Іванівський районний суд Одеської області
Іванівський районний суд Одеської області
Справа № 499/794/25
Провадження № 3/499/419/25
Іменем України
23 вересня 2025 року селище Іванівка
Суддя Іванівського районного суду Одеської області Тимчук Р.М., розглянувши матеріали справи відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст..130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),
До Іванівського районного суду Одеської області надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ознаками вчинення правопорушення передбаченого ч.1 ст..130 КУпАП.
Як встановлено в судовому засіданні згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №400564 від 23.07.2025 року, 23.07.2025 року у с. Руська Слобідка, Березівського району, Одеської області, вул. Незалежна, 46 громадянин ОСОБА_2 керував тз, а саме ВАЗ 21011 д.н. з НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння. Огляд проводився на місці зупинки тз із застосуванням спеціального технічного приладу газоаналізатору Алкотестер Драгер 6820, тест №306, результат 0, 64 проміле.
В даному випадку, надісланий суду протокол складений відносно ОСОБА_1 за порушення вимог п.2.9 а ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності у судове засідання з'явився та зазначив, що вину у вчиненому не визнає та просив розглянути клопотання про закриття провадження у справі. Клопотання обґрунтував наступними обставинами.
Із зазначеним протоколом категорично не згоден, вважає його незаконним та таким, що порушує його права та свободи, а в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
По перше сторона захисту звернули увагу на те, що зупинка працівниками поліції транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 відбулась безпідставно, що вбачається з відеозапису 0000000 00000020250723202152 0002 від 23.07.2025 року; до матеріалів справи працівниками поліції не долучено постанови про вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , в якому було б відображено причину зупинки згаданого транспортного засобу під керуванням останнього.З огляду на зазначене працівниками патрульної поліції не було дотриманого вимог статті 35 Закону України «Про національну поліцію», а автомобіль ВАЗ 21011 д.н. з НОМЕР_1 було зупинено незаконно, внаслідок чого було порушено його права.
По друге, єдиним доказом, який мав би підтверджувати провину ОСОБА_1 є квитанція приладу «Драгер». Проте, неможливо вважати цей доказ належним, оскільки один із точних замірів, який ним виконувався (температура повітря), не відповідає дійсності. Будь-яких інших доказів провини ОСОБА_1 , у тому числі медичних висновків, працівниками поліції не зібрано. Відповідно до інструкції по експлуатації приладу «Бгадег Alcotest 6820» для зазначеного виробу встановлено інтервал калібрування у 6 місяців. Згідно протоколу квитанції «Драгер» про проведення тесту відносно ОСОБА_1 зазначено, що останнє калібрування приладу газоаналізатор «Бгадег Alcotest 6820» було проведено 29.10.2024 року - дев'ять місяців від моменту зупинки ОСОБА_1 (23.07.2025 року), тобто більш ніж 6 місяців, тому не повинен був використовуватись. Проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 було проведено в тому числі з порушенням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу, останнє градуювання приладу відбувалось з порушенням вказаного 6 місячного строку. Вказане означає, що якщо огляд ОСОБА_1 проводився технічним засобом "Драгер", який не пройшов у визначений законом час повірку, то такий огляд здійснений з порушенням вимог вказаної інструкції.
Сторона захисту просили провадження у справі № 499/794/25 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного.
Відповідно до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно з положеннями ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Частиною 1 ст. 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Як передбачено ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов'язаний з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає адміністративній відповідальності та встановити інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За положеннями ч. 1 ст. 130 КУпАП до адміністративної відповідальності притягаються особи за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з ст. 252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У відповідності до ст.251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення, є будь які фактичні данні, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне порушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Судом досліджено доказ по справі - відеозапис події долучений до протоколу. З даного запису вбачається, що факт керування автомобілем особою, яка притягується до адміністративної відповідальності- ОСОБА_1 зафіксовано.
Про те суд погоджується з позицією ОСОБА_1 щодо відсутності причини зупинки транспортного засобу виходячи з такого.
