Номер провадження: 11-кп/813/1008/25
Справа № 502/590/18
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1 Доповідач ОСОБА_2
03.07.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий суддя: ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретарки судового засідання: ОСОБА_5 ,
прокурора: ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7
захисника: ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Кілійського районного суду Одеської області від 09.10.2024року відносно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, з повною середньою освітою, фізичної особи-підприємця, неодруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- вироком Київського районного суду м. Одеси від 21.12.2023 р. за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі,
- обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, у кримінальному провадженні № 12017160310000071 від 04.02.2017 року,
установив
Зміст оскарженого судового рішення та обставини, встановлені судом першої інстанції
Вироком суду 1-ої інстанції ОСОБА_7 , визнано винуватим за ч.3 ст.185 КК України та йому призначено покарання - 4 роки позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання основного покарання у виді 4 років позбавлення волі, призначеного за даним вироком, з основним покаранням у виді 5 років позбавлення волі, призначеного вироком Київського районного суду міста Одеси від 21.12.2023 р., ОСОБА_7 остаточно визначено покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України зараховано ОСОБА_7 в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, покарання, відбуте частково за попереднім вироком Київського районного суду м. Одеси від 21.12.2023 р. у справі № 947/9090/23, починаючи з 28.12.2022 р. до дня набрання даним вироком суду законної сили - день за день.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 вирішено відраховувати з дня набрання вироком законної сили.
Також вироком вирішено питання заходів забезпечення кримінального провадження, речових доказів та судових витрат.
Згідно оскаржуваного вироку, в період часу з 01:45 до 03:15 04.02.2017 р. (більш точного часу в ході судового розгляду не встановлено) ОСОБА_7 маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, шляхом пошкодження металопластикового вікна проник до будинку АДРЕСА_2 , звідки в одній з кімнат виявив та таємно викрав ікону «Миколи Чудотворця» загальною вартістю 10000 гривень, після чого місце вчинення кримінального правопорушення залишив та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_9 матеріальну шкоду на вказану суму.
Своїми діями ОСОБА_7 вчинив таємне викрадення чужого (потерпілої ОСОБА_9 ) майна, поєднане з проникненням у житло, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що її подала
В апеляційній скарзі та доповненнях до неї обвинувачений ОСОБА_7 вважає вирок місцевого суду таким, що підлягає скасуванню з підстав незаконності та необґрунтованості, мотивуючи апеляційну скаргу наступним:
- суд не забезпечив реалізацію права на захист обвинуваченого та ухвалив вирок з порушенням вимог КПК України, оскільки суд не надав часу для підготовки до судових дебатів;
- суд не з'ясував всіх обставин кримінального провадження, оскільки хоча у протоколі огляду зазначено двох понятих, допитано судом було тільки одного понятого, а другий понятий взагалі був відсутній;
- відповідно до показів свідка, вона не бачила, чи знімали відбитки пальців на склі пошкодженого вікна, окрім протоколу огляду нічого більше не підписувала;
- суд допитував свідків з обвинуваченим похилом;
- покази потерпілої неправдиві, оскільки ікону він придбав 03.02.2017 року, а судом так і не встановлено дату та час крадіжки майна потерпілої;
- суд незаконно відхилив клопотання обвинуваченого про допит ОСОБА_10 , експерта, покази яких мають важливе значення у справі.
На підставі цього просить: вирок Кілійського районного суду Одеської області від 09.10.2024 року відносно ОСОБА_7 скасувати та призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції.
Позиції учасників судового розгляду стосовно поданої апеляційної скарги
В судовому засіданні апеляційного суду обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити, натомість, прокурор просив відмовити в її задоволенні.
Потерпіла ОСОБА_9 в судове засідання апеляційного суду не з'явилась, причини неявки не повідомила, про місце та час судового розгляду повідомлена своєчасно належним чином, на підставі чого апеляційний суд, за погодженням з учасниками процесу, вважає можливим розглянути провадження за її відсутності.
Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд дійшов до висновків про таке.
