косіора, хотів скупитися, побачив потерпілого (дядя ОСОБА_16 ), який раніше йому не був знайомим. У потерпілого був пакет, в якому була горілка. У нього виник раптовий умисел забрати у ОСОБА_12 грошові кошти, тому пішов за потерпілим. Бив долонею, в обличчя, потерпілий впав, тоді він реалізував свою мету. Кошти витратив на придбання продуктів харчування, тощо. У нього велика сім"я, 4 дітей, дружина, матір, якій 62 роки і вона хворіє. Кається і вибачається перед потерпілим. Просить суворо не карати, обіцяє виправитись.
Згідно з вимогами кримінального процесуального закону, тягар доведення обґрунтованості обвинувачення та, відповідно, надання доказів винуватості покладено на сторону обвинувачення, суд з власної ініціативи не може вживати активних дій для забезпечення явки свідків, які були допитані на стадії досудового розслідування, оскільки це суперечитиме засаді об'єктивності і неупередженості суду, відображеної, зокрема, у частині 6 статті 22 КПК (Постанова ВС від 29.07.2020р. у справі № 740/526/19 провадження № 51-212 км 20). Аналогічно, суд самостійно не визначає обсяг письмових доказів, якими обгрунтовується обвинувачення.
На підготовчому судовому засіданні обвинуваченому роз"яснено право на колегіальний розгляд справи, проте обвинувачений не виявив бажання скористатися цим правом.
На виконання вимог статті 349 КПК України судом з'ясовано думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити, та про порядок їх дослідження.
Сторона обвинувачення та захисту , потерпілий та обвинувачений, не наполягали на допиті у судовому засіданні свідків, оскільки обвинувачений визнає фактичні обставини, за яких відбулася подія злочинів, які йому інкримінуються.
Сторони кримінального провадження, враховуючи визнання обвинуваченим своєї вини, а також те, що обвинувачений визнає і не спростовує фактичні обставини, покладені в основу обвинувачення, вважали недоцільним дослідженням усієї сукупності доказів.
Прокурор клопотав про застосування положень частини 3 статті 349 КПК України та просив не досліджувати усю сукупність доказів, якими підтверджуються обставини справи, оскільки обвинувачений фактичні обставини вчинення злочину визнає повністю.
Обвинувачений, та його захисник, кожен окремо, дане клопотання підтримали.
Потерпілий проти такого порядку не заперечував.
Проте приймаючи до уваги тяжкість злочину та санкцію статті, а також те, що ОСОБА_10 останній не погоджується із тим, що йому інкримінується вчинення злочину у статусі військовослужбовця, суд визнав недоцільним застосування положень ч.3 ст. 349 КПК України. З урахуванням думки сторін кримінального провадження та потерпілого, судом досліджено письмові докази (протоколи слідчих дій), характеризуючий матеріал, постанови про визнання речових доказів, надані стороною захисту, та матеріали, надані стороною захисту, які характеризують обвинуваченого.
Окрім безпосередньо отриманих під час судового розгляду показань обвинуваченого та потерпілого, вина ОСОБА_10 у вчиненні злочину за частиною 4 статті 187 КК України підтверджується дослідженими, з урахуванням позицій учасників судового провадження, письмовими доказами.
Протоколом огляду документа від 10.06.2025 року, зафіксовано огляд оптичного диску, на якому містяться відеозаписи з камер відеоспостереження магазину "АТБ-маркет № 114" ТОВ "АТБ-маркет № 114" за 07/06/2025 з 22:45:15 по 23:40:03. При цьому на записах вбчачається, що потерпілий ОСОБА_12 з пакетом в руках виходить з магазину о 22658:46, спілкується з дівчатами та хлопцями , які стоять біля входу. О 23:02:50 в кадрі з"являється два чоловіки, один помірної спортивної статури, одягнутий у футболку чорного кольору, штани чорного кольору, капці темного кольору, із наплічною сумкою через плече, а другий повної статури, у футболці сірого кольору з надписом на грудній клітині чорного кольору PUMA, бриджі темного кольору зі смужками білого кольору по бокам, кросівки темного кольору із білими вставками, з сумкою наплічною чорного кольору, одягнуту через праве плече в кепці синього кольору (обвинувачений), смикають за ручку двері до магазину, який зачинено (а.с. 80-84). Сторони не клопотали про відтворення відеозапису, додатку до протоколу огляду документа, оскільки погоджуються із змістом протоколу огляду.
