Справа 729/1104/25
2/729/588/25
(заочне)
24 вересня 2025 р. Бобровицький районний суд Чернігівської області у складі: судді Бойко В.І.,
за участю секретаря судового засідання Шлапак Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бобровиця за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВ «Факторинг партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що 19.04.2024 року між ТОВ «ЕКО ФІН» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 54141376, на підставі якого відповідач отримала від ТОВ «ЕКО ФІН» кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
10.06.2025 року між ТОВ «ЕКО ФІН» та ТОВ «Факторинг партнерс» укладено договір факторингу №10-06/25, відповідно до якого ТОВ «ЕКО ФІН» відступило ТОВ «Факторинг партнерс» право вимоги за кредитними договорами, в тому числі за договором № 54141376. Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу № 10-06/25 від 10.06.2025 року позивач набув права грошової вимоги до відповідача у сумі 15750,00 грн.
Вказаний договір був підписаний відповідачем з використанням електронного підпису, який було відтворено шляхом використання відповідного одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача.
За умовами вищевказаного договору позикодавець зобов'язався передати позичальнику (відповідачу) у власність грошові кошти на встановлений договором строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язався повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку відповідної позики або достроково та сплатити плату (проценти) від суми позики.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, в позовній заяві просить розгляд справи проводити у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти винесення заочного рішення судом.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, шляхом направлення судової повістки за місцем її реєстрації, яка відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, повернулася до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Згідно ч. 7 ст. 128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.
Відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
За таких підстав відповідач вважається належно повідомленим про дату, час і місце судового засідання.
Згідно ст. ст. 223, 280 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу у порядку заочного провадження у відсутність відповідача з дотриманням вимог, встановлених законом, за згодою позивача на розгляд справи в порядку заочного провадження.
Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з'явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослiдивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов пiдлягає задоволенню з наступних пiдстав.
Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ «ЕКО ФІН» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 54141376 від 19.04.2024 року(а.с.29-39).
За умовами цього договору позивач приймає на себе зобов'язання надати, а відповідач має право отримати та зобов'язаний повернути кредит та сплатити плату за користування кредитом, у вигляді нарахованих на суму кредиту процентів за фактичний строк користування кредитом у порядку, встановленому договором. Згідно п. 2.2 договору сума кредиту за даним договором складає 3000,00 грн. Відповідно до п. 2.3. строк надання кредиту 730 днів, який починається з 19.04.2024 та закінчується 18.04.2026 (включно) та складається із дисконтного (пільгового) періоду та поточного періоду. Відповідно до п. 2.4. договору дисконтний (пільговий) період складає 14 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 02.05.2024 року (рекомендована дата платежу).
Відповідно до п. 2.5. договору поточний період складає 716 днів, що настає з дня, наступного за днем завершення дисконтного (пільгового) періоду, і закінчується 18.04.2026 року (дата остаточного погашення заборгованості).
Відповідно до п. 2.6. договору проценти за користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) періоду нараховуються за дисконтною (пільговою) процентною ставкою в розмірі 3,65 % відсотків річних (денна процентна ставка 0,01% за один день) від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) періоду.
Відповідно до п. 2.7. договору проценти за користування кредитом протягом поточного періоду нараховуються за базовою (стандартною) процентною ставкою в розмірі 365 % відсотків річних (денна процентна ставка 1% за один день) від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом поточного періоду.
ТОВ «ЕКО ФІН» свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі та 19.04.2024 року перерахував на рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_1 - 3000,00 грн., про що свідчить інформаційна довідка та виписка по особовому рахунку боржника (а.с. 27-28, 41-47).
Відповідач своїх зобов'язань за кредитним договором не виконала, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 15750, 00 грн.
10.06.2025 року між ТОВ «ЕКО ФІН» та ТОВ «Факторинг партнерс» укладено договір факторингу №10-06/25, відповідно до якого ТОВ «ЕКО ФІН» відступило ТОВ «Факторинг партнерс» право вимоги за кредитними договорами, в тому числі за договором № 54141376(а.с.48-60).
Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу № 10-06/25 від 10.06.2025 року позивач набув права грошової вимоги до відповідача у сумі 15750,00 грн. (а.с.63).
Правовою підставою заявлених Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» вимог є положення цивільного законодавства, які регулюють зобов'язальні правовідношення.
Як передбачено ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
У ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З урахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно із ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
У положеннях ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов до висновку про належне укладення кредитного договору шляхом проставляння електронного цифрового підпису сторін.
У статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
За змістом ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 527, ч. 1 ст. 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у строк (термін), встановлений у зобов'язанні. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Таким чином, враховуючи, вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України, кредитор вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів в будь-яких час.
Відтак, суд встановив, що відповідач взяті на себе зобов'язання своєчасно та в порядку, передбаченому кредитним договором, належним чином не виконала та кредитні кошти не повернула, внаслідок чого утворилась заборгованість.
Згідно ч.ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідачем, всупереч положенню ч. 1 ст. 81 ЦПК України не надано жодних доказів своєчасного та у повному обсязі виконання умов кредитного договору у передбачені договором строки кредит не погашений.
Отже, зважаючи на те, що відповідач порушила умови договору, у добровільному порядку ухиляється від сплати заборгованості за таким, суд дійшов до висновку, що вимоги позивача є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України врегульовано порядок розподілу витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно із ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач надав суду копію Договору про надання правової допомоги №02-07/2024 від 02.07.2024 року, витяг з Акту про надання юридичної допомоги адвокатом від 24.06.2025 року.
Суд може зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, але виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі обґрунтування нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. При цьому, стороною відповідача, на яку покладається обов'язок доведення неспівмірності витрат, не подано клопотання про зменшення витрат на правову допомогу.
Дана позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 13.03.2025 року по справі № 275/150/22 (провадження 61-13766св24).
Таким чином, суд з урахуванням складності справи, спрощеного порядку її розгляду, задоволення позовних вимог, обсягом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання таких робіт, з урахуванням принципу розумності та справедливості, вважає вказані витрати є співмірними зі складністю справи та обсягом вищезазначених наданих адвокатом послуг, приходить до висновку про те, що з відповідача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 9000,00 грн.
Також, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню понесені позивачем, судові витрати на оплату судового збору в розмірі 2422,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 141, 259, 263-265, 268, 279, 280-282, 354 ЦПК України, ст.ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», суд,-
Задовольнити позовні вимоги ТОВ «Факторинг партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг партнерс» заборгованість за договором №54141376 від 19.04.2024 року у розмірі 15750 (п'ятнадцять тисяч сімсот п'ятдесят) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг партнерс» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн., разом у розмірі 11422 (одинадцять тисяч чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Сторони по справі:
Позивач - ТОВ «Факторинг партнерс», код ЄДРПОУ 426403071, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Гедройця Єжи, буд. 6, офіс 521.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя В.І. Бойко