Справа № 522/18909/25
Провадження № 2-н/522/6516/25
24 вересня 2025 року м. Одеса
Суддя Приморського районного суду м. Одеси Федчишена Т.Ю., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг,-
До Приморського районного суду м. Одеси звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 10 930,53 гривень та витрат зі сплати судового збору у розмірі 302,80 гривень.
Згідно зі ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою.
Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України).
З матеріалів заяви слідує та підтверджується відповідним розрахунком, що заявник просить стягнути з боржника заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг за період з 01.11.2021 по 31.07.2025, тоді як із заявою про видачу судового наказу заявник звернувся до суду лише 21.08.2025, тобто з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, що є підставою для відмови у видачі судового наказу з підстав, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 165 ЦПК України.
Суд зазначає, що при розгляді вимог в порядку наказного провадження суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті (п. 7 ч. 1 ст. 168 ЦПК України)
Водночас, підставою для відмови у видачі наказу є, зокрема, встановлення судом обставин спливу позовної давності щодо заявленої вимоги, які свідчать про наявність у суду обов'язку здійснити певний аналіз обґрунтованості вимог заявника на предмет наявності/порушення його права, щодо спливу позовної давності, в тому числі щодо наявності прострочення виконання зобов'язання боржником (зокрема, з метою визначення періоду, який знаходиться в межах позовної давності).
Однак, враховуючи функціональне призначення інституту наказного провадження та принцип пропорційності цивільного судочинства (ст. 11 ЦПК України), такі повноваження суду в межах наказного провадження є обмеженими.
Так, у випадку встановлення судом обставин, які свідчать про заявлення вимог поза межами позовної давності, навіть щодо частини періоду нарахування в межах певного виду вимог, мають місце обставини, які свідчать про відсутність безспірності вимог (що є обов'язковим критерієм при здійсненні наказного провадження) та наявності обставин, наслідком яких є відмова суду у видачі судового наказу.
При цьому, законом не передбачено обов'язок суду здійснювати перерахунок заявлених вимог (визначати періоди заборгованості, які заявлені в межах позовної давності) та право суду видавати судовий наказ на частину заборгованості, заявленої в межах конкретного виду вимоги (у межах позовної давності), так як у протилежному випадку - суд, по суті, буде здійснювати розгляд вимог у порядку, який притаманний для позовного провадження, що суперечить цільовому призначенню інституту наказного провадження.
Таким чином, враховуючи вищевикладене та встановлені судом обставини пропуску заявником строку позовної давності, встановленої законом, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 165 ЦПК України.
Згідно з ч. 2 ст. 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Керуючись ст. ст. 4, 19, 160, 165, 166, 260, 353, 354 ЦПК України, -
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя Тетяна ФЕДЧИШЕНА