Відповідно до вимог статті 35 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: якщо водій порушив Правила дорожнього руху; якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту, якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених. Поліцейський зобов'язаний зупиняти транспортні засоби у разі: якщо є інформація, що свідчить про порушення власником транспортного засобу митних правил, виявлені митними органами відповідно до Митного кодексу України, а саме: порушення строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту іншого транспортного засобу особистого користування, використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, розкомплектування чи передачу у володіння, користування або розпорядження такого транспортного засобу особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не помішували в митний режим транзиту; якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб, який зареєстрований в іншій країні, не зареєстрований в Україні у встановлені законодавством строки чи перебуває на території України з порушенням строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту, чи використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, чи переданий у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.
У даному випадку суд вважає, що зупинка працівниками поліції транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 відбулась безпідставно, що вбачається з відеозапису 0000000 00000020250723202152 0002 від 23.07.2025 року
До матеріалів справи працівниками поліції не долучено постанови про вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , в якому було б відображено причину зупинки згаданого транспортного засобу під керуванням останнього.
З огляду на зазначене працівниками патрульної поліції не було дотриманого вимог статті 35 Закону України «Про національну поліцію», а автомобіль ВАЗ 21011 д.н. з НОМЕР_1 було зупинено незаконно, внаслідок чого було порушено його права.
Оскільки автомобіль під керуванням ОСОБА_1 було зупинено з порушенням вимог статті 35 Закону України «Про національну поліцію», тому відповідно до доктрини «плодів отруйного дерева» (frшtofthepoisonoustree), сформульованої Європейським Судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», недопустимими є всі наступні докази, отримані внаслідок зупинки транспортного засобу, в тому числі протокол про адміністративне правопорушення.
Відсутність постанови про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху тільки підтверджує вищезазнчені доводи про те, що зупинка працівниками поліції транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 була здійснена без передбачених законом підстав.
Відповідно до квитанції «Драгер», під час огляду ОСОБА_1 прилад показував наступні відомості: час 15:36, температура +36 градусів за Цельсієм, результат тесту 0.64 проміле, дата 23.07.2025 р., де час та температура не відповідають дійсності.
Захисником Вроною А.В. було направлено адвокатський запит до Гідрометцентру Чорного та Азовського морів (ГМЦ ЧАМ), відповідно до якого температура повітря в с. Руська Слобідка станом на 23.07.2025 року становила +28,5 С, а прилад «Драгер» показав температуру повітря на вулиці Незалежній, 46 - +36С, що свідчить про невідповідність температурних параметрів самого тесту «Драгер», та ставить під сумнів його показники.
До того ж, згідно відеозапису 0000000 00000020250723202152 0002 від 23.07.2025 року дана процедура відбувалася о 20:26:37 год., а не о 15 год. 36 хв.
Таким чином, температура повітря, яку зазначено у замірах приладу «Драгер», на +7,5 (сім з половиною) градусів за Цельсієм відрізняється від реальної температури повітря, що є неприпустимим порушенням.
Враховуючи ці розбіжності у показаннях приладу, неможливо вважати достовірними і його показання щодо стану сп'яніння ОСОБА_1 .
Отже, єдиним доказом, який мав би підтверджувати провину ОСОБА_1 є квитанція приладу «Драгер». Проте, неможливо вважати цей доказ належним, оскільки один із точних замірів, який ним виконувався (температура повітря), не відповідає дійсності. Будь-яких інших доказів провини ОСОБА_1 , у тому числі медичних висновків, працівниками поліції не зібрано до протоколу не долучено.
Більше того, відповідно до інструкції по експлуатації приладу «Драгер Alcotest 6820» для зазначеного виробу встановлено інтервал калібрування у 6 місяців.
Згідно протоколу квитанції «Драгер» про проведення тесту відносно ОСОБА_1 зазначено, що останнє калібрування приладу газоаналізатор «Драгер Alcotest 6820» було проведено 29.10.2024 року - дев'ять місяців від моменту зупинки ОСОБА_1 (23.07.2025 року), тобто більш ніж 6 місяців, тому не повинен був використовуватись.
Отже, проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 було проведено в тому числі з порушенням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу, останнє градуювання приладу відбувалось з порушенням вказаного 6 місячного строку. Вказане означає, що якщо огляд ОСОБА_1 проводився технічним засобом "Драгер", який не пройшов у визначений законом час повірку, то такий огляд здійснений з порушенням вимог вказаної інструкції.