Мотиви апеляційного суду
Відповідно до приписів ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Дослідивши докази у кримінальному провадженні з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства та оцінивши їх з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про вчинення обвинуваченим ОСОБА_7 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України за обставин, наведених у вироку.
В судовому засіданні суду 1-ої інстанції обвинувачений ОСОБА_7 вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні не визнав та відмовився від дачі показань.
В апеляційному суді обвинувачений ОСОБА_7 пояснив, що ікону купив, оскільки займається антикваріатом.
Водночас, не дивлячись на невизнання обвинуваченим ОСОБА_7 своєї вини, суд 1-ої інстанції, мотивував доведеність його вини у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, показами потерпілої ОСОБА_11 , свідка ОСОБА_12 , а також письмовими доказами, які визнав належними та допустимими доказами, з огляду на приписи статей 84, 95 КПК України, так як були отримані у встановленому законом порядку та досліджені безпосередньо у судовому засіданні.
Зокрема, показаннями потерпілого ОСОБА_9 про те, що 04.02.2017 р. вона прокинулась дуже рано близько першої години ночі, оскільки збиралась здійснити поїздку до м. Одеси. Після цього вона вийшла у двір та коли з двору зайшла до будинку, щоб погрітися, то побачила, що в одній кімнаті була перекинута підставка для квітів. Після цього вона перевірила місце, де зберігались її гроші та виявила, що вони зникли. Далі вона пішла в іншу кімнату будинку та виявила, що зникла ікона, що належить її родині. Також потерпіла виявила, що було відкрито металопластикове вікно з задньої сторони будинку. У зв'язку з тим, що потерпілій було потрібно терміново їхати до Одеси, вона сіла на маршрутку, яка за межами міста зупинилася та до неї зайшов молодий чоловік у куртці синього кольору з сумкою, в якій проглядався силует ікони. Потерпіла попросила його показати вміст сумки. Коли сумку було відкрито, потерпіла побачила в ній свою ікону. Хтось з пасажирів викликав поліцію та після цього приїхали співробітники поліції і її зі вказаним хлопцем доставили до відділення поліції. Там вказаний хлопець назвав своє прізвище « ОСОБА_13 ». Відповідаючи на питання потерпіла показала, що крадіжка сталась приблизно в період часу з 01:45 по 03:15.
- показаннями допитаної за клопотанням обвинуваченого свідка ОСОБА_12 про те, що потерпіла ОСОБА_9 доводиться їй сусідкою, яку вона знає близько 15 років. Одного дня ОСОБА_9 прийшла до неї додому та повідомила, що в неї в будинку сталась крадіжка. Свідок пам'ятає, як вона разом з потерпілою та співробітниками поліції знаходилась в будинку потерпілої. Свідок бачила, що в будинку були розкидані речі та перекинуті квіти. Скільки було співробітників поліції та що саме вони робили, на даний час свідок не пам'ятає, оскільки пройшло багато часу. Відповідаючи на питання обвинуваченого свідок показала, що ікону в будинку потерпілої вона не бачила, оскільки зазвичай, коли приходила до неї в гості, то вона з потерпілою спілкувалась на кухні. Відповідаючи на питання суду після пред'явлення свідкові протоколу огляду місця події, зазначила, що в графі навпроти зазначеного прізвища понятого « ОСОБА_14 » стоїть її підпис.
- даними протоколу огляду місця події, складеного слідчим 04.02.2017 р. за наслідками проведеного з дозволу ОСОБА_11 огляду житлового будинку, розміщеного за адресою: АДРЕСА_2 , в ході якого було встановлено, що будинок огороджений металопрофільним парканом, у північній стінці будинку мається металопластикове вікно у відчиненому на момент огляду стані зі слідами відтискання, на підвіконні знаходяться вазони з квітами розкидані в хаотичному стані та при обробці внутрішньої поверхні скла зазначеного вікна криміналістичним порошком були виявлені і вилучені сліди пальців рук на висоті 45 см від підвіконня; також оглянуте місце в будинку, де знаходилась викрадена ікона, належна потерпілій ОСОБА_9 , та навпроти вікна з виявленими на ньому слідами відтискування, виявлено у дворі сперту на паркан металеву підставку для квітів /Т. 3, а.к.п. 19-26/.
