Номер провадження: 22-ц/813/4204/25
Справа № 522/1422/18
Головуючий у першій інстанції Домусчі Л. В.
Доповідач Громік Р. Д.
17.09.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - Громіка Р.Д.,
суддів - Драгомерецького М.М., Комлевої О.С.,
за участю секретаря - Скрипченко Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , третя особа: Управління культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, про приведення приміщення у первинний стан,
1. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог.
25 січня 2018 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшов позов ОСОБА_6 , ОСОБА_3 (опікуном якого є ОСОБА_7 ), ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до відповідача ОСОБА_1 , третя особа Управління культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, про приведення приміщення в первісний стан.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що власником житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1 , є відповідачка ОСОБА_1 , яка у період 2005-2007 роках зверталась в компетентні органи міста за дозволом на переобладнання об'єкту власності для магазину по реалізації промислових товарів. Згідно з висновку ГАСКа за № 1/06 від 24.01.2006 року відображено: житловий будинок (раніше будинок Завадського, готель « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») за адресою: АДРЕСА_2 , збудований в 1830 році за проектом архітектора Ф.К. Боффо та ОСОБА_8 , включено в перелік пам'ятників національної культурної спадщини. Ескізний проект реставрації розроблено з метою відображення можливості реконструкції кв. АДРЕСА_1 для розміщення магазину непродовольчих товарів. Цей проект передбачав слідуючи переобладнання: пристрій входу зі сторони пл. Катеринінської (підвіконна кладка демонтується та на місті існуючого віконного блоку встановлюється дверний блок); відновлення раніш закладеного дверного отвору між суміжними приміщеннями; пристрій декоративного козирку над входом; заміна столярних виробів; благоустрій прилеглих територій. До складу приміщень магазину запроектовані: підсобне приміщення пл. 40,3 кв.м.; комора пл. 2.2 кв.м.; торгівельні зали пл. 21,5 кв.м. та 39,1 кв.м.; санвузли пл. 4,8 кв.м.. Із цього проекту слідує, що всі приміщення, які відображені в технічному паспорті кв. АДРЕСА_1 зберігаються в первозданному вигляді. В 2006 році відповідачці видано дозвіл Управлінням архітектури м. Одеси на реконструкцію квартири АДРЕСА_1 та охоронний договір на пам'ятку культурної спадщини № 22/09-Є від 22 серпня 2005 року. У п. № 6 цього договору на відповідачку накладене зобов'язання: не робити будь-яких прибудов, не переробляти їх як зовні, так і в середині, а також не вести будь-яких земляних робіт на території пам'ятки без спеціального письмового дозволу органу охорони. У п. 19 відображено: орган охорони має право звернутися з позовом про примусове дострокове розірвання охоронного договору та вилучення пам'ятки із власності.
Вказують, що всупереч узятим на себе зобов'язанням із Закону України «Про охорону культурної спадщини», відповідач, нехтуючи інтересами держави та мешканців будинку АДРЕСА_1 , зробила без дозвільних документів слідуючи роботи: 2 вікна помешкання переконструйовані під вхідні двері з руйнуванням капітальної стіни будинку; Помешкання кухні було ліквідовано шляхом зносу несучої стіни; Споруджена нова кухня розміром 1,5 ? 4 кв.м. під житловою кімнатою квартири АДРЕСА_3 , в якої встановлено без дозволу «Одесгазу» газовий котел виробничої потужності з виводом труби на стіну пам'ятника архітектури; у знову зведеній кухні вбудовано унітаз та система водопостачання та водовідводу. Стверджували, що будівельні роботи проводилися з допомогою перфоратора та відбійних молотків, а також шляхом руйнування фундаменту будинку. У результаті проведених несанкціонованих робіт в капітальних, несучих стінах будинку утворилися глибокі тріщини та провали до руйнування стін в квартирах АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 . При цьому, відповідач самовільно привласнила частину парадної та возвела в прибудові помешкання туалетної кімнати з двома унітазами та системою подачі води та каналізації. Відповідач самовільно вилучила з фасаду будинку меморіальну дошку пам'ятника архітектури. У помешканні знесені всі стіни загальною довжиною в 20 погонних метрів, що призвело до просадки підлоги у квартирі АДРЕСА_3 та відповідно тріщин на стінах.
Таким чином, на думку позивачів, пам'ятник культурної національного значення повністю зруйновано: на капітальних стінах будинку виявлено глибокі тріщини, зафіксовані кількома «маяками» відповідач сховала шляхом обштукатурювання та пофарбування; у капітальних стінах за допомогою перфоратора виконані отвори розміром 50 и 40 см на всю глибину стіни, що призвело до додаткового руйнування пам'ятника культури.
Вказували, що для життя та здоров'я мешканців будинку загрожуючими порушеннями: споруджений газовий котел у закритому приміщенні пл. 6 кв.м., який загрожує вибухом всього будинку; у барі під назвою «Рожевий слон», який функціонує з 23.11.2017 року працює духовий оркестр до 3-х годин ночі, в якому задіяні: 6 барабанів, духові інструменти. Спокій та сон мешканців порушено. Люди втратили працездатність від безсонних ночей та заходи, які направлені на захист свого життя та здоров'я шляхом виклику поліції. Прибудинкова територія, яка є власністю тільки мешканців будинку, перетворена в відхоже місце для відвідувачів та місце для паління (в барі працює 10-15 чоловік обслуговуючого персоналу).
