Житомирський апеляційний суд
Справа №282/427/25 Головуючий у 1-й інст. Вальчук В. В.
Категорія 76 Доповідач Павицька Т. М.
22 вересня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого Павицької Т.М.,
суддів Борисюка Р.М., Галацевич О.М.
за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Житомирі цивільну справу №282/427/25 за позовом ОСОБА_1 до Старочорторийської гімназії імені Героя України Вадима Одуда Любарської селищної ради Житомирської області про визнання неправомірними змін істотних умов праці та їх поновлення, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Любарського районного суду Житомирської області від 21 травня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Вальчука В.В. в селищі Любар Житомирської області,
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати незаконним і скасувати наказ Старочорторийської гімназії імені Героя України Вадима Одуда Любарської селищної ради Житомирської області про зміну істотних умов праці від 01.01.2025 №01-к, а саме: встановлення педагогічного навантаження у розмірі 2 години тижневого педагогічного навантаження та поновити умови праці (розмір педагогічного навантаження), що вказані в наказі Старочорторийської гімназії імені Героя України Вадима Одуда Любарської селищної ради Житомирської області від 26.12.2024 №54-к «Про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі».
В обґрунтування позову зазначала, що вона рішенням Любарського районного суду Житомирської області від 29 квітня 2024 року у справі №282/378/24 визнано незаконним та скасовано п.1 наказу Старочорторийської гімназії Любарської селищної ради Житомирської області від 19.12.2023 №34-к «Про поновлення на посаді вчительки ОСОБА_1 » в частині поновлення ОСОБА_1 , вчительки географії Старочорторийської гімназії Любарської селищної ради Житомирської області на умовах строкового трудового договору та зобов'язано Старочорторийську гімназію Любарської селищної ради Житомирської області змінити дані умови відносно ОСОБА_1 на безстрокові трудові відносини шляхом видання відповідного наказу. Визнано неправомірними зміни істотних умов праці ОСОБА_1 та зобов'язано поновити їх. Стягнуто із Старочорторийської гімназії Любарської селищної ради Житомирської області на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати та 7000 грн заподіяної моральної шкоди.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року у справі №282/378/24 рішення Любарського районного суду Житомирської області від 29 квітня 2024 року змінено, викладено третій абзац резолютивної частини рішення у наступній редакції: «Визнати неправомірними зміни істотних умов праці ОСОБА_1 та поновити їх, встановивши педагогічне навантаження, що передувало незаконному звільненню». Вказує, що 14.10.2024 наказом Старочорторийської гімназії імені Героя України Вадима Одуда Любарської селищної ради Житомирської області її було звільнено. Підстава звільнення зазначена у наказі «у зв'язку з відмовою від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці» (п. 6 ст. 36 КЗпП України). 12.11.2024 нею була подана позовна заява про поновлення на роботі. Дана справа на даний час розглядається в Любарському районному суді Житомирської області №282/1614/24. Провадження в частині поновлення закрито, оскільки п. 2 наказу Старочорторийської гімназії імені Героя України Вадима Одуда Любарської селищної ради Житомирської області від 26.12.2024 №54-к «Про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі», її поновлено на посаді вчителя, а п. 3 даного наказу встановлено їй з 26.12.2024 педагогічне навантаження у розмірі 13,5 годин на тиждень, що передувало незаконному звільненню у 2022 році.
Наказом Старочорторийської гімназії імені Героя України Вадима Одуда Любарської селищної ради Житомирської області від 27.12.2024 №55-к її було попереджено про зміну істотних умов праці. З даним наказом вона була ознайомлена під підпис 01.01.2025. Цією ж датою Старочорторийською гімназією імені Героя України Вадима Одуда Любарської селищної ради Житомирської області видано наказ №01-к про встановлення їй тижневого педагогічного навантаження у розмірі 2 години. Вважає, що встановлення тижневого педагогічного навантаження в кількості 2 годин вищезазначеним наказом тягне за собою зміну режиму роботи вчителя, і як внаслідок - відповідне зменшення заробітної плати, що в силу вимог пункту 3 статті 32 КЗпП України є зміною істотних умов праці. Крім цього, для вивільнення відповідних годин педагогічного навантаження адміністрацією гімназії не здійснені встановлені дії, які повинні застосовуватись в таких правовідносинах, а саме: якщо у закладі освіти зменшилася загальна кількість педагогічного навантаження, і педагог не надає письмової згоди на зменшення навантаження, тоді керівник закладу освіти може зменшити чисельність штату педагогічних працівників, застосувавши норми статті 42 Кодексу законів про працю України. Враховуючи вищевикладене просила позов задовольнити.