Обвинувачений не заперечував, що саме його зафіксувала камера відеоспостереження з магазину АТБ, і що в подальшому йому повернуто футболку з надписом PUMA , про що в матеріалах справи міститься відповідна постанова про визнання цієї футболки у якості речового доказу, та розписка про передання її на зберігання ОСОБА_10 (а.с. 104-105).
Протоколом огляду документа від 12 червня 2025 року зафіксовано огляд оптичного диску, наданого ТОВ "ПромФондУстаткування", на якому містяться записи з камер відоспостереження біля місця події злочину 07/06/2025 року в період часу з 22:39 по 23:40, та з перегляду яких вбачається переміщення на відкритій ділянці двох осіб чоловічої статі, одна з яких середньої статури, високого зросту, одягнуто у футболку темного кольору, штани світлого кольору, взуття чорного кольору; а інша помірної статури, середнього зросту, одягнена у футболку світлого кольору, шорти світлого кольору, взуття світлого кольору, з наплічною сумкою через плече, які прикривають обличчя руками та речами (а.с. 85-87). Сторони не клопотали про відтворення відеозапису, додатку до протоколу огляду документа, оскільки погоджуються із змістом протоколу.
Під час проведення слідчого експерименту від 25.06.2025 року за участі потерпілого, із залученням судово-медичного експерта, ОСОБА_12 відтворив події нападу на нього, нанесення ударів та викрадення грошових коштів 07.06.2025р..ОСОБА_12 на відкритій ділянці, що розташована по вул Соборності 95Б у м. Кривий Ріг, біля магазину «АТБ», показав, що він отримав тілесні ушкодження, а саме в пізній час доби потерпілий зайшов до магазину «АТБ», коли вийшов на вулиці перебувала компанія молодих людей раніше йому не знайомих з якими він почав спілкуватися. Після чого до них підійшло два хлопця, раніше йому не відомі, з якими у потерпілого виникла суперечка, в ході якої хлопець вищого зроста завдав потерпілому в область грудної клітини стоячи напроти удар кулаком. В подальшому підійшла інша молодь, яким здалося, що потерпілого б'ють та зробили зауваження. Потерпілий попрямував в бік гуртожитку через дорогу. Але його наздогнав один із хлопців, той що нижче та повніше статурою, завдав удар ззаду правою рукою по обличчю праворуч, після чого ОСОБА_12 розвернувся обличчя до хлопців та цей же хлопець наносив удари в область підборіддя, після чого потерпілий втратив рівновагу та невідомий повторно наніс удари ОСОБА_12 ногою в нижню частину обличчя, який перебував лежачи на асфальтному покритті, при цьому стискаючи лівою рукою грошові кошти в кармані у сумі 22 000 (двадцять дві тисячі) гривень. Після чого, хлопець, який наніс три удари ОСОБА_12 вирвавши кишеню джинсів ОСОБА_12 забрав грошові кошти, промовивши: «Ну все, заспокойся, це вже моє». В подальшому невідома жінка почала кричати та нападник побіг взворотному напрямку через дорогу (а.с. 97-100).
Сторони кримінального провадження не оспорюють висновок експерта № 835 від 13.06.2025 р., згідно якого у ОСОБА_12 виявлено: синець обличчя, переломи нижньої щелепи праворуч та ліворуч ускладнені гострим посттравматичним остеомієлітом нижньої щелепи праворуч, абсцесом підщелепної ділянки.Ушкодження в області обличчя (синець, переломи нижньої щелепи) за характером відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесним ушкодженням, за ознакою тривалого розладу здоров'я більше 21 доби. П 2.2.2. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995.