Відповідно до ч. 5 ст. 266 КУпАП, огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
З урахуванням вимог п. 21 Розділу III Інструкції "Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції", встановлені обставини, які позбавляють можливість визнати результати огляду за допомогою газоаналізатору "ALCOTEST 6820, як беззаперечний доказ вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і дають підстави дійти до висновку про те. що стан алкогольного сп'яніння останньої у визначеному законом порядку встановлений не був.
Враховуючи конституційний принцип презумпції невинуватості, згідно якого обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (стаття 62 Конституції України), на переконання сторони захисту, у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст.130КУпАП, що є підставою для закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення.
Оскільки, працівники поліції про порядок застосування аналізатора Драгер «ALCOTEST 6820» не проінформували ОСОБА_1 , то останній про порядок його застосування для цілей тестування обізнаний не був та, як наслідок, був позбавлений можливості обґрунтовано заперечити результати тестування, отримані з порушенням порядку застосування самого приладу, що впливає на достовірність його показників.
Слід зазначити, що в Україні діє Європейський стандарт EN 15964:2011, який наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №1494 від 30.12.2014 прийнято як національний стандарт за позначенням ДСТУ 15964:2014 «Пристрої неодноразового використання для контролю видихуваного повітря. Вимоги та методи випробувань» який наказом ДП «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» №404 від 08.11.2018 «Про прийняття та скасування національних нормативних документів» прийнято з наданням чинності з 01.01.2020 як ДСТУ EN 15964:2018 (EN 15964:2011. IDT) «Прилади неоднаразового використання для виявляння алкоголю у видихуваному повітрі. Вимоги та методи випробування - на заміну ДСТУ EN 15964:2014», згідно якого пристрої для тестування алкоголю у видихуваному повітрі використовують разом з мундштуками для відбору проб дихання. Пунктом 3.11 цього Стандарту визначено, що мундштук - це гігієнічно запакована частина, призначена для одноразового використання, яку приєднують до приладу для виявляння алкоголю у видихуваному повітрі і через яку особа, що її перевіряють, подає пробу видихуваного повітря. Їх використовують, щоб запобігти змішуванню проби видихуваного повітря з навколишнім повітрям і розбавленню концентрації алкоголю.
Згідно з приписами пункту 5.2 Стандарту пристрій повинен виключати можливість вдихання забрудненого повітря від попередніх користувачів. Він призначений тільки для одноразового використання. Повинна бути забезпечена можливість брати ці мундштуки, не торкаючись частини, що буде і була в контакті з губами особи, яку перевіряють. Мундштуки повинні бути в індивідуальній герметичній упаковці, яку можна легко відкрити. Проте, як вбачається з відеозапису 0000000_00000020250723202152_0002 від 23.07.2025 року, а саме о 20:25:47 год. ОСОБА_1 було дуже складно відкрити індивідуальну герметичну упакову, в який було запаковано мундштук, що також ставить під сумнів дану використовувану вимірювальну техніку. З матеріалів відеозапису вбачається як ОСОБА_1 у зв'язку з необізнаністю щодо правил користування, особа протягом певного часу торкалася мундштука руками, що є порушенням вимог щодо його гігієнічного використання. Внаслідок відсутності належного інструктажу, ОСОБА_1 тривалий час контактувала з мундштуком у спосіб, що не відповідає встановленим правилам експлуатації приладу, на що поліцейські не зробили зауваження, а навпаки, вихватили з рук і теж тримали його в руках.
Недотримання вищезазначених вимог може призвести як до епідеміологічних ризиків, так і до ризику некоректної роботи засобів вимірювальної техніки (газоаналізаторів) і фактичних необ'єктивних тестів та, як наслідок, порушуватимуться конституційні права та інтереси людини.
Інструкцією по експлуатації до «Аналізатора парів етанолу в повітрі, що видихається, «ALCOTEST 6820» передбачено порядок встановлення мундштука. Так, в інструкції вказано про необхідність відкрити упаковку (з гігієнічних міркувань не знімати упаковку з ділянки, що контактує з ротом, поки мундштук не встановлено в прилад); прикласти мундштук діагонально (рифленим маркуванням вгору) і втиснути в тримач, при встановленні мундштука буде чутно виразне клацання, встановлений мундштук може підсвічуватися в увімкненому стані приладу, після чого необхідно повністю зняти упаковку.