- даними висновку експерта № 278-Д від 21.03.2017 р., складеного за наслідком проведення трасологічної експертизи за спеціальністю 4.6 «Дактилоскопічні дослідження», згідно яких: «1. Два сліду пальців руки розмірами 15?16 мм, 12?12 мм на відрізку прозорої липкої стрічки з розмірами сторін 45?40 мм, які виявлені та вилучені з поверхні скла пошкодженого вікна під час огляду місця події по вул. Бессарабська, 52 в м. Вилкове - придатні для ідентифікації особи. 2. Два сліду пальців руки розмірами 15?16 мм, 12?12 мм на відрізку прозорої липкої стрічки з розмірами сторін 45?40 мм, які виявлені та вилучені з поверхні скла пошкодженого вікна під час огляду місця події по вул. Бессарабська, 52 в м. Вилкове, залишені середнім та безіменним пальцями правої руки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дактилокарта якого надана на дослідження /Т. 3, а.к.п. 30-38/.
- даними протоколу добровільної видачі, складеного слідчим за наслідком проведення 04.02.2017 р. добровільної видачі ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 співробітникам поліції ікони «Миколи Чудотворця» розмірами 40?50 см, яку згідно його пояснень він придбав 03.02.2017 р. у мешканця м. Вилкове Одеської області за 3000 грн /Т. 3, а.к.п. 40/.
- даними протоколу огляду предмету, складеного 04.02.2017 р. за наслідком огляду ікони « ОСОБА_15 » розмірами 40?50 см, у верхній частині якої є напис «Святий Микола Чудотворець» виповнений великими літерами на старослов'янський мові; по периметру рамки з лівої сторони зображено два святих, з правої - один в повний зріст; також в районі пліч Святого Миколи маються зображення двох святих в колі; по краям ікони в деяких місцях фарба відступила. /Т. 3, а.к.п. 41-42/. Вказана ікона також в ході судового розгляду була досліджена судом за правилами, передбаченим ст. 357 КПК України для дослідження речових доказів.
- даними з протоколу пред'явлення речей для впізнання за фотознімками, складеного 11.04.2017 р. за наслідками проведення відповідної слідчої дії, в ході якої потерпіла ОСОБА_9 серед наданих для впізнання ікон, впізнала ікону «Святого Миколи», яка була зображена на фото під № 3 за наступними ознаками: правий край ікони має невеликий надлом /Т. 3, а.к.п. 44-47/.
- заявою ОСОБА_9 про отримання від співробітників поліції ікони, яку у неї викрали в ніч на 04.02.2017 р. /Т. 3, а.к.п. 48/.
- даними долученої за заявою потерпілої ОСОБА_9 старовинної фотографії, на якій зображено відповідну ікону «Миколи Чудотворця» /Т. 3, а.к.п. 49-50/.
- даними висновку експерта № 24-347 від 17.01.2024 р., складеного за наслідком проведення комплексної судової мистецтвознавчої (15.1 «Мистецтвознавчі дослідження») та товарознавчої (12.1 «Визначення вартості машин, обладнання, сировини та споживчих товарів») експертизи, згідно яких: «1. Старообрядницька ікона «Миколи Чудотворця розміром 40?50 см, відноситься до культурних цінностей, що мають художнє, історичне, етнографічне та наукове значення. 2. Вартість старообрядницької ікони «Миколи Чудотворця» розміром 40?50 см на антикварному ринку, станом на 04.02.2017 р. становить 10 000 (десять тисяч) гривень /Т. 4, а.к.п. 47-64/.
Суд 1-ої інстанції, встановивши фактичні обставини кримінального провадження, прийшов до правильного висновку щодо доведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, правильно кваліфікувавши дії обвинуваченого, як вчинення таємного викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у житло, докладно виклав у вироку мотиви своїх висновків.