Рішенням Любарського районного суду Житомирської області від 21 травня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про правомірність зміни істотних умов праці, не врахувавши: преюдиційні обставини, встановлені постановою Житомирського апеляційного суду від 24.09.2024 у справі №282/378/24, відповідно до якої було визнано неправомірною зміну істотних умов праці та зобов'язано поновити їх шляхом встановлення попереднього педагогічного навантаження (13,5 годин); невиконання судового рішення, що набрало законної сили; порушення ч. 2 ст. 129-1 Конституції України; відсутність тарифікаційних документів, які б підтверджували об'єктивну неможливість збереження педагогічного навантаження у 13,5 год; порушення вимог ст. 32 КЗпП України; не врахування положень ст. 97 КЗпП України та ст. 22 Закону України «Про оплату праці». Вказує, що судом першої інстанції не враховано судову практику Верховного Суду у справі №442/4475/22, де прямо вказано: «зміна істотних умов праці має бути наслідком об'єктивних змін в організації праці, а не виявом вибіркових дій роботодавця щодо одного працівника». Зазначає, що така поведінка посадових осіб не лише засвідчила фактичне невиконання судового рішення, а й породила два нові трудові спори: - справу №282/1614/24 про поновлення на роботі, - справу №282/427/25 про визнання незаконною повторної зміни істотних умов праці.
Вказує, що відповідачем не доведено факт повернення ОСОБА_2 з декретної відпустки, не надано наказів чи інших документів, які б підтверджували зв'язок її виходу із зменшенням навантаження у неї. Відсутні навчальні плани або інші документи, що підтверджують скасування викладання предметів «Фінансова грамотність» і «Географія (додаткова)». Посилання відповідачем на тарифікаційний список від 02.09.2024 педагогічних працівників Старочорторийської гімназії імені Героя України Вадима Одуда Любарської селищної ради Житомирської області також є бездоказовим - такий документ не долучено до справи, що унеможливлює перевірку правомірності встановлення лише 2 годин педагогічного навантаження замість 13,5 передбачених судовим рішенням. Зазначає, що 21.05.2025 судом першої інстанції було долучено протокол засідання педагогічної ради Старочорторийської гімназії №02 від 30.09.2025 з порушенням вищенаведених норм цивільного процесу. Долучення відбулося протокольно, вже на стадії розгляду справи по суті, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, і за наявності у відповідача професійного адвоката, який мав усі можливості подати відповідні докази у встановленому порядку разом із належним клопотанням. Вказує, що суд першої інстанції не дослідив освітньої програми, ні річного навчального плану. В матеріалах справи відсутні будь-які документи, що підтверджували б зміст освітніх компонентів чи обсяг навчальних годин, на підставі яких нібито змінилися її умови праці. Враховуючи вищевикладене просить скасувати рішення Любарського районного суду Житомирської області від 21 травня 2025 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Також просить стягнути 7000 грн витрат на правову допомогу.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що рішенням Любарського районного суду Житомирської області від 29 квітня 2024 року, справа №282/378/24, визнано незаконним та скасовано п.1 наказу Старочорторийської гімназії Любарської селищної ради Житомирської області від 19.12.2023 №34-к «Про поновлення на посаді вчительки ОСОБА_1 » в частині поновлення ОСОБА_1 , вчительки географії Старочорторийської гімназії Любарської селищної ради Житомирської області на умовах строкового трудового договору та зобов'язано Старочорторийську гімназію Любарської селищної ради Житомирської області змінити дані умови відносно ОСОБА_1 на безстрокові трудові відносини шляхом видання відповідного наказу. Визнано неправомірними зміни істотних умов праці ОСОБА_1 , зобов'язано поновити їх. Стягнуто із Старочорторийської гімназії Любарської селищної ради Житомирської області на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати та 7000 грн заподіяної моральної шкоди.
