760/3236/24
СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА
24 вересня 2025 року Солом'янський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Кицюк В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП,-
У лютому 2024 року позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом, у якому просив: стягнути з відповідача ПрАТ «СК «Саламандра» на свою користь матеріальну шкоду у розмірі 157400,00 грн; стягнути з відповідача ОСОБА_2 на свою користь матеріальну шкоду у розмірі 55442,55 грн; стягнути з відповідача ОСОБА_2 на свою користь моральну шкоду у розмірі 30000,00 грн.
В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що 10 листопада 2023 року о 15.46 год у м. Києві по вул. Липківського, 16, сталась ДТП за участю тз Volkswagen Jeta, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням відповідача ОСОБА_2 , та тз Tesla Model S, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням позивача ОСОБА_1 . Постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 29 листопада 2023 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП. В результаті ДТП завдано матеріальну шкоду тз позивача. Відповідно до висновку експертного дослідження, вартість матеріального збитку, завданого тз Tesla Model S, д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок ДТП становить 212842,55 грн. Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 застрахована в ПрАТ «СК «Саламандра», страхова сума виплат відповідно до полісу становить 160000 грн та розмір франшизи 2600 грн. Таким чином, з відповідача страхової компанії підлягає стягненню страхова виплата у розмірі 157400 грн (160000 грн -2600 грн). У той же час, з відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню неохоплена полісом сума страхової виплати, а саме 55442,55 грн (212842,55 грн - 157400 грн). Крім того, внаслідок ДТП позивач зазнав моральних страждань, які полягають у моральних стражданнях, які оцінює у розмірі 30000,00 грн.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 22 лютого 2024 року відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
28.03.2024 через систему «Електронний суд» надійшов відзив, у якому представник ПрАТ «СК «Саламандра» просив позов задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача страхове відшкодування у розмірі 119937,72 грн. В обгрунтування зазначає, що 11 листопада 2023 року на адресу страхової компанії надійшло повідомлення про ДТП. 16.11.2023 представником страхової здійснено огляд пошкодженого тз, відповідно до наданого звіту вартість відновлювального ремонту тз з урахуванням зносу та ПДВ складає 143076,37 грн. 05.01.2024 на адресу страхової компанії від ОСОБА_1 надійшла претензія про страхове відшкодування. Відтак, розмір страхового відшкодування складає 119937,72 грн, яке складається: 143076,37 грн вартість відновлювального ремонту; 2600,00 грн франшиза; 20538,65 грн складова ПДВ.
17.04.2024 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача зазначає, що викладені доводи відповідача не є обґрунтованими та не містять жодних спростувань того, що відповідач повинен відшкодувати матеріальні збитки повністю. Наданий відповідачем звіт складено з порушеннями та заниженням вартості відновлювального ремонту тз.
25.07.2024 до суду надійшло клопотання представника відповідача ПрАТ «СК «Саламандра» про зупинення провадження у справі.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 29 липня 2024 року зупинено провадження у справі до закінчення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі, тобто до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи, а саме у справі №917/943/24.
Постановою Київського апеляційного суду від 12 травня 2025 року ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 29 липня 2024 року скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 10 червня 2025 року продовжено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
На день ухвалення рішення відповідач ОСОБА_2 своїм правом не скористався, відзив на позов не подав.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду і вирішення справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , ОСОБА_1 є власником тз Tesla Model S, д.н.з. НОМЕР_2 , з 30 грудня 2022 року (а.с.17).
Постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 29 листопада 2023 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн. Постанова суду мотивована тим, що: «10.11.2023 року о 15 год. 46 хв. ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Volkswagen Jetta», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , по вул.Липківського, 16-Г у м.Києві, виконуючи поворот ліворуч, не надав дорогу автомобілю, який рухався у зустрічному напрямку прямо, в результаті, чого здійснив зіткнення з транспортним засобом Tesla Model S, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_1 , чим порушив вимоги п.16.6 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП. Унаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження» (а.с.19).
Відповідно до копії полісу №213334121 від 13 лютого 2023 року обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, ОСОБА_2 застрахував тз Volkswagen Jetta, д.н.з. НОМЕР_1 , у ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра». Страхова сума за одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну становить 160000,00 грн; розмір франшизи 2600 грн (а.с.18).
