Житомирський апеляційний суд
Справа №288/2924/23 Головуючий у 1-й інст. Зайченко Є. О.
Категорія 68 Доповідач Коломієць О. С.
15 вересня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Коломієць О.С.
суддів Талько О.Б., Борисюка Р.М.
з участю секретаря
судового засідання Драч Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №288/2924/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: орган опіки та піклування Добровеличківської селищної ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, орган опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дітей
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , інтереси якої представляє адвокат Яковенко Анатолій Вікторович
на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 11 квітня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Зайченко Є.О.
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей.
Позов мотивував тим, що з 03.02.2013 по 24.07.2023 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , від якого народилось двоє дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Подружнє життя не склалось. Відповідач покинула сім'ю та знайшла собі іншого чоловіка в Республіці Польща, де зараз і знаходиться. Діти залишились проживати з ним та зареєстровані разом із позивачем за адресою: АДРЕСА_1 . Наразі він з дітьми проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 .
Син навчається у 4 класі Дружелюбівської філії Добровеличківського ліцею «Інтелект», а дочка відвідує дошкільну групу цього ж ліцею.
У Попільнянському районному суді Житомирської області перебуває цивільна справа №288/2768/23 за його заявою про стягнення з відповідача аліментів на утримання дітей.
Між ним та відповідачем існує спір щодо утримання дітей та їх місця проживання. Відповідач зі своїм новим співмешканцем почала погрожувати забрати дітей з собою, та вивезти їх до Польщі, що цілком не відповідає інтересам дітей.
Діти категорично не бажають виїжджати з України, не бажають вчитись на іноземній мові, а також не бажають жити з мамою в іншій країні в іншій сім'ї.
Ним було подано відповідну заяву у Службу у справах дітей Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації та Державну прикордонну службу України, на яку його повідомлено, що у разі надходження судового рішення щодо тимчасового обмеження у праві виїзду з території України дітей Державною прикордонною службою України будуть вжиті необхідні заходи щодо недопущення їх виїзду за межі України.
Щоб захистити права своїх малолітніх дітей він вимушений звернутися до суду з цією позовною заявою.
Зазначає, що він має належні умови для проживання та виховання дітей, будинок, де він з дітьми зареєстрований. Також має непогані доходи, займається підприємницькою діяльністю, тому має можливість забезпечити дітей усім необхідним. Визначення місця проживання дітей з батьком, перш за все буде відповідати інтересам дітей, оскільки мати не може забезпечити дітям належні умови проживання та виховання, вона не має власного житла. А зміна місця проживання дітей призведе до втрати їх сталих соціальних зв'язків, до зміни місця навчання, що призведе до погіршення їх психологічного стану.
Враховуючи наведене, просив визначити місце проживання малолітніх дітей разом з батьком.
Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 11 квітня 2025 року позов задоволено. Визначено місце проживання малолітніх дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком - ОСОБА_1 .
У поданій апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_2 , посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що докази надані позивачем, які були взяті судом до уваги, є суперечливими, не можуть вказувати саме на прихильність дітей до батька, інші встановлені судом обставини також вказували на необхідність відмови в задоволенні позову.
Зазначає, що з початку квітня 2022 року позивачка разом з дітьми виїхала до Польщі, де постійно проживала з ними. Влітку 2023 року за спільною домовленістю із позивачем передала дітей йому на літні канікули. В подальшому батько дітей свідомо забравши документи з навчального закладу за місцем проживання дітей, переїхав до смт. Дружелюбівка, Новоукраїнського району, Кіровоградської області, де влаштував дітей до навчального закладу. Зміна місця проживання та навчання дітей є свідомими діями позивача, які спрямовані на переховування дітей від матері, що підтверджується зверненнями обох сторін до правоохоронних органів та органів опіки і піклування.
Судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги висновок органу опіки і піклування Добровеличківської сільської ради, згідно якого визначення місця проживання дітей з батьком є недоцільним.
На думку скаржника, не можуть бути доказом прихильності дітей до батька висновки спеціаліста-психолога, оскільки на час проведення цих висновків - 06.03.2024 діти вже понад шість місяців проживали постійно з батьком під його постійним впливом, без допуску матері до їх виховання, що могло вплинути на об'єктивну, незалежну та вільно висловлену думку.
Вказує, що покладений в основу рішення висновок органу опіки і піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, є недостатньо мотивованим та не відповідає найкращим інтересам дітей.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Вотінцев Є.Г., посилаючись на законність і обґрунтованість судового рішення, просить апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін. При цьому зазначає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки суд першої інстанції під час розгляду справи, врахувавши встановлені обставини справи в їх сукупності та взаємозв'язку, виходячи з пріоритету найкращих інтересів дітей, враховуючи підтверджені матеріалами справи сталі соціальні зв'язки дітей, їх прихильність та бажання проживати саме з батьком, який належним чином виконує свої батьківські обов'язки, врахувавши поведінку матері, яка жорстоко поводиться з дітьми, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову та визначення місця проживання дітей разом з батьком.