Згідно повідомлення від 14 червня 2024 року про зміну істотних умов праці, ОСОБА_1 запропоновано тижневе навантаження тривалістю 2 год за викладання географії у 7 класі. Вказане повідомлення не містить відомостей про ознайомлення ОСОБА_1 про зміну істотних умов праці.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року, справа №282/378/24 рішення Любарського районного суду Житомирської області від 29 квітня 2024 року змінено, зокрема: «Визнано неправомірними зміни істотних умов праці ОСОБА_1 та поновлено їх, шляхом встановлення педагогічного навантаження, що передувало незаконному звільненню». В решті рішення суду залишено без змін.
30 вересня 2024 ОСОБА_1 подала до Старочорторийської гімназії імені Героя України Вадима Одуда Любарської селищної ради Житомирської області заяву про поновлення істотних умов праці, встановивши педагогічне навантаження у розмірі 13,5 год., що передувало незаконному звільненню у 2022 році.
Протоколом №02 засідання педагогічної ради Старочорторийської гімназії імені Героя України Вадима Одуда Любарської селищної ради Житомирської області від 30.09.2024 ухвалено встановити ОСОБА_1 педагогічне навантаження у кількості 2 год.
11 жовтня 2024 року ОСОБА_1 повідомлено про те, що години «Географія (додаткова)» та «Фінансова грамотність» не передбачені навчальним планом на 2024-2025 навчальний рік. Предмет географії розподілений між нею та іншим педагогом відповідно до тарифікації педагогічних працівників Старочорторийської гімназії імені Героя України Вадима Одуда Любарської селищної ради Житомирської області на 2024-2025 навчальний рік, яка вступила в дію 02.09.2024.
Даний лист отриманий ОСОБА_1 під підпис - 14.10.2024.
Наказом Старочорторийської гімназії імені Героя України Вадима Одуда Любарської селищної ради Житомирської області від 26.12.2024 №54-к «Про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі», ОСОБА_1 поновлено на посаді вчителя та встановлено їй з 26.12.2024 педагогічне навантаження у розмірі 13,5 годин на тиждень, що передувало незаконному звільненню у 2022 році.
З вказаним наказом ОСОБА_1 ознайомлена під підпис - 01.01.2025.
Наказом Старочорторийської гімназії імені Героя України Вадима Одуда Любарської селищної ради Житомирської області від 27.12.2024 №55-к, ОСОБА_1 попереджено про зміну істотних умов праці та запропоновано останній педагогічне навантаження по предмету «Географія 7-9 кл.» 2 години на тиждень з 27.12.2024. Також попереджено, що у разі відмови останньої від продовження роботи в нових умовах трудовий договір з нею буде припинено за п. 6 ст. 36 КЗпП України з наступного робочого дня після такого попередження.
З вказаним наказом ОСОБА_1 ознайомлена під підпис - 01.01.2025.
Наказом Старочорторийської гімназії імені Героя України Вадима Одуда Любарської селищної ради №01-к від 01.01.2025, вчительці географії ОСОБА_1 встановлено тижневе педагогічне навантаження у розмірі 2 години.
Актом Старочорторийської гімназії імені Героя України Вадима Одуда Любарської селищної ради від 08.01.2025 підтверджено факт обізнаності з педагогічним навантаженням та зміною істотних умов праці, визначених наказом від 01.01.2025 №01-к та запропоновано висловити згоду чи незгоду із вказаним вище педагогічним навантаженням.
15 січня 2025 року ОСОБА_1 вручено лист-вимогу, у якому вказано про необхідність надати згоду чи незгоду працювати вчителем географії з тижневим навантаженням 2 години за розкладом.
