Дата документу 11.09.2025 Справа № 335/7084/25
запорізький апеляційний суд
Провадження №11-сс/807/781/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Єдиний унікальний №335/7084/25Суддя-доповідач в 2-й інстанції ОСОБА_2
11 вересня 2025 року м.Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участі секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
власника майна ОСОБА_7
представника
власника майна ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Вознесенівського районного суду м.Запоріжжя від 08 серпня 2025 року про арешт майна,
Ухвалою слідчого судді Вознесенівського районного суду м.Запоріжжя від 08 серпня 2025 року за клопотанням слідчого СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_9 в кримінальному провадженні №42023080000000014, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.02.2023 року, накладено арешт на майно, вилучене під час проведення обшуку, що стався внаслідок вчинення передбачених ч.4 ст.191, ч.2 ст.209 КК злочинів.
Не погодившись з вказаною ухвалою, представник ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.
Свої вимоги мотивував тим, що жодних розумних підозр вважати саме мобільний телефон та ноутбук ОСОБА_7 важливими для розслідування доказами із наданих слідчому судді документів не вбачалося.
Слідчий дійшов передчасних висновків про те, що телефон та ноутбук є чи можуть вважатися речовими доказами та слідчий суддя не повно оцінив матеріалів кримінального провадження.
Слідчі мали вдосталь часу для виготовлення копій із електронних систем, проведення будь-яких досліджень, експертиз чи інших процесуальних дій із вилученим майном.
Заслухавши ОСОБА_7 , представника ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, прокурора, який заперечив проти апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається із наданих матеріалів, до слідчого судді надійшло клопотання слідчого про накладення арешту на мобільний телефон марки Iphone у корпусі чорного кольору та ноутбук марки ACER серійний номер NHQFGEV00823513C8F3400 MODEL 20C1.
Клопотання обґрунтовано тим, що у провадженні слідчого управління ГУНП в Запорізькій області перебуває кримінальне провадження №42023080000000014 від 06.02.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191, ч.2 ст.209 КК, за фактом заволодіння грошовими коштами ГУ ДСНС України в Запорізькій області вчинене в умовах воєнного стану, за попередньою змовою групою осіб у складі ОСОБА_7 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
Ухвалою Вознесенівського районного суду м.Запоріжжя від 22 липня 2025 року надано дозвіл на обшук квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , з метою відшукування засобів стільникового зв'язку, за допомогою яких фігуранти у провадженні обговорювали вчинення злочину, чорнових записів, комп'ютерної техніки та електронних носіїв інформації, грошових коштів, отриманих кримінально протиправним шляхом.
05 серпня 2025 року проведено санкціонований обшук за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого виявлено та вилучено вищезазначене майно.
05.08.2025 року постановою слідчого вилучені речі та документи визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
05.08.2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні передбачених ч.ч.3, 4 ст.27 ч.4 ст.191, ч.3 ст.27 ч.2 ст.209 КК злочинів.
Оскільки вказані речі та предмети містять інформацію, що має відношення до обставин кримінального правопорушення слідчий просив накласти арешт на вилучене майно.
Слідчий суддя, посилаючись на ч.1 ст.170 КПК задовольнив зазначене клопотання, з огляду на те, що у судовому засіданні доведено його обґрунтованість.
Колегія суддів погоджується із прийнятим слідчим суддею рішенням з наступних підстав.
Згідно з ч.1 ст.170 КПК, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, що передбачено п.1 ч.2 ст.170 КПК.
Правилами ч.3 ст.170 КПК передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
У статті 98 КПК визначені такі критерії щодо речових доказів: матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відомості клопотання про арешт майна, вилученого 05 серпня 2025 року під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , перелік якого викладено в клопотанні органу досудового розслідування, свідчать про відповідність майна, на яке слідчим суддею накладено арешт, ознакам речового доказу і обставини провадження стануть предметом перевірки під час досудового розслідування, оскільки у вилученому мобільному телефоні марки Iphone та в ноутбуці марки ACER може зберігатися інформація, яка містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження тому, незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню, оскільки існує ризик того, що у разі ненакладення арешту існує можливість зникнення, втрати та пошкодження цього майна до закінчення досудового розслідування.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що посилання сторони обвинувачення у клопотанні про необхідність накладення арешту на вищевказане майно з метою забезпечення збереження речових доказів, в повній мірі знаходять своє підтвердження.
Разом з тим, відповідно до ч.2 ст. 174 КПК арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.
У зв'язку з чим апеляційний суд зважає на те, що власник майна має право в подальшому звернутись до слідчого суді із клопотанням про скасування арешту майна. Апеляційний суд не вправі скасувати накладений слідчим суддею арешт з цих підстав, оскільки на момент прийняття такого рішення воно було законним і обґрунтованим.
Керуючись ст.ст.407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 , залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Вознесенівського районного суду м.Запоріжжя від 08 серпня 2025 року про арешт майна залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддяСуддяСуддя
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4