При цьому, суд навів всі встановлені обставини, які, відповідно до ст. 91 КПК України підлягають доказуванню, а також навів оцінку та аналіз досліджених в судовому засіданні доказів з зазначенням підстав, з яких приймав ці докази.
Апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги обвинуваченого про те, що суд не з'ясував всіх обставин кримінального провадження, оскільки хоча у протоколі огляду зазначено двох понятих, допитано судом було тільки одного понятого, а другий понятий взагалі був відсутній, з огляду на наступне.
Критеріями допустимості доказів є, зокрема, належні джерело, суб'єкт, процесуальна форма, фіксація та належні процедура й вид способу формування доказової основи. Тобто, надаючи оцінку доказам, суд перевіряє дотримання, передбаченого кримінальним процесуальним законом, порядку їх отримання.
Так, огляд місця події є однією з перших та невідкладних слідчих дій. За змістом статей 214, 223, 237 КПК огляд є слідчою (розшуковою) дією, спрямованою на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, яка проводиться в межах досудового розслідування кримінального провадження. У невідкладних випадках огляд місця події може бути проведений до внесення відомостей до ЄРДР, що здійснюється після огляду.
Огляд місця події - це слідча дія, яка має на меті безпосереднє сприйняття, дослідження обстановки на місці події, виявлення, фіксацію речових доказів, з'ясування характеру події та інших обставин, що підлягають доказуванню. Підставою для проведення огляду місця події слугує інформація про вчинення кримінального правопорушення, зафіксована у певній процесуальній формі. Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.
Судом було правильно встановлено, що підставою для проведення огляду місця події стала заява потерпілої. З метою перевірки вказаної інформації та з'ясування події, що відбулася, було здійснено огляд місця події (Т.3 а.с. 19-26). Отже, зазначена слідча дія була невідкладною, здійснювалася з метою перевірки отриманої інформації та не потребувала попереднього дозволу суду.
Метою цього огляду була фіксація слідів кримінального правопорушення. В результаті огляду місця події слідчим було зафіксоване розташування будинку, його внутрішніх приміщень, меблів, предметів інтер'єру та інших предметів, які мали значення для кримінального провадження, проведені відповідні заміри. В ході огляду місця події були вилучені відбитків пальців на склі пошкодженого вікна. Огляд здійснений суто з метою з'ясування та фіксації обстановки на місці вчинення злочину, без вилучення будь-яких предметів у законних володільців та не з метою їх відшукання, не містить у собі ознак, що обумовлюють дотримання підстав до огляду, визначених статтями 233, 234, 237 КПК.
Згідно даних протоколу огляду місця події, складеного слідчим 04.02.2017 р. за наслідками проведеного з дозволу ОСОБА_11 огляду житлового будинку, розміщеного за адресою: АДРЕСА_2 , в ході якого було встановлено, що будинок огороджений металопрофільним парканом, у північній стінці будинку мається металопластикове вікно у відчиненому на момент огляду стані зі слідами відтискання, на підвіконні знаходяться вазони з квітами розкидані в хаотичному стані та при обробці внутрішньої поверхні скла зазначеного вікна криміналістичним порошком були виявлені і вилучені сліди пальців рук на висоті 45 см від підвіконня; також оглянуте місце в будинку, де знаходилась викрадена ікона, належна потерпілій ОСОБА_9 , та навпроти вікна з виявленими на ньому слідами відтискування, виявлено у дворі сперту на паркан металеву підставку для квітів.
В апеляційній скарзі обвинуваченим заявлялись вимоги щодо визнання протоколу огляду місця події від 04.12.2017 року недопустимим доказом з підстав того, що у протоколі огляду зазначено двох понятих, допитано судом було тільки одного понятого, а другий понятий взагалі був відсутній, та допитаний свідок пояснив, що вона не бачила, чи знімали відбитки пальців на склі пошкодженого вікна, окрім протоколу огляду нічого більше не підписувала.
