Справа №523/18652/25
Провадження №1-кс/523/5769/25
23 вересня 2025 року м. Одеса
Слідчий суддя Пересипького районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 в режимі відеоконференції, адвоката ОСОБА_4 в режимі відеоконференції, розглянувши клопотання старшого слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Одеської обласної прокуратури ОСОБА_5 , про арешт майна в матеріалах кримінального провадження за № 62025150020003456 від 01.09.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України -
До провадження Пересипського районного суду надійшло клопотання старшого слідчого про арешт майна в рамках кримінального провадження № 62025150020003456 від 01.09.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Своє клопотання слідчий обґрунтовує тим, що 31.08.2025 о 23:36 год до ТУ ДБР у м. Миколаєві надійшло повідомлення від оперуповноваженого другого прикордонного загону ДПСУ про те, що 31.08.2025 року о 20.00 на напрямку КРУТІ (Укр) - ПЛОТЬ (РМ), пп/зн 0281/02 в м. Кодима, Подільського району Одеської області на відстані 10200 метрів від Державного кордону України, зупинено автомобіль марки Volkswagen passat днз НОМЕР_1 під керуванням співробітника поліції ОСОБА_6 , який за грошову винагороду здійснював перевезення 2 осіб, які мали намір незаконно перетнути державний кордон України.
В подальшому, з огляду на невідкладність, з метою врятування від знищення причетними до вчинення злочину особами майна, а саме знищення, схову майна - яке є предметом злочину та має значення для досудового розслідування, слідчим Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві ОСОБА_7 на підставі ч. 3 ст. 233 КПК України 01.09.2025 в період часу з 04:39 по 04:53 за адресою: АДРЕСА_1 проведено обшук автомобіля марки Volkswagen passat, VIN: НОМЕР_2 , з державним номерним знаком НОМЕР_1 , коричневого кольору, в ході якого вилучено:
- мобільний телефон Redmi Note 13 Pro (IMEI: НОМЕР_3 ), з цифровим паролем 7777, який належить ОСОБА_8 , та який поміщено до сейф-пакету S000834;
- мобільний телефон Samsung Galaxy A71 моделі SM-A715F\DS (IMEI: НОМЕР_4 ), з цифровим паролем 1977, який належить ОСОБА_6 , та який поміщено до сейф-пакету S000833;
- мобільний телефон Redmi 10 2022, модель 22011119 UY, з цифровим паролем 1996, який належить ОСОБА_9 , та який поміщено до сейф-пакету S000835;
- мобільний телефон Redmi Note 7, модель М1901F7G, з цифровим паролем 1996, який належить ОСОБА_9 , який поміщено до сейф-пакету S000835;
- автомобіль Volkswagen passat, VIN: НОМЕР_2 , з державним номерним знаком НОМЕР_1 , коричневого кольору, який згідно свідоцтва № НОМЕР_5 належить ОСОБА_6 , який знаходить на арештмайданчику ФОП « ОСОБА_10 », за адресою: АДРЕСА_2 .
Більше в ході обшуку нічого не вилучалось.
Слідчий зазначає, що вищезазначені речі є предметами злочину, автомобіль Volkswagen passat є засобом кримінального правопорушення, також ці речі можуть мати значення для кримінального провадження як докази, можуть містити на собі інформацію, що має значення для досудового розслідування, прямо пов'язану із кримінальним провадженням. Крім того, безпосередньо самі предмети необхідні для подальшого призначення у кримінальному провадженні ряду експертиз.
Вилучення вищевказаних речей обґрунтовується необхідністю дослідження цих об'єктів в ході досудового розслідування, використання їх в ході проведення слідчих дій та встановлення істини по даному кримінальному провадженню, необхідністю проведення ряду експертиз в яких виникне необхідність.
В подальшому, вилучені під час проведення обшуку речі 01.09.2025 визначено речовим доказом у кримінальному провадженні.
Правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність - ч. 3 ст. 332 КК України, відповідно до ст. 12 КК України є тяжким кримінальним правопорушенням, та карається позбавленням волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.