На підставі викладеного, просили зобов'язати відповідачку ОСОБА_1 привести в первинний стан приміщення кв. АДРЕСА_5 .
19 серпня 2022 року до суду від позивачів надійшла заява про поновлення строку для подання уточненої позовної заяви та уточнена позовна заява, у якій позивачі просять зобов'язати відповідачку ОСОБА_1 виконати роботи, які були зроблені без дозволу Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської державної адміністрації, а саме:
- закласти в несучої стіні житлового будинку АДРЕСА_1 два двірних прорізу з внутрішнього фасаду будинку і встановити дві віконні рами відповідно техніко-будівельному паспорту;
- встановити внутрішні стіни між приміщеннями площею 21,5 кв. м. та приміщенням площею 39,1 кв. м. відповідно будівельно-технічного паспорту;
- встановити планування приміщення квартири АДРЕСА_5 відповідно до будівельно-технічному паспорту;
- знести з внутрішньо дворового фасаду інженерні комунікації (вентиляційний канал), встановлений без дозволу;
- знести приміщення, відгороджене під сходами житлового будинку, в якому влаштовані санвузол та господарське приміщення засобами закладки прорізі у несучій стіні будинку, що не відображено в проекті реконструкції квартири АДРЕСА_5 ;
- ліквідувати віконний отвір з блоком, влаштований у несучій стіні внутрішньо дворового фасаду засобами закладки несучої стіни будівельним матеріалом.
Позиція відповідача у суді першої інстанції.
19 листопада 2018 року до суду надійшов відзив відповідача (т. 1, а.с. 137-150), згідно якого представник відповідачки заперечувала проти позову та просила відмовити в його задоволенні, зазначивши, що ОСОБА_1 у 2004 року дійсно придбала у власність квартиру АДРЕСА_5 , та, у 2006 році, у повній відповідності з вимогами чинного законодавства, на законних підставах, переобладнала квартиру АДРЕСА_6 , загальною площею 109,9 кв. метрів. Із 2006 до 2013 року, протягом семи років, ОСОБА_1 не мала змоги ввести об'єкт до експлуатації, здійснювати право власності та нормально використовувати за призначенням власне нежитлове приміщення, та понесла значні матеріальні збитки, у зв'язку з поданням сусідами Валенієкс судового позову до неї з вимогою привести приміщення до попереднього стану, судовий спір тривав до 2013 року. Після укладання мирової угоди від 30.08.2013 року із позивачем ОСОБА_4 та закриттям судового провадження у справі, ОСОБА_1 у 2013 році належним чином ввела власне приміщення до експлуатації, отримала відповідне свідоцтво про право власності на реконструйоване нежитлове приміщення АДРЕСА_7 , загальною площею 109,9 кв.м., від 23.08.2013 року. З того часу, площа та конфігурація спірного приміщення не змінювалася, дане нежитлове приміщення використовується власником за цільовим призначенням, під магазин промислових товарів. Тобто, квартири АДРЕСА_1 , яка зазначена позивачами як предмет позову, в даному житловому будинку фактично не існує з 2006 року, а, юридично не існує з 2013 року. Технічний паспорт власника ОСОБА_1 у повній мірі об'єктивно відображає площу та конфігурацію спірного нежитлового приміщення. Щодо переобладнання приміщення в зоні кухні, то таке переобладнання та зміни відбулися до 2004 року, та існували на момент придбання відповідачкою квартири АДРЕСА_1 , про що було зазначено в правовстановлюючих документах ОСОБА_1 у 2004 року. Посилалась на те, що позивачами у позові у порушення чинного цивільного процесуального законодавства, не конкретизовано кожну позовну вимогу та не надано жодного доказу на підтвердження кожної позовної вимоги, тобто, не зазначено та не підтверджено доказами, яким чином, коли саме, якими саме протиправними діями власника ОСОБА_1 та які саме права кожного з позивачів порушено, та якими доказами підтверджується кожне порушення прав кожного позивача.
Представник вважав, що твердження позивачів щодо того, що «пам'ятник культури повністю зруйновано», взагалі не відповідає дійсності, оскільки, даний житловий будинок існує і на теперішній час, позивачі в ньому постійно мешкають та зареєстровані. Також доказів існування бару «Рожевий слон» та фактів порушення даним закладом прав позивачів позивачами до справи не надано. Також посилалась на необґрунтованість тверджень позивачів щодо користування відповідачем послугами духового оркестру, використання газового котла та системи вентиляції, вважає їх недоцільними. Щодо позивача - ОСОБА_4 , то зазначили, що остання також була позивачем у справі № 2-512/11 за аналогічними позовними вимогами, предметом та сторонами в період з 2006 по 2013 року. Саме ОСОБА_4 власноруч підписала мирову угоду з ОСОБА_1 , отримала значну грошову суму, то провадження у судовій справі було закрито.
