Справа № 750/12677/25 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/4823/482/25
Категорія - Доповідач ОСОБА_2
23 вересня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
з участю учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_6 ,
слідчого - ОСОБА_7 ,
підозрюваного - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові матеріали провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні прокурора Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 вересня 2025 року,
Цією ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СВ ЧРУП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_10 у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 62024050010002072 від 07 травня 2024 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Куликівка, Чернігівської області, громадянина України, раніше не судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 185 КК України.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що подія кримінального правопорушення, за підозрою у скоєнні якого 12.09.2025 був затриманий ОСОБА_8 , відноситься до 12.03.2025, що виключає обставину «безпосередньо після вчинення злочину», у зв'язку з чим у органу досудового розслідування не було підстав для затримання особи в порядку ст. 208 КПК України. Також, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні і зазначені в клопотанні слідчого ризики, передбачені п. 3,4 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Не погоджуючись з даною ухвалою слідчого судді, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати її та постановити нову, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб без визначення розміру застави. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що ОСОБА_8 було затримано співробітниками військової служби правопорядку у АДРЕСА_2 , однак ВСП виконує функцію забезпечення правопорядку та доставлення військовослужбовця, але не має повноважень на його процесуальне затримання, а тому затримання 21 серпня 2025 року солдата ОСОБА_8 співробітниками ВСП не може вважатися моментом закінчення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та припинення останнім злочинної діяльності, як зазначено слідчим суддею, тобто останній продовжував вчиняти вказаний злочин. З вказаних підстав затримання підозрюваного в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 5 ст. 407 КК України з підстав «безпосередньо після вчинення злочин» органом досудового розслідування було правомірно.
Крім того, на переконання апелянта, слідчим суддею не в повній мірі взято до уваги, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, які є тяжкими злочинами та мають високу ступінь суспільної небезпеки. І враховуючи наявність реальних ризиків, передбачених п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України застосування до ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти його належній поведінці та запобігти вказаним ризикам.
Заслухавши доповідача, прокурора, щодо можливості задоволення поданої апеляційної скарги, думку підозрюваного ОСОБА_8 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Згідно із п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України застосування запобіжного заходу є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
Згідно із ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч.1, 2 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважать, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор.
Колегія суддів вважає, що при розгляді клопотання слідчого зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону слідчим суддею дотримані, а доводи прокурора щодо незаконності ухвали слідчого судді, викладені в апеляційній скарзі та у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, є необґрунтованими.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження постановою першого заступника керівника Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону від 10 липня 2025 року визначено підслідність кримінального провадження № 62024050010002072 від 07 травня 2024 року та здійснення досудового розслідування доручено слідчому відділу Чернігівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області.
12 вересня 2025 року о 13 год. 08 хв. ОСОБА_8 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України. Того ж дня йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 185 КК України.
З матеріалів справи вбачається, що слідчий суддя прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання слідчого з наступних підстав.
Подія кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, за підозрою у скоєнні якого 12 вересня 2025 року був затриманий ОСОБА_8 , відноситься до 12 березня 2025 року, що виключає обставину «безпосередньо після вчинення злочину», у зв'язку з чим у органу досудового розслідування не було підстав для затримання особи в порядку ст. 208 КПК України.
З 21 серпня 2025 року військовослужбовець ОСОБА_8 продовжує проходження військової служби, відомостей про продовження вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, клопотання не містить, так само як і оголошена йому підозра.
Також слідчий суддя прийшов до переконання, що не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні і зазначені в клопотанні слідчого ризики, передбачені п. 3,4 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки згідно наказу командира від 22 серпня 2025 року ОСОБА_8 зарахований до в/ч НОМЕР_1 для подальшого проходження служби і тому матеріалами клопотання не підтверджено, що він має реальну можливість вплинути на військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 , так само, як і іншим чином перешкодити кримінальному провадженню. Бажання військовослужбовця продовжити військову службу, який на даний час не є особою, що самовільно залишила військову частину, свідчить про відсутність ризику вчинення кримінального правопорушення.
У зв'язку з викладеним слідчим суддею, зважаючи на положення ч.1 ст. 191 КПК України, було ґрунтовно відмовлено у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу.
Вагомих доводів на спростування правильності вказаних рішень прокурором в апеляційній скарзі не наведено.
З урахуванням наведеного колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора.
Керуючись ст. ст. 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні прокурора Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_9 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 вересня 2025 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_4 ОСОБА_2 ОСОБА_3