У відповідь на лист-вимогу ОСОБА_1 зазначено, що вона працює на роботі з 01.01.2025, виходить на роботу згідно графіка. Дана норма для вчителя 18 год педагогічного навантаження у Старочорторийської гімназії ніколи не працювала на повну ставку. Зважаючи на це вказані норми, зазначені у вимозі на неї не розповсюджуються. Працює після поновлення з 01.09.2025, було встановлено 2 години.
17 січня 2025 року ОСОБА_1 повторно вручено лист-вимогу, у якому вказано про необхідність надати згоду чи незгоду працювати вчителем географії з тижневим навантаженням 2 години за розкладом.
У відповідь на лист-вимогу ОСОБА_1 зазначено, що вона працює на роботі і додаткових погоджень не потребує. 17.01.2025 провела урок.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що зміна істотних умов праці ОСОБА_1 . Старочорторийською гімназією імені Героя України Вадима Одуда Любарської селищної ради відбулася у відповідності до діючих норм законодавства, а тому заявлений позов задоволенню не підлягає.
Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів враховує наступне.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі №638/2304/17 (провадження №61-2417сво19).
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.
Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі №554/4741/19, постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі №520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі №209/3085/20).
Дії учасників приватних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений змістом статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Власник або уповноважений ним орган повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту (ст. 141 КЗпП України).
За ч. 1 ст. 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
У ст. 94 КЗпП України надано визначення заробітної плати, а саме це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно зі ст. 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
Відповідно до ст. 21 ЗУ «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Згідно зі статтею 22 цього Закону суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Частиною 3 статті 32 КЗпП України визначено, що у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.
Згідно ч. 4 ст. 32 КЗпП України, якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за п. 6 ст. 36 цього Кодексу.
При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно п. 2 «Прикінцевих положень» КЗпП України під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
На підставі ч. 3 ст. 1 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2136-IX, у період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом. Так, за ч. 2 ст. 3 Закону, у період дії воєнного стану норми ч. 3 ст. 32 КЗпП та інших законів України щодо повідомлення працівника про зміну істотних умов праці не застосовуються.
Статтею 103 КЗпП України передбачено, що про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника не пізніше як за два місяці до їх запровадження або зміни.
Разом з тим, відповідно положень ч. 2 ст. 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», у період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених частиною третьою статті 32 та статтею 103 Кодексу законів про працю України, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов.
Відповідно ч. 1 ст. 56 КЗпП України за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень.
Виходячи зі змісту ст. 56 КЗпП України тривалість неповного робочого часу не обмежується і може встановлюватися як шляхом зменшення тривалості щоденної роботи, так і зменшенням щоденної роботи при неповному робочому тижні.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про повну загальну середню освіту» розподіл педагогічного навантаження у закладі освіти затверджується його керівником відповідно до вимог законодавства.
Частинами 4 та 5 ст. 24 ЗУ «Про повну загальну середню освіту» педагогічне навантаження вихователя закладу загальної середньої освіти становить 30 годин, вихователя спеціального закладу загальної середньої освіти та асистента вчителя у закладі загальної середньої освіти - 25 годин на тиждень. Розміри тарифних ставок педагогічних працівників державних і комунальних закладів освіти встановлюються Кабінетом Міністрів України. Розподіл педагогічного навантаження у закладі освіти затверджується його керівником відповідно до вимог законодавства. Педагогічне навантаження педагогічного працівника закладу освіти обсягом менше норми, передбаченої цією статтею, встановлюється за його письмовою згодою. Перерозподіл педагогічного навантаження протягом навчального року допускається у разі зміни кількості годин з окремих навчальних предметів (інтегрованих курсів), що передбачається навчальним планом закладу освіти, або за письмовою згодою педагогічного працівника з додержанням законодавства про працю.
У справі, що переглядається встановлено, що згідно повідомлення від 14 червня 2024 року про зміну істотних умов праці, ОСОБА_1 запропоновано тижневе навантаження тривалістю 2 год за викладання географії у 7 класі. Вказане повідомлення не містить відомостей про ознайомлення ОСОБА_1 про зміну істотних умов праці.
