№ 207/6349/24
№ 1-кп/207/188/25
24 вересня 2025 року Південний районний суд міста Кам'янського у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кам'янське кримінальне провадження №12024041780001087 від 26.11.2024 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України,
У судовому засіданні прокурор просить продовжити обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою до шестидесяти днів, в зв'язку з тим, що є достатні підстави вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Захисник та обвинувачений ОСОБА_5 просили змінити запобіжний захід на більш м'який, а саме на домашній арешт або визначити мінімальний розмір застави.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Суд враховує те, що ОСОБА_5 раніше судимий, не працює, не одружений, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину. Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено. Також суд оцінює суспільну небезпечність кримінального правопорушення, яке йому інкримінується та імовірну можливість продовження обвинуваченим протиправної поведінки у подальшому, будь-яких відомостей щодо незадовільного стану здоров'я та неможливості його подальшого тримання під вартою до суду не надходило.
Практика ЄСПЛ не вбачає тяжкість вчиненого кримінального правопорушення як самостійну підставу утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності із іншими підставами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту (справа «Ілійков проти Болгарії» від 26.01.2001).
Обраний запобіжний захід відносно обвинуваченого узгоджується також з правовою позицією, викладеною у рішенні Європейського суду у справі за скаргою «Москаленко проти України», де зазначено, що обґрунтована підозра щодо вчинення заявником тяжкого злочину могла первісно виправдовувати його тримання під вартою. Необхідність забезпечити належний хід провадження (зокрема, для отримання показань свідків) також була достатньою підставою для первісного тримання заявника під вартою. Також вказано, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутого обвинувачення, можливо виправдано вважати, що такий ризик існує.
Таким чином, на думку суду є достатні підстави вважати, що перебуваючи на волі, обвинувачений може переховуватись від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити новий злочин, тому з метою уникнення ризиків, передбачених ст.177 КПК України, клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою необхідно задовольнити, продовжити ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою до ухвалення вироку у справі, але не більше ніж до 60 днів.
Враховуючи вищевикладене, на підставі ст.182 КПК України, суд вважає за потрібне визначати розмір застави 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 181680,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 183, 331 КПК України, суд -
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України, у виді тримання під вартою у Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» до ухвалення вироку у справі, але не більше ніж до 21 листопада 2025 року, включно.
Розмір застави визначити в межах 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 181680 гривень 00 копійок, у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на обвинуваченого наступні обов'язки: 1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом.
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та суддю Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська.
У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
У задоволенні клопотання захисника та обвинуваченого ОСОБА_5 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1