Провадження № 11-сс/4823/478/25 Слідчий суддя ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
23 вересня 2025 рокум. Чернігів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
підозрюваного - ОСОБА_8 ,
слідчого - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 09 вересня 2025 року,
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді задоволено клопотання слідчої відділу СУ ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_10 та застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, а саме, до 06 листопада 2025 року включно, без визначення розміру застави щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чернігів, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого.
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311 КК України.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, з урахуванням доведеності існування ризиків, передбачених ч. 1 ст.177 КПК України, а саме, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-які з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, може впливати на інших учасників кримінального провадження, зокрема інших підозрюваних ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , зокрема з метою координації дій, спрямованих на перешкоджання досудовому розслідуванню, вчинити інші кримінальні правопорушення, а також з урахуванням осби підозрюваного, його стану здоров'я та сімейного стану, а тому запобіжний захід у виді тримання під вартою може запобігти настанню ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.
Не погодившись із рішенням суду, захисник звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, скасувати її та постановити нову, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 грн. На думку захисту, ухвала є незаконною, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню в частині не визначення розміру застави як альтернативи тримання під вартою. Вказує, що слідчий суддя не зробив аналізу щодо здатності застави забезпечити належну процесуальну поведінку підзахисного та анулювати перераховані ризики, що суперечить вимогам ч. 1 ст. 176, ст. 194 КПК України. Звертає увагу на хронічні захворювання ОСОБА_8 , а тримання під вартою в умовах слідчого ізолятора може значно погіршити його стан здоров'я та унеможливити належне лікування. Зазначає, що кримінальне провадження було внесено до ЄРДР 24.10.2024, проте сторона обвинувачення вказує, що підозрюваний має доступ до предметів чи документів, які можуть бути знищені, однак, з огляду на тривалість досудового розслідування, усі основні докази уже мали бути вилучені та досліджені, тому цей ризик вважає непідтвердженим жодними належними доказами. Вважає, що ризик іншого перешкоджання кримінальному провадженню грунтується лише на припущеннях слідчої та не підтверджено матеріалами справи. Щодо ризику вчинення інших кримінальних правопорушень, то такий обґрунтовується лише самим фактом повідомлення про підозру та тяжкістю покарання. Наголошує на необґрунтованості ризиків по справі та на непропорційності застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення застави з урахуванням тяжкого стану здоров'я підозрюваного.
Заслухавши суддю доповідача, думку прокурора, який наполягав на залишенні ухвали слідчого судді без змін, підозрюваного та його захисника, які просили задовольнити вимоги апеляційної скарги з викладених у ній підстав, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Згідно ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Мета застосування запобіжних заходів передбачена ст. 177 КПК України.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й обставини, зазначені у ч. 1 ст. 178 КПК України.
З положення ст. 178 КПК України та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, які містяться у постанові 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», слідує, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд зобов'язаний також оцінити вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, репутацію підозрюваного, наявність судимостей, спосіб життя, поведінку під час провадження у справі; дослідити відомості, що вказують на існування факторів, обставин чи моральних цінностей, які можуть свідчити про те, що підозрюваний перебуваючи на волі, не порушуватиме покладених на нього процесуальних обов'язків та не займатиметься злочинною діяльністю.
Як вбачається з матеріалів провадження, у провадженні слідчого управління ГУНП в Чернігівській області знаходиться кримінальне провадження № 12024270000001033 від 24.10.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311 КК України.
08.09.2025 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311 КК України.
Слідчим суддею установлено наявність обґрунтованої підозри та ризиків того, що ОСОБА_8 , усвідомлюючи тяжкість і невідворотність покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки згідно інкримінованих у межах підозри обставин злочинна діяльність в сфері обігу психотропних речовин здійснювалася систематично, відносно великого обсягу психотропних речовин та із активним застосуванням засобів конспірації, тому наявний ризик спроби незаконного перетину кордону, може знищити, сховати або спотворити будь-які з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, оскільки затримання підозрюваного, повідомлення про підозру та обшуку були проведені фактично напередодні розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, крім того, досудовим розслідуванням не в повному обсязі було встановлено та вилучено докази кримінальних правопорушень, може впливати на інших підозрюваних ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 з метою координації дій, спрямованих на перешкоджання досудовому розслідуванню, може вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки підозрюваний ОСОБА_8 протягом значного періоду часу не має офіційного працевлаштування, відсутні будь-які дані про законне джерело доходів, проте, користується різними транспортними засобами, у тому числі зареєстрованими безпосередньо на ОСОБА_8 (а.п. 21), а тому дійшов висновку, що застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів можуть не забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003 № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», запобіжний захід у вигляді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого. Крім того, не допускається застосування найбільш суворого запобіжного заходу лише з мотиву тяжкості вчиненого підозрюваним кримінального правопорушення.
Задовольняючи клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя цілком правильно з урахуванням мети і підстав застосування запобіжного заходу дійшов висновку про необхідність застосування до нього саме такого запобіжного заходу. При цьому, в повній мірі були дотримані вимоги статей 178, 194 КПК України, врахувавши вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, а також із врахуванням даних про особу підозрюваного.
Окрім цього, слідчий суддя цілком обґрунтовано врахував і те, що саме запобіжний захід у виді тримання під вартою в цьому випадку є найбільш доцільним, а інші запобіжні заходи, з урахуванням вище вказаних підстав, не можуть забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного та уникнути ризиків, вказаних у ст.177 КПК України.
