Справа № 227/2885/24
(2/199/1146/25)
Рішення
Іменем України
15 вересня 2025 року м. Дніпро
Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра, в складі:
головуючого судді - Кошлі А.О.,
за участі:
секретаря судового засідання - Кахикало А.С.
представника позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі цивільну справу № 227/2885/24 за позовом ОСОБА_3 , яка діє від імені та в інтересах малолітньої ОСОБА_4 до Товариства з додатковою відповідальністю "Шахта Білозерська" про відшкодування моральної шкоди,-
Позивач звернулася до Добропільського міськрайонного суду Донецької області з позовною заявою про відшкодування завданої моральної шкоди, в якій просять суд стягнути на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в інтересах малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , у якості відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька на виробництві, суму грошових коштів у розмірі 600 000,00 (шістсот тисяч) грн. без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 проживали разом, однією сім'єю, як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу з жовтня 2017 року. ІНФОРМАЦІЯ_3 в них народилася донька - ОСОБА_4 . 12.03.2024 року на підприємстві відповідача стався нещасний випадок, внаслідок якого загинув цивільний чоловік позивача ОСОБА_5 . Внаслідок смерті ОСОБА_5 їх спільній доньці ОСОБА_4 завдана моральна шкода, дитина втратила близьку людину, позбавлена на все життя батьківської підтримки та любові, відчуває моральні страждання. З метою відшкодування моральної шкоди просить стягнути з відповідача суму грошових коштів у розмірі 600 000,00 (шістсот тисяч) грн. без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
Ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 23.09.2024 року по справі № 227/2885/24 прийнято ухвалу про відкриття загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 24.09.2024 року № 2797/0/15-24 «Про зміну територіальної підсудності судових справ Добропільського міськрайонного суду Донецької області» змінено з 7 жовтня 2024 року територіальну підсудність судових справ Добропільського міськрайонного суду Донецької області шляхом її передачі до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.12.2024 року справу №227/2885/24 визначено головуючому судді Кошля А.О.
04.02.2025 року представником відповідача подано клопотання про відкладення підготовчого судового засідання, яке було задоволено судом та відкладено підготовче судове засідання на 21.02.2024 року.
14.02.2025 року представником відповідача подано до суду клопотання про зупинення провадження у справі з підстав розгляду в Заводському районному суді м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області цивільної справи №208/1687/25, в якій предметом розгляду є визнання недійсним та скасування акту, на який посилається позивач в цій справі.
17.02.2025 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву. Вказано, що акт за формою Н-1/П був підписаний лише 4 особами з 6, є окрема думка щодо причин нещасного випадку. На даний час вказаний акт оскаржується в судовому порядку. Тобто на даний час відсутній доказ який би підтвердив порушення прав ОСОБА_5 . Наявність спричинення моральної шкоди позивачем не доведена.
20.02.2025 року представником позивача подано заперечення на клопотання представника відповідача про зупинення провадження по справі.
Протокольною ухвалою суду від 21.02.2025 року, в задоволенні клопотання про зупинення провадження було відмовлено з мотивів необґрунтованості та відсутності підстав для зупинення провадження. Підготовче судове засідання було відкладено на 10.03.2025 року з метою забезпечення участі позивача по справі в судовому засіданні.
10.03.2025 року представником відповідача подано клопотання про об'єднання справ в одне провадження зі справою № 227/2883/24 яка перебуває в провадженні Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська, в якій позовні вимоги ґрунтуються на аналогічних обставинах як і в даній справі.
Представник позивача проти заявленого клопотання заперечив, зазначивши, що вказані справи не є взаємопов'язаними та їх спільний розгляд є недоцільним.
Протокольною ухвалою суду від 10.03.2025 року в задоволенні клопотання представника відповідача про об'єднання справ №227/2885/24 та № 227/2883/24 в одне провадження відмовлено з мотивів недоцільності спільного розгляду справи та різних предметів спору.
Ухвалою суду від 19.05.2025 року провадження у цивільній справі № 227/2885/24 було зупинено - до набрання законної сили судовийм рішенням у справі № 227/2883/24.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 06.08.2025 року ухвалу суду від 19.05.2025 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження судового розгляду.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позову, додатково зазначив, що матеріалами справи не підтверджено дійсних відносин між загиблим та донькою, відомості лише у свідоцтві про народження. В іншій справі позивач просить встановити факт спільного проживання із загиблим, всі ці обставини вказуються на необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, встановлено наступне.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка сел. Новодонецьке, Добропільського р-ну, Донецької області, рнокпп: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Згідно свідоцтва про народження від 10.09.2019 року вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_4 в смт. Новодонецьке м.Добропілля, Донецької області народилася ОСОБА_4 , мати - ОСОБА_3 , батько - ОСОБА_5 .