Натомість, 11 жовтня 2024 року ОСОБА_1 повідомлено, про те, що години «Географія (додаткова)» та «Фінансова грамотність» не передбачені навчальним планом на 2024-2025 навчальний рік. Предмет географії розподілений між нею та іншим педагогом відповідно до тарифікації педагогічних працівників Старочорторийської гімназії імені Героя України Вадима Одуда Любарської селищної ради Житомирської області на 2024-2025 навчальний рік, яка вступила в дію 02.09.2024.
Даний лист отриманий ОСОБА_1 під підпис - 14.10.2024.
Наказом Старочорторийської гімназії імені Героя України Вадима Одуда Любарської селищної ради Житомирської області від 27.12.2024 №55-к, ОСОБА_1 попереджено про зміну істотних умов праці та запропоновано останній педагогічне навантаження по предмету «Географія 7-9 кл.» 2 години на тиждень з 27.12.2024. Також попереджено, що у разі відмови останньої від продовження роботи в нових умовах трудовий договір з нею буде припинено за п. 6 ст. 36 КЗпП України з наступного робочого дня після такого попередження.
З вказаним наказом ОСОБА_1 ознайомлена під підпис - 01.01.2025.
Наказом Старочорторийської гімназії імені Героя України Вадима Одуда Любарської селищної ради №01-к від 01.01.2025, вчительці географії ОСОБА_1 встановлено тижневе педагогічне навантаження у розмірі 2 години.
Відтак, ОСОБА_1 відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» була вчасно повідомлена про зміну умов праці, про що говорять докази в матеріалах справи.
Таким чином, відповідач в порядку норм трудового законодавства, в межах своїх повноважень, змінив істотні умови праці позивача, шляхом зменшення педагогічних годин та, пропорційно цьому, розміру оплати праці.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_1 приступила до виконання обов'язків визначених наказом №01-к від 01.01.2025, а тому погодилася працювати на змінених умовах, що підтверджується її поясненнями у листах-вимогах від 14.01.2025 та від 17.01.2025.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність позивачкою неправомірності наказу №01-к від 01.01.2025 про встановлення тижневого педагогічного навантаження у розмірі 2 години.
Доводи апеляційної скарги щодо преюдиційності постанови Житомирського апеляційного суду від 24.09.2024 у справі №282/378/24 є безпідставними з огляду на наступне.
Згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційні факти це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.
Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішення у такій справі правовідносини.
Суб'єктивними межами є те, що у двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об'єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду.
Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Не потребують доказування обставини, встановлені рішенням суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема, зазначені у резолютивній частині рішення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2018 року у справі №917/1345/14 (провадження №12-144гс18) зазначила, що преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особи, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
У справі №282/378/24 предметом спору було визнання неправомірними зміни істотних умов праці ОСОБА_1 та поновлення їх, шляхом встановлення педагогічного навантаження, що передувало незаконному звільненню на підставі наказу Старочорторийської гімназії імені Героя України Вадима Одуда Любарської селищної ради №34-к від 19.12.2023. Підставою для задоволення позову слугувало неналежне повідомлення позивача про зміну істотних умов праці.
Натомість у даній справі №282/427/25, предметом спору є наказ Старочорторийської гімназії імені Героя України Вадима Одуда Любарської селищної ради №01-к від 01.01.2025, а також встановлено дотримання відповідачем вимог чинного законодавства в частині повідомлення позивача про зміну істотних умов праці.
Отже, постанова Житомирського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року у справі №282/378/24 не є приюдиційною щодо правовідносин, які склалися у даній справі.
На підставі викладеного, колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки судом першої інстанції повно з'ясовані фактичні обставини справи, які мають істотне значення для справи в межах наданих сторонами доказів, правильно визначені правовідносини, що склалися між сторонами, їх об'єктивний склад, права та обов'язки сторін, вірно застосовані норми матеріального права та не порушені норми процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають достатніх підстав для скасування рішення суду.
Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з оскаржуваним рішенням та посилання які містяться в ній є власним трактуванням норм законодавства, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується колегія суддів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Любарського районного суду Житомирської області від 21 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 24 вересня 2025 року.
Головуючий
Судді