печерський районний суд міста києва
Справа № 757/29942/25-к
пр. 1-кс-26316/25
29 липня 2025 року м. Київ
Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань,
1.Короткий виклад вимог та доводів поданої скарги
23.06.2025 ОСОБА_3 у порядку п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва зі скаргою на бездіяльність Першого заступника Генерального прокурора ОСОБА_4 , зобов'язання внести, відповідно до вимог ст. 214 КПК України, до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі по тексту - ЄРДР) його заяву від 17.06.2025 № 18/06/ЗВ про вчинення суддями Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.
2. Явка сторін
ОСОБА_3 у судове засідання не прибув, будучи належно повідомленим про день, час та місце розгляду скарги.
Представник Офісу Генерального прокурора у судове засідання не прибув, будучи належно повідомленим про день, час та місце розгляду скарги.
Частиною 3 ст. 306 КПК України передбачено, що відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Відповідно до положень ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи принцип диспозитивності, слідчий суддя визнав за можливе прийняти рішення по суті скарги у відсутність осіб, які не з'явились, на підставі наданих доказів.
Згідно з нормами ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду скарги слідчим суддею не здійснювалась.
3. Норми процесуального права, якими керується слідчий суддя при розгляді скарги
Відповідно до ч. 1 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.
Згідно з ч. 2 ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: скасування рішення слідчого чи прокурора; скасування повідомлення про підозру; зобов'язання припинити дію; зобов'язання вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги.
Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого, дізнавача чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії (ч. 1 ст. 304 КПК України).
4. Обставини, встановлені слідчим суддею
17.06.2025 Офісом Генерального прокурора отримано заяву ОСОБА_3 ,подану на ім'я Першого заступника Генерального прокурора ОСОБА_4 , про вчинення суддями Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.
Відповідь від органу досудового розслідування про розгляд заяви відсутня.
23.06.2025 ОСОБА_3 подав до суду скаргу на бездіяльність Першого заступника Генерального прокурора ОСОБА_4 .
5. Мотиви слідчого судді
Відповідно до ч. 1 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Статтею 214 КПК України передбачено, що слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування.
До Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела (п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України).
Бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, означає їх невнесення впродовж 24 годин після подання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення. Отже, досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР, порядок формування та ведення якого затверджується Офісом Генерального прокурора.
Порядок внесення відомостей до ЄРДР врегульовано Положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженим наказом Офісу Генерального прокурора від 30.06.2020 за №298. Згідно з п. 1 гл. 2 розділу I цього Положення, до реєстру вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що узгоджується з вимогами п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України.
Аналіз вищезазначених положень дає підстави для висновку, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення для того, щоб технічно внести дані відомості до відповідних розділів реєстру. Це слугує гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
Підставами вважати, що в заяві чи повідомленні містяться відомості саме про кримінальне правопорушення є об'єктивні дані, які дійсно свідчать про наявність його ознак. Такими даними є фактичне зазначення відомостей, що підтверджують реальність конкретної події кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення). Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до ЄРДР.
Отже, закон передбачає необхідність попередньої оцінки (аналізу) слідчим, прокурором, слідчим суддею (у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до ЄРДР) змісту заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ньому інформації саме про кримінальне правопорушення.
Крім того, норми чинного кримінального процесуального законодавства встановлюють обов'язок здійснити фіксування наданих особою відомостей про кримінальне правопорушення, достатніх для реалізації завдань кримінального провадження, визначених у ст. 2 КПК України, а не будь-якої інформації, направленої особою як заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення.
Враховуючи вказане, слідчий суддя, здійснюючи судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні та з'ясовуючи чи наділена уповноважена особа Офісу Генерального прокурора обов'язком вчинити певну процесуальну дію, внести відомості про кримінальні правопорушення до ЄРДР за заявою ОСОБА_3 , зобов'язаний надати оцінку не лише доводам скарги на бездіяльність, а й заяви (повідомлення) про вчинені кримінальні правопорушення.
З матеріалів скарги вбачається, що 17.06.2025 ОСОБА_3 на ім'я Першого заступника Генерального прокурора ОСОБА_4 подав заяву про вчинення суддями Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.
В обґрунтування своїх доводів заявник зазначає, що ОСОБА_3 , як позивач, звернувся до суду з вимогою про визнання судом протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо незабезпечення на вимогу закону розроблення органами місцевого самоврядування комплексних планів просторового розвитку території територіальної громади та необхідних задля цього базових державних топографічних карт масштабу 1:10000 територій громад, що необхідно здійснити задля ефективного упровадження на законних підставах відновлення України, яке має відбуватися лише шляхом успішного упровадження реформи децентралізації, земельної реформи, здійснення цивільного захисту населення у воєнний і мирний час та відбудови зруйнованих бойовими діями територій.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду у складі колегії суддів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від 16.04.2025 у справі № 320/32305/23 відмовлено в задоволенні позову. У текст рішення судді завідомо внесли відомості, що не відповідають дійсності, і які є перекручуванням істини.
Розглянувши скаргу в межах питань, які були винесені на вирішення заявником, дослідивши приєднані до скарги матеріали, слідчий суддя дійшов висновку, що доводи заявника про вчинення кримінальних правопорушень фактично зводяться до його незгоди з судовим рішенням. Втім, ухвалення суддею, у межах своїх повноважень, судового рішення об'єктивно не може розглядатися як вчинення злочину, а є підставою для оскарження цього рішення у визначеному процесуальним законом порядку.
