Справа № 751/7476/24 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/672/25
Категорія - ч. 5 ст. 111-1 КК України Доповідач ОСОБА_2
23 вересня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника- адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові матеріали кримінального провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22023130000000347 від 03.05.2023 року за апеляційною скаргою захисника-адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 17 червня 2025 року щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Маріуполь, Донецької області, громадянина України, одруженого, місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України,-
Вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 17 червня 2025 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в установах, підприємствах та організаціях незалежно від форми власності, строком на 10 років, з конфіскацією всього майна що є його власністю, за виключенням майна, що не підлягає конфіскації.
Строк відбування основного покарання обвинуваченому ОСОБА_8 ухвалено рахувати з моменту приведення вироку до виконання, тобто з моменту фактичного затримання.
Строк відбування додаткового покарання обвинуваченому ОСОБА_8 у виді позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в установах, підприємствах та організаціях незалежно від форми власності, ухвалено рахувати з моменту відбуття основного покарання.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду міста Чернігова від 02.08.2024 року на транспортний засіб марки «KIASPORTAGE»U5YPG814AKL574051; на 1/3 частину житлового будинку, загальною площею 166,5 кв.м., житлової площею 49,2 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , залишено без змін.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою, обраний стосовно ОСОБА_8 , залишено без змін, до набрання вироком законної сили.
Не погоджуючись з рішенням суду, захисник-адвокат ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , в якій просить скасувати вирок суду та закрити кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості в суді й вичерпанням можливості їх отримати. Зазначає, що під час розгляду в суді першої інстанції, не було надано жодного належного та допустимого доказу, який би свідчив про те, що обвинувачений ОСОБА_8 добровільно обіймав посади в незаконних органах державної влади, створених на тимчасово окупованих територіях та реалізовуючи його, вступив у злочинну змову з представниками так званої окупаційної адміністрації «лнр», які підконтрольні державі агресору рф, отримавши від них пропозицію на зайняття посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій. Окрім того, допитані в суді першої інстанції свідки: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 не підтвердили добровільну згоду ОСОБА_8 , обіймати посади в незаконному правоохоронному органі, що зазначає у вироку і суд першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції, Відповідно до статей 1-3, 6 Конституції України, Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Суверенітет України поширюється на всю її територію. Україна є унітарною державою. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність. Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно зі статтями 17, 19, 65, 68 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. На території України забороняється створення і функціонування будь- яких збройних формувань, не передбачених законом. На території України не допускається розташування іноземних військових баз. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
24.02.2022 Російською Федерацію здійснено повномасштабне військове вторгнення на територію України, у зв'язку із чим розпочато ведення агресивної війни проти України та захоплення її території.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строком на 30 діб.
У подальшому воєнний стан в Україні неодноразово продовжувався, зокрема Указом Президента України № 469/2024 від 23.07.2024 року "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженийЗаконом України від 23.07.2024 року № 3891-I, яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року, строком на 90 діб, тобто до 09.112024 року.
Внаслідок розв'язання та ведення агресивної війни, починаючи з 24.02.2022 збройними формуваннями РФ тимчасово окуповано частини територій Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Луганської, Миколаївської, Сумської, Харківської, Херсонської областей.
Зокрема, починаючи з 25.06.2022 року, РФ тимчасово окуповано територію міста Сєвєродонецьк, Луганської області.
Відповідно до п.п. 6, 7 ч. 1 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04. 2014 року№ 1207-VII, окупаційна адміністрація Російської Федерації - сукупність державних органів і структур Російської Федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних Російської Федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб'єктів адміністративних послуг.
Тимчасово окупована територія - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.
Відповідно до ст. 42 IV Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додаток до неї: Положення про закони і звичаї війни на суходолі, підписаної 18.10.1907, набрання чинності для України 24.08.1991, територія визнається окупованою, якщо вона фактично перебуває під владою армії супротивника. Окупація поширюється лише на ту територію, де така влада встановлена і здатна виконувати свої функції.
