Провадження №2/760/3512/25
Справа №760/3233/24
23 вересня 2025 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Усатової І.А.
при секретарі - Омельяненко С.В.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
8 лютого 2024 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» - Столітній М.М. звернувся до Солом'янського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування заявлених вимог зазначав, що 10.02.2022 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний Договір № 5521381 про надання споживчого кредиту. Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна» затверджених наказом №19-ОД від 05.01.2022 та розміщених їх сайті https://creditplus.ua/ru/documents.
Зазначає, що після прийняття ТОВ «Авентус Україна» позитивного рішення щодо надання кредиту Відповідачу ТОВ «Авентус Україна» зробив йому пропозицію в Особистому кабінеті укласти електронний Кредитний договір, який містив усі істотні умови, і з якими відповідач ознайомився до моменту укладання.
У подальшому, після прийняття відповідачем умов Кредитного договору з ним було укладено електронний Кредитний договір, який був підписаний Відповідачем у відповідності до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «А994167», після чого відповідач отримав кредит в сумі 14000 грн. на свою платіжну карту № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою АТ «ПУМБ» про перерахування коштів.
Переказ коштів, виданих в рамках Кредитного договору здійснено шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто в заяві на отримання кредиту та підтверджується копією довідки платіжного провайдера.
Звертає увагу на те, що згідно умов Кредитного договору, сторони погодили, що сума кредиту (загальний розмір) складає 14000 грн (п. 1.3. Кредитного договору); строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни та дата останнього платежу по кредиту (05.02.2023) вказується в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком №1 до цього Договору .
Зазначає, що ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання перед відповідачем за Кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 14 000,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 .
У подальшому, 29 травня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна», як клієнтом, та позивачем, як фактором, було укладено Договір факторингу № 29.05/2023-Ф, згідно з умовами якого Клієнт відступив Фактору права грошової вимоги за Кредитним договором.
Про відступлення права грошової вимоги за Кредитним договором ТОВ «Авентус Україна» повідомило відповідача шляхом направлення на електронну пошту SONCHO023@GMAIL.COM зазначену при укладенні Кредитного договору відповідного повідомлення.
Звертає увагу на те, що у період з 12.03.2022 відповідач не здійснив оплату процентів згідно графіку платежу та не повернув тіло кредиту.
Зазначає, що у зв'язку з введенням воєнного стану та з метою врегулювання кредитних правовідносин з клієнтами, а також зменшення їх фінансового навантаження, ТОВ "Авентус Україна" було прийнято рішення про призупинення нарахування процентів та надання кредитних канікул за користування кредитними коштами в період з 25.02.2022 по 30.04.2022 за всіма кредитними договорами. У період з 01.05.2022 по 09.11.2022 було здійснено нарахування за стандартною процентною ставкою. Проте, 05.07.2022 за ініціативою ТОВ «Авентус Україна» в індивідуальному порядку було здійснено списання всіх нарахованих відсотків у сумі 18408,60 грн. та надання можливості виконання боргових зобов'язань задля того, щоб споживач в такий складний час зміг вийти на звичний графік платежів за договором або виконати зобов'язання, сплативши тіло кредиту, про що було повідомлено в особистий кабінет споживача. Однак наданою можливістю споживач не скористався. 29.07.2022 відповідач здійснив частковий платіж оплати процентів на рахунок кредитора в розмірі 200.00 грн. Позивачем нараховано відсотки за 60 календарних днів (10.11.2022 - 08.01.2023) в межах строку договору відповідно до наступного: 14000 грн * 1,99% = 278,6 грн*60 календарних днів = 16716 грн.
Вказує на те, що станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача по Кредитному договору перед позивачем не сплачена і складає 49182,2 грн. та 16716 грн. - нараховані проценти за 60 календарних днів.
З огляду на вище викладене просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 65898,2 грн.
Ухвалою судді від 07.03.2024 відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, матеріали справи містять заяву з проханням слухати справу у відсутність представника позивача, в якій він заявлені вимоги підтримав в повному обсязі, та зазначив, що проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином за адресою реєстрації. На день ухвалення рішення відповідачка своїм правом не скористалася, відзив на позов не подала.