Також судом встановлено, що сторони кримінального провадження, зокрема захисник та обвинувачений, не оспорюють законність та допустимість проведених слідчих дій.
Відповідно до статті 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв'язку.
Усі слідчі дії в цьому кримінальному провадженні проведені уповноваженими особами, у порядку встановленому кримінально-процесуальним законом, із дотриманням належної процедури, протоколи слідчих дій відповідають положенням статей 104-106 КПК; експерти залучені з урахуванням статтям 242, 243, 332 КПК за наявності достатніх підстав для проведення експертиз, а висновки експертів належним чином вмотивовані.
Клопотань про визнання цих доказів недопустимим не заявлено.
Відповідно до статті 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Аналізуючи зібрані у справі докази, суд вважає, що винуватість обвинуваченого повністю доведена сукупністю належних, допустимих та достовірних доказів, безпосередньо досліджених судом у судовому засіданні, які були отримані у рамках діючого законодавства без істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Досліджені докази є взаємозв'язаними між собою і суд вважає їх достатніми для визнання обвинуваченого винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за частиною 4 статті 187 Кримінального кодексу України за вище встановлених обставин.
ІІІ. Стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
Згідно з частиною 4 статті 187 КК України передбачена відповідальність за розбій, спрямований на заволодіння майном у великих чи особливо великих розмірах або вчинений організованою групою чи в умовах воєнного або надзвичайного стану, або поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень.
За загальним визначенням розбій як злочин проти власності, це напад із метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства. Розбій належить до усічених складів злочину, вважається закінченим з моменту нападу, поєднаного із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, або з погрозою застосування такого насильства, незалежно від того, заволоділа винна особа майном потерпілого чи ні.
Під нападом у складі розбою необхідно розуміти раптову, несподівану для потерпілого, короткочасну, агресивну, насильницьку дію, спрямовану на протиправне заволодіння чужим майном. Напад органічно пов'язаний із фізичним або психічним насильством, яке при розбої має так званий інструментальний характер - виступає способом заволодіння майном або його утримання. Насильство при розбої застосовується до особи, яка зазнала нападу. Під такою особою необхідно розуміти власника майна, особу, у володінні чи під охороною якої перебуває майно, на яке здійснюється посягання.
У разі вчинення розбою посягання відбувається на основний безпосередній об'єкт - право власності, на який насамперед спрямований цей злочин, та на додатковий безпосередній об'єкт, у зв'язку із посяганням на право власності, - життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу. Наявність додаткового безпосереднього об'єкта дає підстави для розмежування складів злочину, зокрема розбою та грабежу. Однією з ознак, що характеризують розбій, є саме насильство, метою якого є намір одразу подолати опір потерпілого й упередити його протидію нападу. Агресивність, раптовість, небезпечність й спрямованість таких дій на подолання опору щодо особи, яка зазнала нападу, є відмінною ознакою розбою від грабежу. При розмежуванні грабежу та розбою визначальним є не тільки наслідки, що настали в результаті застосування насильства до потерпілого, але й сам спосіб дії винних осіб
До фізичного насильства, що є ознакою розбою, також належить насильство, яке реально не завдало шкоди життю, але за фактичних обставин у момент застосування створювало реальну загрозу для життя потерпілого.
У розумінні статті 187 КК небезпечним для життя чи здоров'я насильством є умисне заподіяння потерпілому легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжкого тілесного ушкодження, а також інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров'я в момент їх вчинення. Намір протиправно вилучити чуже майно й обраний спосіб його досягнення, який зазвичай включає в себе сукупність цілеспрямованих дій, становлять нерозривне як елементи складу одного злочину.
Оцінка небезпечності насильства проводиться з урахуванням дійсності, реальності й характеру можливого насильства, коли така загроза не викликає сумніву щодо небезпечності дій винної особи.