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 09.03.2023 № 84 внесені зміни до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року №309 та викладено нову редакцію переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. Згідно із зазначеним переліком, Сєвєродонецька міська територіальна громада Луганської області перебуває під тимчасовою окупацією та оточенні (блокуванні) з боку РФ та незаконного збройного формування, так званого «ЛНР».
З метою реалізації злочинного плану, 02.11.2014 року в м. Луганську та частині Луганської області, підконтрольній представникам «ЛНР», всупереч вимогам діючого законодавства України, проведені вибори «головы и депутатов «народного совета ЛНР», за результатами яких обрані «голова ЛНР» и депутаты до складу так званого «народного совета ЛНР», які приступили по виконання повноважень 04 та 17 листопада 2014 року відповідно.
26.08.2014 до так званого закону «О системе исполнительных органов государственной власти Луганской Народной Республики» от 25 июня 2014 года № 14-1», так званий «народный совет ЛНР» затвердив так званого «премьер- министра Луганской Народной Республики» та затвердив склад так званого «Совета министров Луганской Народной Республики».
Представниками РФ на тимчасово окупованій території Луганської області створено підпорядковані, керовані та фінансовані РФ окупаційні адміністрації, в які входили органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованою територією України.
У той же час, представники підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів узурпували виконання владних функцій держави на тимчасово окупованій території м. Сєвєродонецьк Луганської області, здійснювали підбір кадрів для зайняття посад у незаконних самопроголошених органах, у тому числі із числа громадян України, які на той час перебували на вказаній тимчасово окупованій території. Кінцевою метою окупаційних органів, є інтеграція та подальше незаконне включення захопленої частини суверенної держави Україна до складу Російської Федерації.
Так, 23.05.2015 представниками окупаційної адміністрації так званої «ЛНР», підконтрольними державі-агресору Російській Федерації, на тимчасово окупованій території Луганської області, на підставі так званого «Распоряжения Совета Министров ЛНР № 02-05/111/15 от 23.05.2015 «О создании Государственного унитарного предприятия Луганской Народной Республики «Луганское линейное производственное управление магистральных газопроводов»» (мовою оригіналу) створено так зване «Государственное унитарное предприятие Луганской Народной Республики «Луганское линейное производственное управление магистральных газопроводов»» (далі «ГУП ЛНР «Луганское ЛПУМГ»»), з метою реалізації функцій органу влади в окремих питаннях у галузі газопостачання, а саме здійснення таких видів діяльності: транспортування споживачам природного газу, транзит газу територією луганської народної республіки, зберігання газу, забезпечення надійного функціонування та розвитку газотранспортної системи, реалізація продукції, що виготовляється підприємством. Підприємство відноситься до відомства так званого«Министерства топлива, энергетики и угольной промышленности ЛНР», яке координує та керує діяльністю відповідно до так званого «Положения о Министерстве топлива, энергетики и угольной промышленности Луганской Народной Республики», затвердженого так званим «постановлением Совета Министров Луганской Народной Республики от 11 декабря 2018 года №807, тобто окупаційна адміністрація «лнр» поклала на себе функції та повноваження засновника та власника вказаного підприємства.
Після окупації території Старобільського району Луганської області, незаконними збройними формуваннями так званої «ЛНР», підконтрольними державі-агресору Російській Федерації, здійснено захоплення всього комплексу споруд та устаткування Новопсковського промислового майданчика Краматорського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» за адресою: Луганська область, смт. Новопсков, вул. Магістральна, буд. 268. На базі захопленого комплексу незаконно створено та організовано роботу підзвітного та підконтрольного незаконним органам влади, у тому числі окупаційній адміністрації держави-агресора Російської Федерації так званого«Новопсковского производственного участка ГУП ЛНР «Луганское ЛПУМГ» у смт. Новопсков Луганської області.
Вказане підприємство підпорядковується так званому «ГУП ЛНР «Луганское ЛПУМГ»», яке здійснює свою діяльність як філія так званого «Государственное унитарное предприятие "ЛУГАНСКГАЗ" (мовою оригіналу).