В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.
Представник позивача просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, з невідомих суду причин, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явилися в судове засідання.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі 03.02.2013 по 24.07.2023, від якого мають двох малолітніх дітей: сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.1 а.с.7-8, 9-12, т.2 а.с.23-26).
У квітні 2022 року відповідач ОСОБА_2 виїхала з дітьми до Польщі, що сторонами не заперечується.
26 червня 2023 року відповідач звернулась до суду із позовом про розірвання шлюбу з позивачем (т.2 а.с.27).
10 липня 2023 року ОСОБА_2 , перебуваючи у Польщі, надала згоду на перевезення своїх дітей в Україну до батька: сина ОСОБА_3 та доньки ОСОБА_4 в супроводі її сестри та тітки дітей ОСОБА_7 , яка несе відповідальність за їх життя та здоров'я (т.2 а.с.8).
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 24 липня 2023 року шлюб сторін розірвано (т.1 а.с.9-12).
Позивач ОСОБА_1 разом з дітьми зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 (т.1 а.с.20-22, т.2 а.с.17-19).
Фактично ОСОБА_1 на час звернення до суду із даним позовом проживав без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 в складі сім'ї: син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (т.1 а.с.15, т.2 а.с.20).
Зі змісту характеристики КЗ Добровеличківський ліцей «Інтелект» Добровеличківської селищної ради Дружелюбівська філія, виданої 16 жовтня 2023 року, ОСОБА_6 , 2018 року народження, відвідує дошкільну групу Дружелюбівської філії Добровеличківського ліцею «Інтелект» з 11 вересня 2023 року, постійно відвідує заклад освіти, пропусків без поважних причин не має. За цей час проявила себе як добра, життєрадісна та ввічлива дитина. В дошкільну групу ходить охайно одягнена, слідкує за своїм зовнішнім виглядом. Вихованням ОСОБА_4 займається батько, який разом зі своїми дітьми проживає у селі Дружелюбівка. Мама дітей знаходиться за кордоном, перебуває у Республіці Польща. Батько приймає активну участь в житті дочки, систематично цікавиться поведінкою та успіхами доньки, реагує на поради та рекомендації з боку вихователів. Варвара має все необхідне для життя і навчання в дошкільній групі. Дівчинка має відповідний віку фізичний розвиток, виявляє інтерес до навчальних занять, уміє концентрувати увагу на поставленому завданні, відволікається рідко, розуміє інструкції вихователя, володіє досить великим словниковим запасом, вміє правильно будувати речення та висловлювати свої думки. В ігровій діяльності проявляє себе ініціатором: часто пропонує сюжет гри і розподіляє ролі серед дітей. Вибирає ігри побутового та соціального характеру, наприклад: «Магазин», «Салон краси», «Дім». Любить співати, вміє малювати, ліпити з пластиліну, виконує всі роботи акуратно та охайно. Варвара - весела, відкрита дівчинка, адекватно реагує на похвалу і критику. Вміє ділитися з дітьми, виявляє співчуття до інших діток, комунікабельна (т.1 а.с.16, т.2 а.с.12).
Відповідно до характеристики Комунального закладу Добровеличківський ліцей «Інтелект» Доброреличківської селищної ради Дружелюбівська філія, виданої 16 жовтня 2023 року, ОСОБА_5 , 2014 року народження, навчається в 4 класі Дружелюбівської філії Добровеличківського ліцею «Інтелект» з 11 вересня 2023 року. ОСОБА_3 постійно відвідує заклад освіти, пропусків без поважних причин немає. В школу ходить охайно одягнений, слідкує за своїм зовнішнім виглядом. Все, що потрібно для навчального процесу, в нього є (підручники, зошити, шкільне приладдя). Це говорить про те, що батько про дитину турбується, любить, допомагає в навчанні, цікавиться її життям в школі, дбає про здоров'я сина. За час навчання ОСОБА_3 зарекомендував себе як старанний, здібний учень. Має високі та достатні здібності по засвоєнню навчального матеріалу. Пам'ять добре розвинена, увага стійка. До уроків готується систематично. Проявляє високий інтерес до навчання. Має схильність до предметів усіх циклів. Мовлення розвинене добре. Мова виразна, думки висловлює чітко, словниковий запас значний. Уміє логічно мислити, аналізувати, робити висновки. Переважають такі риси характеру як ввічливість, відповідальність, врівноваженість, доброзичливість, наполегливість, справедливість. Серед товаришів та однокласників користується повагою, нікого не ображає, толерантний у спілкуванні з однокласниками та вчителями. Бере активну участь у громадському житті класу. До доручень ставиться відповідально. Його вихованням займається батько ОСОБА_1 , який разом зі своїми дітьми проживає у селі Дружелюбівка. Мама учня знаходиться за кордоном, перебуває у Республіці Польща. Батько приймає активну участь в житті класу, систематично цікавиться поведінкою та успіхами сина, реагує на поради та рекомендації з боку вчителів (т.1 а.с.17, т.2 а.с.13).