Апеляційний суд зауважує, що підставою для проведення огляду місця події слугує інформація про вчинення кримінального правопорушення, зафіксована у певній процесуальній формі. Без наявності такої інформації проведення огляду місця події не допускається. Така позиція відображена і в постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07.06.2018 року у справі № 740/5066/15-к, пр. №51-3331км18.
Як і при обшуку під час проведення огляду для участі в даній дії може бути запрошений потерпілий, підозрюваний, захисник, законний представник та інші учасники кримінального провадження. З метою одержання допомоги з питань, що потребують спеціальних знань, слідчий, прокурор для участі в огляді (обшуку) може запросити спеціалістів.
Форма фіксації для слідчих (розшукових) дій однакова - це складення відповідного протоколу, до якого в разі необхідності заносяться заяви, зауваження, заперечення осіб, у присутності яких відбувалися дії.
При огляді слідчий, прокурор або за їх дорученням залучений спеціаліст має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення оглянутого місця чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження.
Натомість, жодних зауважень щодо протоколу огляду місця події учасниками огляду не подавалось, свідок ОСОБА_12 , допитана в суді 1-ої інстанції підтвердила свою участь в огляді місця події, а також свій підпис у протоколі.
Разом з тим, до протоколу огляду місця події від 04.12.2017 року додані фото-таблиці, а обов'язкова відео-фіксація огляду місця події нормами КПК не передбачена.
Крім того, долучена до матеріалів кримінального провадження та досліджена за клопотанням обвинуваченого довідка про погодні умови в м. Вилкове напередодні та в той день, коли у потерпілої було викрадено ікону, не спростовує факту виявлення в ході огляду місця події слідів пальців рук, які були залишені обвинуваченим саме з внутрішньої поверхні скла пошкодженого вікна будинку потерпілої, а не скла зі сторони подвір'я, що свідчить про те, що обвинувачений міг його залишити лише перебуваючи в будинку потерпілої, що підтверджує факт проникнення обвинуваченого в будинок саме у зазначений у вироку час і спосіб.
Таким чином, при проведенні огляду місця події вимоги ч.6 ст. 107 КПК щодо застосування засобів фіксування кримінального провадження не порушені, оскільки його хід був зафіксований на фотоапарат, фотографії роздруковані та долучені до протоколів у виді відповідних фото-таблиць.
Отже, підстав вважати недопустимим доказом протокол огляду місця події від 04.02.2017 року, як про це зазначає обвинувачений, апеляційний суд не вбачає.
Зміст журналів судового засідання свідчить про те, що показання обвинуваченого, свідка викладено в оскарженому судовому рішенні з достатньою повнотою, без зайвої деталізації, відображено сутнісну (змістовну) складову показань, що має значення для встановлення судом обставин, які підлягають доказуванню в кримінальному провадження за приписами ст. 91 КПК.
Водночас положеннями КПК не передбачено обов'язку суду дослівно викладати показання обвинуваченого та свідків, таке джерело доказів відображається судом у тому обсязі, який необхідний для встановлення істини у кримінальному провадженні, що і було зроблено в цьому випадку, у зв'язку з чим колегія суддів відхиляє доводи обвинуваченого про те, що суд допитував свідків з обвинуваченим похилом, а покази потерпілої неправдиві, оскільки ікону ОСОБА_7 придбав 03.02.2017 року, а судом так і не встановлено дату та час крадіжки майна потерпілої.
Положеннями ч. 4 ст. 95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
З огляду на це, апеляційний суд вважає, що жодної з вищезазначених обставин, передбачених ст. 87 КПК України, не констатовано та не встановлено порушень прав обвинуваченого, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Апеляційний суд оцінює твердження сторони захисту щодо подій, які передували події правопорушення, їх оцінку діям органу досудового розслідування, співставлення на основі показів свідків та потерпілої проміжків часу між певними подіями виключно як власні умовиводи, які не тільки не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, але й повністю суперечать дослідженим в судовому засіданні доказам.