Згідно з копією висновку експертного дослідження від 28 грудня 2023 року №ЕД-19/111-23/67534-АВ судового експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Любименка О.О., вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля Tesla Model S, реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок пошкоджень в ДТП станом на дату події 10 листопада 2023 року становить 212842,55 грн (а.с.22-39).
05.01.2024 представником ОСОБА_1 направлено ПрАТ «СК «Саламандра» та ОСОБА_2 лист-претензію про виплату страхового відшкодування (а.с.59-64).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт 1 частини другої зазначеної статті).
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування (ч.ч.1, 4 ст.23 ЦК України).
У ч.ч.1, 2 ст.1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (ч.1 ст.1167 ЦК України).
Згідно зі ст.999 ЦК України до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
У ст.1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі №147/66/17 (провадження № 14-95цс20) зазначено, що Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом №1961-IV у страховика (страховика) не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №147/66/17).
Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) (пункт 59), від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) неодноразово звертала увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик. Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно, якщо такої різниці немає та шкода покрита в повному обсязі страховою виплатою, в такому випадку в цій справі відсутні підстави для покладення відповідальності на страхувальника».
Відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах такої різниці.
Оскільки договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №213334121 від 13 лютого 2023 року) встановлено ліміт відповідальності у розмірі 160000,00 грн, відтак саме страхова компанія є відповідачем щодо стягнення страхової виплати у межах ліміту відповідальності.
Так, висновок за результатами експертного дослідження є належним засобом доказування (правові висновки з приводу цього викладені у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі №753/21177/16-ц, постанові Верховного Суду від 03 червня 2021 року в справі №461/2217/19). При цьому, клопотання про проведення експертизи відповідачем не заявлялося, не поданий і власний висновок експерта на спростування доказу позивача. Відтак, наданий позивачем висновок експерта суд бере до уваги як належний та допустимий доказ на підтвердження вартості матеріального збитку внаслідок ДТП.
На підставі викладеного, вимоги позивача у частині стягнення з відповідача ПрАТ «СК «Саламандра» страхового відшкодування у розмірі 1577400,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Крім того, оскільки відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом №1961-IV у страховика (страховика) не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, відтак з відповідача ОСОБА_2 також підлягає стягненню страхове відшкодування, оскільки розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а отже підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 страхове відшкодування у розмірі 55442,55 грн.
Щодо моральної шкоди, згідно з ч.1, п.3 ч.2 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Відповідно до ч.3 ст.23 ЦК України якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Моральна шкода - це негативні наслідки (втрати) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких фізична особа зазнала у зв'язку з посяганням на її права та інтереси.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
При оцінці обґрунтованості вимог позивачів у справах про відшкодування моральної шкоди необхідно керуватися принципом розумності, тобто виходити з об'єктивно передбачуваних за обставин конкретної справи втілень моральної шкоди. Відповідно, як основний доказ заподіяння моральної шкоди слід розглядати достатньо переконливі з погляду розумності пояснення потерпілої сторони щодо характеру завданих їй немайнових втрат.
Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.
Разом з тим, з огляду на моральну зумовленість виникнення інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.
Оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, №68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Так, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
З огляду на викладене, позивачем доведений факт наявності моральної шкоди, що завдана йому діяннями відповідача та полягає у моральних переживаннях і душевних стражданнях, а тому з урахуванням вимог розумності та справедливості, відшкодуванню підлягає на користь позивача моральна шкода в розмірі 2000,00 грн, яка буде належною та достатньою для її покриття.
Відповідно до вимог ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п.27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Крім того, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий п.9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп2003).
На підставі викладеного, позов підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст.12, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 274, 279 ЦПК України,-
Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра» / код ЄДРПОУ 21870998 / на користь ОСОБА_1 / РНОКПП НОМЕР_5 / страхове відшкодування у розмірі 157400,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 / РНОКПП НОМЕР_6 / на користь ОСОБА_1 / РНОКПП НОМЕР_5 / страхове відшкодування у розмірі 55443,55 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 / РНОКПП НОМЕР_6 / на користь ОСОБА_1 / РНОКПП НОМЕР_5 / моральну шкоду у розмірі 2000,00 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Вікторія КИЦЮК