Судова повістка, яка була направлена на адресу відповідачки повернулась до суду з вдміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
На виконання даної вимоги закону, на офіційному веб-сайті судової влади України було розміщено повідомлення про розгляд справи.
Повідомлення про розгляд справи шляхом оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України є належним повідомленням.
Враховуючи викладене вище, суд вважає, що були вжиті всі визначені законом заходи для повідомлення відповідачки про розгляд справи.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеною в постанові від 5 вересня 2022 року № 1519/2-5034/11 (№ 61-175сво21) порядок ухвалення судового рішення та його проголошення залежить від того чи судове засідання, яким завершений розгляд справи, відбулось у присутності учасників справи, чи за їхньої відсутності; повне судове рішення було складено чи складання повного судового рішення було відкладено.
У разі розгляду судом справи без виклику учасників справи або учасники справи в судове засідання не з'явились, ухвалення рішення відбувається у такому самому порядку, проте з урахуванням певних винятків: а) рішення не проголошується; б) датою ухвалення рішення є дата складання повного судового рішення. У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання таке судове засідання не проводиться. У цьому випадку судове рішення не проголошується (частина четверта статті 268 ЦПК України) і датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення (друге речення частини п'ятої статті 268 ЦПК України).
З урахуванням розумності положення частини п'ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.
Відтак, суд зазначає датою ухвалення рішення дату складання повного його тексту, не зважаючи на те, що вона відмінна від дати судового засідання, на яку було призначено розгляд справи.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 10.02.2022 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір № 5521381 про надання споживчого кредиту, який був підписаний відповідачем у відповідності до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «А994167», після чого відповідач отримав кредит в сумі 14000 грн. на свою платіжну карту № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою АТ'ПУМБ» про перерахування коштів.
Згідно пунктів 1.3, 1.4, 1.5 кредитного договору сума кредиту (загальний розмір) складає 14 000,00 грн, строк кредиту - 360 днів, тип процентної ставки - фіксована.
Відповідно до пункту 1.5.1 кредитного договору стандартна процентна ставка становить 1,99 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в пункті 1.4 цього договору.
Згідно із пунктом 1.5.2 кредитного договору знижена процентна ставка 0,01 % в день застосовується, якщо до 21.07.2023 або протягом трьох календарних днів, що слідує за вказаною датою, позичальник сплатить кошти в сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів.
Відповідно до п. 2.1 Договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 . У випадку, якщо після здійснення (ініціювання здійснення) Товариством платежу за реквізитами вищевказаної платіжної картки виявиться, що платіж не може бути зарахований на рахунок з будь-яких причин, які не залежать від Товариства (у тому числі, але не виключно у випадку відсутності авторизації платіжної картки), сторони укладають додаткову угоду про зміну платіжних реквізитів споживача для надання кредиту за цим договором. При цьому, така додаткова угода може бути укладена лише протягом 24-х годин з моменту прийняття Товариством рішення про надання кредиту споживачу. Якщо сторони з будь-яких причин у вказаний строк не укладуть вказану додаткову угоду споживач втрачає право отримати кредитні кошти за цим договором, а у Товариства не виникає прострочення кредитора.
ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання перед відповідачем виконало шляхом зарахування кредитних коштів на його платіжну карту, що підтверджується довідкою АТ «ПУМБ» про успішний переказ грошових коштів 10.02.2022 у розмірі 14 000 грн. на картку № НОМЕР_1 .
29 травня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу №29.05/2023-Ф, відповідно до якого право вимоги за кредитним договором № 5521381, набуло ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна».
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти.
За змістом положень статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).
Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (стаття 519 ЦК України).
Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким відступається.
Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов'язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.
Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення відповідного договору.
При цьому слід враховувати, що у зв'язку із заміною кредитора у зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад в частині кредитора.
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (частина перша статті 512 ЦК України).