Як в суді 1-ої інстанції, так і в апеляційному суді стороною захисту не надано жодних допустимих доказів того, що ОСОБА_7 придбав ікону 03.02.2017 року.
Водночас, під час судового розгляду встановлено, що крадіжку ікони з будинку потерпілої було вчинено в період часу з 01:45 до 03:15 04.02.2017 р., що підтверджується доказами по справі, оцінка яким надана судом 1-ої інстанції.
На підставі логічного тлумачення положень ч. 1 ст. 85 КПК України вбачається, що докази в кримінальному провадженні стосовно факту вчинення кримінального правопорушення конкретною особою поділяють на прямі та непрямі.
Підставою для поділу доказів на прямі та непрямі (побічні) є характер їх відношення до обставин, які підлягають доказуванню.
Так, прямим є доказ, який прямо та безпосередньо встановлює наявність чи відсутність обставин, що доказується.
Непрямим (побічним) є доказ, який спочатку обґрунтовує наявність чи відсутність проміжного (доказового) факту, а через нього - наявність чи відсутність шуканої обставини предмета доказування. Непрямі докази вказують на окремі факти, на основі логічного аналізу сукупності яких встановлюються окремі елементи складу кримінального правопорушення та інші обставини предмета доказування.
Існує правило, згідно якого один непрямий доказ не може бути покладений в обґрунтування процесуального рішення, необхідно сформувати систему непрямих доказів, в якій би кожний непрямий доказ був нібито ланкою нерозривного ланцюга.
Враховуючи вищезазначене, норми чинного КПК України не містять заборони щодо встановлення тих чи інших обставин на підставі сукупності непрямих (стосовно конкретного факту) доказів, які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв'язку.
Як засвідчує судова практика, доказування тих чи інших обставин злочину досить часто ґрунтується не на основі одного чи кількох прямих доказів, а на аналізі саме сукупності всіх, у тому числі непрямих доказів, на підставі чого й робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність (згідно з цим стандартом доказування) факту вчинення злочину конкретною особою.
Так, в цьому контексті апеляційний суд наголошує на тій обставині, що судом 1-ої інстанції було правильно враховано те, що безпосереднє виявлення потерпілою ознак крадіжки в належному їй будинку, яка згідно її показань сталась приблизно в період часу з 01:45 по 03:15 04.02.2017 р., спростовує зафіксовану в протоколі добровільної видачі ОСОБА_7 повідомлену ним інформацію, що вказану ікону він придбав 03.02.2017 р.; до того ж, саме вказану ікону в подальшому потерпіла впізнала під час проведеного впізнання, а ікону у обвинуваченого, який зайшов до автобуса, було виявлено через нетривалий час після виявлення потерпілою факту її викрадення з будинку.
Крім того, з наданого прокурором в ході судового розгляду вироку Кілійського районного суду Одеської області від 07.06.2011 р. вбачається, що обвинувачений раніше засуджувався за корисливі злочини проти власності, в тому числі пов'язані з викраденням старообрядницьких ікон, що в силу положень п. 2 ч. 2 ст. 88 КПК України є допустимим доказом, який стосується особи обвинуваченого та опосередковано вказує на те, що твердження ОСОБА_7 про придбання ікони 03.02.2017 року є такими, що направлені на уникнення кримінальної відповідальності за вчинене.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_7 про те, що судом не було надано захисту для підготовки до судових дебатів, передбачених ст. 364 КПК України, чим порушено його право на захист, є голослівними та спростовуються журналом судового засідання від 09.10.2024 року (Т.4 а.п. 197-202).
