печерський районний суд міста києва
Справа № 757/16868/25-ц
Пр. № 2-5968/25
23 вересня 2025 року Печерський районний суд міста Києва в складі:
головуючого - судді Ільєвої Т.Г.,
при секретарі - Романенко Д.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДА 6» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -
09.04.2025 позивач ТОВ «Рада 6» звернулася до Печерського районного суду м. Києва, згідно вимог якого просить суд стягнути з власників квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ТОВ «РАДА 6» (ЄДРПОУ 32590026, р/р НОМЕР_1 в АТ КБ "ПРИВАТБАНК", ЄДРПОУ банку 14360570, МФО 305299,) заборгованості за надані житлово-комунальні послуги в розмірі 27389,33 грн. - основного боргу, інфляційної складової боргу - 2619,32 грн., 3 % річних - 576,30 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачі є співвласниками квартири АДРЕСА_2 , за період з 01.06.2024 по 31.03.2025 не оплачує комунальні послуги та послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкової території, в зв'язку з чим за цей період у утворилась заборгованість., яку позивач просив стягнути з відповідача.
Представник позивача до судового засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, вимоги підтримав та просив задовольнити у повному обсязі, щодо заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, будучи належним чином повідомленою проте, правом на надання відзиву на позовну заяву, заяв, клопотань не скористалася.
У відповідності до приписів ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. У разі ненадання учасниками справи, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Згідно з висновками Європейського суду з прав людини, зазначених у рішенні у справі «Вячеслав Корчагін проти Росії» № 12307 - учасник справи, що повідомлений за допомогою пошти за однією із адрес, за якою він зареєстрований, але ухилявся від отримання судової повістки. Тому йому повинно було бути відомо про час і місце розгляду справи. Він також міг стежити за ходом його справи за допомогою офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду.
Враховуючи неявку належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не з'явився в судове засідання без поважних причин та без повідомлення причин, не подав відзив відповідно до ст. 280 ЦПК України, а позивач з його представником не заперечують проти такого вирішення справи, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів при заочному розгляді справи, що відповідає положенню ст. 280 ЦК України.
Також, враховуючи неявку всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Суд, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, за відсутності заперечень відповідача, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про можливість постановлення по справі рішення.
За приписами ч. 3 ст. 208, ч. 1 ст. 209, ч. 1 ст. 218 ЦПК України судовий розгляд закінчується ухваленням рішення суду, яке проголошується негайно після закінчення судового розгляду і прилюдно.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.
Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Вказані принципи знайшли своє втілення і в нормах цивільного процесуального законодавства.
Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до абзацу 10 частини першої ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
Судовим розглядом встановлено, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується інформаційною довідкою № 419006006 від 21.03.2025 року.
Виконавцем послуг з утримання будинку та прибудинкової території, який обслуговує даний будинок, є позивач, що підтверджується Актом готовності об'єкта до експлуатації від 12.12.2011 року та Договором про передачу на утримання та експлуатаційне обслуговування житлового будинку і прибудинкової території від 27.12.2011 року.
З 01.06.2024 року тариф на послуги, що надаються позивачем, становить 8 грн. 02 коп., а тариф на відшкодування електроенергії, становить 7 грн. 77 коп.
Відповідно до ст. 162 ЖК Української РСР плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Відповідно до ст. 179 ЖК Української РСР користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями.
Так, відповідачем не було надано до суду належного та допустимого доказу на підтвердження посилань щодо незгоди з позовними вимогами.
В судовому порядку питання щодо укладення договору про надання житлово - комунальних послуг не вирішувалось, відповідачка продовжувала користуватися житлово - комунальними послугами. Розмір тарифів за комунальні послуги відповідачем в установленому законом порядку не оскаржувався.
Відповідач, користуючись усіма комунальними послугами, свої договірні зобов'язання не виконує, плату за отримані послуги не вносить, чим порушує умови вищезазначеного договору.