Викладене свідчить, що «Новопсковский производственный участок ГУН ЛНР «Луганское ЛПУМГ» у смт. Новопсков Луганської області є структурним підрозділом (складовою частиною) органу державної влади так званого «Министерство топлива, энергетики и угольной промышленности ЛНР», отже зайняття посади у вказаному структурному підрозділі є фактичним зайняттям посади в органі влади, створеному на тимчасового окупованій території, в тому числі окупаційній адміністрації держави - агресора.
01.06.2022 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , усвідомлюючи здійснення відкритої російської агресії, яка розпочалась приблизно о 04 годині ранку 24.02.2022 повномасштабним російським військовим вторгненням на територію України, метою якого є повалення конституційного ладу, територіальної цілісності та захоплення території України, усвідомлюючи російську агресію проти України, знаходячись на тимчасово окупованій території смт Новопсков Луганської області, реалізуючи свій протиправний умисел, скерований на зайняття посади в незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційній адміністрації на території Старобільського району Луганської області, та реалізуючи його, вступив у злочинну змову з представниками так званої окупаційної адміністрації «лнр», які підконтрольні державі - агресору Російській Федерації, отримавши від них пропозицію на зайняття посади, пов'язаної з виконанням організаційно - розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у порушення вимог Конституції України та Законів України, добровільно, умисно, погодився на вказану пропозицію.
Частинами третьою та четвертою пункту 1 постанови Пленуму Верховного України «Про судову практику у справах про хабарництво» 26.04.2002 №5 передбачено, що організаційно-розпорядчі обов'язки - це обов'язки по здійсненню керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, колективних чи приватних підприємств, установ і організацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів, їх заступники, особи, які керують ділянками робіт.
Адміністративно-господарські обов'язки - це обов'язки по управлінню або розпорядженню державним, колективним чи приватним майном.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_8 , у червні 2022 року, більш точної дати встановити не виявилось за можливе, будучи громадянином України, перебуваючи на території смт. Новопсков Старобільського району Луганської області, діючи зі своїх особистих мотивів, маючи керівний досвід у галузі газопостачання, добровільно зайняв посаду, пов'язану з виконанням організаційно - розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави - агресора, а саме посаду так званого «начальника «Новопсковского производственного участка ГУП ЛНР «Луганское ЛПУМГ», що здійснює свою протиправну діяльність на тимчасово окупованій території смт. Новопсков Старобільського району Луганської області.
Заслухавши доповідача, захисника-адвоката, яка підтримала подану апеляційну скаргу і просила її задовольнити з вказаних в ній підстав, думку прокурора, який заперечував проти апеляційної скарги та просив вирок суду залишити без змін, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до наступного.
Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 22 жовтня 2024 року кримінальне провадження призначено до судового розгляду та ухвалено здійснювати спеціальне судове провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia).
Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався в порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого ОСОБА_8 котрий показань суду не надавав.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 323 КПК України, судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.
За наявності таких обставин за клопотанням прокурора, до якого додаються матеріали про те, що обвинувачений знав або повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, суд постановляє ухвалу про здійснення спеціального судового провадження стосовно такого обвинуваченого.
Процедури «in absentia» припускають деякий відступ від загальних правил кримінального процесу. Особливе значення при цьому надається питанню про забезпечення прав відсутнього в залі судового засідання підсудного. У прецедентній практиці Європейського Суду з прав людини були вироблені критерії, яким має відповідати таке провадження. При цьому Суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував на необхідності забезпечення процесуальних прав і гарантій осіб, що беруть участь у кримінальному процесі. До таких прав, що підлягають безумовному дотриманню, насамперед, відносяться: право бути присутнім під час розгляду справи, право на захисника, право бути вислуханим, право оскаржити заочний вирок.