Позивач ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, є директором ТОВ «Велич» з 01 вересня 2021 року та має стабільний дохід (т.1 а.с.18,19, т.2 а.с.32-78,79,80).
Відповідно до копії листа Новоукраїнського районного відділу поліції відділення поліції № 2 від 08 квітня 2024 року № Аз-07/113-2-2024, 20 листопада 2023 року уповноваженими особами відділення поліції № 2 (смт Добровеличківка) Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області винесено терміновий заборонний припис серії АА № 368818 від 20.11.2023 стосовно кривдника ОСОБА_2 , також було внесено відомості до Інформаційно - комунікаційної системи Інформаційний портал Національної поліції України підсистема «Кривдник». 20 листопада 2023 року працівниками ВП № 2 (смт Добровеличківка) Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області рапортом поставлення кривдника ОСОБА_2 було проінформовано про те, що 20 листопада було прийняте рішення стосовно поставлення кривдника ОСОБА_2 на профілактичний облік. Внесена інформація стосовно ОСОБА_2 до Журналу обліку терміново одних приписів стосовно кривдника ВП № 2 (смт Добровеличківка) Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області відповідно до наказу МВС України від 01.08.2018 року № 654 «Про затвердження Порядку винесення уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України термінового заборонного припису стосовно кривдника». Внесена інформація про взяття кривдника ОСОБА_2 , на профілактичний облік. З ОСОБА_2 проводились профілактичні бесіди на правову тематику. Рішень щодо зняття з профілактичного обліку ОСОБА_2 не приймалось. Станом на 27.03.2024 ОСОБА_2 не знято з профілактичного обліку. З метою недопущення скоєння повторних фактів домашнього насильства з ОСОБА_2 проводились профілактичні бесіди на правову тематику (т.3 а.с.147-148).
Як вбачається з копії Витягів з Єдиного реєстру досудових розслідувань номер кримінального провадження: 12023121220000131, 12023121220000127 від 06.12.2023 року та № 12024105100001305 від 16.07.2024 внесено відомості на підставі заяви ОСОБА_1 , правова кваліфікація кримінального правопорушення ч.1 ст. 162 КК України, та 21.11.2023 правова кваліфікація кримінального правопорушення ч.1 ст. 125 КК України (т.2 а.с.14-15, 94-95, т.3 а.с.243, т.4 а.с.65).
Ухвалою слідчого судді Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 28 червня 2024 року справа № 387/611/24, зобов'язано уповноважених осіб Відділення поліції №2 Новоукраїнського районного відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області, внести, відповідно до вимог ст. 214 КПК України, до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за заявою ОСОБА_1 від 31.05.2024 (т.3 а.с.244-246, т.4 а.с.66-68).
20 листопада 2023 року та 31 березня 2025 року стосовно ОСОБА_2 правоохоронними органами винесено терміновий заборонний припис (т.2 а.с.28,29, т.5 а.с.117).
01 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до служби у справах дітей та сім'ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації із заявою - повідомленням про те, що 31.03.2025 о 9 год. 03 хв. ним за номером телефону НОМЕР_1 було повідомлено спеціаліста ОСОБА_8 про те, що його колишня дружина - ОСОБА_2 та її співмешканець ОСОБА_9 здійснили на нього та дітей озброєний напад з метою відібрання дітей та просив прийняти заходи (т.5 а.с.120).
Разом з тим, терміновий заборонний припис 20.11.2023 було винесено і відносно ОСОБА_1 , проте постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 01.08.2024 даний припис скасовано (т.4 а.с.70-74).
Як вбачається з копії Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань номер кримінального провадження: 12024121220000069, 13.07.2024 року внесено відомості на підставі ухвали слідчого судді Вільшанського районного суду від 05.01.2024, за ч. 1 ст. 126 КК України за заявою ОСОБА_1 стосовно вчинення відносно нього протиправних дій з боку ОСОБА_2 (т.3 а.с.241).
Судовим наказом №288/3232/23, виданим Попільнянським районним судом Житомирської області 05.03.2024 з ОСОБА_2 на користь позивача на утримання дітей стягнуто 1/3 частки заробітку (доходу) боржника, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 16 листопада 2023 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 . У зв'язку із наявною заборгованістю зі сплати аліментів постановою державного виконавця 17.05.2024 накладено арешт коштів боржника. Станом на 17 травня 2024 року відповідач має заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 23468,00 гривень (т.3 а.с.145, 146).