У справі за конституційним поданням Верховного Суду України про офіційне тлумачення положень ч. 1, 2 ст.126 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про статус суддів» (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу) від 01.12.2004 № 19рп/2004 Конституційний Суд України визначив, що недоторканність суддів - один із елементів їхнього статусу. Вона не є особистим привілеєм, а має публічно-правове призначення забезпечити здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
Незалежність і недоторканність суддів є невід'ємною ознакою правової держави та однією з фундаментальних засад демократичного суспільства. Як наголошується в Рекомендації №R(94)12 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам щодо незалежності, ефективності та ролі суддів, незалежність судів є передумовою верховенства права та основоположною гарантією справедливого суду.
Крім цього, згідно з п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13.06.2007 «Про незалежність судової влади» судові рішення вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом. Процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом.
Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним порядком у справі не допускається і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.
Аналогічної позиції дотримується і Консультативна ради європейських суддів, яка в п. 57 Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень підкреслює, що зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.
Верховний Суд України в постанові від 15.04.2008 у справі № 21-319во07 зазначив: «Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суду, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися, за межами передбаченого законом процесуального контролю. Намагання зробити це в конкретній справі шляхом подання окремого позову проти суду чи судді є протиправним втручанням у здійснення правосуддя і посяганням на процесуальну незалежність суду».
Виходячи із положень, закріплених в ст. 14, 106 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ст. 126, 129 Конституцій України рішення суду, дії або бездіяльність суддів під час здійснення правосуддя, підготовки, розгляду справ у судових інстанціях, звернення рішення до виконання тощо можуть оскаржуватися виключно в апеляційному та касаційному порядку.
З наведених вище правових норм можна зробити висновок, що висловлення незадоволення рішеннями суддів шляхом подання заяви про кримінальне правопорушення може вказувати на наявність ознак протиправного втручання у здійснення правосуддя й посягання на процесуальну незалежність суддів, визначених статтями 126 та 129 Конституції України.
При розгляді питання, що стосується невнесення відомостей в ЄРДР, яке стосується суддів, необхідно також враховувати Висновок Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України щодо питання про початок кримінального провадження стосовно суддів, яке пов'язане зі здійсненням ними судочинства від 01.07.2013.
Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що для забезпечення незалежності суддів, при отриманні заяви про вчинений суддею злочин, яке пов'язане зі здійсненням ним судочинства, уповноважений орган повинен внести до ЄРДР та розпочати розслідування тільки таку заяву або повідомлення, які мають ознаки кримінального правопорушення, а не будь-які інші. Такий обов'язок слідчого і прокурора визначено ч. 1 ст. 2 КК України, оскільки підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у своїй постанові від 30.09.2021 (справа № 556/450/18, провадження № 51-4229км20) відмітив, що: «…слідчий, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР. Таким чином, підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім'ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР».
Згідно з ч. 1, 6 ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, а також фізичні і юридичні особи та їх об'єднання зобов'язані поважати незалежність судді і не посягати на неї.
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у своїй постанові від 16.05.2019 (справа № 761/20985/18, провадження № 51-8007км18) наголосив: «...якщо не було події кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження було розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду дотримання інтересів всіх учасників правовідносин».
Разом із цим, необхідно звернути увагу, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).
Оцінюючи обґрунтованість заяви ОСОБА_3 на предмет наявності ознак складу злочинів, слідчий суддя вважає очевидним, що в ній відсутні об'єктивні дані, які дійсно свідчать про вчинення суддями Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, а є лише незгодою з прийнятим вказаними суддями рішенням.
Також слідчий суддя звертає увагу, що прохання заявника в частині визнання бездіяльності Першого заступника Генерального прокурора ОСОБА_4 протиправною, не ґрунтується на вимогах закону, оскільки ст. 307 КПК України не наділяє слідчого суддю такими повноваженнями.
Крім того, скаржник ОСОБА_3 , будучи належно повідомленим про день, час та місце розгляду скарги, в судове засідання не прибув, будучи належно повідомленим про день, час та мімце розгляду скарги.
Так, поважними причинами неприбуття особи на виклик (ст. 138 КПК України) є обмеження свободи пересування внаслідок дії закону або судового рішення; обставини непереборної сили (епідемії, військові події, стихійні лиха або інші подібні обставини); відсутність особи у місці проживання протягом тривалого часу внаслідок відрядження, подорожі тощо; тяжка хвороба або перебування в закладі охорони здоров'я у зв'язку з лікуванням або вагітністю за умови неможливості тимчасово залишити цей заклад; смерть близьких родичів, членів сім'ї чи інших близьких осіб або серйозна загроза їхньому життю; несвоєчасне одержання повістки про виклик; інші обставини, які об'єктивно унеможливлюють з'явлення особи на виклик, що підлягає з'ясуванню у судовому засіданні. Неврахування таких обставин призводить до передчасності прийнятого рішення та можливого порушення законних прав та інтересів учасників розгляду.
Разом з тим, особі, що звертається із скаргою до суду, процесуальним законодавством надаються не лише права, а і покладаються обов'язки.
Відтак, будучи належно повідомленим про розгляд поданої ним скарги, заявник не з'явився у судове засідання, про причини неявки не повідомив суд, клопотання або заяви не надходили, що свідчить про втрату інтересу до поданої скарги.
З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що скарга ОСОБА_3 на бездіяльність Першого заступника Генерального прокурора ОСОБА_4 , яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальні правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, є необґрунтованою та вказану скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. 303, 309 КПК України, слідчий суддя,
Скаргу - залишити без задоволення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_8