Зазначені речі, які необхідно арештувати зокрема мобільний телефон Redmi Note 13 Pro (IMEI: НОМЕР_3 ), з цифровим паролем 7777, який поміщено до сейф-пакету S000834, мобільний телефон Samsung Galaxy A71 моделі SM-A7115F\05 (IMEI: НОМЕР_4 ), з цифровим паролем 1977, який поміщено до сейф-пакету S000833, мобільний телефон Redmi 10 2022, модель 22011119 UY, з цифровим паролем 1996, який поміщено до сейф-пакету S000835, мобільний телефон Redmi Note 7, модель М1901F7G, з цифровим паролем 1996, який поміщено до сейф-пакету S000835 та автомобіль Volkswagen passat, VIN: НОМЕР_2 , з державним номерним знаком НОМЕР_1 , коричневого кольору, який згідно свідоцтва № НОМЕР_5 належить ОСОБА_6 , можуть мати значення для кримінального провадження як докази, можуть містити на собі інформацію, що має значення для досудового розслідування, прямо пов'язану із кримінальним провадженням.
Крім того, безпосередньо самі предмети необхідні для подальшого призначення у кримінальному провадженні ряду експертиз.
-Автомобіль, який планується арештувати та який був засобом вчинення правопорушення - Volkswagen passat, VIN: НОМЕР_2 , з державним номерним знаком НОМЕР_1 , коричневого кольору безпосередньо на якому здійснювалось переправлення осіб через Державний кордон України.
Особа, якій належить автомобіль згідно свідоцтва № НОМЕР_5 є ОСОБА_6 .
Вилучення вищевказаних речей та необхідність накладення арешту на вказане майно обґрунтовується необхідністю дослідження цих об'єктів в ході досудового розслідування, використання їх в ході проведення слідчих дій та встановлення істини по даному кримінальному провадженню, необхідністю проведення ряду експертиз в яких виникне необхідність.
Зазначене майно необхідне для забезпечення його збереження як речового доказу, запобігання можливості приховування, знищення доказів злочинної діяльності, проведення експертних досліджень, а також має суттєве значення для розслідування кримінального провадження.
Слідчий зазначає, що завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
На підставі викладеного, з метою забезпечення збереження вилучених у кримінальному провадженні предметів, які за обставинами кримінального провадження, після проведення детального огляду та дослідження визнано речовими доказами , старший слідчий звернувся з відповідним клопотанням до слідчого судді.
У судовому засіданні в режимі відеоконференції старший слідчий ОСОБА_3 підтримав подане клопотання та просить його задовольнити.
У судовому засіданні в режимі відеоконференції представник власника майна адвокат ОСОБА_4 просила у задоволенні клопотання відмовити. Надала письмові заперечення та пояснення в яких зазначила, що вилучений автомобіль не відповідає критеріям визначеним ст.98 КПК України.
Зауважила, що власник майна ОСОБА_6 перебуває у шлюбі з ОСОБА_11 з 11.08.2001 року, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_6 , таким чином, автомобіль Volkswagen passat є спільною сумісною власністю подружжя. Накладення арешту а зазначений транспортний засіб порушує майнові права не лише ОСОБА_6 , а його дружини, ОСОБА_11 . Представник власника майна вважає, що накладення арешту на транспортний засіб непропорційним заходом, оскільки на думку адвоката слідчий не обґрунтував його доцільність та зв'язок із розслідуванням. Звернула увагу на те, що на транспортному засобу відсутні будь-які фізичні чи матеріальні сліди, що могли б вказувати на його використання для незаконного переправлення осіб через державний кордон України.
Також адвокат звертає увагу суду на те, що обшук це дія, яка пов'язана з проникненням у салон автомобіля та фіксацією обставин саме в ньому та відшукання того чи іншого майна в ньому, законом не передбачено можливості вилучення безпосереднього об'єкту обшуку.