Згідно довідки №49 від 05 червня 2024 року, виданої Добровеличківським ліцеєм «Інтелект», ОСОБА_5 закінчив 4 клас Дружелюбівської філії у 2024 році і отримав свідоцтво досягнень. Освітню програму засвоїв в повному обсязі на достатньому рівні (т.3 а.с.197).
З 1 лютого 2024 року позивач з дітьми на території Дружелюбівського старостинського округу не проживає (т.4 а.с.103).
У 2024 році діти зараховані на навчання до школи І-ІІІ ступенів №163 Шевченківського району м. Києва (т.4 а.с.3,4) та проживають разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 з травня 2024 року (т.4 а.с.14).
Рішенням виконавчого комітету Добровеличківської селищної ради № 242 від 14 грудня 2023 року, затверджено висновок служби у справах дітей про недоцільність визначення місця проживання малолітніх дітей біля батька (т.1 а.с.229, 230-234).
Згідно копії Актів обстеження умов проживання, складених службою у справах дітей та сім'ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 05 вересня 2024 року, проведеного за адресою: АДРЕСА_1 , діти забезпечені всім необхідним для комфортного проживання та розвитку. В будинку створено необхідні умови для проживання та всебічного розвитку дітей, батько забезпечує їх всім необхідним. Зі слів ОСОБА_3 він не має бажання бачитися та спілкуватися з матір'ю (т.4 а.с.144-145, 151-152).
Відповідно до Висновку спеціаліста - психолога за результатами психологічного дослідження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , психологічні рекомендації батькам:
1. Забезпечити дитині гармонійне виховання за місцем її проживання (соціалізації), а саме з батьком, підтримання тісних емоційних зв'язків з референтними (значущими) особами, спілкування з іншими значущими особами (родичами, друзями, вчителями) у звичному для неї середовищі, відновлення порозуміння з матір'ю (забезпечити сприйняття не дитини, пошук матір'ю компромісу між власними бажаннями та прагненнями дитини).
2. Батькам, незалежно від стану їх шлюбних відносин, варто донести ОСОБА_4 , що вони залишаються її батьками, не дивлячись на те, що їх подружні стосунки перервано.
3. Запобігання психологічного насилля з боку матері, руйнівних прийомів у вихованні ОСОБА_4 , виявлення поваги, діалогічного спілкування. Відмова від залучення дитини у обговорення батьками власних стосунків та з іншими дорослими.
4. Усунення тривоги у Варвари, забезпечення психологічного комфорту. Створення психологічно захищеної та сприятливої атмосфери життєдіяльності.
5. Рекомендована психологічна корекція батькам з метою встановлення психологічних меж в родині, між батьками, виявлення поваги до почуттів подружжям, збереження психологічного здоров'я дитини, яка залучена у атмосферу конфлікту.
6. Рекомендовано психологічну корекцію дитині, яка перебуває у конфлікту з метою профілактики та корекції небажаних наслідків такого конфлікту (т.3 а.с.124-127).
Відповідно до Висновку спеціаліста - психолога за результатами психологічного дослідження ОСОБА_10 , надані Психологічні рекомендації батькам:
1. Вирішення конфлікту в родині із відповідними фахівцями - психологами.
2. Запобігання психологічного насилля, руйнівних прийомів у вихованні ОСОБА_3 , виявлення поваги, діалогічного спілкування.
3. З метою психологічної безпеки дитини, з метою збереження його психічного здоров'я, визнати, що найбільш сприятливими умовами для повноцінного його життя є ті, в яких дитина фізично і психологічно відчуває себе захищеною, а саме з батьком.
4. Усунення тривоги, почуття страху, загрози у ОСОБА_3 , забезпечення психологічного комфорту. Створення психологічно захищеної та сприятливої атмосфери життєдіяльності.
5. Психологічно захищеною дитина буде себе відчувати там, де для неї створено сприятливе середовище, де вона відчуває підтримку тісних емоційних зв'язків з референтними (значущими) для неї людьми, де спілкування носить не насильницький характер, де дитина вільно може розвиватися і де підтримуються родинні стосунки та традиції (з родичами, друзями, вчителями) у звичному для неї середовищі.
6. Психологічний захист хлопчика передбачає, що взаємостосунки дитини з матір'ю набудуть нового формату взаємодії, де спілкування з матір'ю і дитиною буде будуватися на засадах взаємоповаги, прийняття, де буде враховуватися думка, бажання і прагнення дитини (/т.3 а.с.128-132).