Додатково посилалась на пропуск позивачами строків позовної давності. За викладеного просила відмовити у задоволенні позовних вимог, відносно позивача ОСОБА_4 вважає , що провадження у справі має бути закрите. Також просили стягнути із позивачів в рівних частках витрати на правову допомогу у розмірі 28 500 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2024 року позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , третя особа: Управління культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, про приведення приміщення у первинний стан задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_1 виконати роботи, які були зроблені без дозволу Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської державної адміністрації за адресою: м. Одеса, площа Європейська (колишня площа Катерининська), 1 у зв'язку з реконструкцією, а саме:
- знести з внутрішньо дворового фасаду інженерні комунікації (вентиляційний канал), встановлений без дозволу;
- знести приміщення, відгороджене під сходами житлового будинку, в якому влаштовані санвузол та господарське приміщення засобом закладки прорізі у несучій стіні будинку, що не відображено в проекті реконструкції квартири АДРЕСА_1 ;
- ліквідувати віконний отвір з блоком, влаштований у несучій стіні внутрішньо дворового фасаду засобом закладки несучої стіни будівельним матеріалом.
В іншій частині вимог відмовлено.
Короткий зміст та доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 просять оскаржуване судове рішення частково скасувати та постановити нове, яким зобовязати відповідача виконати будівельні роботи, відображені у висновках судово-будівельної експертизи у повному обсязі, посилаючись при цьому на порушення норм процесуального та матеріального права.
Апеляційна скарга вмотивована тим, що суд не посилається на обставини і причини, з яких проігноровано висновки судово-будівельної експертизи, тобто висновки суду не відповідають письмовим доказам, які викладені в експертизі.
Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржуване судове рішення скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на порушення норм процесуального та матеріального права.
Апеляційна скарга вмотивована тим, що суд першої інстанції неправильно відмовив у застосуванні строків позовної давності, помилково посилаючись, що позов є негаторним.
Сповіщення сторін та заяви у справі.
Про судове засідання, призначене на 17 вересня 2025 року, сторони були належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи.
16 вересня 2025 року від адвоката Веселова А.В., який діє в інтересах в інтересах ОСОБА_1 , надійшла заява про відкладення розгляду справи, яка вмотивована тим, що 17 вересня 2025 року о 10:00 він бере участь у розгляді Одеським апеляційним судом ( колегія суддів: Копіца О.В., Котелевський Р.І., Кострицький В.В., справа № 523/11253/25) його апеляційної скарги в інтересах підзахисного ОСОБА_9 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ч.1 ст.114-1,ч.2 ст.28 ч.2 ст.194 КК України, на ухвалу слідчого судді Пересипського районного суду міста Одеси Шкорупеєва Д.А. від 31.07.2025 про продовження відносно ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», строком до 60 діб, він не зможе взяти участь у розгляді апеляційної скарги на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2024 року по справі №522/1422/18, а тому просить суд визнати причину його неявки в судове засідання поважною та відкласти розгляд апеляційної скарги на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2024 року по справі №522/1422/18 на інший день.
Розглянувши вказану заяву про відкладення розгляду справи, апеляційний суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні з огляду на таке.
Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18.
Колегія суддів звертає увагу, що у межах апеляційного провадження не приймалось рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень у справі, і такої необхідності колегія суддів не вбачає, тому підстав для розгляду справи з обов'язковою участю сторін суд апеляційної інстанції не знаходить.
Відповідно до п. 1 розділу 1.3 Правил організації ефективного цивільного судочинства, затверджених рішенням Ради суддів України № 71 від 26 жовтня 2018 року та рішення Ради суддів України № 14 від 28 лютого 2020 року, не може бути визнано само по собі поважною причиною і не має наслідком безумовне відкладення розгляду справи або оголошення перерви у розгляді справи присутність учасника справи на іншому слуханні в іншій справі, що проводиться у цьому самому або іншому суді, в тому числі суді вищої інстанції, яке було призначено або заплановано після призначення слухання у цій справі.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Одеського апеляційного суду від 21 квітня 2025 року підготовку апеляційного розгляду справи закінчено. Призначено розгляд справи на 17.09.2025 на 10:45 у приміщенні Одеського апеляційного суду за адресою: вул. Івана тат Юрія Лип, 24-а, м. Одеса.
Водночас розгляд справи № 523/11253/25 у суді апеляційної інстанції на 17.09.2025 призначено 02 вересня 2025 року, тобто після призначення слухання у цій справі.
Таким чином, поважність причин відкладення судом апеляційної інстанції не встановлена, заявники реалізували своє право на викладення відповідних аргументів та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторони у справі.
2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційних скаргах, судова колегія вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню за таких підстав.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивачі є власниками квартир у будинку АДРЕСА_1 ( ОСОБА_10 як правонаступник ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_4 ; ОСОБА_3 - 1/8 частка 1/2 частини кв. АДРЕСА_8 , ОСОБА_4 - 682/3000 частин кв. АДРЕСА_3 , ОСОБА_5 на момент подання позову була власником кв. АДРЕСА_9 ).
Зазначена будівля - Петербурзький готель, побудований у 1830 - 1900 роках під охорону держави прийнятий Постановою Ради Міністрів Української РСР N 970 від 24.08.1963 як пам'ятка містобудування та архітектури національного значення.
Станом на час розгляду даної справи, ОСОБА_1 є власником нежитлових приміщень №101, загальною площею 109, 9 кв. м, відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26.10.2017, сформованого Одеською обласною філією комунального підприємства «Центр державної реєстрації», листом від 15.11.2017 № 01- 13/3122сп звернулася до управління щодо оформлення охоронного договору.