При цьому, в розділі Умови проведення вимірювань Інструкції по експлуатації, який передбачає порядок роботи аналізатора «ALCOTEST 6820» прямо передбачено необхідність використання саме нового мундштука для кожної особи.
«За змістом пункту 2.2.7 цієї Інструкції по експлуатації, порядок встановлення мундштука, перед проведенням тестування, передбачає необхідність вчинення ряду дій, зокрема: відкриття упаковки (з гігієнічних міркувань не знімати упаковку з ділянки, що контактує з ротом, поки мундштук не буде правильно встановлений в аналізатор); направлення мундштуку по діагоналі (рифленої стороною вгору) по направляючому жолобку до упору і втиснення мундштуку в тримач; повне знімання упаковки.
При цьому, підпунктом 2.3.1.2 пункту 2.3 Інструкції по експлуатації, який передбачає порядок роботи аналізатора «ALCOTEST 6820» прямо передбачено необхідність використання саме нового мундштука.» - наведене узгоджується з Постановою Закарпатського апеляційного суду від 05.02.2024 року у справі №308/21564/23.
Відповідно до ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Отже, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Враховуючи, що протокол про адміністративне правопорушення - це процесуальний документ, в якому певній особі ставиться у провину (висувається) вчинення того чи іншого правопорушення, обов'язковому доказуванню підлягають, зокрема час, місце, спосіб та інші обставини вчинення правопорушення (подія правопорушення).
Для використання доказу при розгляді справи необхідно, щоб він був належним і допустимим. Належний доказ це доказ, зміст якого відтворює (приблизно чи вірогідно) фактичну обставину, що має значення для правильного вирішення справи. А допустимим вважається той доказ, який був отриманий у встановленому законом порядку і передбаченими способами, а також коли законодавець допускає його використання.
Судом враховується, що об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого частиною 1 статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є керуванням транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані сп'яніння, так само ухилення осіб, які керують транспортними засобами, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Частиною 2 ст.251 КУпАП встановлено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Таким чином, судом встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення, складений з порушенням вимог чинного законодавства, містить в собі данні які не підтверджені.
Судом, при вирішенні справи про адміністративне правопорушення, протокол оцінюється нарівні з іншими доказами по справі, перед якими, він не має переваги, та відповідно на підставі оцінки всіх доказів по справі, судом приймається відповідне рішення.
Згідно із ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Крім того, Верховний суд України в п. 24 Постанови Пленуму «Про застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року за №14 звернув увагу суддів неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників. При розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
У відповідності до роз'яснень, які містяться в ч.2 п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою, може мати місце лише за умови доведеності її вини. Відповідно до ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Тобто, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах, в тому числі, і закріпленої вст.62 Конституції України- презумпції невинності.
Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовим позиціям Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого при розгляді справ судами в обов'язковому порядку використовується як джерело права відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Так, ЄСПЛ в своєму рішенні від 10.02.1995 по справі «Аллене де Рібермон проти Франції» вказав, що сфера застосування принципу невинуватості значно ширше, чим це представляється: презумпція невинуватості обов'язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, але і для всіх інших суспільних відносин. Крім того, в своєму рішенні «Маліга проти Франції» від 23.09.1998 ЄСПЛ визнав кримінально-правовий зміст адміністративного правопорушення, за яке передбачено санкцію у виді позбавлення права керування транспортним засобом. П.21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення. ЄСПЛ підкреслив, що обов'язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинності і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях притримується позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25). У справі «Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 06.12.1988 зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати, як вимогам достатності, так і переконливості.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, у відповідності до положень ст.252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, вважаю, що у даному, конкретному випадку не доведено склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки вину обґрунтовано на неналежних та недостатніх доказах, що є неприйнятим та суперечить, як нормам національного і міжнародного законодавства. А тому, вважаю, що провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП слід закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст.245, п. 1 ст. 247, ст.ст. 251, 283, 284 КУпАП, ст.55 КУ, Постановою Пленуму ВСУ «Про застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року за № -
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником до Одеського апеляційного суду області через місцевий суд, який виніс постанову, протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя:Руслан ТИМЧУК