Так, у рішенні «Медєніца проти Швейцарії» Європейський Суд з прав людини зазначив, що існування процедури заочного кримінального провадження не викликає заперечень лише за умови, що при цьому дотримуються гарантії, що забезпечують права людини, закріплені Конвенцією.
Ключове значення в цьому випадку відіграє повідомлення особи про порушене проти неї кримінальне провадження, яке мало бути здійснено відповідно до процесуальних і матеріальних вимог, що гарантують ефективне здійснення її прав, при тому, що неясна і неофіційна інформація є недостатньою (справа «Сейдовіч проти Італії»). Повідомлення має бути зроблене офіційно.
Відповідно до вимог статті 297-5 КПК України, повістки про виклик підозрюваного у разі здійснення спеціального досудового розслідування надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування та обов'язково публікуються в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора. З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора підозрюваний вважається належним чином ознайомленим з її змістом.
У даному кримінальному провадженні вказаних вимог було дотримано як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду, що стороною захисту не заперечується.
Таким чином, держава Україна під контролем сторони захисту та суду використала всі можливості для того, щоб обвинувачений мав право під час судового провадження як мінімум на такі гарантії: а) бути терміново і докладно повідомленим мовою, яку він розуміє, про характер і підставу обвинувачення; б) мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту, самостійно обрати захисника; в) бути судженим в його присутності і захищати себе особисто або за посередництвом обраного ним захисника, бути повідомленим про це право і мати призначеного захисника безоплатно.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_8 , який повинен знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права постати перед українським судом за діяння вчинені на території суверенної України, юрисдикцію якої над собою він не визнає, та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчать про його наміри ухилитися від правосуддя держави Україна. Ухилення обвинуваченого від правосуддя суд оцінює як реалізацію останнім його невід'ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.
Висновок суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.111-1 КК України, за обставин, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам і підтверджений зібраними у встановленому порядку доказами, які досліджені, належно оцінені судом і детально викладені у вироку суду.
Твердження захисника про недостатність та необґрунтованість досліджених в судовому засіданні доказів, якими не підтверджується, що ОСОБА_8 добровільно зайняв посаду, пов'язану з виконанням організаційно - розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави - агресора, а саме посаду так званого «начальника «Новопсковского производственного участка ГУП ЛНР «Луганское ЛПУМГ», що здійснює свою протиправну діяльність на тимчасово окупованій території смт. Новопсков Старобільського району Луганської області, були предметом перевірки судом першої інстанції, про що у вироку наведено достатні та обґрунтовані мотиви, які під час апеляційного перегляду захисником не спростовані.
Місцевий суд, дослідивши, перевіривши та проаналізувавши в судовому засіданні всі вищевказані докази в їх сукупності, як такі, що узгоджуються між собою та не викликають сумніву, правильно дійшов висновку про необхідність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_8 за ч.5 ст.111-1 КК України, як добровільне зайняття громадянином України посади, пов'язаної з виконанням організаційно - розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, з чим погоджується і колегія суддів.
Колегія суддів наголошує на тому, що якщо окрім зайняття відповідної посади особа також здійснює певну діяльність, то за наявності інших обов'язкових ознак складу злочину дії особи можуть утворювати державну зраду в такій її формі, як надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
Отже, ті громадяни України, які зайняли одну з посад у незаконних органах влади, пов'язану з виконанням організаційно - розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, правоохоронних або судових органах, закладах освіти на окупованих територіях та почали здійснювати функції, визначені посадою, можуть бути притягнені до відповідальності за сукупністю кримінальних правопорушень: за державну зраду (оскільки їхня діяльність може становити одну з форм державної зради) та колабораційну діяльність (оскільки вони зайняли певну посаду в незаконних органах влади).
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показав, що із ОСОБА_8 знайомий з моменту прийняття на роботу, з 03.09.2021 року, неодноразово з ним спілкувався по роботі. Спочатку після окупації ОСОБА_13 проммайданчик виконував роботу у штатному режимі. Більша кількість працівників лишилась на окупованій території та пішла на співпрацю з окупаційною владою. ОСОБА_8 очолив Новопськовський промисловий майданчик так званої ДУП ЛНР ЛВУМГ(Державне унітарне підприємства Луганської народної республіки лінійно-виробничого управління магістральних газопроводів), зайняв посаду начальника цього підприємства. У мережі інтернет бачив виступ ОСОБА_8 , здається він виступав вже як начальник Новопськовського проммайданчику.