Нежитлове приміщення № 101 розташоване на першому поверсі трьох поверхового фасадного, лівоворотнього флігеля будинку АДРЕСА_1 .
Суд першої інстанції правильно вбачав, що підставою позову є обставини щодо проведення відповідачем реконструкції приміщення не у відповідності до вимог чинного законодавства та наявних у неї дозвільних документів, з вимогами позивачів щодо приведення приміщення у первісний стан у зв'язку порушеннях їх прав як мешканців і власників квартир в цьому будинку.
Згідно з матеріалів справи, на виконання доручення обласної державної адміністрації від 21.12.2017 року № Ko-6086-в3-02 (Bx. № К-6086-вз-02 від 27.12.2017 року) та від 10.01.2018 року № Ko-85/ПВТ-06 (Bx. № Ko-05/01-18 від 15.01.2018 року) на розгляді управління культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини обласної державної адміністрації знаходилось звернення щодо порушень вимог законодавства в приміщеннях першого поверху (колишньої квартири АДРЕСА_10 , які належать ОСОБА_1 та листом управління від 16.01.2018 року повідомлено наступне (а.с. 27-28, т. 2).
На підставі зазначеного звернення було проведено огляд приміщень №101 та складено додаток №1 до охоронного договору «Акт технічного стану пам'ятки» від 27.11.2017 року. Під час огляду схема зазначених приміщень відповідала технічному паспорту від 18.08.2016 року на нежитлове приміщення № 101 виготовленого ТОВ «НОВЕ БТІ» (інженер інвентаризації нерухомого майна ОСОБА_11 ). Ремонтно-будівельні роботи під час огляду на об'єкті не проводилися.
Також згідно з даного листа від 16.01.2018 №Ko-05/01-18 Управління культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації вказано, що «Під час опрацювання звернення мешканців будівлі було виявлено, що нежитлові приміщення першого поверху загальною площею 109,9 кв.м. є колишніми приміщеннями кв. АДРЕСА_1 загальною площею, 114,0 кв.м. У порівнянні зі схемою приміщень відображеною у проектної документації, погодженої державною службою охорони культурної спадщини Міністерства культури та мистецтв України, з технічним паспортом від 18.08.2016 року, в приміщеннях було влаштовано два вхідних прорізів замість віконних з боку внутрішньодворового фасаду шляхом розбирання підвіконної частини кладки стіни. Частина простору під загальними сходами була відгороджена перегородками та влаштовано санвузол, який приєднали до приміщень, які належать ОСОБА_1 , за допомогою дверного прорізу влаштованого у внутрішньої несучої стіні. Також приміщення були переплановані за допомогою демонтажу ділянок стін та перегородок та влаштування нових перегородок. На внутрішньодворовий фасад виведено інженерні комунікації (вентиляційний канал). В цілому приміщення знаходяться у задовільному стані.
Згідно з акту Управління культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації від 12.02.2018 року (а.с. 29, т. 2), під час інспекційної перевірки було встановлено, що у нежитлових приміщеннях першого поверху № 101 функціонує заклад громадського харчування «Pink elefant».
За матеріалами справи суд першої інстанції вмотивовано вбачав, що на а.с. 146 т. 1 наявна копія Договору купівлі-продажу від 15.06.2004 року, зареєстрованого в реєстрі за №1229, згідно якого ОСОБА_1 прийняла у власність квартиру АДРЕСА_5 , яка в цілому складається з трьох житлових кімнат, загальною площею 100,9 кв.м. та підсобних приміщень. Загальна площа квартири - 114,0 кв.м.;
На а.с. 191-192 т. 2 наявна копія Технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_5 , виготовленого КП ОМБТІ та РОН станом на 07.05.2004 року реєстровий номер 368пр-153-420, згідно якого до складу вказаної квартири входять наступні приміщення: № 1 Житлова кімната, пл. 40,3 кв.м.; № 2 кухня, пл. 2,2 кв.м.; № 3 душова, пл. 2,8 кв.м.; № 4 туалет, пл. 1 кв.м., № 6 туалет, пл. 1 кв.м., № 6 житлова кімната, пл. 21,5 кв.м., № 7 житлова кімната, пл. 39,1 кв.м., № 8 антресоль, пл. 6,1 кв.м.
На а.с. 43-46 т. 1 наявна копія Охоронного договору на пам'ятку культурної спадщини № 22-09\Є2005 «Будинок Завадовського (готель «Петербузький») побудований у 1830 році за проектом архітекторів ОСОБА_12 . Боффо та ОСОБА_13 ». Адреса: АДРЕСА_4 ( АДРЕСА_11 . Власник: Фізична особа ОСОБА_1 .
Згідно з даного договору, відповідачка взяла на себе зобов'язання щодо охорони житлових приміщень (першого поверху та антресолей), заг.пл. 114,0 кв.м, у будівлі-пам'ятника по АДРЕСА_4 , АДРЕСА_11 .
Відповідно до п. 6 вказаного договору відповідачка взяла на себе зобов'язання не робити будь-яких прибудов до пам'ятки, не переробляти її як зовні, так і в середині, а також не вести будь-яких земляних робіт на території пам'ятки без спеціального письмового дозволу органу охорони.
