Номер провадження: 11-кп/813/1579/25
Справа № 502/267/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
16.09.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий суддя: ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання: ОСОБА_5 ,
прокурора: ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника: ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Кілійського районного суду Одеської області від 20.02.2025 року відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Василівка Ізмаїльського (Кілійського) району Одеської області, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 16.01.2013 Кілійським районом судом Одеської області за ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 153 КК України до 12 років позбавлення волі, 20.06.2023 звільнений по відбуттю покарання,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України у кримінальному провадженні № 12024162150001250,
установив
Зміст оскарженого судового рішення та обставини, встановлені судом першої інстанції
Вироком Кілійського районного суду Одеської області від 20.02.2025 року ОСОБА_7 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.115 КК України, та йому призначено покарання у вигляді 12 (дванадцяти) років позбавлення волі.
Також даним вироком вирішено питання речових доказів та заходів забезпечення кримінального провадження.
Згідно оскаржуваного вироку, ОСОБА_7 визнаний винуватим у тому, що 15.09.2024 року приблизно о 14:40 годині ОСОБА_7 , знаходячись на подвір'ї будинку АДРЕСА_1 , де також знаходився ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в ході раптово виниклої сварки з останнім, діючи умисно, усвідомлюючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків у результаті своїх дій та бажаючи їх настання, маючи умисел, направлений на протиправне заподіяння смерті іншій людині, наніс останньому чисельні удари в область голови та шиї за допомогою сокири та сита, які взяв на місці вчинення кримінального правопорушення, заподіявши ОСОБА_9 тілесні ушкодження у вигляді: відкритої черепно-лицевої травми: суцільний синець лівої вушної раковини та лівої вилиці, п'ять забитих ран тім'яно-потиличної області голови з наскрізним їх пошкодженням, великі вогнищеві крововиливи в м'яких тканинах лівої лобової області, правої скроневої області, лівої скронево-потиличної області, суцільний крововилив заднього відділу тім'яної та потиличної області голови, відкриті множинні переломи лівої скроневої кістки черепу, лівої половини тім'яної кістки та множинні переломи потиличної кістки черепу, множинні вогнищеві крововиливи під м'які мозкові оболонки лівої частки головного мозку, півкуль мозочка, правої лобової частки головного мозку, лівої лобової частки головного мозку, правої тім'яної частки та правої скроневої частини головного мозку, чотири рубаних рани підборіддя та передньої поверхні і ушкодженням м'яких тканин шиї та передньої стінки гортані, потрійний відкритий перелом нижньої щелепи; чотири рубаних рани підборідь передньої поверхні шиї з ушкодженням нижньої щелепи та гортані тілесні ушкодження у вигляді п'яти забитих ран тім'яної - потиличної області голови та множинні переломи кісток черепу.
Смерть ОСОБА_9 знаходиться у прямому причинному зв'язку відкритою черепно-мозковою травмою у вигляді множинних переломів кісток склепіння черепу, перелому нижньої щелепи, рубаних ран підборіддя та передньої поверхні шиї, які проникають в порожнину гортані, безпосередньою причиною смерті є набряк головного мозку. Вказані ушкодження у своїй сукупності є небезпечними для життя згідно «Правил судово-медичного визначення тяжкості тілесних ушкоджень» п. 2.1.2 , п. «Б», п. «І» є тяжкими тілесними ушкодженнями, які є причиною настання смерті та відповідають термінам часу і обставинам справи.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що її подала
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 вважає вирок місцевого суду таким, що підлягає зміні в частині призначеного покарання, оскільки вважає призначене йому покарання занадто суворим.
В обґрунтування апеляційних скарг зазначає, що непомірно жалкує про скоєне, кається у вчиненому, бажає кинути пити, має намір повністю виправитися, добросовісно дотримуватися усіх охоронюваних законом інтересів суспільства.
На підставі цього просить вирок суду відносно нього змінити в частині призначеного покарання, та призначити йому покарання виді 10 років позбавлення волі.
Позиції учасників судового розгляду стосовно поданої апеляційної скарги
В судовому засіданні апеляційного суду обвинувачений ОСОБА_7 просив апеляційну скаргу задовольнити, вирок суду в частині призначеного покарання змінити;
Прокурор в судовому засіданні апеляційного суду просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а вирок залишити без змін.
Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд дійшов до висновків про таке.
Мотиви апеляційного суду
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Згідно вимог ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з положеннями ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Вирок суду в частині доведеності винуватості ОСОБА_7 та кваліфікації його дій за ч. 1 ст.115 КК України, апелянтом не оскаржується, а тому у відповідності до вимог ст.404 КПК України, апеляційним судом не переглядається.
Перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги обвинуваченого стосовно суворості призначеного покарання, апеляційний суд дійшов висновку про таке.