Так, оцінюючи ці твердження апеляційний суд враховує, що справа перебувала в провадженні Кілійського районного суду Одеської області з 13.04.2018 року, поведінка сторонизахисту під час досудового розслідування, судового розгляду та апеляційного перегляду щодо оцінки наданих стороною обвинувачення доказів, спростування доводів обвинувачення не була пасивною. Процесуальна поведінка і позиція сторони захисту стосувалися відстоювання власних оцінок наданих стороною обвинувачення доказів, обґрунтування підстав щодо визнання окремих доказів недопустимими, а також тверджень про відсутність окремих ознак та елементів інкримінованого злочину, що доводить належне усвідомлення захистом ОСОБА_7 суті висунутого обвинувачення та змісту доказів, на яких воно базується. Отже, доводи апеляційної скарги в цій частині колегія суддів вважає безпідставними.
Таким чином, у вироку суду в повній відповідності до вимог частини 3 статті 374 КПК наведено докази, на яких ґрунтується висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 , які суд дослідив та оцінив із дотриманням положень статті 94 КПК.
Всі сумніви щодо доказів та їх змісту були перевірені під час судового розгляду та з приводу цього наведено відповідні мотиви у рішенні.
В основу ухвали покладено виключно ті докази, що не викликають сумнівів у їхній достовірності. Наведені захисником обставини не відносяться до тих, які б підлягали до безумовного скасування судових рішень, а тому колегією суддів визнаються необґрунтованими. Суперечностей у доказах колегією суддів не встановлено, а тому додаткових досліджень не потребувалося.
При цьому апеляційний суд не надавав іншої, ніж суд першої інстанції, оцінки дослідженим письмовим доказам та показанням потерпілих, свідків, а лише оцінив ці докази кожен окремо та в сукупності і дійшов обґрунтованого висновку, що доказів, які є належними та допустимими і обґрунтовано покладені місцевим судом в основу вироку, достатньо для визнання ОСОБА_7 винуватим у пред'явленому йому обвинуваченні та ці докази у своїй сукупності беззаперечно «поза розумним сумнівом» доводять його винуватість.
Судом створені необхідні умови для виконання сторонами обвинувачення і захисту їх процесуальних обов'язків і здійснення прав, в тому числі і права на захист, досліджені всі представлені сторонами докази.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом 1-ої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Разом з тим, в поданій ОСОБА_7 апеляційній скарзі зазначалось, що судом 1-ої інстанції надана невірна оцінка фактичним обставинам справи та доказам у провадженні, натомість, не вказано, в чому підлягає неповнота або порушення судом 1-ої інстанції при досліджені всіх обставин, та на яких, передбачених законом підставах, а всі їх доводи фактично зводились до незгоди із прийнятим судовим рішенням.
Також, апеляційний суд враховує те, що проведення судового слідства під час апеляційного розгляду нормами чинного КПК України не передбачено, у зв'язку з чим колегія суддів перевіряє вказані доводи, виходячи із аналізу вироку суду у співвідношенні з матеріалами провадження.
Водночас, оцінюючи доводи апеляційної скарги про те, що суд незаконно відхилив клопотання обвинуваченого про допит ОСОБА_10 , експерта, покази яких мають важливе значення у справі, апеляційний суд враховує, що захист не навів переконливих мотивів необхідності їх обов'язкового допиту та які відомості вони можуть підтвердити або спростувати, що впливають на встановлення фактичних обставин справи.
Разом з тим, під час судового розгляду судом 1-ої інстанції ретельно були досліджені та вирішені по суті клопотання сторони захисту щодо визнання недопустимими доказами вказаних вище слідчих дій та надана ним оцінка. Апеляційним судом не надається інша оцінка доказам у справі, у зв'язку з чим немає необхідності у повторному дослідженні всіх письмових доказів кримінального провадження.
Апеляційний суд визнає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що суд безпідставно не визнав докази недопустимими, оскільки суд 1-ої інстанції належним чином мотивував свій висновок про винуватість ОСОБА_7 , тому колегія суддів вважає, що при досліджені протоколів слідчих дій та всього переліку доказів, які були досліджені під час судового розгляду, із урахуванням норм КПК України, застосовуючи наведений підхід під час вирішення порушеного стороною захисту питання, вказані недоліки до істотного порушення прав і свобод людини, які б прямо та істотно порушили б права і свободи людини; та/або надали підстави для сумнівів у достовірності отриманих фактичних даних, які не видалося за можливе усунути в ході судового розгляду - не призвели.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 28.01.2020 року, справа №359/7742/17, докази можуть визнаватися недопустимими не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку порушення фундаментальних прав і свобод особи, гарантованих у документах, що згадані в цій статті.