Згідно з п. 11 договору проводити реєстраційні, ремонтні та інші роботи відповідно до науково-проектної документації, затвердженої в установленому порядку, за письмовим дозволом органу охорони.
Відповідно до п. 13 договор, у разі самовільного проведення власником робіт, пов'язаних з перебудовою чи переобладнанням, які призвели до спотворення пам'ятки, її території чи охоронних зон, їх наслідки повинні бути усунуті за рахунок власника в терміни, визначені письмовим розпорядженням органу охорони.
На а.с. 42 т. 1 наявна копія Дозволу на виконання будівельних робіт від 09.02.2006 №62/06, виданого Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю м. Одеси, згідно з якого даний дозвіл виданий ОСОБА_1 на виконання будівельних робіт з реконструкції квартири АДРЕСА_5 під магазин відповідно до проектної документації, затвердженої та зареєстрованої за № 150 від 02.02.2006 року.
На а.с. 48-54 том 1 наявна копія Проекту реконструкції квартири АДРЕСА_1 . Замовник ОСОБА_1 проектна організація: проект ТОВ «Профі Буд», держліцензія НОМЕР_1 ; ПП «Ретроград», держліцензія № 108111.
На а.с. 55-56 том 1 наявна копія Паспорту фарбування та обробки фасаду будівлі по площі Катерининська, 1 в м. Одесі, погодженого Управлінням з питань охорони об'єктів культури та спадщини Одеської міської ради та затвердженого Головним управлінням архітектури та містобудування.
На а.с. 57-58 т. 1 наявна копія Висновку № 1/06 Управління архітектури та містобудування від 24.01.2006 року № 4245/0. Об'єкт: реконструкція квартири АДРЕСА_5 . Проект реконструкції квартири був затверджений. Даним проектом було передбачено, зокрема, влаштування входу зі сторони пл. Катерининській (демонтування підвіконної кладки та встановлення двірного блоку на місці існуючого віконного блоку; відновлення раннє закладеного двірного пройому між сміжними приміщеннями; влаштування декоративного козирка над входом; заміна столярних виробів; облагородження прилеглої території.
На а.с. 61 т. 1 наявна копія розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 02.02.2006 року № 150 «Про надання дозволу на реконструкцію квартири АДРЕСА_5 , під магазин з улаштуванням фасадного входу».
На а.с. 139 т. 1 наявна копія свідоцтва про право власності від 23.08.2013 року № НОМЕР_2 , згідно якого нежитлове приміщення № 101, загальною площею 109, кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , було зареєстровано на праві приватної власності за ОСОБА_1 .
Згідно з копії технічного паспорту, виконаного ФОП ОСОБА_14 на вищезгадане нежитлове приміщення № 101 станом на 2013 рік, виданого ОСОБА_1 , загальна площа приміщення складала 109.9 кв.м.. Відповідно до технічної характеристики нежитлового приміщення магазину (а.с. 149 т. 1) наведено наступний перелік приміщень: приміщення 1, площею 36,2 кв.м; приміщення 2 площею 20,0 кв. м; приміщення 3, площею 37,0 кв.м. Площа основних приміщень складає 93,2 кв.м. Кухня, площею 2,6 кв.м; вбиральня, площею 1,6 кв.м; комори, площею 5,9 кв.м, 2,0 кв.м..
Згідно з матеріалів реєстраційної справи на вказане нежитлове приміщення, у подальшому, у 2017 році державним реєстратором Іскровим О. В. за заявою ОСОБА_1 двічі вносились зміни до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з реєстраційним номером 140858951101.
Згідно з останніх змін станом на вересень 2017 року та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на станом на 21.09.2017 року за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на нежитлове приміщення, пл. 109,9 кв.м., за адресою АДРЕСА_12 . Підставами для виникнення прав власності вказано: свідоцтво про право власності серія та номер НОМЕР_2 , виданий 23.08.2013 року, видавник: державний реєстратор Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області Рубан М.О.; технічний паспорт серія та номер б/н, виданий 28.03.2014 року видавник ТОВ «НОВЕ БТІ».
Згідно з вказаного технічного паспорту від 28.03.2014 технічні характеристики нежитлового приміщення були визначені наступним чином: 1-е приміщення - зал. пл. 35,5 кв.м.; 2е приміщення - бар - 54,4 кв.м; кухні - 9,1 та 2,0 кв.м.; туалет - 2,9 кв.м..
Ті ж самі технічні характеристики приміщення були визначені в технічному паспорту на нежитлове приміщення № 101, виготовленому ТОВ «Нове БТІ» станом на 18.08.2016 року.
На а.с. 26, т. 2 наявна копія листа Одеської обласної державної адміністрації № К0-411-К33-07, згідно з якого інспекційною перевіркою, проведеною, спеціалістами управління культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, 12.02.2018 року встановлено, що в нежитлових приміщеннях першого поверху № 101 фактично розташований заклад громадського харчування.
На а.с. 84 т. 1 наявні письмові пояснення Управління культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації від 22.03.2018, згідно з яких вказано, що за інформацією, наданою Міністерством культури України листом від 26.02.2018 року № 260/10/15-18, погоджень реставраційних завдань, відповідної проектної документації, а також передбачених нормами законодавства у сфері охорони об'єктів культурної спадщини дозволів щодо здійснення робіт на будівлі-пам'ятці за адресою: м. Одеса, бул. Приморський, 8 - пл. Катерининська, 1, не надавалось.
