Справа № 758/18388/21
22 вересня 2025 року
Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Будзан Л.Д.,
за участі секретаря судового засідання - Топоровського М.О.,
представника позивача - Грицаєнка Р.М.,
відповідача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Київської міської ради до ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Козаєвої Наталії Михайлівни про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права приватної власності, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у придатний для використання стан, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Гаражний кооператив «Вікторія», -
До Подільського районного суду міста Києва звернулась Київська міська рада з позовом до ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Козаєвої Наталії Михайлівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Гаражний кооператив «Вікторія», в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Козаєвої Наталії Михайлівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12.06.2017 №35616789 на об'єкт нерухомого майна, обліковий код: 91:066:0005, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1271638180000 за ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку орієнтовною площею 17,3 кв.м на АДРЕСА_1 (код ділянки 91:066:0005), привівши її у придатний для використання стан.
В обгрунтування позовних вимог зазначає, що за результатами здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель, що перебувають у власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради, з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козаєвою Н.М., як державним реєстратором, прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12.06.2017 за №35616789, яким за ОСОБА_1 зареєстровано приватну власність на об'єкт нерухомого майна на АДРЕСА_1 , а саме: гараж № НОМЕР_1 , ряд № НОМЕР_2 . Зазначає, що Київська міська рада, як єдиний розпорядник земель комунальної власності міста Києва, жодних рішень щодо передачі вказаної земельної ділянки під будівництво ні ОСОБА_1 , ні іншим особам у власність чи користування не приймала, тому що ОСОБА_1 здійснив самочинне будівництво об'єкту нерухомого майна на земельній ділянці за вищевказаною адресою, яка належить на праві власності територіальній громаді міста Києва та на підставі неналежних документів здійснив реєстрацію самочинно збудованого нерухомого майна. Посилається на те, що рішення приватного нотаріуса Козаєвої Н.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: №35616789 від 12.06.2017 є незаконним та таким, що прийняте з порушенням норм законодавства з питань вчинення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і підлягає скасуванню, оскільки приватним нотаріусом в порушення пункту 3 частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зроблено обов'язковий запит до Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації» щодо правомірності посвідченого права власності за ОСОБА_1 зазначеного об'єкта нерухомого майна. Враховуючи те, що земельна ділянка, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 не була відведена у відповідності до вимог законодавства для будівництва об'єктів нерухомого майна, таке майно підлягає знесенню, а рішення про державну реєстрацію нерухомого майна - скасуванню.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 грудня 2021 року головуючим у справі визначено ОСОБА_4
11 січня 2022 року судом постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі у порядку загального позовного провадження та призначено у справі підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 23 серпня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
Наказом Подільського районного суду м. Києва № 3/02-02 від 11 січня 2024 року «Про відрахування зі штату Подільського районного суду м. Києва судді Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_4» суддю ОСОБА_4 відраховано зі штату суду.
Відповідно до розпорядження керівника апарату Подільського районного суду міста Києва від 18 січня 2024 року № 310 призначено повторний автоматизований розподіл даної справи з метою заміни головуючого судді ОСОБА_4
Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 січня 2024 року головуючим суддею у справі визначено суддю Будзан Л.Д.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 25.01.2024 прийнято до провадження цивільну справу за позовом Київської міської ради до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Козаєвої Наталії Михайлівни про визнання протиправним та скасування рішення про держану реєстрацію права приватної власності, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у придатний для використання стан. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено судове засідання по суті
В судовому засіданні 12.03.2024 протокольною ухвалою суду здійснено перехід зі стадії судового розгляду по суті до стадії підготовчого судового засідання.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 12.03.2024 залучено до участі в цивільній справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ГК «Вікторія».
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 08.05.2024 зупинено провадження у справі до перегляду судового рішення у подібних правовідносинах Верховним Судом.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 07.01.2025 поновлено провадження у вказаній цивільній справі.
05.02.2025 відповідач ОСОБА_1 подав відзив на позов, в якому вказав, що позовні вимоги не визнає, оскільки набув право власності на гараж у визначений законом спосіб, та зареєстрував його в нотаріуса, земельна ділянка надана у власність чи в оренду згідно рішення КМР від 03.08.2001 №696 МГ.