Свідок ОСОБА_10 повідомив суду, що він працював на автокрані, їздив у Новопськовськ у відрядження, допомагав на газопроводі міняти кран газу. Там він зустрічався із ОСОБА_8 , як керівником цих робіт. Від колег, коли ще знаходився у м. Лисичанську, почув що смт. Новопськовськ захоплене окупаційними військами, і ОСОБА_8 пішов з ними на співпрацю. Пізніше бачив ОСОБА_8 на якомусь відео, але зараз зміст його не пам'ятає.
Свідок ОСОБА_14 підтвердив, що знає ОСОБА_8 , як керівника Новопськовського проммайданчика, оскільки він там працював змінним інженером. Йому відомо, що після окупації ОСОБА_8 залишився працювати на підприємстві, на керівній посаді. ОСОБА_8 не казав, що буде виїжджати, бо він агітував залишатись, був лояльним до тієї влади. Зі слів колишніх колег знає, що ОСОБА_8 їздив у м. Луганськ, передав штатний розпис підприємства, "пробивав" заробітні плати як він казав, щоб люди не розбіглися. На Новопськовському майданчику ОСОБА_8 був керівником, був заступником головного інженера Краматорського ВУ, вище посади на їх проммайданчику не було. Вважає, що у ОСОБА_8 100% була можливість виїхати. Він думає, що ОСОБА_8 добровільно зайняв займану посаду, його ніхто не примушував.
Свідок ОСОБА_15 зазначив, що станом на 24.02.2022 року він працював електромонтером в Новопськовському проммайданчику. ОСОБА_8 знає, він був керівником на цьому підприємстві. ОСОБА_8 мав можливість виїхати з окупованої території. Обставини зайняття посади ОСОБА_8 при окупаційній владі йому не відомі.
Свідок ОСОБА_12 показав, що з ОСОБА_8 знайомий близько 10 років, по виробничій діяльності, вони були керівниками структурних підрозділів управління, він ОСОБА_16 , а ОСОБА_8 . Новопськовським, які межують в Луганській області, межують своїми комунікаціями. З 28 лютого 2022 року між ним та ОСОБА_8 не було жодного діалогу, більше не спілкувалися. Йому відомо, що ОСОБА_8 залишився на своєму майданчику, тому що він відправляв “гінців» щоб працівники з його майданчика ОСОБА_16 писали заяви та переходили у новостворене управління. У ОСОБА_8 була диспетчерська, і у нього була диспетчерська, тому вони бачили по тиску що робиться в їх виробничих потужностях. Спілкування не було, тому що зв'язку не було зовсім. Не може сказати чи добровільно ОСОБА_17 зайняв посаду, виконував роботу. Але машини з документами, підпис ОСОБА_8 на документах був його, він підписував заяви на нове підприємство. Хоча у ОСОБА_8 були заступники, але він особисто займався цим. Вся сім'я ОСОБА_18 проживає у Новопсковську, там побудований будинок, там всі умови створені. Донька та жінка залишались із ним у смт Новопськовськ. У ОСОБА_8 , як керівника ОСОБА_13 майданчика, на той момент була можливість виїхати, і транспорт мав, було б бажання. Крім того, лише ОСОБА_8 міг зібрати схему, яка була повернута на Схід, це близько 200 кілометрів магістральних газопроводів. Залучено було щонайменше півсотні, а може і сотня працівників, щоб все це зібрати. Всі ці 200 кілометрів вони проїжджали, робили і працівникам пропонували. Якщо б ОСОБА_8 не захотів, вони б самі її не зробили. Також, повідомив що бачив відеоролик, на якому ОСОБА_8 перед їхнім підприємством піднімав не зрозуміло який прапор, нашого українського прапору чи компанії, він там не бачив. Він на цьому відеоролику впізнав ОСОБА_8 .