Водночас, обвинувачений заявив вимоги про призначення нового розгляду кримінального провадження в суді 1-ої інстанції.
Апеляційний суд враховує, що перелік підстав для призначення нового розгляду в суді першої інстанції визначений ст. 415 КПК України, а саме, суд апеляційної інстанції скасовує вирок чи ухвалу суду і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, якщо:
1) встановлено порушення, передбачені пунктами 2, 3, 4, 5, 6, 7 частини другої статті 412 цього Кодексу;
2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які очевидно викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою;
3) судове рішення ухвалено чи підписано не тим складом суду, який здійснював судовий розгляд.
Також, в доповненій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 вказував підставами для скасування вироку положення ч.1 ст. 412 КПК України, згідно з якими істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Натомість, в апеляційній скарзі, доповненнях до неї та поясненнях в судовому засіданні апеляційного суду, захист не наводить жодних, вказаних вище підстав для призначення нового розгляду в суді першої інстанції, а також істотних порушень вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, в той час коли доводи обвинуваченого ОСОБА_7 стосуються незгоди із встановленими фактичними обставинами справи, а вказані вище порушення вимог КПК, під час апеляційного розгляду не встановлені.
Оцінюючи правильність та справедливість призначеного ОСОБА_7 покарання, апеляційний суд приходить до висновку, що суд 1-ої інстанції відповідно до приписів ст. 65 КК України врахував характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини справи, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно із ч. 2 ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Зокрема, судом прийнято до уваги обставини та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином, дані, що характеризують особу обвинуваченого, зокрема, досудову доповідь органу пробації, згідно якої визначений середній ризик вчинення обвинуваченим повторного кримінального правопорушення та середній рівень ризику небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб.
На підставі викладеного суд 1-ої інстанції прийшов обґрунтованого висновку, що обвинуваченому для перевиховання та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень має бути призначене покарання ближче до середньої межі покарання у виді позбавлення волі, визначеного відповідною санкцією ч. 3 ст. 185 КК України, а також у відповідності з положеннями ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, оскільки обвинуваченим вчинено кримінальне правопорушення, до ухвалення Київським районним судом м. Одеси вироку від 21.12.2023 р.
Отже, з урахуванням зазначених обставин, відповідно до вимог кримінального закону та передбачених цих законом санкцій, обвинуваченому ОСОБА_7 суд 1-ої інстанції призначив покарання, пов'язане з позбавленням волі.
Натомість, підстав для застосування положень ст.ст. 69, 75 КК України, апеляційний суд не вбачає.
З огляду на викладене, підстав вважати покарання, призначене обвинуваченому, несправедливим внаслідок суворості, колегія суддів не вбачає, оскільки виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 можливе лише в умовах ізоляція від суспільства, тому підстави для пом'якшення призначеного йому покарання відсутні.
Відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду 1-ої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити вирок без змін.
Отже, колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції в частині визначення кваліфікації дій обвинуваченого та призначення йому покарання, є законним і справедливим, а покарання правильно призначено за правилами ст. 65 КК України, тому підстав для зміни вироку суду першої інстанції в цій частині, - немає.
Таким чином, апеляційний суд вважає оскаржуваний вирок законним, обґрунтованим та справедливим, у зв'язку з чим апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_7 не підлягає задоволенню.
Керуючись статями 370, 376, 404, 405, 407, 409, 414, 418, 420, 532 КПК України, апеляційний суд,
ухвалив
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Вирок Кілійського районного суду Одеської області від 09.10.2024року відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, у кримінальному провадженні № 12017160310000071 від 04.02.2017 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня набрання законної сили, а обвинуваченим, який тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4