Відповідно до копії протоколу індивідуальної психологічної діагностики, проведеної практичним психологом Дружелюбівською філією Добровеличівського ліцею «Інтелект» Добровеличківської селищної ради Кіровоградської області, строк проведення: 16-17.11.2023, відносно ОСОБА_6 , зроблено такі висновки: Результати дослідження «Методики Рене Жиля»: Варвара зображує себе на малюнках ближче до тата і мами, що свідчить про те, що дитина бажає, щоб сім'я була разом та про прихильність дочки до обох членів родини. Також дуже гарно розповідає за братика, що свідчить про позитивний емоційний психологічний зв'язок з братом.
Результати дослідження за методикою «Моя сім'я»: Найбільш значимий та емоційно близький член сім'ї - тато. Присутнє відчуття сором'язливості та тривоги. Бажання дитини, щоб батьки були разом, прагнення відновлення сім'ї. Зображена на малюнку надмірно збільшена кисть руки у мами, - свідчить про агресивність стосовно дитини, або імпульсивність (вибуховість). Дитина сумує, тягнеться до мами, але почуття страху та тривожності заважає це проявляти. Недостатньо насичені емоційні взаємини у сім'ї.
В результаті дослідження за проективною методикою «Будинок-Дерево-Людина» можна зробити такі висновки, почуття відторгнутості, покинутості, значущі проблеми з батьками, емоційна залежність, сильні амбівалентні почуття. Неприйняття реальності, скритність, захисні тенденції, почуття дискомфорту і скутості.
Загальні висновки: Варвара сумує за мамою, любить її, але те, що матір залишила її, поїхала і не поруч біля дочки,- робить боляче їй і не бажання спілкуватися з мамою. Тому вона відмовляється з нею дистанційно розмовляти, оскільки це їй приносить почуття покинутості та дискомфорту. Зі слів Варвари, вона хоче залишатися біля тата.
Рекомендації: За результатами дослідження, татові ОСОБА_1 , потрібно більше розмовляти з дочкою, будувати розмову так, щоб вона могла ділитися своїми почуттями, негативними та позитивними емоціями, бажаннями та думками. Пояснити, що саме зміниться у вашій сім'ї, що бути засмученим та скучати за кимось - це нормально. Виявляйте дитині свою любов та турботу. Старатися не сваритися з дружиною при дітях, не виясняти стосунки, та не говорити з ким залишаться діти, адже зараз їм і так боляче, а це ще більше травмуватиме їх психіку. В жодному разі не потрібно брехати і замовчувати ситуацію, говорити чесно з дитиною, адаптуючи розмови до віку. Саме головне - створити здорову атмосферу для розвитку дитини (т.2 а.с.10).
Відповідно до копії протоколу індивідуальної психологічної діагностики проведеної практичним психологом Дружелюбівською філією Добровеличівського ліцею «Інтелект» Добровеличківської селищної ради Кіровоградської області, строк проведення: 16-17.11.2023, відносно ОСОБА_5 , зроблено наступні Висновки: Результати дослідження «Методики Рене Жиля»: ОСОБА_3 переживає почуття відстороненості, відчуження (прагнення до усамітнення), як наслідок розлучення батьків та ситуації, що мама знаходиться в Польщі і не приїжджає до них. Зображує себе на малюнках ближче до тата та сестри, що свідчить про позитивний емоційний психологічний зв'язок більше з татом, ніж з мамою. Конфліктність та агресивність на низькому рівні.
Результати дослідження за методикою «Моя сім'я»: Найбільш привабливий і значимий персонаж - тато, хороші добрі стосунки з сестрою, мама проводила більше часу з дитиною, оскільки ОСОБА_3 намалював її біля себе.
В результаті дослідження за проективною методикою «Будинок-Дерево-Людина» можна зробити такі висновки, як готовність до контактів, товариськість, гарна адаптація в середовищі, недолік мужності, втеча від неприємностей реальності, слабкий контроль над імпульсами, бажання чогось досягти, почуття дискомфорту і скутості, бажання любові і прихильності, боязка тривога через між персональні труднощі або почуття провини через агресію, реактивний страх реальної ситуації що травмує. Нерухоме відношення до неї. Пошук самоствердження, можливі труднощі у прийнятті рішень, внутрішня тривога, підозрілість, побоювання бути покинутим, відчуття смутку.
Загальні висновки: ОСОБА_3 сумує за мамою, любить її, але те, що матір залишила їх, поїхала і відпочиває, поводила себе трішки агресивно щодо самого нього - робить боляче йому і не бажання спілкуватися (психологічну травму). Матір учня своїми вчинками, поведінкою та розповідями, як їй чудово відпочивається, не усвідомлюючи цього, сама відштовхує сина від себе, а потрібно навпаки - налагоджувати довірливі стосунки та бути поруч зі своєю дитиною.
