Номер провадження: 11-кп/813/1907/25
Справа № 499/1349/24
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
17.09.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги захисника ОСОБА_7 та прокурора Березівської окружної прокуратури Одеської обл. ОСОБА_8 на вирок Іванівського районного суду Одеської обл. від 24.04.2025 у к/п № 12024162260000649 від 22.10.2024 стосовно:
ОСОБА_9 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Цибулівка Великомихайлівського р-ну Одеської обл., громадянина України, з базовою середньою освітою, не одруженого, не працевлаштованого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
- обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ст. 336 КК України
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом 1-ої інстанції.
Оскаржуваним вироком суду 1-ої інстанції ОСОБА_9 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 336 КК України та призначене йому покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_9 від відбування призначеного основного покарання з визначенням іспитового строку тривалістю три роки.
Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1, п.п. 2, 3, 6 ч. 3 ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_9 такі обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
- офіційно працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу);
- вчиняти певні наступні дії: прочитати книги: Брама Європи. Історія України від скіфських воєн до незалежності, автор ОСОБА_10 ; Тигролови, автор ОСОБА_11 ; Подолати минуле. Глобальна історія України, автор ОСОБА_12 ; щомісячно сплачувати на підтримку Збройних Сил України (Проект UNITED24 «Армія Дронів») на спеціальний рахунок (реквізити сплати: Національний банк України; МФО 300001; рахунок №UA843000010000000047330992708; код ЄДРПОУ 00032106; отримувач: Національний банк України; призначення платежу: допомога ЗСУ для проєкту Армія Дронів) грошові кошти в розмірі 700 грн.
Відповідно до вироку суду 1-ої інстанції, ОСОБА_9 з 05.10.2022 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 як військовозобов'язаний запасу ЗСУ другої категорії; - пройшов військово-лікарську комісію, за результатами якої 03.09.2024 визнаний придатним за станом здоров'я для проходження військової служби, тобто він є військово-зобов'язаним; - був обізнаний про відсутність обставин, передбачених ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», які надавали йому право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації; - порушуючи приписи ст. 65 Конституції України, Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», належно повідомлений у встановленому законом порядку про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 09 год 04.09.2024 для проходження військової служби за мобілізацією та попереджений про кримінальну відповідальність у разі неприбуття за повісткою, діяв умисно, реалізував умисел направлений на ухилення від мобілізації, усвідомлював протиправний характер своїх дій, передбачав їх суспільно-небезпечні наслідки і бажав їх настання, не прибув до Центру, отже ухилився від призову на військову службу під час загальної мобілізації, на особливий період, в період воєнного стану.
Умисні дії ОСОБА_9 , а саме ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі прокурор Березівської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_8 не оспорюючи доведеності вини ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого йому злочину, правильності встановленої судом кваліфікації його дій, не погодився з вироком суду 1-ої інстанції в частині покладення на ОСОБА_9 обов'язку щомісячно сплачувати на підтримку Збройних Сил України грошові кошти в сумі 700 грн, оскільки суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, тобто застосував закон, який не підлягає застосуванню та призначив більш суворе покарання, ніж передбачено санкцією інкримінованої статті.
Тому прокурор просить змінити оскаржуваний вирок та виключити посилання щодо обов'язку щомісячно сплачувати на підтримку Збройних Сил України на спеціальний рахунок грошові кошти в розмірі 700 грн.
Захисник ОСОБА_7 , в апеляційній скарзі, не погодився з вироком суду 1-ої інстанції в частині покладених на обвинуваченого ОСОБА_9 обов'язків, що, на думку захисту, є надто суворим та не відповідає принципам достатності для виправлення винного. Зокрема, захисник зауважує, що суд не врахував необхідність догляду обвинуваченим ОСОБА_9 за батьками похилого віку, які є інвалідами другої групи, при тому, що мати за станом здоров'я не може самостійно пересуватися та самообслуговуватися. Вказані обставини унеможливлюють виконання обов'язку з працевлаштування або звернення до органів з питань пробації для постановки на облік як безробітного. Крім того, захисник зауважує, що загальний дохід сім'ї складає 6000 грн на місяць, а тому обов'язок сплачувати на допомогу ЗСУ грошові кошти в сумі 700 грн є непомірним.
Тому захисник ОСОБА_7 в просить змінити оскаржуваний вирок та звільнити ОСОБА_9 від обов'язків офіційно працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу) та щомісячно сплачувати на підтримку Збройних Сил України на спеціальний рахунок грошові кошти в розмірі 700 грн.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_7 підтримали апеляційні скарги та просили їх задовольнити, водночас обвинувачений ОСОБА_9 не з'явився до апеляційного суду, що за повідомленням його захисника зумовлено сімейними обставинами. Учасники провадження не заперечували щодо розгляду справи за його відсутності.
Заслухавши доповідь судді, з'ясувавши позиції учасників провадження, перевіривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд дійшов висновку про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Системний аналіз вказаного вироку свідчить про те, що він вказаним вимогам відповідає не в повному обсязі з огляду на такі обставини.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України, яка містить вимоги до змісту резолютивної частини вироку, якщо обвинувачений визнається винним, але звільняється від відбування покарання, суд зазначає про це в резолютивній частині вироку.
У разі звільнення від відбування покарання з випробуванням відповідно до статей 75-79, 104 Кримінального кодексу України у резолютивній частині вироку зазначаються тривалість іспитового строку, обов'язки, покладені на засудженого, особа, на яку за її згодою або на її прохання, суд покладає обов'язок щодо нагляду за засудженим і проведення з ним виховної роботи.
Стаття 76 КК України передбачає перелік обов'язків, які суд покладає на засудженого у разі звільнення від відбування покарання. При цьому, частина 1 цієї статті визначає, які обов'язки покладаються на засудженого в обов'язковому порядку (імперативна частина), а частина 3 цієї статті встановлює додаткові обов'язки, які покладаються судом в разі необхідності (дискреційні повноваження).