28.03.2025 відповідач ОСОБА_1 подав додаткові заперечення на позов, в яких вказав, що відсутні будь-які підстави для припинення його права власності на гаражний бокс. Зокрема, наголошує суду на тому, що, будучи членом гаражного кооперативу «Вікторія», у повному обсязі сплатив пайовий внесок за гараж № НОМЕР_1 у ряду № НОМЕР_2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , тому набув право власності на нього, зареєструвавши усі необхідні документи в нотаріуса.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 10.04.2025 відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача про зміну процесуального статусу відповідача - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Козаєвої Наталії Михайлівни на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.
Крім цього, протокольною ухвалою суду від 10.04.2025 прийнято уточнену позовну заяву та ухвалено продовжувати судовий розгляд з врахуванням уточнених позовних вимог.
05.05.2025 відповідач ОСОБА_1 подав відзив на уточнену позовну заяву, в якому вказав, що він є членом гаражного кооперативу «Вікторія» та на законних підставах набув право власності на гараж № НОМЕР_1 , тому вважає, що позов подано до неналежного відповідача. Крім цього, наголошує, що позивачем не долучено жодних доказів на підтвердження того, що спірна земельна ділянка вибула з власності КМР, тобто КМР залишається її власником та надає її в користування кооперативу.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 26 травня 2025 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в ній та просив задовольнити позов у повному обсязі. Вказав, що 04 червня 1997 року зареєстровано Гаражний автокооператив «Вікторія» (м. Київ, проспект Правди, 39), тому ОСОБА_1 не міг сплатити пайовий внесок у вказаному гаражному кооперативі 27.06.1990 за гараж № НОМЕР_1 .
Відповідач ОСОБА_1 заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені у відзиві та письмових запереченнях.
Відповідач приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Козаєва Н.М. в судове засідання не з'явилася, жодних клопотань на адресу суду не подавала.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Гаражного кооперативу «Вікторія» в судове засідання не з'явився, жодних клопотань на адресу суду не подавав.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку щодо часткового задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави
Статтею 5 ЦПК України визначено, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Судом встановлено, що в матеріалах справи наявний технічний паспорт Київського МБТІ на гаражний бокс № НОМЕР_1 , НОМЕР_3 поверх, ряд № НОМЕР_4 (ОК) «Вікторія» АДРЕСА_1 . Паспорт виготовлений станом на 21 жовтня 2009 року (а.с.144-148, т.1).
В матеріалах справи міститься довідка № 35 від 06 червня 2017 року, видана ОСОБА_1 , який є членом ГБК (ОК) «Вікторія» згідно рішення загальних зборів (зборів уповноважених) членів ГБК протокол №2 від 05 червня 1990 року, затверджений рішенням ВК райради, відповідно до якої ОСОБА_1 є власником гаражного боксу № НОМЕР_1 поверх НОМЕР_3 , ряд НОМЕР_2 площею НОМЕР_5 , 3 кв. м. по АДРЕСА_1 . Гаражний бокс № НОМЕР_1 в ГБК (ОК) « ОСОБА_3 » побудований господарчим способом та введений в експлуатацію 1990 року. Довідка видана для оформлення права власності (а.с. 150, т.1).
12 червня 2016 року Київським міським бюро технічної інвентаризації Київської міської ради видано інформаційну довідку про те, що гаражний бокс № НОМЕР_1 , поверх НОМЕР_3 , ряд НОМЕР_2 в Гаражному кооперативі «Вікторія» на праві власності не зареєстрований (а.с. 151, т.1).
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 276772079 від 27 вересня 2021 року приватним нотаріусом Козаєва Н.М. на підставі довідки, серія та номер 36, виданий 01 червня 2017 року, видавник: ГК «Вікторія»,довідки серія та номер 35, виданий 01 червня 2017 року, видавник: ГК «Вікторія», 07 червня 2017 року внесені відомості, відповідно до яких ОСОБА_1 є власником об'єкту нерухомого майна, а саме: гаражного боксу № НОМЕР_1 , ряд НОМЕР_2 , гараж, загальною площею 17,3 кв. м., що знаходиться за адресою: місто Київ, «Вікторія» гаражний автокооператив (Подільський район), гараж НОМЕР_1 , адреса ГК: АДРЕСА_1 (а.с. 17-18, т.2, а.с. 208, т.1).