Зі слів ОСОБА_3 , він хоче залишатися в Україні, навчатися тут і жити біля тата.
Рекомендації: Розлучення батьків завжди сильно позначається на стані дитини. Це може проявлятися в замкнутості або агресивності, пригніченості, дратівливості, зниженні успішності у навчанні та інших ознаках.
За результатами дослідження, татові ОСОБА_1 , потрібно більше допомагати у підвищенні самооцінки та впевненості у собі, налагоджувати краще довірливі стосунки, аби син міг краще відкривати свої «внутрішні почуття», що він в даний момент відчуває, думає, та допомагати розібратися в цьому. Говорити про розлучення, як з дорослим, щоб він зрозумів, яка причина чому мама і тато не разом, а не винити себе, і відчувати при цьому себе покинутим та біль. Допомагати вірити в себе, в свої сили, власним прикладом прищеплювати мужність, хоробрість та впевненість (т. 2 а.с.11).
Відповідно до копії Витягу із протоколу № 29 засідання комісії з питань захисту прав дитини при Шевченківській районній в місті Києві державній адміністрації від 09 жовтня 2024 року, вирішили підтримати бажання матері приймати участь у житті та вихованні дітей та вважають, що зустрічі з дітьми повинні відбуватися за графіком, терміном на 6 місяців, а саме: ІІ та ІV суботу місяця з 10:00 до 18:00 год. в присутності батька дітей (т.4 а.с.124).
Розпорядженням Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації №908 від 30 жовтня 2024 року, встановлено ОСОБА_2 графік побачень з дітьми терміном на 6 місяців, а саме: ІІ та ІV суботу місяця з 10:00 години до 18:00 години в присутності батька дітей.
Відповідно до висновку органу опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , орган опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, враховуючи право дітей зберігати стосунки з обома батьками, поважаючи право батьків нести спільну відповідальність, забезпечивши, в разі окремого проживання батьків, можливість спільно опікуватись над дітьми заради їх найкращих інтересів на основі взаємної згоди, врахувавши думку дітей, відповідно до ч. 1 ст. 161 Сімейного кодексу України, вважає, що малолітнім дітям доцільно проживати з батьком, ОСОБА_1 , неухильно дотримуючись обома батьками графіку зустрічей матері з дітьми (т.5 а.с.8-13).
Вирішуючи спір, суд першої інстанції надавши оцінку установленим обставинам справи крізь призму врахування найкращих інтересів дітей, які переважають над інтересами батьків, взявши до уваги вік дітей, права та інтереси на гармонійний розвиток та належне виховання, право малолітніх на щасливе та спокійне дитинство, та інших соціальних факторів, які вказують на відношення до утримання і виховання дітей, ставлення обох батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, наміри і можливості виховувати дітей як повноцінних членів суспільства, виходив із першочергового значення та оцінки саме найкращих інтересів дітей, та дотримуючись балансу між інтересами дітей, правами батьків на виховання дітей і обов'язком батьків діяти в їх інтересах, на підставі внутрішнього переконання, враховуючи висновок органу опіки і піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про доцільність визначення місця проживання дітей з батьком, врахувавши створення належних житлових умов для виховання та розвитку дітей батьком, матеріальне становище батьків, можливість кожного з них виховувати і утримувати дітей, турбуватися про них, суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог про визначення місця проживання дітей з саме з батьком.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Статтею 51 Конституції України визначено, що сімя, дитинство і батьківство охороняються державою
Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною згідно постанови Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов'язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно із частинами першою, другою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних, історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).
За нормою статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Відповідно до частини першої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18 зазначено, що «тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місяця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків, відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батька свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним із батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».
Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (частина перша статті 3 Конвенції про права дитини).
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
ЄСПЛ зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04).
Аналіз наведених норм права, практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, а отже, в першу чергу підлягають урахуванню інтереси дитини.
Суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку. Взявши до уваги висновок органу опіки і піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 14.02.2025 за №109-948, ставлення кожного з батьків до виконання батьківських обов'язків, дійшов обґрунтованого висновку про те, що батько дітей належним чином піклується про них, дбає про їх духовний розвиток і належне матеріальне утримання, яке взмозі забезпечити.
Урахувавши малий вік дітей, їх тривале проживання саме з батьком до якого мають більшу прихильність, та який може забезпечити більш стабільні та звичні матеріально-побутові умови для проживання, врахувавши думку дітей, які виявили бажання проживати з батьком, суд першої інстанції, з висновком якого погоджується і апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що визначення місця проживання малолітніх дітей з батьком відповідатиме їх найкращим інтересам.