Відповідно до встановлених судом фактичних обставин, зіставивши показання обвинуваченого та потерпілого з дослідженими матеріалами, вбачається, що ОСОБА_10 вчинив напад на ОСОБА_12 з метою заволодіння майном потерпілого із застосуванням насильства, небезпечного для життя, яке завдало шкоди у виді тілесних ушкоджень середньої тяжкості, та за фактичних обставин у момент застосування створювало реальну загрозу для життя потерпілого. Напад відбувся вночі, після початку комендантської години, під час воєнного стану, зненацька. Обвинувачений, будучи особою, фізично розвиненою, молодого віку, заздалегіть обрав ОСОБА_12 , який є особою похилого віку, та завдав останньому удар зі спини, а потім в обличчя, від чого потерпілий впав на землю, після цього, знерухомивши жертву, вихопив з його кишні грошові кошти у розмірі 22000,00 грн.
Потерпілому внаслідок вчиненого нападу з метою заволодіння майном заподіяно тілесні ушкодження середньої тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров'я більше 21 доби.
Встановлені обставини вчинення злочину, досліджені письмові докази у справі у своїй сукупності беззаперечно підтверджують винуватість ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
Враховуючи зібрані в справі докази та встановлені фактичні обставини, суд приходить до висновок про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_10 та кваліфікує його дії за: частиною 4 статті 187 КК України за ознаками нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений в умовах воєнного стану.
ІV. Мотиви призначення відповідного покарання.
Згідно зі статті 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до частини 2 статті 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Вказані норми наділяють суд правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї зальтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіхконкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання неможе вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися зурахуванням інтересів усіх суб'єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.
Призначаючи вид і міру покарання обвинуваченому , суд виходить з вимог статті 50 КК України, та враховує, що покарання є заходом примусу, який застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Відповідно до статті 65 КК України суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини КК України; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 368 КПК України суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити питання, зокрема, чи є обставини, що обтяжують або пом'якшують покарання обвинуваченого, і які саме.
За пунктом 4 частини 1 статті 91 КПК України обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченому суд визнає відшкодування шкоди потерпілому, а саме до ухвалення вироку ОСОБА_12 повернуто 22000,00грн..
Обставиною, яка відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання ОСОБА_10 під час досудового розслідування євчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку
Обставин, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження не встановлено.
ОСОБА_10 скоїв тяжкий умисний злочин проти власності, солдат, військовослужбовець військової служби за призивом під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 , який обіймає посаду курсанта навчального взводу навчальної роти навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «Солдат». Має соціальні зв'язки - одружений, виховує двох малолітніх дітей ОСОБА_13 , 2021 року народження та ОСОБА_14 , 2025 року народження. В силу статті 89 КК України є таким, що не має судимостей, разом з тим в провадженні інших судів перебувають обвинувальні акти відносно останнього, зокрема в провадженні Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_10 за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 361 КК України та в провадженні Покровського районного суду міста Кривого Рогу наразі на розгляді перебуває обвинувальний акт відносно ОСОБА_10 за ч. 4 ст. 185 КК України. На обліку у лікаря нарколога не знаходиться, на обліку у лікаря психіатра не знаходиться (а.с. 110-122; 159-163; 166-167).
Покликання ОСОБА_10 , що він є батьком 4-х дітей спростовується матеріалами справи, зокрема в свідоцтвах про народження дітей ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_5 батьком значиться ОСОБА_18 , а ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , - ОСОБА_20 (а.с. 164-165).
Також спростовуються твердження ОСОБА_10 , що він не є військовослужбовцем. З матеріалів справи вбачається, що згідно з витягу із наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 28.02.2025року за № 61 обвинувачений приступ до виконання службових обов"язків курсанта навчального взводу навчальної роти навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «Солдат». Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_10 увільнено від займаної посади з 20.03.2025, та з 05.03.2025 року останній рахується як особа, що самовільно залишила розташування підрозділу, про що скеровано повідомлення до ТУ ДБР у м. Полтаві. (а.с. 153-158).
Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину, оскільки категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права передусім є недискримінаційним підходом, та не є неупередженістю, оскільки це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину за статтею 12 КК України та межі покарання за санкцією статті КК України відповідатимуть один одному, ай те, що покарання перебуватиме у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного, особою винного. До того ж складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання й тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги під час призначення покарання.
Визначаючи ступінь тяжкості злочину необхідно виходити з особливостей конкретного злочину та обставин його вчинення, а саме: форми вини, мотивів, мета, спосіб, кількість епізодів злочинної діяльності, характер та ступінь наслідків). Отже, ступінь тяжкості злочину визначається характером того діяння, яке було вчинено у конкретному випадку.
Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації, покарання, призначене особі, за своїм видом і розміром має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, а також з урахуванням обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Судом встановлено, що ОСОБА_10 вчинив особливо тяжкий злочин, з обтяжуючими покарання обставинами, відносно особи похилого віку, у нічний час, під час комендатської години, в умовах воєнного стану. Обвинувачений впродовж судового розгляду не заперечував ані корисливий мотив вчинення злочину, свою вину визнав, та просив вибачення у потерпілого. Дійсно, родичі обвинуваченого повернули потерпілому викраденні під час нападу грошові кошти, однак жодних компенсацій на лікування чи відшкодування моральної шкоди, іншої грошової допомоги потерпілому не надано.
При визначені строку покарання, суд враховує невідворотність наслідків вчиненого злочину - залишення потерпілого у небезпеці, смерть потерпілого; оцінку скоєного обвинуваченим - щире каяття під час досудового розслідування та під час судового розгляду.
Також суд враховує характер та конкретні обставини вчиненого, що свідчать про підвищений ступінь їх суспільної небезпечності та таке психічне ставлення обвинуваченого до вчиненого на момент вчинення злочинів, яке виразилось у тому, що він, дбаючи насамперед про себе для уникнення несприятливих наслідків, зник з місця вчинення злочину, допомоги потерпілому не надав, про вчинений злочин не заявив, був затриманий лише 30.06.2025, викрадені кошти витратив на особисті потреби, тому суд критично відносить до вибачень перед потерпілим.
Не знижує тяжкості й небезпечності злочинів, вчинених за наведених обставин, характеристика обвинуваченого та наявність у нього стійких соціальних зв"язків у загальносоціальному плані, а також його посткримінальна поведінка, спрямована на залагодження своєї провини, зокрема вибачення перед потерпілим.
Суд, виходячи із положень статті 65 КК України, принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для виправлення та попередження нових злочинів, тяжкість злочину, особу обвинуваченого, його відношення до скоєного злочину і вважає, що виправлення ОСОБА_10 не можливо без ізоляції від суспільства, тобто обвинуваченому має бути призначене покарання лише у виді позбавленням волі.
Дане покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
Покарання у виді позбавлення волі перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Що стосується доводів захисника та обвинуваченого щодо застосування положень статті 69 КК України суд зазначає наступне.
Санкцією частини 4 статті 187 КК України передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років із конфіскацією майна.
Кваліфікуючою ознакою у цій справі є вчинення розбою в умовах воєнного стану.
За відсутності такої кваліфікуючої ознаки, покарання за вчинення розбою (ч. 1 ст. 187 КК України) , визначено у виді позбавленням волі на строк від трьох до семи років.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 КК за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.
Єдиною пом"якшуючою покарання обставиною є добровільне відшкодування завданого збитку. Та обставина, що ОСОБА_10 визнав свою провину, раніше не судимий, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, має хвору матір, певні захворювання, та не перебуває на обліку в лікарів нарколога та психіатра, враховуються судом при визначені терміну покарання. Такі обставини не можуть бути визнані такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
Крім того, наявна обставина, яка обтяжує покарання (вчинення злочину щодо особи похилого віку).
Діти, на яких покликається обвинувачений, перебували на утриманні в ОСОБА_10 і під час вчинення ним кримінального правопорушення, однакцей факт не став стримуючим фактором для відвернення протиправної поведінки, а тому жодним чином не зменшує суспільної небезпечності скоєного злочину і в цьому разі не дає підстав для застосування положень статей 69, 75 КК.
Конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, особу обвинуваченого як у загально-соціальному аспекті, так і в плані його потенційної суспільної небезпеки, а саме те, що на момент вчинення кримінального правопорушення обвинувачений офіційно не працював, суспільно-корисною працею не займався, адже ці обставини жодним чином не підтверджені, а отже, вчинив корисливий злочин, з метою особистого збагачення, не бажаючи вживати заходів для пошуку законних джерел отримання доходу, тобто наполегливо прагне вести злочинний спосіб життя.
Таким чином, підстав для застосування статті 69 КК України, не вбачається.
Крім того, санкція частини 4 статті 187 КК України передбачає застосування обов"язкового додаткового покарання, а саме конфіскаціії майна.
Згідно з частинами 1 і 2 ст. 59 КК покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються. Конфіскація майна встановлюється, зокрема, за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.
Враховуючи те, що ОСОБА_10 переслідував корисливий мотив , суд вважає, що призначення обвинуваченому покарання без додаткового покарання у виді конфіскації майна не буде відповідати загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
V. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд
Цивільний позов не заявлявся.
Ухвалою слідчого судді Металургійного районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 червня 2025 року застосовано до ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Враховуючи, що строк дії запобіжного заходу спливає, з огляду на вид та міру покарання, яке призначається судом, наявність ризиків, які не зменшились на даний час, з метою забезпечення виконання вироку в частині призначеного обвинуваченому судом покарання, суд не вбачає підстав для зміни запобіжного заходу на більш м'який чи скасування раніше застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до набрання вироку законної силу. Тому строк дії запобіжного заходу - тримання під вартою - слід залишити без змін до набрання вироку законної сили.
Відповідно до протоколу затримання особи ОСОБА_10 затримано 30.06.2025 року.
Вирішуючи питання про зарахування до строку відбування покарання обвинуваченому у терміну попереднього ув'язнення на підставі ч. 5 ст. 72 КК України, суд вважає, що строк відбуття покарання необхідно відраховувати з моменту фактичного затримання - 30 червня 2025 року (а.с.127-130), зарахувавши термін попереднього ув'язнення з 30 червня 2025 року по дату набрання законної сили вироку, - з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.
Інші заходи забезпечення кримінального провадження - не застосовувались.
Керуючись ст.12, ч.3 ст. 349, ч.2 ст.373, ст.374, ст. 376, п.1 ч.2 ст. 395 КПК України,-
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 187 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді 9 (дев"яти) років позбавлення волі з конфіскацією усього майна, належного йому на праві приватної власності :
Строк відбування покарання ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , відраховувати з моменту його затримання на підставі ухвали слідчого судді , тобто з 30 червня 2025 року, зарахувавши ОСОБА_10 термін попереднього ув'язнення з 30 червня 2025 року по дату набрання законної сили вироку, - з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , до вступу вироку в законну силу залишити без змін - тримання під вартою в Державній установі "Криворізька установа виконання покарань №3".
Речові докази:
-Джинси чорного кольору «Vigoocc», передані на зберігання потерпілому ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - залишити у володінні останнього;
-Футболка сірого кольору марки «Puma»передані на зберігання обвинуваченому ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 - залишити у володінні останнього;
Матеріали кримінального провадження №12025041710000586 від 08.06.2025 року, залишити при обвинувальному акті з подальшим зберіганням у справі за № 210/5229/25, провадження № 1-кп/210/624/25.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти діб з дня його проголошення, а засудженим в той же строк з часу отримання копії вироку.
Подання апеляційної скарги на вирок зупиняє набрання ним законної сили та його виконання. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Роз'яснити обвинуваченому його право подати клопотання про помилування Президенту України, право ознайомитись із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження, право заявляти клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції (у разі перебування під вартою).
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Вирок складено та надруковано в єдиному примірнику у нарадчій кімнаті.
Суддя: ОСОБА_1