За абз. 2 ч. 3 ст. 76 КПК України на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, суд покладає обов'язки, передбачені частиною третьою цієї статті, необхідні і достатні для її виправлення з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують або обтяжують покарання.
Тобто, законодавець передбачив покладення додаткових обов'язків на засудженого, якого звільнено від відбування покарання з випробуванням, за попередньою оцінкою обов'язкових складових: тяжкість злочину, особа винного, а також наявність обставин, що пом'якшують або обтяжують покарання. Вказане обумовлює досягнення мети покарання, встановленої ст. 50 КК України (покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами).
Як було вище наведено, за результатами розгляду справи суд 1-ої інстанції дійшов висновку про винуватість ОСОБА_9 у вчиненні злочину за ст. 336 КК України, визначив йому покарання та вирішив звільнити обвинуваченого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Так, серед іншого, суд 1-ої інстанції зобов'язав обвинуваченого офіційно працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу).
Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу, що матеріали кримінального провадження містять достатні та належні докази на підтвердження здійснення обвинуваченим ОСОБА_9 догляду на постійній основі за своєю матір'ю та наявність в нього батька, якому встановлена друга група інвалідності та про якого він також піклується, а саме:
- довідка від 16.09.2024 № 750 на підтвердження факту, що ОСОБА_13 , ОСОБА_14 є матір'ю та батьком обвинуваченого;
- довідка до акту огляду медико-соціальної експертної комісії № 533489, видана 13.09.2022 ОСОБА_13 встановлена друга загальна група інвалідності безстроково (а.с. 56);
- висновок лікарсько-консультативної комісії від 13.09.2024 про те, що ОСОБА_13 за станом здоров'я потребує стороннього догляду (а.с. 58);
- довідка до акту огляду медико-соціальної експертної комісії № 733282, видана 01.07.2014 про те, що ОСОБА_14 встановлена друга загальна група інвалідності безстроково;
- висновок лікарсько-консультативної комісії від 13.09.2024, про те, що ОСОБА_14 за станом здоров'я не може здійснювати догляд за хворими людьми з інвалідністю та людьми похилого віку (а.с. 58);
- акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 30.01.2025, відповідно до якого обвинувачений здійснює постійний догляд за ОСОБА_13 ;
- довідка видана ІНФОРМАЦІЯ_4 від 19.02.2025 про надання обвинуваченому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки він зайнятий постійним доглядом за хворою матір'ю, яка потребує постійного догляду на строк до 08.05.2025.
Отже, вказані документи підтверджують, що обвинувачений ОСОБА_9 здійснює постійний догляд за своєю матір'ю ОСОБА_9 , що об'єктивно унеможливлює виконання обов'язку з працевлаштування, встановленого судом 1-ої інстанції.
Окрім того оскаржуваний вирок не містить належного обґрунтування встановлення відповідного обов'язку ОСОБА_9 , зокрема, міркувань про вплив виконання вказаного обов'язку на процес його виправлення за ст. 336 КК України. Тобто встановлення судом 1-ої інстанції додаткового обов'язку на ОСОБА_9 належним чином не вмотивовано.
Також, суд 1-ої інстанції поклав на ОСОБА_9 обов'язок щомісячно сплачувати на підтримку Збройних Сил України грошові кошти в розмірі 700 грн. Разом з тим, вказаний обов'язок не передбачений переліком ст. 76 КК України, водночас суд 1-ої інстанції покладаючи на обвинуваченого вказаний обов'язок, не визначив строку його виконання. Жодних рішень про призначення додаткового покарання, зокрема штрафу, в порядку ст. 77 КК України суд 1-ої інстанції не приймав.
Отже, такими діями суд 1-ої інстанції вийшов за межі, встановлені законом України про кримінальну відповідальність та встановив обов'язок щомісячно сплачувати грошові кошти в розмірі 700 грн без обмеження будь-яким строком, що в сукупності зі встановленими обставинами кримінального провадження, а саме здійснення обвинуваченим ОСОБА_9 постійного догляду за своєю матір'ю, свідчить про очевидний надмірний тягар для обвинуваченого та до неможливості виконання останнім покладених на нього зобов'язань.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити вирок або ухвалу.
Пункт 4 ч. 1 ст. 408 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції змінює вирок в інших випадках, якщо зміна вироку не погіршує становища обвинуваченого.
За приписами п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги прокурора ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_15 підлягають задоволенню, а оскаржуваний вирок стосовно ОСОБА_9 підлягає зміні, в частині покладення на ОСОБА_9 обов'язків, передбачених ст. 76 КК України з виключенням з 3 абзацу резолютивної частини вироку обов'язки, покладені на обвинуваченого, про які вказано в мотивувальній частині ухвали.
Керуючись ст.ст. 24, 370, 373, 404, 405, 407, 409, 413, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_7 та прокурора Березівської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_8 - задовольнити.
Вирок Іванівського районного суду Одеської обл. від 24.04.2025, яким ОСОБА_9 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 336 КК України - змінити, в частині покладення на ОСОБА_9 обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Виключити з 3 абзацу резолютивної частини вироку покладені на ОСОБА_9 обов'язки:- офіційно працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу), та - щомісячно сплачувати на підтримку Збройних Сил України (Проект UNITED24 «Армія Дронів») на спеціальний рахунок (реквізити сплати: НБУ; МФО 300001; рахунок № UA843000010000000047330992708; код ЄДРПОУ 00032106; отримувач: НБУ; призначення платежу: допомога ЗСУ для проєкту Армія Дронів) грошові кошти в розмірі 700 грн.
В іншій частині вирок суду залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4