Доводи апеляційної скарги, що покладений в основу рішення висновок органу опіки і піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, є недостатньо мотивованим та не відповідає найкращим інтересам дітей колегія суддів відхиляє виходячи з наступного.
Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Водночас у частині шостій вказаної статті зазначено, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Під час розгляду справи було встановлено, що на момент розгляду справи судом першої інстанції суттєво змінилися обставини справи, які існували як на момент звернення до суду з даним позовом, так і на момент складення висновку органу опіки та піклування Добровеличківської сільської ради про недоцільність визначення місця проживання дитини з батьком.
Таким чином, враховуючи, що діти з батьком на час розгляду справи проживали та на даний час проживають в м. Києві, районним судом було залучено до участі у справі службу у справах дітей та сім'ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, та взято до уваги висновок саме цього органу опіки та піклування, що свідчить про те, що розгляд справи місцевим судом було здійснено з належним з'ясуванням дійсних обставин справи, дослідження та оцінки наданих сторонами доказів.
Отже колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що висновок органу опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації на момент розгляду справи був актуальним, оскільки відповідав фактичним обставинам справи. Враховуючи викладене, доводи апелянта про неврахування судом першої інстанції висновку органу опіки та піклування Добровеличківської селищної ради є недоречними.
У пункті 72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866, визначено, що працівник служби у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини проводить бесіду з батьками та відвідує дитину за місцем проживання, про що складає акт обстеження умов проживання за формою згідно з додатком 9, а також звертається до соціального закладу та/або фахівця із соціальної роботи для забезпечення проведення оцінки потреб сім'ї з метою встановлення спроможності матері, батька виконувати обов'язки з виховання дитини та догляду за нею.
З висновку органу опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації вбачається, що на даний час ОСОБА_1 проживає зі своїми дітьми за адресою: АДРЕСА_1 . Представником служби у справах дітей та сім'ї спільно з фахівцем Шевченківського районного в місті Києві центру соціальних служб обстежено умови проживання дітей в квартирі за адресою АДРЕСА_1 . Діти зареєстровані та проживають в цій квартирі. Представниками Шевченківського районного в місті Києві Центру соціальних служб складено акт оцінки потреб родини. За його результатами було отримано висновок оцінювання потреб родини, в якому зазначено, що умови проживання ОСОБА_1 можуть задовольнити базові потреби малолітніх дітей. В квартирі для дітей створені належні умови для проживання та навчання, задоволені всі потреби. На момент обстеження умов проживання, в квартирі було прибрано та охайно. 10 січня 2025 року за письмовою згодою ОСОБА_1 в приміщенні Служби у справах дітей та сім'ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації малолітні діти були опитані спеціалістом-психологом Шевченківського районного в місті Києві Центру соціальних служб та виявили бажання мешкати з батьком.
Разом з тим відповідачкою або її представником до суду у визначеному законом порядку не надано належних, допустимих та достовірних доказів належних умов для проживання та фізичного розвитку малолітніх дітей на території Польщі саме з відповідачкою. Також матеріали справи не містять доказів про доходи відповідачки.
Також колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частин першої та другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання.
Аналогічні положення закріплені у статті 12 Конвенції про права дитини, згідно з якою держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. Під час визначення місця проживання дитини, зважаючи на вікову категорію, необхідно проводити з нею бесіду, головним завданням якої є встановлення дійсного психоемоційного стану дитини, визначення її інтересів та з'ясування думки щодо бажання дитини проживати з одним із батьків.
У постанові Верховного Суду складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 лютого 2023 року у справі № 753/572/20, зазначено, що: «дитина є суб'єктом права і, незважаючи на незначний вік, неповну цивільну дієздатність, має певний обсяг прав. Одними з основних її прав є право висловлювати свою думку та право на врахування думки щодо питань, які стосуються її життя».
Про необхідність заслуховування думки дітей, які досягли певного віку, та її врахування при вирішенні спорів про відібрання дітей зазначено, зокрема, у рішенні ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» (заява 39948/06). У параграфі 59 цього рішення вказано, що суд також зауважує, що на жодному етапі провадження у справі судді не заслуховували дітей. Проте, при вирішенні питань, які стосуються її життя, дитині, здатній сформулювати власні погляди, має бути забезпечено право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. Результат аналізу наведених вище норм права, практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, насамперед повинні бути враховані інтереси дитини, виходячи з об'єктивних обставин спору. Верховний Суд у постанові від 21 липня 2021 року у справі № 404/3499/17 роз'яснив, що система правосуддя прислухається до дітей, серйозно ставиться до їх думок і має гарантувати захист прав дитини. Дитина, яка внутрішнім законодавством визнається такою, що має достатній рівень розуміння, під час розгляду судовим органом справи, що стосується її, наділяється такими правами: отримувати всю відповідну інформацію; отримувати консультацію та мати можливість висловлювати свої думки; клопотати про призначення спеціального представника під час розгляду судовим органом справ, бути поінформованою про можливі наслідки реалізації своїх думок та про можливі наслідки будь-якого рішення (статті 3, 4 Європейської конвенції про здійснення прав дітей 1996 року).