31 січня 2020 року Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) проведено обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (обліковий код: 91:066:0005) у Подільському районі міста Києва.
За результатами обстеження складено Акт обстеження земельної ділянки № 20-0050-07. Обстеження проводилось на підставі Порядку здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель в м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 25 вересня 2003 року № 16/890.
За результатами вказаного обстеження земельної ділянки встановлено, що земельна ділянка, площею 1, 4548 га (обліковий код: 91:066:0005) на АДРЕСА_1 згідно з даними міського земельного кадастру обліковується за Гаражним автокооперативом «Вікторія».
За поданням Департаменту земельних ресурсів Київська міська рада не приймала рішень щодо передачі (надання) зазначеної земельної ділянки в користування (власність). Інформація щодо державної реєстрації вказаної земельної ділянки у державному земельному кадастрі та державної реєстрації речових прав на неї у міському земельному кадастрі відсутня. Зазначена земельна ділянка огороджена парканом та охороняється, в її межах розташовано індивідуальні збірно- розбірні та цегляні гаражі у загальній кількості 327 одиниць, двоповерхова будівля мийки автомобілів та будівля охорони (а.с. 22-29, т.2).
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи і, залежно від встановленого, вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.
Звертаючись до суду з позовом, Київська міська рада посилалась на те, що гараж № НОМЕР_1 ряд НОМЕР_2 за адресою АДРЕСА_1 є самочинним будівництвом, яке незаконно розташоване на земельній ділянці територіальної громади. Факт реєстрації права власності за ОСОБА_1 на гараж № НОМЕР_1 ряд НОМЕР_2 за адресою АДРЕСА_1 , призвів до самовільного захоплення земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності.
Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Частинами першою та другою статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Статтею 321 ЦК України закріплено конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Стаття 212 ЗК України визначає, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об'єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об'єкт нерухомості збудовано без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту; 3) об'єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об'єкт нерухомості є самочинним.
За загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 376 ЦК України, особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Згідно із частиною четвертою статті 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
При цьому знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
Відповідно до частини сьомої статті 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, суд, за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування, може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.
З урахуванням змісту статті 376 ЦК України в поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 цього Кодексу та статті 212 ЗК України, вимога про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки із приведенням її у попередній стан шляхом знесення самочинно побудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту такого порушення самочинною забудовою.
Відповідно до частини першої статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
При цьому, ч. 1 ст. 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).
Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.
Судом встановлено, що земельна ділянка, на якій розташований гараж № НОМЕР_1 , ряд НОМЕР_2 , на АДРЕСА_1 , площею 17,3 кв. м., перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва.
Договори оренди земельної ділянки з Гаражним автокооперативом «Вікторія» не укладалися.
Крім цього, Київська міська рада не приймала рішень про передачу у користування чи у власність земельної ділянки ОСОБА_1 .
Відповідно до акту обстеження земельної ділянки №20-0050-07 від 31 січня 2020 року Департаментом земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації проведено обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (обліковий код: 91:066:0005) у Подільському районі міста Києва, за результатами якого встановлено, що земельна ділянка площею 1,4548 га (обліковий код: 91:066:0005) на АДРЕСА_1 згідно з даними міського земельного кадастру обліковується за Гаражним автокооперативом «Вікторія»; за поданням Департаменту земельних ресурсів Київська міська рада не приймала рішень щодо передачі (надання) зазначеної земельної ділянки в користування (власність); інформація щодо державної реєстрації вказаної земельної ділянки у державному земельному кадастрі та державна реєстрація речових прав на неї у міському земельному кадастрі відсутня; зазначена земельна ділянка огороджена парканом та охороняється, в її межах розташовано індивідуальні збірно-розбірні та цегляні гаражі у загальній кількості 327 одиниць, двоповерхова будівля мийки автомобілів та будівля охорони.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відсутні підстави вважати, що у відповідача ОСОБА_1 у встановленому законом порядку виникло право користування або право власності на земельні ділянку.