Зазначені показання свідків є логічними, послідовними та узгоджуються з іншими матеріалами кримінального провадження, дослідженими судом першої інстанції.
Так, вина обвинуваченого ОСОБА_8 підтверджується наступними, дослідженими в судовому засіданні доказами:
- рапортом оперуповноваженого 6 відділу ГВ ЗНД 3 управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях, ОСОБА_19 від 24.04.2023 року, згідно якого було отримано інформацію щодо пособництва державі-агресору з боку заступника головного інженера Новопськовсього промислового майданчика Краматорського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» громадянина України ОСОБА_8 . Встановлено, що ОСОБА_8 призначено керівником Новопсковского промислового майданчика ДУП ЛНР « Луганське лінійне виробниче управління магістральних газопроводів», який добровільно пішов на співпрацю з окупаційною адміністрацією держави - агресора;
- листом «Государственного унитарного предприятия Луганской народной республики “Луганское линейнное производственное управление магистральных газопроводов» № 1/06-76 від 29.06.2022 року, відповідно до якого т.в.о. начальника ОСОБА_20 просить «И.о. Министра топлива, энергетики и угольной промышленности Луганской Народной Республики» погодити призначення на посаду начальника Новопськовського промислового майданчика ГУП ЛНР «Луганське ЛПУМГ» ОСОБА_8 , з додатком заяви ОСОБА_8 та біографічної довідки;
- заявою ОСОБА_8 від 01.06.2022 року про прийняття на роботу до ГУП ЛНР «Луганськое ЛПУМГ» на посаду начальника «участка Новопськовского производственного участка» з 01.06.2022 року;
- біографічною довідкою ОСОБА_8 , підписаною старшим інспектором (кадрова робота) ГУП ЛНР « Луганское ЛПУМГ» ОСОБА_21 , відповідно до якої ОСОБА_8 з 12.2000 до 05.2022 року працював на посаді заступника головного інженера промислово-технічної служби Новопсковського промислового майданчика Краматорського ЛПУМГ ООО» Оператор ГТС України», пгт. Новопсков;
- характеристикою ОСОБА_8 , підписаною провідним фахівцем з підготовки кадрів СРзП, ОСОБА_22 25.05.2023 року, відповідно до якої ОСОБА_8 працював з 12.2000 до 05.2022 року на посаді заступника головного інженера Новопсковського промислового майданчика Краматорського ЛПУМГ ТОВ « Оператор ГТС України», смт. Новопсков, з 06.2022 року призупинено дію ТД;
- наказом Краматорського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів № 103-к від 27.05.2022 року про призупинення дії трудових договорів з працівниками, відповідно до якого призупинено дію трудових договорів з працівниками Новопськовського промислового майданчика Краматорського ЛВУМГ;
- копією паспорта громадянина України з фотокарткою серії НОМЕР_1 , виданого Жовтневим РВ Маріупольського МУ УМВС України в Донецькій області 25.01.1996 року, якою підтверджується наявність у ОСОБА_8 громадянства України.
Відповідно до протоколів пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 30.05.2023 року, свідки ОСОБА_23 та ОСОБА_12 впізнали ОСОБА_8 , якого бачили раніше під час особистих зустрічей та в мережі інтернет на відео за його участі.
