Номер провадження 22-ц/821/1355/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №701/171/25 Категорія: 301030500 Костенко А. І.
Доповідач в апеляційній інстанції
Фетісова Т. Л.
23 вересня 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:
суддя-доповідачФетісова Т. Л.
суддіГончар Н. І., Сіренко Ю. В.
секретар Івануса А.Д.
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника відповідача адвоката Шкварко Вікторії Вікторівни на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 13.05.2025 (повний текст складено 16.05.2025, суддя в суді першої інстанції Костенко А. І.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,
у лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, яким просила усунути їй перешкоди у користуванні належній їй на праві власності земельною ділянкою, площею 2,8172 га, з кадастровим номером 7123185000:03:001:0145, та зобов'язати відповідача повернути позивачу спірну земельну ділянку.
В обґрунтування вимог вказала, що вона є власником земельної ділянки площею 2,8172 га з кадастровим номером 7123185000:03:001:0145, яка розташована в межах с. Харківка Маньківської ОТГ Уманського району. Право власності на земельну ділянку набуто на підставі договору дарування від 22.02.2023, який укладено між позивачем та її матір'ю ОСОБА_3 , про що зроблено запис в ДРРП, номер відомостей про речове право - 49332739.
Після набуття права власності на земельну ділянку позивачу стало відомо, що на даний час вона перебуває у користуванні відповідача ОСОБА_2 . З метою встановлення підстави користування ОСОБА_2 спірною земельною ділянкою позивач звернулась до відповідача із відповідним листом та із вимогою про повернення земельної ділянки. У відповідь на вказаний лист відповідач повідомив позивача, що користується земельною ділянкою на підставі договору оренди, укладеного між ним та ОСОБА_3 04.12.2012 на 20 років та надіслав копію вказаного договору оренди.
Як вбачається із договору оренди від 04.12.2012, договір підписаний ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та наявний запис про реєстрацію договору оренди у державному реєстрі земель 25.12.2012 за № 712310004004633. З метою підтвердження дійсності реєстрації договору оренди позивачем до ГУ Держгеокадастру в Черкаській області направлено відповідний запит щодо надання копії аркушів Книги запису державної реєстрації договорів оренди щодо здійснення державної реєстрації договорів оренди. Як вбачається із відповіді ГУ Держгеокадастру в Черкаській області від 27.01.2025 відповідно до інформації, наявною у відділі № 3 Управління забезпечення державної політики у сфері земельних відносин ГУ Держгеокадастру в Черкаській області Книги реєстрації державних актів на право приватної власності на землю, Книги реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі було закрито 31.12.2010, останній запис було зроблено 20.12.2010. Та на підтвердження надано копію останнього аркушу вказаної Книги реєстрації.
За таких обставин, підписаний між відповідачем та ОСОБА_3 договір, є неукладеним, а користування відповідачем належною позивачу на праві власності земельною ділянкою є неправомірним, що обумовило звернення з цим позовом до суду.
Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 13.05.2025 позовні вимоги у справі задоволено з посиланням на доведеність порушення права власності позивача на землю.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник відповідача адвокат Шкварко В. В. 16.06.2025 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та відхилити позовні вимоги. В обґрунтування вказано на те, що cуд не дав належної оцінки доказам, які підтверджують сплату орендної плати відповідачем за період з 2012 по 2024 роки (відомості про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору та копію квитанції про грошовий переказ на ім'я ОСОБА_1 ).
Факт підписання договору оренди, отримання орендної плати останнім та попереднім власником земельної ділянки не заперечується. Ці обставини доводять що спірний договір оренди землі виконується обома сторонами.
Також суд не дав належної оцінки відповіді ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 27.01.2025 № С-64/0-119/6-25 про те, що останній запис в Книзі реєстрації договорів оренди був здійснений 20.12.2010, та надано копію останньої сторінки. Однак ця сторінка не є належним чином завірена органами Держгеокадастру, з відбитку печатки неможливо ідентифікувати, кому вона належить, а тому цей доказ не може вважатися належним та достовірним доказом.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
При розгляді справи встановлено, що позивач є власником земельної ділянки площею 2,8172 га з кадастровим номером 7123185000:03:001:0145, яка розташована в межах с. Харківка Маньківської ОТГ Уманського району. Право власності на земельну ділянку набуто на підставі договору дарування від 22.02.2023, який укладено між позивачем та її матір'ю ОСОБА_3 , про що зроблено запис в ДРРП, номер відомостей про речове право - 49332739.