Зазначила, що на ухвалу суду від 15.09.2025 року Другий слідчий відділ (з дислокацією у м. Одесі) ТУ ДБР, розташованого у місті Миколаєві не надав відеозапис з нагрудних камер оперуповноваженого прикордонного оперативно-розшукового відділу головного оперативно-розшукового відділу другого прикордонного загону ДПСУ в період зупинки автомобіля Vоlkswagen passat, з державним номерним знаком НОМЕР_1 , 31.08.2025 року 20 год. 00 хв. до закінчення проведення допиту, ОСОБА_6 , 01.09.2025 року 05 год. 12 хв., вважаючи, що у контексті цього провадження, відсутність відеофіксації зупинки автомобіля та подальших дій створює сумніви щодо законності та обґрунтованості проведених слідчих дій. На думку захисника дії щодо вилученні телефонів із кишень та їх розміщення в автомобіля перед фіксацією обушку свідчить про намір створити штучні підстави для обшуку та використанні цих предметів як речових доказів, такі дії порушують принципи законності та можуть містить ознаки перевищення службових повноважень, ставлять під сумнів законність і достовірність доказів.
Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, письмові заперечення та пояснення адвоката ОСОБА_4 , заслухавши думку слідчого та представника власника майна, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.
Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ст. 131 ч. 2 п. 7 КПК України, арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.
За вимогами ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що:
- існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;
- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно п.1 ч.2 ст. 167 КПК України, тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані, як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та зберегли на собі його сліди. Зазначені предмети та речі мають значення для встановлення обставин у кримінальному провадженні, а також можуть бути використані як докази у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Згідно ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Відповідно до ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);
4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Разом із тим, статтею 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
Згідно з клопотанням, вилучене майно має суттєве значення для встановлення обставин у кримінальному провадженні.
Європейський суд з прав людини, неодноразово підкреслював, що у разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна. Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь та на рішення ЄСПЛ у справі «Новоселецький проти України» (Заява №47148/99, рішення від 22.02.2005, остаточне рішення від 22.05.2005) Європейський суд з прав людини вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар.
Відповідно до пунктів 69,73 рішення Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції" (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.
Підставою арешту є сукупність підстав та розумних підозр вважати, що вказане майно є речовим доказом у кримінальному провадженні та незастосування заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення, псування, відчуження майна.
Метою накладення арешту згідно ч. 2 ст. 170 КПК України на вищевказане майно є збереження речових доказів яким воно є, та має суттєве значення для встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та їх арешт потрібен для позбавлення власників/володільців можливості знищити, перетворити або здійснити інші дії направленні на унеможливлення проведення об'єктивного розслідування.
Слідчим доведено, що арешт майна необхідно застосувати, з метою забезпечення можливості встановлення важливих обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, шляхом проведення необхідних та обов'язкових слідчих (процесуальних) дій, зокрема:
-провести детальний огляд речових доказів, з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення;
-призначити судові експертизи, необхідність в яких може виникнути під час досудового розслідування кримінального провадження.
За результатами проведення вказаних слідчих дій в тому числі можна буде прийняти відповідні процесуальні рішення стосовно осіб, які причетні до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України та встановити інші відомості, що мають значення для досудового розслідування.
У зв'язку з цим, є виправдана необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна щодо вилучених речей та документів.
Слідчим зазначено, що незастосування арешту майна може призвести до втрати доказів, що перешкоджатиме розслідуванню та встановленню істини у вказаному кримінальному провадженні.
З приводу посилання представника власника майна ОСОБА_4 на те, що відсутні підстави для накладення арешту на майно, слідчий суддя звертає увагу представника на те, що арешт може бути накладений не лише на майно підозрюваного, але і у випадку, передбаченому пунктом 1 частини третьої ст.170 КПК України, на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.
При цьому, слідчий суддя зауважує, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, а носить тимчасовий характер, тому відповідні обмеження є розумними і спів мірними з огляду на завдання кримінального провадження.
Щодо доводів представника власника майна, що під час обшуку не передбачено можливість вилучення безпосереднього об'єкту обшуку, слідчий суддя зазначає наступне відповідно до частини 2 статті 168 КПК України передбачено, що тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду, а отже доводи представника власника майна є недоведеними.