Так під час розгляду справи діти підтвердили своє бажання проживати разом з батьком, який належним чином піклується про їх фізичний та духовний розвиток, та заперечили щодо проживання разом з матір'ю. Окрім цього діти повідомили суд про жорстоке поводження матері з ними. Під час спілкування з дітьми був присутній психолог. Врахувавши вищевказані норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, судом першої інстанції з'ясовано та враховано думку малолітніх дітей щодо вирішення даного спору.
Щодо доводів апелянта про те, що проживання дітей з батьком свідчить про негативний вплив на дітей та втрату психо-емоційного контакту дітей з матір'ю, слід зазначити, що ці доводи спростовуються матеріалами справи.
У постанові Верховного Суду від 12 січня 2022 року у справі № 663/724/19 зазначено, що створювані одним із батьків для іншого протягом тривалого часу перешкоди у вихованні дитини та спілкуванні з нею мають наслідком руйнування зв'язків із сім'єю, до якої належить як батько, так і мати дитини, а отже в такому разі поведінка того із батьків, хто створює перешкоди, суперечить сімейним цінностям та не відповідає найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Висновки місцевого суду зазначеному висновку Верховного Суду не суперечать.
Суд перевірив посилання заявниці на те, що проживання дітей з батьком свідчить про негативний вплив на дітей та втрату психо-емоційного контакту дітей з матір'ю, створення їй позивачем перешкод у вихованні дітей та спілкуванні з ними та дійшов правильного висновку про їх недоведеність. Так намагання матері силоміць викрасти дітей та перевезти їх закордон, вчинення нею відносно позивача та дітей домашнього насильства, інших протиправних дій, дійсно вплинуло на психоемоційний стан дітей та призвело до втрати на даний час психо-емоційного контакту дітей з матір'ю. Однак беззаперечних доказів, що цьому сприяла саме винна поведінка батька, матеріали справи не містять.
Окрім того, за заявою відповідача 09.10.2024 року Службою у справах дітей та сім'ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації встановлено графік побачень матері з дітьми в присутності батька. При встановленні графіку побачень було враховано поведінку ОСОБА_2 , думку дітей, їх психологічний стан та ставлення матері до дітей. Будь-яких доказів проте, що батько перешкоджає матері зустрічатися з дітьми у визначений органом опіки та піклування час, матеріли справи не містять.
У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18 зазначено, що тлумачення частини першої статті 161 СК України дає підстави для висновку, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема, особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц констатовано, що положення Конвенції про права дитини встановлюють, що в усіх діях стосовно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3). Ці положення Конвенції про права дитини узгоджуються з положеннями Конституції та законів України, тому її правові норми зобов'язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.
Оскаржуване судове рішення згаданим висновкам Верховного Суду не суперечить. Так суд першої інстанції вирішив питання про визначення місця проживання малолітніх дітей сторін саме із врахування їх найкращих інтересів, а не амбіцій батьків. Місцевий суд встановив, що проживання дітей з батьком, відповідатиме їх найкращим інтересам, сприятиме розвитку дітей у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, в оточенні любові і турботи батька. Суд дослідив зазначені вище докази, на які послалась сторона відповіача, та надав їм відповідну оцінку.
Інші доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність висновків суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів та незгоди з оцінкою доказів, наданою судами першої інстанції.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у оскаржуваному судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків місцевого суду.
Узагальнюючи наведене, колегія суддів зауважує, що у контексті забезпечення права дітей на спілкування із матір'ю, а також права матері на виховання дітей, ОСОБА_2 безсумнівно відіграє важливу роль у житті та розвитку дітей, має право та обов'язок піклуватися про їх здоров'я, стан розвитку, незалежно від того, з ким вони будуть проживати. Визначення місця проживання дітей сторін з батьком не повинно негативно впливати на їх взаємовідносини з матір'ю, оскільки визначення місця проживання дітей з одним із батьків не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання батьківських обов'язків, що має усвідомлювати кожен з батьків.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що за істотної зміни обставин сторони мають право ініціювати визначення іншого порядку фізичної опіки щодо дітей.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Враховуючи те, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення не впливають, тому колегія суддів застосувавши правило частини першої статті 375ЦПК України, вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, немає.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , інтереси якої представляє адвокат Яковенко Анатолій Вікторович, залишити без задоволення, а рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 11 квітня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 23 вересня 2025 року
Головуючий Судді