На даний час земельна ділянка перебуває у користуванні відповідача ОСОБА_2 на підставі договору оренди, укладеного між ним та ОСОБА_3 04.12.2012 строком на 20 років.
З метою підтвердження дійсності реєстрації договору оренди позивачем до ГУ Держгеокадастру в Черкаській області було направлено відповідний запит щодо надання копії аркушів Книги запису державної реєстрації договорів оренди щодо здійснення державної реєстрації договорів оренди.
Як вбачається із відповіді ГУ Держгеокадастру в Черкаській області від 27.01.2025 відповідно до інформації, наявною у відділі № 3 Управління забезпечення державної політики у сфері земельних відносин ГУ Держгеокадастру в Черкаській області Книги реєстрації державних актів на право приватної власності на землю, Книги реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі було закрито 31.12.2010, останній запис було зроблено 20.12.2010.
Отже судом встановлено, що перший власник земельної ділянки ОСОБА_3 , як орендодавець та ПП "Рашевський", як орендар, підписали договір оренди земельної ділянки 04.12.2012.
При цьому сторони узгодили у пункті 8 договору строк його дії - 20 років, у пункті 20 передбачили, що передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 10 денний строк після державної реєстрації цього договору за актом її (строк) приймання-передачі, та у пункті 43 визначили, що цей договір набирає чинності після підписання його сторонами та його державної реєстрації.
Отже момент укладення договору, а відтак і початок перебігу строку його дії сторони визначили та пов'язали з моментом державної реєстрації договору.
Інших строків чи термінів початку перебігу чи закінчення дії договору його текст не містить.
Із вказаного договору оренди вбачається, що він зареєстрований 25.12.2012 Відділом Держкомзему у Маньківському районі Черкаської області. Проте, згідно листа Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 27.01.2025 № С-64/0-119/6-25 вбачається, що до інформації наявної у Відділі № 3 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин ГУ Книги державних актів на право приватної власності на землю, Книги реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договір оренди землі було закрито 31.12.2010, останній запис було зроблено 20.12.2010, тому надати запитувану інформацію не має можливості.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 414066195 від 19.02.2025, відомості про державну реєстрацію іншого речового права щодо спірної земельної ділянки відсутні.
З урахуванням наведеного позивач у справі просить усунути їй, як власнику, перешкоди у користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 7123185000:03:001:0145 та зобов'язати відповідача повернути позивачу спірну земельну ділянку, оскільки фактичних підстав (чинного договору оренди землі, зареєстрованого у визначеному законодавством порядку) для користування майном позивача відповідач ОСОБА_2 не має.
Такими є фактичні обставини у справі. Правовідносини, наявні між сторонами на їх підставі, мають таке правове регулювання.
Відповідно до положень ч.ч.1, 9 ст.93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.
Також відповідно до ч.4 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
Спеціальним законом, що врегульовує правовідносини з приводу оренди землі, є ЗУ «Про оренду землі».
Статтею 13 цього закону встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Частиною 1 статті 14 ЗУ «Про оренду землі» у редакції на момент укладення спірних договорів передбачено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі.
Статтею 41 Конституції України закріплено принцип непорушності права приватної власності, тобто права власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.
Згідно зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною другою, пунктом б) частини третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ст.373 ЦК України право власності на землю (земельну ділянку) набувається та здійснюється відповідно до закону, а згідно ст. 321 ЦК України - право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Указані приписи законодавства покладено позивачем в основу її аргументів про необхідність захисту права власності позивача на земельну ділянку, яка перебуває у в оренді у відповідача.
Водночас згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
Статтею 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Відповідно до вимог статті 124 ЗК України передача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди.
Згідно статті 1 ЗУ «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі статтею 13 ЗУ «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Разом з тим, укладеним є такий правочин (договір), щодо якого сторонами у належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) зроблено правовий висновок про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.
За змістом законодавчого регулювання, наведеного як у загальних положеннях про правочини, так і в спеціальних приписах глави 58 ЦК України, якщо договір оренди (найму) хоча й має ознаки неукладеного, але виконувався обома його сторонами, то така обставина захищає відповідний правочин від висновку про неукладеність і в подальшому він розглядається як укладений та чинний, якщо тільки не є нікчемним чи оспорюваним з інших підстав.
У разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше).
Такі правові висновки наявні у постанові ВП ВС від 26.10.2022 у справі №227/3760/19-ц.
У справі, що розглядається відповідач користується спірною земельною ділянкою на правах оренди за договором оренди землі від 04.12.2012, який підписаний ОСОБА_3 (попередній власник) та ОСОБА_2 та наявний запис про реєстрацію договору оренди у державному реєстрі земель 25.12.2012 за № 712310004004633., що і засвідчено печаткою вказаного органу.
На виконанні вказаного договору відповідач регулярно сплачує орендну плату та фактично використовує земельну ділянку, передану за договором в оренду. Попередній орендодавець за десять років перебування її земельної ділянки в користування у відповідача взагалі не ставила питання про розірвання договору в зв'язку з не отриманням нею орендної плати чи іншим невиконанням його умов, не зверталася до орендаря з будь - якими претензіями з даного приводу тощо, що дозволяє суду прийти до висновку про прийняття нею виконання за договором. При цьому, повернення позивачкою надісланих їй орендарем коштів в якості орендної плати за договором відбулося вже під час розгляду даної справи, тобто вже за наявності спору між сторонами.
Відтак, з урахуванням наведеного слід дійти висновку про те, що відповідний договір оренди є дійсним та таким, що обумовив виникнення встановлених ним права та обов'язків у його сторін.
Таким чином відповідач правомірно користується земельною ділянкою позивача, наданою йому в оренду за чинним договором.
У аспекті викладеного вище апеляційний суд не може погодитися з міркуваннями суду першої інстанції про те, що з договору оренди вбачається, що він зареєстрований 25.12.2012 Відділом Держкомзему у Маньківському районі Черкаської області. Проте, згідно листа Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 27.01.2025 року № С-64/0-119/6-25 вбачається, що до інформації наявної у Відділі № 3 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Книги державних актів на право приватної власності на землю, Книги реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договір оренди землі було закрито 31.12.2010, останній запис було зроблено 20.12.2010, тому надати запитувану інформацію не має можливості.
Такі обставини, на думку суду першої інстанції, свідчать що договір оренди землі від 04.12.2012 у встановленому законом порядку зареєстрований не був та не набув чинності.
Однак, роблячи такі висновки, суд першої інстанції не врахував, що порядок ведення та зберігання державними органами відомостей про державну реєстрацію договорів оренди землі та можлива втрата ними таких даних, за відсутності інших доказів недійсності (неукладення) договору саме по собі не може свідчити про нечинність відповідного правочину. Так вирішальне значення за обставин цієї справи матиме сукупність фактів про те, що сторони договору оренди землі від 04.12.2012 фактично виразили свою волю на його укладення, підписавши договір, тривалий час його виконували, не надавали будь-кому своїх заперечень стосовно дійсності підписів у договорі та ніяким чином не оспорювали дійсність реєстраційного напису на договорі про його реєстрацію у державному реєстрі земель 25.12.2012 за № 712310004004633.
Відтак висновки суду першої інстанції у даній справі про обґрунтованість позовних вимог є такими, що не відповідають фактичним обставинам, встановленим при розгляді справи.
Оскільки відповідач користується земельною ділянкою позивача на підставі чинного договору оренди землі, зареєстрованого у встановленому на час його укладення порядку, та на даний час строк оренди не сплив, у позивача, як власника земельної ділянки, відсутні підстави для усунення їй перешкод у користуванні земельною ділянкою, про що заявлено позовні вимоги у справі.
Отже такі позовні вимоги мають бути відхилені за безпідставністю.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Отже рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 13.05.2025 у цій справі слід скасувати з ухваленням постанови про відхилення позовних вимог.
На підставі ст. 141 ЦПК України, оскільки сторони у справі звільнено від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» як осіб з інвалідністю ІІ групи, витрати по сплаті судового збору за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій слід віднести на рахунок державного бюджету.
Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу - задовольнити.
Рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 13.05.2025 у даній цивільній справі - скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою- залишити без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.
Повну постанову складено 23.09.2025.
Суддя-доповідач
Судді