Також відповідно до протоколу огляду від 15.06.2023 року з додатком № 1 до нього, оглянуто відеофайл, розміщений у відеохостелі «YouTube»за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 З метою перегляду публікації у програмному забезпеченні - Інтернет-браузері «GoogleChrome у вкладці пошуку введено посилання ІНФОРМАЦІЯ_2 У браузері відкрився відеоролик, розміщений на «YouTube» під назвою «В оккупированном Новопскове газовики подняли флаг «республики»». На відео зафіксовано як працівники Новопськовського промислового майданчика Краматорського ЛВУМГ знімають з флагштоку прапор України і замість нього підіймають флаг так званої «ЛНР». За допомогою вбудованої функції Інтернет-браузера «Google» створено посилання на цю сторінку у вигляді QR коду. На вказаній сторінці міститься відеоролик розміщений на «YouTube» під назвою «В оккупированном Новопскове газовики подняли флаг «республики». У ролику заступник головного інженера Новопськовського промислового майданчика ОСОБА_8 після початку збройної агресії РФ 24.02.2022 року та окупації частини Луганської області залишився на окупованій території та на фоні «флага» т.зв. «ЛНР» надає інтерв'ю журналістам, в якому розповідає, що всі працівники на робочих місцях і працюють у штатному режимі, те, що на ролику дає інтерв'ю саме ОСОБА_8 також підтверджується протоколами огляду за участю свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_9 від 24.07.2024 року та фото таблицею до них, які особисто знайомі з ОСОБА_8 з 2015 року та неодноразово контактували з ним з робочих питань.
Вказані протоколи пред'явлення особи для впізнання оформлені належним чином, відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства та уповноваженим слідчим, який входив у слідчу группу. Будь-яких невідповідностей слідчих дій нормам КПК України, колегією суддів не встановлено.
Посилання сторони захисту в апеляційній скарзі на недоведеність складу кримінального правопорушення через відсутність в матеріалах справи підтвердження, що дії ОСОБА_8 були добровільні, не заслуговують на увагу, оскільки повністю спростовуються іншими матеріалами кримінального провадження, та, на переконання колегії суддів, є лише способом уникнення ОСОБА_8 кримінальної відповідальності.
У вироку суду першої інстанції, в повній відповідності до вимог ч.3 ст.374 КПК України, наведено докази, на яких ґрунтується висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 за пред'явленим обвинуваченням, які суд дослідив та оцінив із дотриманням положень ст.94 КПК України.
Судом першої інстанції повністю дотримані вимоги чинного законодавства, досліджено усі обставини кримінального провадження та оцінено надані докази з точки зору належності, допустимості і достовірності, а сукупність наданих стороною обвинувачення доказів, з точки зору достатності та взаємозв'язку, можуть бути покладені в основу обвинувального вироку, оскільки стороною захисту не доведено наявність підстав для виправдання обвинуваченого за пред'явленим обвинуваченням.
Так, ОСОБА_8 добровільно зайнявши одну з посад у незаконних органах влади, пов'язану з виконанням організаційно - розпорядчих та адміністративно-господарських функцій усвідомлював, що цим він допомагає агресору створити вертикаль незаконних органів влади та приймає участь в реалізації та підтримки рішень та дій держави-агресора.
Тобто, доводи захисника не спростовують висновків суду першої інстанції щодо наявності в діях ОСОБА_8 складу злочину, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України, а тому, на переконання колегії суддів, така позиція апелянта пов'язана з обраним способом захисту, що обумовлює необхідність відмови у задоволенні апеляційної скарги захисника.
Відповідно до ст.65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_8 міру покарання, суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.65 КК України, врахував ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, проти основ національної безпеки України, колабораційну діяльність в умовах воєнного стану, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, відсутність обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання, та дійшов правильного висновку про необхідність призначення йому покарання саме у виді позбавлення волі на строк, передбачений санкцією ч.5 ст.111-1 України, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в установах, підприємствах та організаціях незалежно від форми власності на певний строк та з конфіскацією всього належного йому майна за виключенням майна, що не підлягає конфіскації, що буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, оскільки перевиховання ОСОБА_8 неможливе без ізоляції від суспільства, з чим погоджується і колегія суддів.
Порушень місцевим судом під час розгляду кримінального провадження вимог кримінального або кримінального процесуального закону, які б давали підставу для зміни чи скасування вироку суду, колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст. ст. 404, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 17 червня 2025 року щодо ОСОБА_8 - без змін.
Згідно ч.4 ст.532 КПК України дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.426 КПК України протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4