Справа № 522/8489/25
Провадження № 2/522/5268/25
17 вересня 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси, у складі :
головуючого - судді Науменко А.В.
за участю секретаря - Зелінська К.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну за позовом Акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості
17.04.2025 до Приморського районного суду м. Одеси надійшов позов Акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 25.10.2005 року було укладено кредитний договір № 838-08 ПОУ Н, відповідно до якого Банк надав кредит у розмірі 17 000 швейцарських франків. За умовами договору, відповідачка зобов'язалася щомісяця повертати надані кошти з відсотками, а повне повернення кредиту мало відбутися не пізніше 25.10.2026 року. Для забезпечення виконання зобов'язань за цим договором, 25.10.2005 року було укладено договір поруки з ОСОБА_2 , який зобов'язався нести солідарну відповідальність за виконання позичальником зобов'язань перед Банком.
У зв'язку з тривалим невиконанням позичальником своїх зобов'язань, виникла прострочена заборгованість, що стало підставою для звернення Банку до суду.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20 травня 2014 року у цивільній справі № 522/3585/14-ц було вирішено солідарно стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 128 024,79 грн., включаючи заборгованість за кредитом, процентами та пенею, а також судовий збір у розмірі 1 280,24 грн.
Незважаючи на набрання рішенням суду законної сили та отримання виконавчих листів, заборгованість залишається непогашеною. На підставі статті 625 ЦК України, позивач вимагає стягнути з відповідачів 3% річних від простроченої суми, яка підлягала стягненню за рішенням суду. За період прострочення з 02.04.2017 року по 23.02.2022 року, розмір 3% річних становить 694,27 дол. США, розрахунок якої додається. Заявник посилається на правову позицію Великої Палати Верховного Суду щодо стягнення 3% річних, підтверджуючи, що невиконання грошового зобов'язання є його порушенням, за яке настають правові наслідки, передбачені законом. Докази наявності заборгованості, включаючи розрахунки та копії договорів, надаються суду.
25.04.2025 ухвалою суду відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Відзиву на позовну заяву від відповідачів до суду не надходило.
Розглянувши матеріали справи, надавши належну оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, вислухавши доводи та заперечення сторін, суд дійшов висновку про задоволення позову, з огляду на наступне.
Статтею 81ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20 травня 2014 року у цивільній справі № 522/3585/14-ц було вирішено солідарно стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 128 024,79 грн., включаючи заборгованість за кредитом, процентами та пенею, а також судовий збір у розмірі 1 280,24 грн.
Незважаючи на набрання рішенням суду законної сили та отримання виконавчих листів, заборгованість залишається непогашеною. На підставі статті 625 ЦК України, позивач вимагає стягнути з відповідачів 3% річних від простроченої суми, яка підлягала стягненню за рішенням суду. За період прострочення з 02.04.2017 року по 23.02.2022 року, розмір 3% річних становить 694,27 дол. США, розрахунок якої додається.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання, у нього в силу закону виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основними зобов'язаннями внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми. У кредитора згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення в оплаті основного боргу (п. 62, 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, провадження №12-42гс20).
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).
Таким чином, у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань. Унаслідок чого у разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема виконання рішення суду нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Разом з цим, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Аналогічні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц (провадження №14-241цс19), № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (провадження №12-105гс19) та від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем щодо сплати грошових коштів на виконання судового рішення, в зв'язку з чим у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.
При цьому, суд враховує, що Конституція України та цивільне законодавство закріплюють обов'язок кожного неухильно додержуватися положень Конституції України та законів України, добросовісно здійснювати свої права та обов'язки і встановлює юридичну відповідальність за їх невиконання та передбачає заходи примусового виконання цивільних обов'язків, які виникають, зокрема, безпосередньо з актів законодавства, рішення суду або договору, у разі їх невиконання боржником добровільно (стаття 68 Конституції України, статті 11, 14 ЦК України, стаття 18 ЦПК України, Закон України «Про виконавче провадження»).
Так, ч.ч. 1, 2 ст. 18 ЦПК України та ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачають, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Позивач здійснив розрахунок заборгованості за період з 02.04.2017 по 23.02.2022, згідно з яким виходячи із загальної суми заборгованості 3 % річних становить 694,27 доларів США.
Суд, погоджується із наданим позивачем розрахунком заборгованості.
На підставі вищенаведеного, суд дійшов до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 3028,00 грн.
Керуючись ст.ст. 81, 141, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд
Позовну заяву Акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості- задовольнити.
Стягнути солідарно на користь Акціонерного товариства «УкрСиббанк» 3 % річних у розмірі 694,27 дол. США з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ).
Стягнути в рівних частках на користь Акціонерного товариства «УкрСиббанк» судовий збір у розмірі 3028,00 грн по 1514,00 грн з з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя А.В. Науменко
Повний текст рішення виготовлений 22.09.2025 року.
Суддя А.В. Науменко