Враховуючи закріплений ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України принцип цілісності земельної ділянки та споруди або будівлі, на якій вона знаходиться, реєстрація права власності за ОСОБА_1 на гараж № НОМЕР_1 , ряд НОМЕР_2 , на АДРЕСА_1 , є порушенням права власності на земельну ділянку територіальної громади м. Києва.
Здійснюючи реєстрацію права власності на гараж за ОСОБА_1 на підставі довідки Гаражного автокооперативу «Вікторія» № 35 від 01.06.2017 про виплату останнім паю, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Козаєва Наталія Михайлівна не перевірила наявність у Гаражного автокооперативу «Вікторія» прав на земельну ділянку, на якій знаходиться такий гараж.
Таким чином, за відповідачем ОСОБА_1 зареєстровано право власності на спірний гараж з порушенням вимог закону та він займає земельну ділянку, на якій цей гараж розташований, тому суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог позивача щодо наявності підстав для звільнення самовільно зайнятої відповідачем земельної ділянки площею 17,3 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 (код ділянки 91:066:0005), повернення її Київській міській раді, із приведенням її у придатний для використання стан.
Щодо твердження відповідача про те, що він є неналежним відповідачем у справі, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Належним способом захисту прав власності Київської міської ради, як власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, щодо користування і розпорядження цією земельною ділянкою є вимога про знесення такої забудови, яку позивач вважає самочинною, відповідно до частини четвертої статті 376 ЦК України. Належним відповідачем за такою вимогою є власник відповідної забудови.
До таких правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 21 вересня 2022 року у справі № 461/3490/18 (провадження № 61-5180св21), у постанові від 08 серпня 2024 року у справі № 569/11522/19 (провадження № 61-18275св23).
Враховуючи, що ОСОБА_1 фактично використовує земельну ділянку, що входить до складу земель територіальної громади м. Києва та знаходиться у віданні Київської міської ради, за відсутності відповідного рішення про її передачу йому у власність або надання у користування (оренду), або вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, а саме-розмістив на ній гараж та, враховуючи, що Київська міська рада звернулася до суду з даним позовом, як власник спірної земельної ділянки у зв'язку з її самовільним захопленням, то саме ОСОБА_1 є належним відповідачем за вказаними вимогами Київської міської ради про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та повернення її Київській міській раді, привівши її у придатний для використання стан.
Суд відхиляє посилання відповідача ОСОБА_1 на те, що представником позивача не надано належних доказів суспільного інтересу, який би виправдовував позбавлення йоого права власності на гараж, так як позов Київської міської ради направлений на захист прав територіальної громади м. Києва на земельну ділянку, що вказує на наявність суспільного інтересу.
З урахуванням встановлених обставин та враховуючи те, що втручання держави у право мирного володіння майном має нормативну основу у національному законодавстві і характеризувалося доступністю для заінтересованих осіб, чіткістю, та наслідки його застосування були передбачуваними, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Київської міської ради про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, та повернути її Київській міській раді, привівши її у придатний для використання стан.
Зобов'язання повернути спірну земельну ділянку переслідує легітимну мету контролю за використанням відповідного майна згідно із загальними інтересами, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. При цьому, справедливий баланс між суспільним і приватним інтересами не порушений, оскільки відповідає легітимній меті контролю за використанням земель територіальної громади м. Києва.
Щодо позовних вимог до відповідача приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Козаєвої Наталії Михайлівни, суд вважає за необхідне вказати наступне.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша та третя статті 13 ЦПК України).
Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (частина перша статті 47 ЦПК України).
Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім'я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 4 частини другої статті 175 ЦПК України).
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача.
Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі №308/3162/15-ц (пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі №127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі №372/51/16-ц (пункт 31.4), від 12 грудня 2018 року у справі №570/3439/16-ц (пункти 37, 54), від 30 січня 2019 року у справі №552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі №757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі №520/17304/15-ц (пункт 63)).
Установивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц (пункт 40), від 21 листопада 2018 року у справі №127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі №570/3439/16-ц (пункти 37, 54), від 12 грудня 2018 року у справі №372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі №552/6381/17 (пункт 39)).
Позивач заявив позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса КМНО Козаєвої Н.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 червня 2017 року № 35616789 на об'єкт нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці, обліковий код: 91:066:0005, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1271638180000 за ОСОБА_1 .
Зважаючи на характер і зміст відносин між учасниками справи у даному спорі, встановлені судом обставини справи підтверджують, що спір у позивача наявний саме із відповідачем ОСОБА_1 .
В свою чергу, державний реєстратор, зокрема і приватний нотаріус, зобов'язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі чи не був залучений.
Зазначене відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду у постановах від 04 вересня 2018 року у справі №823/2042/16, від 01 квітня 2020 року у справі №520/13067/17; постановах Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі №199/7226/17, від 12 листопада 2020 року у справі №200/3452/17, від 03 листопада 2021 року у справі №461/1940/20, від 26 червня 2024 року у справі №758/27/21.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За загальним правилом державна реєстрація прав проводиться будь-яким державним реєстратором за заявами у сфері державної реєстрації прав (абзац четвертий частини п'ятої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Тобто, державна реєстрація прав проводиться державним реєстратором не з власної ініціативи, а на підставі відповідної заяви, поданої зацікавленою особою. Відносини у сфері державної реєстрації речового права виникають між суб'єктом звернення за такою послугою та суб'єктом, уповноваженим здійснювати відповідні реєстраційні дії.
Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлено Законом України «Про нотаріат».
Частиною першою статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Частиною другою статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).
Відповідач є обов'язковим учасником цивільного процесу - його стороною. Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість; саме сторони є суб'єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Крім того, відповідач є тією особою, на яку вказує позивач як на порушника свого права.
Тобто, відповідач - це особа яка, на думку позивача, або відповідного право уповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього. При цьому неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб - учасника нотаріальної дії. Нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між цими особами, а отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин. Відсутня і процесуальна заінтересованість нотаріуса в предметі спору та реалізації прийнятого рішення.
Викладене узгоджується із правовим висновком, висловленим у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18), згідно з яким належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.
Вкаховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що позивач заявив позов до неналежного співвідповідача - приватного нотаріуса, тому в частині позовних вимог до приватного нотаріуса слід відмовити.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Оцінюючи у сукупності усі інші аргументи сторін, наведені ними в обґрунтування своїх вимог або заперечень, суд до уваги їх не бере, оскільки вони не відносяться до предмета спору, та не встановлюють чи спростовують жодних обставин у справі.
Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а порушені права позивача судовому захисту.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь Київської міської ради слід стягнути витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 4540 грн.
Керуючись ст.с 15, 16, 316, 317, 319, 328, 376 ЦК України, ст. 116, 123, 152, 212 ЗК України, ст. 1, 2, 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.5, 13, 47, 48, 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
Позов Київської міської ради до ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Козаєвої Наталії Михайлівни про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права приватної власності, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у придатний для використання стан, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Гаражний кооператив «Вікторія», задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Козаєвої Наталії Михайлівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 червня 2017 року № 35616789 на об'єкт нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці, обліковий код: 91:066:0005, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1271638180000 за ОСОБА_1 .
Зобов'язати ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 17,3 кв. м, обліковий код: 91:066:0005, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , привівши її у придатний для використання стан.
В частині позовних вимог до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Козаєвої Наталії Михайлівни відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Київської міської ради судовий збір в розмірі 4540 (чотири тисячі п'ятсот сорок) грн.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування сторін:
Позивач - Київська міська рада (місцезнаходження: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36, код ЄДРПОУ 22883141);
Відповідач 1 - ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 );
Відповідач 2 - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Козаєва Наталія Михайлівна (адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП невідомий);
Третя особа - гаражний кооператив «Вікторія» (04208, м. Київ, проспект Правди, буд. 39, код ЄДРПОУ 24927279).
Повний текст рішення складено та оголошено 22.09.2025.
Суддя Леся БУДЗАН