Окрім цього, суд приймає до уваги, що Постановою Пленуму Верховного суду України від 30 жовтня 2013 року роз'яснено, що не укладання договору про надання житлово-комунальних послуг у письмовій формі не звільняє боржника від обов'язку оплачувати отримані ним послуги.
Аналізуючи законодавство, що регулює відносини, які виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, суд може прийти до висновку щодо того, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Такий висновок висловлено Верховним Судом України у постанові від 20 квітня 2016 року № 6-2951цс15 та у постанові від 15 травня 2014 року у справі № 5011-31/17255-2012.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
Таким чином, правовідносини, які склалися між сторонами є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України), - вимагати сплату грошей за надані послуги.
Окрім цього, судовим розглядом встановлено, що послугу з вивезення твердих побутових відходів позивач надає опосередковано через ТОВ «Володар Роз», з яким має укладений договір № 1/623-Ж-11 на вивезення та знешкодження (захоронення) твердих побутових відходів (ТПВ) від 03.01.2011 року.
Також, послугу з освітлення місць загального користування та енергопостачання ліфтового обладнання Позивач здійснює через укладений з ТОВ «Київські енергетичні послуги» договір «Про постачання електричної енергії споживачу» від 29.12.2018 року.
Відповідно до Протоколу № 1 загальних зборів власників житлових та нежитлових приміщень секції «Б» будинку за адресою: АДРЕСА_3 від 22.09.2021 року тариф за послугу Консьєрж (контрольно-пропускний режим) становить 116 грн. 50 коп. на місяць.
За наведених обставин, суд погоджується з наданим позивачем розрахунком заборгованості за період з 01.06.2024 року по 31.03.2025 року включно відповідно до якого заборгованість за надані житлово-комунальні послуги становить: 27389,33 грн. - основного боргу.
Відповідно до ст. 16 Закону, надання комунальних послуг та надання послуги з управління багатоквартирним будинком здійснюються безперервно. Також, в ст. 27 Закону вказано, що у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг. За період несплати Відповідачем за житлово-комунальні послуги, від Відповідача на адресу Позивача не надходило жодних актів-претензій та заяв, що свідчить про те, що Позивач надавав дані послуги належної якості, а Відповідач їх споживав. Дана правова позиція знаходить своє відображення у численних судових рішеннях Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, зокрема в ухвалі від 02.12.2015 у справі №6-25692ск15, в ухвалі від 04.09.2013 у справі №6-21709св13, в ухвалі від 21.09.2011 у справі №6-2944св10.
Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та 3 відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
Інфляційна складова боргу відповідно до розрахунку становить 2619,32 грн., розмір 3 відсотків річних з простроченої суми відповідно до розрахунку становить 576,30 грн
Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до ч. 2 ст. 78 цього ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Частиною другою статті 77 ЦПК України визначено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ч.1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За встановлених обставин, оскільки відповідачі не виконують умови договору у добровільному порядку, то як наслідок сума заборгованості підлягає примусовому стягненню.
Матеріали справи не містять доказів повного виконання відповідачем зобов'язань. Розмір суми заборгованості наданий позивачем відповідачем у в розумінні ст.ст. 77, 78 ЦПК України не спростований.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку, про задоволення позовних вимог.
Усі інші пояснення сторін, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надало можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, також необхідно стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати - сплачений судовий збір.
Так, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81,89, 141, 263-265, 267, 273, 280, 354, 355 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДА 6» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ), на користь ТОВ «РАДА 6» (ЄДРПОУ 32590026, р/р НОМЕР_3 в АТ КБ "ПРИВАТБАНК", ЄДРПОУ банку 14360570, МФО 305299,) заборгованість за надані житлово-комунальні послуги в розмірі 27389,33 грн. - основного боргу, інфляційної складової боргу - 2619,32 грн., 3 % річних - 576,30 грн., судового збору - 3028 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено позивачем до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому копія рішення суду не була вручена в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії рішення.
Повний текст судового рішення складено та підписано 23 вересня 2025 року.
Суддя Тетяна ІЛЬЄВА