На основі аналізу зібраних матеріалів, судом зроблено обґрунтований висновок, з чим погоджується і колегія суддів апеляційного суду, що докази і обставини, на які посилався слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що зазначені ним ризики існують і підтверджуються матеріалами кримінального провадження, а підозра у скоєнні кримінальних правопорушень є обґрунтованою.
Доводи апеляційної скарги про те, що по справі не доведено існування ризиків є необґрунтованими, оскільки з матеріалів провадження вбачається, що при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_8 слідчий суддя врахував не лише тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, а й існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, запобіганню яким може сприяти лише тримання підозрюваного під вартою.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
В сукупності із вищезазначеними обставинами, для вирішення справи у відповідності до вимог закону, суд врахував дані, що характеризують особу підозрюваного, обсяг повідомленої підозри та його роль у вчиненні кримінальних правопорушень, обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_8 , ті обставини, якими обґрунтовує свою апеляційну скаргу її автор.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів враховує і те, що навіть якщо підозрюваний і не має на меті переховуватися від органів досудового розслідування та суду і вчиняти інші правопорушення, однак, обставини, за яких вчинені кримінальні правопорушення, їх специфіка вчинення, їх тяжкість, кількість епізодів, обсяг психотропних речовин, кількість залучених до вчинення кримінальних правопорушень осіб, заходи конспірації, дають обґрунтовані підстави вважати, що такі ризики мають місце, і їх запобіганню буде достатнім лише запобіжний захід у виді тримання під вартою, що в свою чергу свідчить про неможливість зміни виду запобіжного заходу, на чому наголошує захист.
У контексті практики Європейського суду із захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Зважаючи на викладене, а також, враховуючи дані про особу підозрюваного ОСОБА_8 в їх сукупності, зокрема, він підозрюється у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочину, характер вчинених протиправних діянь, тому колегія суддів доходить висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризику можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки достатніх стримуючих факторів, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.
Оцінюючи наявність ризику незаконно впливати на інших осіб у кримінальному провадженні, а саме, інших підозрюваних, колегія суддів виходить із встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку отримання показань від свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, та вважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань свідків безпосередньо судом під час розгляду справи по суті.
Враховуючи конкретні обставини кримінальних проваджень та інкримінованих ОСОБА_8 дій, не виключена ймовірність того, що останній у разі, якщо не буде обмежений у спілкуванні із підозрюваними, яким відомі обставини вчинених злочинів, може здійснювати на них вплив з метою координації дій, спрямованих на перешкоджання досудовому розслідуванню, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо наявності ризику впливу на підозрюваних, оскільки він існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Щодо посилань сторони захисту на відсутність ризиків приховування, знищення чи спотворення речей та документів, що мають значення у кримінальному провадженні, то такі підлягають відхиленню, адже станом на даний момент досудове розслідування не закінчено, повний обсяг слідчих дій не проведено, і ризик знищення чи приховування речей та документів, є об'єктивним та не спростовується наведеними аргументами.
Стосовно наявності у підозрюваного ОСОБА_8 міцних соціальних зв'язків, на існування яких посилається захист, то це є лише однією з обставин, які підлягають врахуванню при обранні запобіжного заходу, проте, наявність у підозрюваного міцних соціальних зв'язків не може спростувати існування ризиків, передбачених ст. 177 КК України, що стало підставою для ухвалення рішення про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Прохання захисника щодо визначення розміру застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України, слід визнати безпідставними, оскільки таке було предметом розгляду слідчого судді, з чим погоджується і колегія суддів, адже відповідно до п.5 ч. 4 ст.183 КПК України питання застосування альтернативного запобіжного заходу у виді застави вирішується саме при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177 та 178 цього Кодексу, слідчий суддя має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Колегія суддів вважає, що на підставі наданих апеляційному суду матеріалів, а також характеру інкримінованих кримінальних правопорушень та особи підозрюваного, слідчим суддею прийняте законне та обґрунтоване рішення, а до підозрюваного на теперішній час неможливо застосувати більш м'який запобіжний захід, оскільки він не зможе запобігти наявним ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, які об'єктивно продовжують існувати.
Щодо наявності у підозрюваного ряду захворювань, на існування яких посилається апелянт, то вони були предметом розгляду слідчого судді, і колегія суддів не вбачає на даний час надмірної тривалості тримання підозрюваного під вартою, оскільки бере до уваги обґрунтовану підозру ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, із сукупністю ризиків, встановленими слідчим суддею. Даних, які б вказували на те, що у підозрюваного наявні хвороби, які виключають його можливість перебування в умовах ізоляції, матеріали провадження не містять, також їх не надано і у судовому засіданні апеляційного суду. Також у матеріалах справи не міститься жодних медичних документів з приводу того, що підозрюваний ОСОБА_8 не може отримувати належне лікування в умовах утримання в СІЗО, вільно обирати лікаря чи бути направленим на лікування до обраного закладу охорони здоров'я в передбаченому законом порядку.
На цей час таке обмеження права ОСОБА_8 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Наведені доводи на захист підозрюваного були предметом перевірки та розгляду слідчого судді і підстав для їх задоволення апеляційним судом також не установлено. Зазначені мотиви не дають підстав для зміни чи скасування ухвали слідчого судді і застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу з визначенням розміру застави.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,
Залишити без задоволення апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , а ухвалу слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 09 вересня 2025 року, якою застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 06 листопада 2025 року включно без визначення розміру застави щодо ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною і подальшому оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4