Згідно з висновку експерта №26/2021 судової будівельно-технічної експертизи, складеного 29.09.2022 (а.с. 233, т. 2), у результаті проведеного експертного дослідження встановлено, що фактична проведена реконструкція квартири АДРЕСА_5 не відповідає дозвільним документам та копії технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_13 .
Відповідно до висновку експерта на час огляду приміщення № 101 останнє використовувалось як магазин тютюнових виробів. Вхід до внутрішніх приміщень нежитлового приміщення № 101 здійснюється зі сторони площі Катерининській через дерев'яні пофарбовані двері. Також, наявний другий вхід зі сторони внутрішнього двору будинку АДРЕСА_2 через дерев'яні пофарбовані двері.
У результаті проведеного візуально-інструментального обстеження нежитлового приміщення № 101, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , експертом було встановлено, що в квартирі АДРЕСА_1 було проведено реконструкцію, а саме:
-влаштування дверного отвору із сторони вулиці, замість існуючого віконного отвору, шляхом розбирання підвіконної кладки (див. малюнок № 5 відображено синім кольором), що відповідає Проекту реконструкції квартири АДРЕСА_1 ;
- розбирання кладки раніше закладеного отвору між житловими кімнатами № 6, пл.21.5 кв.м., № 7, пл.39,1 кв.м (див. малюнок № 5 відображено синім кольором), що відповідає реконструкції квартири АДРЕСА_1 ;
- влаштування двох вхідних прорізів із встановленням дверних блоків замість віконних отворів зі сторони внутрішньодворового фасаду шляхом розбирання підвіконної частини кладки несучої стіни житлового будинку (див. малюнок № 4 відображено червоним кольором), що не відповідає Проекту реконструкції квартири АДРЕСА_1 ;
- демонтована частина внутрішньої стіни між приміщеннями № 6 пл. 21,5 кв.м. та № 7 пл.. 39,1 кв.м, у результаті чого утворився простір, який на момент огляду облаштований у вигляді стелажів зі скляними полицями (див. малюнок № 4 та № 5 відображено червоним кольором), що не відповідає Проекту реконструкції квартири АДРЕСА_1 ;
- проведено перепланування квартири АДРЕСА_1 за рахунок демонтажу та влаштування перегородок (див. малюнок № 4 та АДРЕСА_14 відображено червоним кольором), що не відповідає Проекту реконструкції квартири АДРЕСА_1 ;
- проведені будівельні роботи по виведенню на внутрішньодворовий фасад інженерних комунікацій (вентиляційний канал);
- частина простору під внутрішніми загальними сходами житлового будинку АДРЕСА_2 відгороджена гіпсокартонними перегородками, у якому влаштовані підсобні приміщення (санвузол та господарське приміщення), які входять до складу нежитлового приміщення № 101, належного ОСОБА_1 , що не відповідає Проекту реконструкції квартири АДРЕСА_1 ;
- влаштування дверного отвору з дверним дерев'яним блоком у внутрішній несучій стіні будинку, через який здійснюється доступ до підсобних приміщень (санвузол та господарського приміщення), які влаштовані у просторі під внутрішніми загальними сходами житлового будинку (див. малюнок № 4 відображено червоним кольором), що не відповідає Проекту реконструкції квартири АДРЕСА_1 ;
- влаштовано у зовнішній несучій стіні внутрішньогодворового фасаду житлового будинку новий віконний отвір з блоком (див. малюнок № 4 відображено червоним кольором), що не відповідає Проекту реконструкції квартири АДРЕСА_1 .
Також за розглядом справи судом встановлено, що у провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа №2-512/11 (провадження №2/522/608/13) за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди та зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа на стороні позивача без самостійних вимог - Управління охорони об'єктів, культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, про зобов'язання усунути перешкоди, визнання дій правомірними та стягнення моральної шкоди.
За розглядом даної справи судом 30 серпня 2013 року було постановлено ухвалу про визнання мирової угоди між сторонами та провадження у справі було закрито (а.с. 229, т. 1). Згідно з мирової угоди, ОСОБА_4 отримала відшкодування матеріальних та моральних збитків у розмірі 30 000 грн. зазначені обставини сторонами не оспорюється, проте ОСОБА_4 зазначила, що на той момент відповідачка здійснила інше переобладнання і перепланування, після чого відповідач знову здійснила переобладнання і реконструкцію.
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див., зокрема постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справа № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21)).
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19) та багатьох інших).
Згідно з ч. 2 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
Статтею 317 Цивільного кодексу України встановлено, що власникові належить право володіння, користування і розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Положеннями ст. 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно з ч. 2 ст. 383 ЦК України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Тобто при здійсненні будівництва власник зобов'язаний дотримуватися норм та правил, встановлених законодавством України.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Отже, за змістом ч. 1 ст. 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через ознаки, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об'єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; 2) об'єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) об'єкт нерухомості збудовано з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об'єкт нерухомості є самочинним.
Разом з тим положення ст. 376 ЦК України передбачають різні підстави для знесення самочинного будівництва.
Пунктом 4 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45, передбачено, що власник, наймач (орендар) приміщень житлових будинків має право на: переобладнання та перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у будинку, з дозволу власника будинку та органу місцевого самоврядування, виданого в установленому порядку.