Як вбачається з копію трудової книжки ОСОБА_5 останній був працевлаштований з 16.10.2023 року гірником очисного забою 4 розряду, підземно, з повним робочим днем у шахті на товаристві з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська», 12.03.2024 року знято зі штату у зв'язку зі смертю. Згідно свідоцтва про смерть виданого 15.03.2024 року вказано про смерть ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
23.05.2024 начальником Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань правці затверджено Акт розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, що сталася 12 березня 2024 року о 16год.05хв., за формою Н-1/П. Відомості про потерпілого: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , загальний стаж 17 років 2 місяці, посада гірник очисного забою, стаж роботи на підприємстві - 1 рік 4 місяці, стаж за професією (посадою) - 11 років 4 місяці. Перевірка знань з охорони праці - 10.01.2024 року, проходження інструктажів: вступного - 17.10.2023 року, первинного - 18.10.2023 року, повторного - 02.01.2024 року. Діагноз який встановлено закладом охорони здоров'я: основний: відкриті багато уламкові перелом великої та малої гомілкових кісток обох ніг в області тіла кісток з розривами правих гомілкових вени та артерії, закритий багатоуламковий перелом правої стегнової кістки в середній третині з «роздавленням» та розривами м'язів. Згідно висновку експерта № 35 СМЕ від 22.04.2024 року судово-медичного експерта Сидюка Ю.М. Нещасний випадок з гірником очисного забою дільниці з видобутку вугілля № 2 ТДВ «Шахта «Білозерська» ОСОБА_5 стався в демонтажному хіднику 1 південної лави уклону № 3 пласта L8 гор.550 м ТДВ «Шахта «Білозерська».
У вказаному акті зазначено наступні обставини: о16:05 год. секція механізованого комплексу 3КД-90Т № 51 перемістилася по виробці на незначну відстань (7-10 см) в направленні тягового каната лебідки ЛШМ-01, після чого сталося руйнування кріплення ланцюга до монтажних отворів секції механізованого комплексу 3КД-90Т № 51 та болта типорозміру Мх24 замка для дволанцюгової траси 26х92, в результаті чого ланцюг втратив фіксацію з секцією механізованого комплексу 3КД-90Т № 51, внаслідок чого тяговий канат лебідки ЛШМ-01 вийшов із зачеплення замка для дволанцюгової траси 26х92 і під дією динамічного зусилля перемістився в район секції механізованого комплексу 3КД-90Т № 62. Почувши характерний звук обриву металевого з'єднання в передній частині секції механізованого комплексу 3КД-90Т № 51, ОСОБА_6 дав команду ОСОБА_7 «СТОП», після чого перемістився повз секцію механізованого комплексу 3КД-90Т № 51 та побачив ОСОБА_5 , який лежав у районі секції механізованого комплексу 3 КД-90Т № 60 з явними ознаками травмування, поруч з ним на підошві виробки знаходився ланцюг кріплення типорозміром 26х92, з'єднаний замком для дволанцюгової траси 26х92 без болта типорозміру Мх24. В розділі 5 вказано причини настання нещасного випадку.
Загальний висновок комісії із спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 12 березня 2024 року об 16 год. 05 хв. з гірником очисного забою ТДВ «Шахта «Білозерська» ОСОБА_5 , 1971 р.н., яка обстежила місце де стався нещасний випадок; опитала свідків нещасного випадку та осіб причетних до них; ознайомившись з організаційно-розпорядчою та нормативно-технічною документацією, лікарським свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_3 від 15.03.2024, висновком експерта № 35 від 22.04.2024, шляхом голосування (більшістю голосів за «пов'язаний з виробництвом» - 4 голоси, відсутні - 2) дійшла висновку, що відповідно до пп. 2 п. 52 «Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві», затвердженого ПКМУ від 17.04.2019 року №337, нещасний випадок, що стався 12 березня 2024 року о 16 год. 05 хв. з гірником очисного забою ТДВ «Шахта «Білозерська» ОСОБА_5 , 1971 р.н., пов'язаний з виробництвом. Долучено також окрему думку від 20.05.2024 року.
Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд керується наступним.
Згідно з частиною першою статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (стаття 11 ЦК України).
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Матеріалами справи підтверджені наступні факти: малолітня ОСОБА_4 є донькою померлого ОСОБА_5 (копія свідоцтва про народження), останній помер ІНФОРМАЦІЯ_5 на підприємстві відповідача, під час виконання трудових обов'язків та обставини його загибелі встановлені актом за формою Н-1/П.