Надаючи оцінку обставинам даного кримінального провадження, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд першої інстанції врахував особу винного, його вік, стан здоров'я, характер, мотиви, обставини вчиненого злочину, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують покарання.
Обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_7 суд першої інстанції визнав щире каяття у скоєному злочині.
Натомість, обставинами, що обтяжують покарання ОСОБА_7 є рецидив злочину та вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.
Враховуючи викладене, наведені данні про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , те, що за ступенем тяжкості вчинене ним кримінальне правопорушення, згідно із ст. 12 КК України, відноситься до особливо тяжкого злочину, даний злочин вчинено з прямим умислом на ґрунті раптово виниклого конфлікту, шляхом завдання людині чисельних ударів в область голови та шиї за допомогою сокири та сита, спричинивши їй тілесні ушкодження, внаслідок отримання яких наступила смерть людини, колегія суддів вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе з призначенням йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції, зазначаючи, що виправлення обвинуваченого не можливе без ізоляції від суспільства, а призначене судом покарання буде достатнім для перевиховання особи та попередження скоєння нових правопорушень.
Апеляційний суд вважає, що призначене обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, як за своїм видом, так і за розміром, не можна вважати занадто суворим. Всі доводи, викладені ним в апеляційній скарзі у якості обставин, що пом'якшують покарання були враховані судом 1-ої інстанції при постановленні вироку.
Так, визначені у ст.65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Стосовно доводів апеляційної скарги щодо необхідності пом'якшення покарання, колегія суддів вважає їх необґрунтованими, з огляду на наступне.
Покарання як захід примусу застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, та полягає в передбаченому законом порядку позбавленні чи обмеженні прав і свобод засудженого. Тому при призначенні покарання суд повинен суворо дотримуватися засад призначення покарання, оскільки саме через них реалізуються принципи справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання (ст. 50 КК України).
Прояв індивідуалізації покарання полягає у призначенні винній особі конкретного виду і розміру міри державного примусу, який повинен бути співмірним характеру вчинених нею дій, їх небезпечності й даним про її особу, а також відповідати його ознакам і цілям, що сформульовані у ст. 50 КК України. Пропорційність покарання цим складовим є проявом справедливості як однієї з основоположних засад кримінального провадження.
Апеляційний суд враховує, щоб бути справедливим, покарання не повинно перевищувати міру суворості, яка є достатньою для утримання людей від злочинів. Мета покарання полягає не в катуванні і муках людини і не в тому, щоб зробити неіснуючим вже скоєний злочин. Покарання не може бути марною жорстокістю і знаряддям злоби. Однією з головних складових мети покарання є прагнення перешкодити винному знову завдати шкоду суспільству й утримати інших від вчинення тих самих дій. Тому на думку суду слід застосовувати тільки такі покарання, які при збереженні пропорційності зі злочинами залишали б найбільш сильне і найбільш тривале враження на душу людей і були б найменш болісними для тіла злочинця.
З урахуванням всіх обставин у справі, даних, що характеризують особу обвинуваченого, пом'якшуючих та обтяжуючої покарання обставин, враховуючи, що ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення проти здоров'я і життя людини, що найвищою цінністю у суспільстві, відповідно до загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості, індивідуалізації покарання, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду про необхідність призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції, передбаченої ч.1 ст. 115 КК України, вважаючи таке покарання необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Призначення вказаного покарання у виді позбавлення волі, буде відповідати загальним засадам кримінального провадження, тяжкості скоєного злочину, його обставинам, особі обвинуваченого, а також не тільки меті покарання передбаченого ст. 50 КК України, а й меті правосуддя, невід'ємною частиною якого є справедливість та верховенство права.
За наведених обставин, апеляційний суд вважає, що призначене обвинуваченому покарання ґрунтується на положеннях ст.ст. 50 і 65 КК України, відповідає принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання і є необхідним для її виправлення та попередження нових злочинів, а тому не вбачає підстав вважати, що призначене покарання є явно несправедливим через його суворість.
Відповідно до приписів п. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити вирок або ухвалу без змін.
Таким чином, ретельно перевіривши всі доводи апеляційної скарги ОСОБА_7 , апеляційний суд вважає їх такими, що не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, оскільки 1-ої інстанції дослідив обставини справи в повному обсязі, обґрунтування у вироку основані на досліджених матеріалах кримінального провадження, тому підстави для зміни або скасування вироку відсутні.
Керуючись ст.ст. 24, 370, 376, 404, 405, 407, 409, 413, 414, 532 КПК України, апеляційний суд
ухвалив
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення
Вирок Кілійського районного суду Одеської області від 20.02.2025 року відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою - у той же строк, з моменту отримання копії ухвали.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4