печерський районний суд міста києва
Справа № 757/43920/25-к
10 вересня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
підозрюваного ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві провадження за клопотанням старшого слідчого в ОВС Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідування, розташованого у місті Києві, майора Державного бюро розслідування ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного у кримінальному провадженні № 62025100120000621 від 08.09.2025, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -
10.09.2025 старший слідчий в ОВС Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідування, розташованого у місті Києві, ОСОБА_7 , за погодженням прокурора першого відділу Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного у кримінальному провадженні № 62025100120000621 від 08.09.2025, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Клопотання обґрунтовує тим, що Другим слідчим відділом територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025100120000621 від 08.09.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 415 КК України.
Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні здійснює група прокурорів Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону.
Суть підозри сторона обвинувачення обґрунтовує наступним.
Досудовим розслідуванням встановлено, що з 12.12.2024 ОСОБА_6 наділений спеціальним правом керування транспортними засобами категорії «В», а тому у повному обсязі був обізнаний з вимогами законодавства, яке регламентує порядок забезпечення безпеки дорожнього руху під час керування транспортним засобом, та усвідомлював відповідальність за порушення його положень.
Так, ОСОБА_6 був обізнаний з вимогами ст. 14 та ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», відповідно до яких він, як учасник дорожнього руху, зобов'язаний зокрема знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху, а також створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, а також не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Проте, 08 вересня 2025 року, приблизно о 05 годині 40 хвилин, ОСОБА_6 , нехтуючи вимогами вищевказаних нормативно-правових актів, недбало ставлячись до виконання обов'язків водія, не передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, хоча повинен був і міг їх передбачити, усвідомлюючи небезпечні властивості автомобільного транспорту як джерела підвищеної небезпеки, керуючи автомобілем TOYOTA HILUX, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з прикріпленим реєстраційним номером НОМЕР_2 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 належить Службі зовнішньої розвідки України, на перехресті вулиць Олени Теліги та Ольжича в Шевченківському районі міста Києва, скоїв дорожньо-транспортну пригоду за наступних обставин.
Так ОСОБА_6 08 вересня 2025 року, приблизно о 05 годині 40 хвилин, керуючи автомобілем TOYOTA HILUX, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з прикріпленим реєстраційним номером НОМЕР_2 , рухався проїзною частиною вулиці Олени Теліги в місті Києві по напрямку від вулиці Юрія Іллєнка до вулиці Кирилівської.
Діючи необережно, ОСОБА_6 при проїзді перехрестя з вулицею Ольжича проявив неуважність до дорожньої обстановки та не врахував її під час вибору швидкості руху керованого автомобіля, внаслідок чого при маневруванні ліворуч втратив контроль над рухом транспортного засобу та можливість безпечно керувати ним і допустив виїзд на смуги зустрічного руху, де відбулося зіткнення з автомобілем RENAULT MEGAN, реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_8 , який разом з пасажиром ОСОБА_9 рухався у зустрічному напрямку належною смугою.
У результаті зіткнення транспортних засобів ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від отриманих травм загинули на місці пригоди.
Отже, порушення вимог пунктів 1.3, 1.5, підпункту «б» пункту 2.3, та пунктів 10.1, 12.1 ПДР з боку водія ОСОБА_6 знаходяться у причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.
08.09.2025 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 415 КК України.
Підозра ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 415 КК України, обґрунтовується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме:
- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди проведеного 08.09.2025 та фототаблицею до нього;
- лікарським свідоцтвом про смерть № 010-3499;
- лікарським свідоцтвом про смерть № 010-3500;
- відеозаписами обставин ДТП та протоколом їх огляду;
- іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_6 покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, експертів, спеціалістів у цьому провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інші кримінальні правопорушення.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 415 КК України, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п.п. 1 - 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Прокурор в судовому засіданні доводи клопотання підтримав, просив клопотання задовольнити.
В судовому засіданні захисник заперечував щодо задоволення клопотання, зазначивши про безпідставність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у зв'язку із відсутністю ризиків заявлених стороною обвинувачення, які обумовлюють можливість застосування найсуворішого запобіжного заходу. Надав документи, які характеризують особу підозрюваного.
Підозрюваний у судовому засіданні підтримав позицію свого захисника.
Вивчивши клопотання, заслухавши пояснення учасників провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить наступного висновку.
Другим слідчим відділом територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025100120000621 від 08.09.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 415 КК України.
Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні здійснює група прокурорів Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону.
08.09.2025 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 415 КК України.
Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При цьому, поняття обґрунтована підозра не визначене у національному законодавстві, але, зважаючи на вимоги, закріплені у статті 9 КПК України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд враховує позиції Європейського суду з прав людини викладені в його рішеннях.
Слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Luigi Ferrari Bravo v. Italy» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.
Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя виходить з практики Європейського суду з прав людини, а саме: рішення «Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine», п. 175; «Cebotari v. Moldova», п. 48; «Fox, Campbell and Hartley v. the UK», n. 32, яка вказує на те, що слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, котрі могли би переконати стороннього об'єктивного спостерігача, що особа, можливо, вчинила злочин, та в даному випадку вважає, що дані, які вказують на обґрунтовану підозру, та навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, містяться в долучених в обґрунтування клопотання матеріалах.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Murray v. the United Kingdom» зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або для пред'явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.
Таким чином, слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя, вважає, що дані які вказують на обґрунтовану підозру, які навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, підтверджується долученими до матеріалів клопотання доказами.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.
Згідно зі ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якого підозрюється особа.
Вирішуючи питання про застосування підозрюваному запобіжного заходу суддя враховує не тільки положення, які передбачені КПК, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Cloot v. Belgium, § 40, серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.
Крім того, варто зазначити, що ризик перешкоджати встановленню істини у кримінальному правопорушенні доводиться з огляду на початкову стадію досудового розслідування (рішення ЄСПЛ у справі Jarzynski v. Poland, § 43).
Слідчий суддя вважає доведеними ризики, з урахуванням характеру вчиненого кримінального правопорушення та особи підозрюваного, що останній може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, враховуючи, що йому було повідомлено про підозру у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Слідчий суддя також враховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , дані, які характеризують останнього, як особу, вік та стан здоров'я підозрюваного, наявність соціальних зв'язків, сімейний стан та враховує те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, та приходить висновку, що докази та обставини, на які посилається сторона обвинувачення у клопотанні, дають достатні підстави слідчому судді вважати, що застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою є пропорційним легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів, а відтак клопотання підлягаю задоволенню.
Питання доведеності вини підозрюваного у скоєнні інкримінованих злочинів і правильності кваліфікації його дій слідчим суддею під час розгляду зазначеного клопотання не вирішувалися, оскільки це є предметом дослідження досудового розслідування і судового розгляду справи по суті.
Водночас, згідно п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, який спричинив загибель людини.
А тому, з урахуванням обставин справи та враховуючи те, що підозрюваний ОСОБА_6 , підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, який спричинив загибель людини слідчий суддя вважає за можливе не визначати підозрюваному розмір застави у кримінальному провадженні.
Керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 176, 177, 178, 181, 183, 184, 193, 194, 196, 202, 205, 309, 532, 534 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 08.11.2025 у межах строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62025100120000621 від 08.09.2025.
Встановити строк дії ухвали до 08.11.2025.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1