Згідно частини 1 та 3 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно зі статтею 153 КЗпП України на всіх підприємствах установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесі, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовується працівником, а також, санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів з питань охорони праці.
Відповідно до статті 173 КЗпП України, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є діючою в Україні, встановлено, що високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
Стаття 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка знаходиться у розділі 1, встановлює, що право кожного на життя охороняється законом.
Стаття 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.
Отже, зобов'язання України перед своїми громадянами щодо права на життя, до якого у контексті Конституції України входить і право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника (ст. 46 Конституції України), мають виконуватися у повному обсязі, право позивача на соціальний захист, а саме отримання грошової компенсації в рахунок відшкодування моральної шкоди як членом сім'ї працівника, який загинув унаслідок нещасного випадку на виробництві, є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань.
Установлене Конституцією України та законами України право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, а також одним із засобів захисту порушених цивільних прав та інтересів, які передбачені ст. 16 Цивільного Кодексу України.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Частинами 3 та 4 статті 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.
Відповідно ч. 2 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Виходячи з аналізу зазначеної норми закону вбачається, що право на відшкодування моральної шкоди чоловікові, дружині, батькам, дітям, а також особам, які проживали з померлим однією сім'єю виникає у разі, якщо встановлено причинний зв'язок між смертю фізичної особи та ушкодженням здоров'я на виробництві.
Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008р. 20-рп/2008 (справа про страхові виплати), визначено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237-1 КЗпП України (для потерпілих) та ст. 1167 ЦК України (для членів сімей потерпілих) їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Факт заподіяння моральної шкоди малолітній донці у зв'язку з втратою батька підтверджується тим, що дитина позбавлена можливості спілкуватися з близькою йому людиною, відчувати його турботу, любов, підтримку, та утримання, що тягне за собою порушення її нормальних життєвих зв'язків.
У зв'язку з цим, суд вважає, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди в інтересах дитини у зв'язку із встановленням причинного зв'язку смерті його батька та смертю на виробництві під час виконання ним трудових обов'язків.
Позицію сторони відповідача щодо не доведеності реальних сімейних відносин, які були між донькою та батьком, суд не приймає до уваги, так як питання виховання чи спілкування з дитиною не є предметом позову в даній справі. Суд не бере до уваги доводи представника відповідача, що в діях відповідача відсутні ознаки порушення прав ОСОБА_5 і з тих підстав, що акт за формою Н-1/П оскаржено в судовому порядку. Оскільки незгода з таким актом не відміняє самого факту загибелі особи на підприємстві, під час виконання трудових обов'язків.
Крім того, суд вважає неприйнятними доводи представника відповідача щодо відсутності доказів заподіяння дитині моральної шкоди, оскільки факт заподіяння такої шкоди у зв'язку зі смертю батька доведений самою позовною заявою та не спростований відповідачем. Дитина внаслідок втрати батька переживає певні душевні потрясіння, пов'язані з його смертю, позбавлена любові своєї рідної людини та його підтримки, турботи та утримання.
Відповідно до положень статті 13 Закону України «Про охорону праці» саме на роботодавця покладено обов'язок створення на кожному робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці, відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередньо відповідальність за порушення зазначених вимог.
Відповідно до роз'яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Суд бере до уваги, що смерть ОСОБА_5 настала у зв'язку з порушенням відповідачем вимог щодо безпеки праці, глибину та тривалість моральних страждань, оскільки смерть батька призвела до того, що дитина страждає, така втрата є невідворотною, бо жодна людина не може замінити рідного батька, його любов та турботу, смертю останнього дитині завдано глибокі моральні страждання, оскільки був порушений нормальний уклад його життя.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) дійшла висновку про те, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Виходячи з цих обставин, суд, беручи до уваги конкретні обставини по справі, невідворотність, характер та інтенсивність моральних страждань дитини, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в сумі 600 000,00 грн, що буде відповідати засадам розумності, виваженості та справедливості.
На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Отже, з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
Керуючись ст. 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_3 , яка діє від імені та в інтересах малолітньої ОСОБА_4 до Товариства з додатковою відповідальністю "Шахта Білозерська" про відшкодування моральної шкоди - задовольнити.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Шахта Білозерська" (код ЄДРПОУ 36028628) на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в інтересах малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , у якості відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька на виробництві, суму грошових коштів у розмірі 600 000,00 (шістсот тисяч) грн. без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Шахта Білозерська" (код ЄДРПОУ 36028628) на користь Держави судовий збір в розмірі 3028,00 грн.
Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 24.09.2025 року.
Суддя А.О. Кошля
24.09.2025