Стосовно доводів представника власника майна щодо відсутності слідів на транспортному засобі, які могли б вказувати на його використання для незаконного перенаправлення осіб через державний кордон, слідчий суддя зазначає, що дана інформація потребує докладної перевірки з боку сторони обвинувачення, на підставі чого старший слідчий і зазначає, що вилучене майно потребує детального дослідження.
Щодо доводів адвокат про порушення процесуальних норм під час слідчих дій (ненадання відеофіксації саме зупинки автомобіля) слідчий суддя зазначає наступне. Ухвалою Пересипського районного суду міста Одеса від 15.09.2025 року було витребувано у Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві відеозапис проведення обшуку з відеокамер Panasonic Full HD HC-V260 з носієм інформації micro SD team group,32 g, у межах кримінального провадження № 62025150020003456 від 01.09.2025 року та відеозапис з нагрудних камер оперуповноваженого прикордонного оперативно - розшукового відділу головного оперативно-розшукового відділу другого прикордонного загону ДПСУ в період зупинки автомобіля Vоlkswagen passat, з державним номерним знаком НОМЕР_1 , 31.08.2025 року 20 год. 00 хв. до закінчення проведення допиту, ОСОБА_6 , 01.09.2025 року 05 год. 12 хв.
На виконання зазначеної узвали керівник Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві надав відеозапис проведення обшуку з відеокамер Panasonic Full HD HC-V260 з носієм інформації micro SD team group,32 g, у межах кримінального провадження № 62025150020003456 від 01.09.2025 року, одночасно повідомивши, що в матеріалах кримінального провадження № 62025150020003456 відсутні відеозаписи з нагрудних камер оперуповноваженого прикордонного оперативно-розшукового відділу головного оперативно- розшукового відділу другого прикордонного загону ДПСУ за період зупинки автомобіля Volkawagen passat з державним номерним знаком НОМЕР_1 , 31.08.2025. Переглянувши матеріали наданого відеозапису в судовому засіданні, слідчий суддя не встановив порушення у проведенні слідчих дій.
Таким чином, слідчий суддя вважає, що на даній стадії кримінального провадження існують достатні підстави для накладення арешту на зазначене майно, які виправдовують таке втручання у право власності та є співрозмірним із завданнями кримінального провадження, а обставини кримінального провадження вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.
Керуючись ст.ст. 32, 98, 110, 131, 132, 167, 170-175, 369-372 КПК України, -
Клопотання старшого слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Одеської обласної прокуратури ОСОБА_5 , про арешт майна в матеріалах кримінального провадження за № 62025150020003456 від 01.09.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України , - задовольнити.
Накласти арешт на майно вилучене під час проведення обшуку 01.09.2025 в період часу з 04:39 по 04:53 за адресою: АДРЕСА_1 , із забороною розпорядження, відчуження та користування:
- мобільний телефон Redmi Note 13 Pro (IMEI: НОМЕР_3 ), з цифровим паролем 7777, який належить ОСОБА_8 , та який поміщено до сейф-пакету S000834;
- мобільний телефон Samsung Galaxy A71 моделі SM-A715F\DS (IMEI: НОМЕР_4 ), з цифровим паролем 1977, який належить ОСОБА_6 , та який поміщено до сейф-пакету S000833;
- мобільний телефон Redmi 10 2022, модель 22011119UY, з цифровим паролем 1996, який належить ОСОБА_9 , та який поміщено до сейф-пакету S000835;
- мобільний телефон Redmi Note 7, модель М1901F7G, з цифровим паролем 1996, який належить ОСОБА_9 , який поміщено до сейф-пакету S000835;
- автомобіль Volkswagen passat, VIN: НОМЕР_2 , з державним номерним знаком НОМЕР_1 , коричневого кольору, який згідно свідоцтва № НОМЕР_5 належить ОСОБА_6 , який знаходить на арештмайданчику ФОП « ОСОБА_10 », за адресою: АДРЕСА_2 .
Заборонити будь-яким особам розпоряджатись та користуватись майном на яке накладено арешт до прийняття рішення, щодо зняття раніше накладеного арешту у встановленому законом порядку.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з моменту її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1