Тлумачення частини першої статті 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 січня 2020 року в справі № 916/2286/16, зазначено, що:
«Як встановлено судами, пунктом 2.2 Договору відступлення передбачено, що новий кредитор набуває права кредитора з моменту здійснення розрахунків за даним договором відповідно до розділу 4 цього Договору, пунктом 4.1.1 якого визначено, що ціна договору в повному обсязі сплачена на момент укладення договору. В той же час, встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обставин здійснення повної оплати за Договором відступлення на час або після його укладення, тобто доказів, які б підтверджували належність виконання заявником своїх зобов'язань за Договором. Наведені обставини є самостійною та достатньою підставою для відмови ОСОБА_1 у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження правонаступником у цій справі. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 910/16109/14. З огляду на викладене, за відсутності відповідних доказів здійснення оплати за відступлене право вимоги, посилання Скаржника (підпункт 6.2) на те, що ціна Договору відступлення оплачена до моменту укладення цього Договору і цей пункт має обов'язкову силу для учасників відповідних цивільних правовідносин, Суд вважає необґрунтованим. Суд апеляційної інстанції критично оцінив пункт 4.1.1 Договору відступлення, згідно з яким ціна договору в повному обсязі сплачена Новим кредитором на час укладення Договору відступлення, тобто не визнав це положення достатнім доказом на підтвердження зазначеної обставини. Верховний Суд, розглядаючи справу в межах, визначених статтею 300 ГПК України, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Враховуючи викладене, Суд вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про заміну сторони її правонаступником».
За змістом частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Статтею 1078 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У таких випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
За змістом частини першої статті 4 Закону України від 12 липня 2001 року № 2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (далі - Закон № 2664-III) факторинг вважається фінансовою послугою.
Зокрема, відступлення права вимоги за договором факторингу може здійснюватися в якості забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. У такому правочині невиконання клієнтом своїх зобов'язань зумовлює перехід права вимоги до фактора.
За правилом статті 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Отже, за змістом наведених положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов'язку виконати зобов'язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов'язання на рахунок первинного кредитора.
У даній справі, відступлення права грошової вимоги за вищевказаним кредитним договором було здійснено шляхом укладення 29 травня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» договору факторингу.
Відповідно до пункту 1.1 договору факторингу за цим договором позивач (фактор) зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Авентус Україна»(клієнта) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Згідно із пунктом 1.2 договору факторингу перехід від клієнта (ТОВ «Авентус Україна») до фактора (позивача) прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно Додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора права вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно п 3.1. договору факторингу загальна сума прав вимоги, що відступаються за цим договором, ціна продажу та одинична ціна визначаються в день передачі по акту прийому-передачі реєстру боржників, який складається та підписується в день укладання даного договору.
Згідно 3.2. загальна сума прав вимоги, що відступаються за договором становить 151 561 637,65 грн. (сто п'ятдесят одни мільйон п'ятсот шістдесят одна тисяча шістсот тридцять сім гривень 65 копійок), а відповідно до п.3.3. ціна продажу за договором становить 1 646 033,47 грн, а згідно п 3.4. фактор сплачує клієнту 100% ціни продажу, передбаченої п.3.3. цього договору, протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту передачі по акту прийому-передачі реєстру боржників, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів за наступними реквізитами клієнта IBAN НОМЕР_2 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК».
Відповідно до п. 3.5. за сплачені фактором грошові кошти у вигляді ціни продажу, клієнт сплачує фактору плату в розмірі 100,00 грн. (сто гривень 00 копійок) з ПДВ, шляхом перерахування протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту проведення фактором оплати, передбаченої п.3.3. даного договору, коштів за наступними реквізитами: IBAN НОМЕР_3 ПрАТ «КБ «АКОРДБАНК».
Відповідно до п.3.6. моментом виконання фактором грошового зобов'язання сторони визначають момент надходження ціни продажу за цим договором на рахунок клієнта, зазначений в п.3.4. даного договору.
Як вбачається у матеріалах справи взагалі відсутні докази на підтвердження обставин здійснення повної оплати за договором відступлення на час або після його укладення, тобто доказів, які б підтверджували належність виконання позивачем своїх зобов'язань за договором факторингу.
Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про те, що позивач належним чином не довів своє правонаступництво у цій справі, виходячи виключно із того, що відбулося відступлення права вимоги на підставі договору факторингу.
Наведені обставини є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.
Згідно вимог статей 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Аналізуючи докази, досліджені в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" слід відмовити.
Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, то з ур ахуванням ст. 141 ЦПК України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача судових витрат.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.А.Усатова