Порядок здійснення переобладнання та перепланування жилого приміщення визначено у Правилах утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 (далі - Правила).
Відповідно до п.п. 1.4.1, 1.4.5, 1.4.6 п. 1.4 вказаних Правил переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих приміщень у жилих будинках дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства. Проведення вказаних будівельних робіт власником житла без отримання дозволу вважається самовільним переобладнанням або переплануванням.
Поняття переобладнання та перепланування визначені у Правилах утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76.
Переобладнання - улаштування в окремих квартирах багатоквартирних будинків індивідуального опалення та іншого інженерного обладнання, перенесення нагрівальних, сантехнічних і газових приладів; влаштування і переустаткування туалетів, ванних кімнат, вентиляційних каналів. Перепланування - до елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків.
Крім того, відповідно до п. 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127 до самочинного будівництва не належать:
1) при будівництві будинків садибного типу - зведення на земельній ділянці тимчасових будівель (навісів, палаток, кіосків, накриття, літніх душових, теплиць, покритих поліетиленовою плівкою, споруд тощо), які не потребують виконання робіт з улаштуванням фундаментів; перестановка обладнання в межах призначених приміщень; улаштування чи закриття дверних або віконних прорізів; збільшення або зменшення площ за рахунок демонтування чи влаштування перегородок, комор, знесення печей та грубок; перепланування, не пов'язані зі змінами (збільшення чи зменшення) житлової або допоміжної площ;
2) у квартирах (багатоповерхових будинках) - перепланування, не пов'язані зі змінами (збільшення чи зменшення) житлової або допоміжної площ, без порушення несучих конструкцій; збільшення житлової чи допоміжної площ за рахунок демонтування перегородок, комор, знесення печей, камінів та грубок, засклення балконів, лоджій, улаштування дверних прорізів у внутрішніх некапітальних стінах; перестановка в межах призначених приміщень, обладнання;
3) поточний ремонт будівель та споруд без змін призначення приміщень;
4) заміна матеріалу стін будинків садибного типу, будівель без збільшення розміру фундаменту чи поверховості (допустиме відхилення площі 5 %).
Реконструкція - це перебудова існуючих об'єктів індустріального та цивільного призначення, пов'язана з удосконаленням виробництва, підвищенням його техніко-економічного рівня та якості продукції, поліпшенням умов експлуатації та проживання, якості послуг, зміною основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність, функціональне призначення, геометричні розміри).
Реконструкція будівель - проведення будівельних робіт в цілях зміни існуючих техніко-економічних показників об'єкту і підвищення ефективності його використання, що передбачають: реорганізацію об'єкта, зміну геометричних розмірів і технічних показників, капітальне будівництво, прибудови, надбудови, розбирання та посилення тримальних конструкцій, переобладнання горищного приміщення під мансарду, будівництво та реконструкцію інженерних систем і комунікацій тощо.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11 листопада 2021 року у справі № 753/14305/17 (провадження № 61-9488св21), від 04 квітня 2024 року у справі №753/20662/17 (провадження №61-12149св23).
Згідно із ч. 4 ст. 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
При цьому знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
Відповідно до ч. 7 ст. 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.
При вирішенні питання про те, чи є відхилення від проекту істотним і таким, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, суди повинні в кожному випадку з'ясовувати, зокрема, наскільки збудований об'єкт відповідає умовам, передбаченим проектом; як впливає допущене порушення з урахуванням місцевих правил забудови, громадських і приватних інтересів на планування, забудову, благоустрій вулиці, на зручність утримання суміжних ділянок, обмеження прав інших осіб тощо.
Відповідний правовий висновок викладено у постанові від 07 липня 2021 року у справі №521/9146/18.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі №923/196/20 (провадження № 12-58гс21) зазначено, що «Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності не має. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права. Зміст приписів ст. 376 ЦК України засвідчує неможливість застосування інших, ніж ті, що встановлені цією статтею, способів легітимізації (узаконення) самочинного будівництва та набуття права власності на такі об'єкти. Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного (див. постанови від 7 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 (пункти 6.31-6.33) та від 23 червня 2020 року у справі №680/214/16-ц) (пункти 53-56))».
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України).
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.
Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано стороною відповідача, ОСОБА_1 виконані роботи з реконструкції квартири в нежиле приміщення з порушенням норм чинного законодавства, не у відповідності до затвердженої проектної документації та без відповідного дозволу Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської державної адміністрації на факт виконання здійснених нею робіт. Таки чином суд погоджується з доводами позивачів щодо порушення їх прав у зв'язку з незаконною реконструкцією відповідачкою нежитлового приміщення з приєднанням частини парадної, що стало причиною погіршення стану будинку та стану їх квартир.
Аналізуючи дану судову експертизу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що квартира відповідачки змінилось в нежитлове приміщення в результаті реконструкції без відповідного на то дозволу управління культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини обласної державної адміністрації та з відхиленням від проекту в 2023 та 2017 роках, приєднанням частини приміщення загального користування власників під сходами будинку у вигляді санвузла і господарського приміщення, з проведенням вентиляційного каналу, влаштування двох вхідних прорізів з встановленням дверних блоків замість віконних прорізів зі сторони внутрішньо-дворового фасаду шляхом розбирання підвіконної частини кладки несучої стіни житлового будинку, тобто така реконструкція проведена у незаконний спосіб, а тому такий стан не може вважатися таким, що не створює перешкоди для позивачки.
За викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та вважав за необхідне зобов'язати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) виконати роботи, які були зроблені без дозволу Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської державної адміністрації за адресою: м. Одеса, площа Європейська (колишня площа Катерининська), 1 у зв'язку з реконструкцією, а саме:
-знести з внутрішньо дворового фасаду інженерні комунікації (вентиляційний канал), встановлений без дозволу;
-знести приміщення, відгороджене під сходами житлового будинку, в якому влаштовані санвузол та господарське приміщення засобом закладки прорізі у несучій стіні будинку, що не відображено в проекті реконструкції квартири АДРЕСА_1 ;
-ліквідувати віконний отвір з блоком, влаштований у несучій стіні внутрішньо дворового фасаду засобом закладки несучої стіни будівельним матеріалом.
В іншій частині позову позивачів, а саме щодо зобов'язання відповідача закласти в несучої стіни житлового будинку АДРЕСА_1 два двірних прорізу з внутрішнього фасаду будинку і встановити дві віконні рами відповідно техніко-будівельному паспорту; встановити внутрішні стіни між приміщеннями площею 21,5 кв. м. та приміщенням площею 39,1 кв.м. відповідно будівельно-технічного паспорту; встановити планування приміщення квартири АДРЕСА_5 відповідно до будівельно-технічному паспорту, то суд обґрунтовано відмовив, оскільки з позовних вимог не вбачається з посиланням на який саме технічно-будівельний паспорт позивачі заявляють ці вимоги; окрім того квартира АДРЕСА_5 вже фактично не існує, при цьому позивачі неправомірність державної реєстрації права власності відповідача на нежитлове приміщення не оспорювали.
Із приводу посилань представника відповідача на те, що ОСОБА_5 вже не є власником квартири АДРЕСА_9 , а тому її права не порушуються, то суд першої інстанції правильно встановив, що дійсно з 28 вересня 2021 році право власності на квартиру АДРЕСА_15 , зареєстровано за ОСОБА_15 (підтверджується інформаційною довідкою № 385891741 від 08.07.2024 (а.с. 216, т.1), проте станом на час подання даного позову ОСОБА_5 була власником вказаної квартири, а отже мала права на їх захист. Окрім того, зазначене не спростовує фактичні обставини справи, встановлені судом, та факт проведення відповідачем реконструкції з порушенням норм чинного законодавства.
Із приводу заяви сторони відповідача на пропуск позивачами строків позовної давності.
Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).
До позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном позовна давність не застосовується, оскільки негаторний позов може бути пред'явлений позивачем протягом часу існування відповідного правопорушення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18)).
Таким чином, позовна давність не поширюється на вимоги власника чи іншого володільця про усунення перешкод у здійсненні ним права користування чи розпорядження своїм майном, що не пов'язані з позбавленням володіння, оскільки правопорушення є таким, що триває у часі. У зв'язку із цим тривалість порушення права не перешкоджає задоволенню такої вимоги судом.
У справі, що розглядається, позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 за своєю суттю є негаторним, тому на нього позовна давність не поширюється.
За викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .
Доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Скаржники не довели обставини, на які посилались як на підставу своїх апеляційних скарг, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надали.
Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що «суд першої інстанції неправильно відмовив у застосуванні строків позовної давності, помилково посилаючись, що позов є негаторним», то колегія суддів їх відхиляє з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Тлумачення статті 391 ЦК України свідчить, що негаторний позов - це вимога власника про усунення перешкод. Тобто негаторний позов подається з метою усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном, тобто припинення неправомірних дій, не пов'язаних з порушенням володіння. Негаторний позов може вчинятися тоді, коли майно не вибуває з володіння власника, тобто при порушенні насамперед такої правомочностей власника, як користування та розпорядження своїм майном. Належним відповідачем у негаторному позові є особа, яка перешкоджає власнику користуватися та розпоряджатися своїм майном.
Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Допоки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном, зокрема і шляхом виселення. А тому негаторний позов може бути пред'явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №653/1096/16-ц (провадження №14-181цс18)).
З матеріалів справи вбачається, що фактично позивачі обґрунтовують свою позовну заяву тим, що реконструкція, яка проведена ОСОБА_1 у порушення вимог законодавства і відповідних дозволів, порушує їх права як власників і просять усунути дані перешкоди шляхом зобов'язання вчинити відповідні дії.
Таким чином, даний позов є негаторним, а тому застосування позовної давності не вбачається можливим.
Наведені в апеляційних скаргах інші доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про те, що «суд не посилається на обставини і причини, з яких проігноровано висновки судово-будівельної експертизи, тобто висновки суду не відповідають письмовим доказам, які викладені в експертизі», то колегія суддів її відхиляє, так як судом першої інстанції викладені мотиви відмови у частині позовних вимог з відповідним обгрунтованням.
Одночасно апеляційний суд зазначає, що доводи апеляційних скарг щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права та не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до законодавства та на законність судового рішення.
Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційних скарг його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 23 вересня 2025 року.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: М.М. Драгомерецький
О.С. Комлева