Номер провадження: 11-сс/813/1611/25
Справа № 522/17554/25 1-кс/4628/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
17.09.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
підозрюваного - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12025163520000379 від 11.06.2025 рокуза апеляційною скаргою прокурора Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 04.08.2025 року про застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, щодо:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новоселівка, Великомихайлівського району, Одеської області, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, маючого інвалідність І групи, раніше судимого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332КК України,
встановив:
У провадженні СВ ВП №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області перебувають матеріали кримінального провадження №12025163520000379 від 11.06.2025 року, за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332КК України, за обставин, викладених у клопотанні органу досудового розслідування.
02.08.2025 року ОСОБА_7 затримано на підставі ст. 208 КПК України та в той же день йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України за кваліфікуючими ознаками - сприяння у незаконному переправленні осіб через державний кордон України порадами, вказівками, наданням засобів та усуненням перешкод, вчинене щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.
Старший слідчий СВ ВП №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 за погодженням з прокурором Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, із застосуванням альтернативного запобіжного заходу у виді застави.
Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, а також наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме переховування від органу досудового розслідування та суду, можливість незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення.
Оскарженою ухвалою слідчого судді в задоволенні клопотання слідчого відмовлено та підозрюваному обрано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 , з покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, строком до 30.09.2025 року включно.
Обґрунтовуючи рішення про відмову в застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою та застосувавши запобіжний захід у виді домашнього арешту, слідчий суддя послався на наявність обґрунтованої підозри у скоєнні підозрюваним кримінального правопорушення та ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, врахував відомості про особу підозрюваного, та дійшов до висновку про достатність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, оскільки органом досудового розслідування та прокурором не доведено, що більш м'який запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді прокурор подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою задовольнити клопотання та застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Прокурор вважає, що при застосуванні запобіжного заходу слідчим суддею не надано належної оцінки наявним і зазначеним у клопотанні ризикам, а саме: можливості підозрюваного переховування від органу досудового розслідування, незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні та вчинення іншого кримінального правопорушення. Також прокурор вважає, що слідчим суддею не враховано особу підозрюваного, який офіційно не працює, раніше судимий, підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення під час іспитового строку.
Прокурор стверджує, що застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, не здатне забезпечити виконання підозрюваним своїх обов'язків та не може запобігти існуючим ризикам.
Іншими учасниками кримінального провадження ухвала слідчого судді оскаржена не була.
Захисник подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких зазначив про обґрунтованість ухвали слідчого судді, посилаючись на особу підозрюваного, міцність соціальних зв'язків, наявність тяжких захворювань, як наслідок отриманих останнім при здійсненні захисту Батьківщини вогнепальних поранень, важкий перебіг яких не дає можливості проходження лікування в умовах слідчого ізолятору.
Прокурор, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, до апеляційного суду не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не подавав.
Заслухавши суддю-доповідача; думку підозрюваного та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги; обговоривши доводи апеляційної скарги; колегія суддів дійшла висновку про таке.
Частина перша ст. 404 КПК України (далі - КПК) передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Стаття 370 КПК передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Питання, які слідчий суддя повинен вирішити при застосуванні/продовженні відносно особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначені положеннями ст.ст. 177, 178, 183 КПК.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК, підставою для продовження запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст.178 КПК та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Так, відповідно до ст.ст. 177, 178 КПК та практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухиляння від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
При цьому, слідчому судді слід мати на увазі, що обмеження розгляду клопотання про застосування/продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи, є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Рішення Європейського суду з прав людини «Харченко проти України», «Белевитський проти Росії»).
За результатами розгляду клопотання органу досудового розслідування слідчий суддя не погодився з доводами клопотання про необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою та відмовив у задоволенні клопотання слідчого, застосувавши запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
Приймаючи рішення про доцільність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, слідчий суддя врахував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування такого запобіжного заходу та з достатньою повнотою мотивував своє рішення.
Апеляційний суд вважає, що долучені до клопотання слідчого докази, є такими, що вказують на наявність обставин та відомостей, які можуть переконати суд та неупередженого спостерігача, що підозрюваний можливо вчинив інкримінований йому злочин. Ці докази, на даній стадії досудового розслідування, є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».
Також, колегія суддів вважає, що слідчим суддею в достатній мірі досліджене питання щодо існування наявності ризиків, зазначених в оскаржуваній ухвалі.
Оцінюючи доводи прокурора про недостатність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, колегія суддів враховує пояснення сторони захисту про те, що протягом дії запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, правоохоронні органи близько 20 разів перевіряли перебування підозрюваного за місцем проживання, проте фактів порушення умов домашнього арешту не виявили.
За наведених обставин, доводи прокурора про недостатність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, колегія суддів оцінює критично, оскільки прокурором не надано доказів, що протягом дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту були виявлені факти порушення підозрюваним умов домашнього арешту.
Колегія суддів також враховує, що підозрюваний за першим викликом з'явився в судове засідання апеляційного суду для розгляду клопотання про застосування до нього найсуворішого запобіжного заходу, що спростовує доводи прокурора про те, що більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою, не забезпечує виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Крім того, неявка прокурора до суду апеляційної інстанції, на думку колегії суддів, свідчать про декларативність доводів апеляційної скарги прокурора щодо неможливості забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків перебуваючи під цілодобовим домашнім арештом, оскільки прокурор не вважав за потрібне підтримати та обґрунтувати свою позицію перед судом апеляційної інстанції.
Враховуючі викладене, колегія суддів вважає, що на теперішній час відсутня нагальна потреба для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 407 КПК, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді чи ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Враховуючи встановлені апеляційним судом обставини, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора та скасування оскарженої ухвали слідчого судді.
Керуючись ст.ст. 376, 405,419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу прокурора Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 04.08.2025 року, якоюпідозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту, в кримінальному провадженні №12025163520000379 від 11.06.2025 року- залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4