Справа № 761/28174/25
Провадження № 1-кс/761/18582/2025
19 вересня 2025 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 при секретарі ОСОБА_2 , за участю адвоката ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання представника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 30 листопада 2021 року у кримінальному провадженні № 12020100100005714, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30 липня 2020 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, -
02 липня 2025 року через систему «Електронний суд» до Шевченківського районного суду м. Києва звернувся представник ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 із клопотанням про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 30 листопада 2021 року у кримінальному провадженні № 12020100100005714, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30 липня 2020 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, на майно, що на праві власності належить ОСОБА_6 , а саме на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 336680780000.
У судовому засіданні представник ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_3 підтримала клопотання та просила задовольнити з підстав наведених у ньому.
Уповноважений прокурор відділу Київської міської прокуратури у кримінальному провадженні № 12020100100005714 від 30 липня 2020 року, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився та не повідомив суд про причини свого неприбуття. Разом із цим, його неявка не перешкоджає розгляду клопотання про скасування арешту майна, поданого в порядку ст. 174 КПК України.
Заслухавши доводи адвоката ОСОБА_3 , дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Положенням ч. 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Частиною 3 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Положенням ч. 2 ст. 173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
У судовому засіданні встановлено, що Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12020100100005714, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30 липня 2020 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Процесуальне керівництво у кримінальному провадженні здійснюється прокурорами відділу Київської міської прокуратури.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30 листопада 2021 року, накладено арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 336680780000, якою фактично користується та проживає ОСОБА_7 , та яка на праві власності належить ОСОБА_6 , із забороною відчуження та розпорядження вказаним майном.
Як убачається зі змісту вказаної ухвали, метою накладення арешту на майно ОСОБА_6 , є запобігання можливості відчуження майна, яке відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Водночас, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчим суддею встановлено, що заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 20 листопада 2020 року позов ОСОБА_6 до ОСОБА_8 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням задоволено та визнано ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_2 .
При цьому, рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 29 січня 2024 року, позовні вимоги ОСОБА_6 про вселення у квартиру АДРЕСА_2 зареєстрованих у ній осіб, у тому числі власника квартири - ОСОБА_6 було задоволено у повному обсязі.
Крім того, з довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, доданої до матеріалів клопотання, вбачається, що власником квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_6 .
В той же час, під час розгляду клопотання про скасування арешту майна, поданого представником ОСОБА_4 , було встановлено, що власник вказаного майна ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 померла.
В подальшому, 26 вересня 2023 року на підставі заяви спадкоємця ОСОБА_4 , нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 заведено спадкову справу.
Так, статтею 214 КПК України визначено, що досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а така процесуальна заборона як арешт майна застосовується до вичерпного кола суб'єктів вказаного у ст. 170 КПК України.
В той же час, арешт може бути накладено за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом кримінального правопорушення, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте кримінально протиправним шляхом, є доходом від вчиненого кримінального правопорушення або отримане за рахунок доходів від вчиненого кримінального правопорушення.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В той же час, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об'єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», та рішення у справі «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»).
Таким чином, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами (арешт майна, з забороною їх відчуження, розпорядження та користування до завершення досудового розслідування та судового розгляду у кримінальному провадженні), які застосовуються, та мету, яку прагнуть досягти, зокрема отримання фактичних даних обставин вчинення кримінального правопорушення та притягнення винних до відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення.
При цьому, слідчим суддею в ході судового розгляду не встановлено доказів того, що такий захід забезпечення як арешт майна, належного ОСОБА_10 , виправдовує подальше втручання держави у право на мирне володіння належним майном, або які б свідчили про наявність обґрунтованих підстав для подальшого застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 КПК України, слідчий суддя під час кримінального провадження не може одночасно виконувати функції державного обвинувачення, захисту і судового розгляду.
Так, функції з доведення обґрунтованості поданого клопотання, наявності підстав для його задоволення, кримінально процесуальним законом покладено виключно на ініціатора такого клопотання, в даному випадку - адвоката ОСОБА_5 , разом з тим сторона обвинувачення у випадку незгоди з даним клопотанням зобов'язана належним чином її теж обґрунтувати.
Однак, в ході судового розгляду слідчим суддею не встановлено, що такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт майна, належного на праві власності ОСОБА_10 , виправдовує завдання кримінального провадження чи відповідає загальним засадам та свідчить, що таке втручання органу досудового розслідування у володіння майном є тим необхідним фактором, який би міг з урахуванням інших доказів встановити причетність осіб до кримінальних правопорушень, за ознаками вчинення яких здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12020100100005714 від 30 липня 2020 року.
Крім того, відповідно до п. 4.20 Глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5, якщо на спадкове майно накладено арешт судовим чи слідчими органами, видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту.
Таким чином, враховуючи, що арешт, накладений слідчим суддею на квартиру є перешкодою ОСОБА_4 у видачі свідоцтва про право на спадщину на вказану квартиру у встановленому законом порядку, що суттєво обмежує непорушне право на мирне володіння своїм майном, закріплене Європейською Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, слідчий суддя дійшов до переконання про необхідність задоволення клопотання представника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 та скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 30 листопада 2021 року у кримінальному провадженні № 12020100100005714, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30 липня 2020 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, на майно, що на праві власності належить ОСОБА_6 , а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 336680780000.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22, 28, 98, 132, 170-173, 174, 214, 309, 310, 376, 532 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання представника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 30 листопада 2021 року у кримінальному провадженні № 12020100100005714, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30 липня 2020 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України - задовольнити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 30 листопада 2021 року у кримінальному провадженні № 12020100100005714, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30 липня 2020 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, на майно, що на праві власності належить ОСОБА_6 , а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 336680780000.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1