Справа № 766/10498/25
н/п 2/766/10711/25
про залишення позовної заяви без руху
31 липня 2025 року суддя Херсонського міського суду Херсонської області Булах Є.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) поданої представником за ордером ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ), третя особа: орган опіки та піклування Цебриківської селищної ради (ЄДРПОУ: 04378221, місцезнаходження: 67130, Одеська область, Розділянський район, с. Цебрикове, вул. Миру, буд.1) про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, -
встановив:
08 липня 2025 року представник позивача через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до відповідача про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, у якому просив встановити факт самостійного виховання та утримання позивачем свого сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до Журналу реєстрації вхідної кореспонденції матеріали позовної заяви з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2025 року передана судді Булах Є.М. 11.08.2025 року.
Згідно до ч. 6 ст. 187 ЦПК України якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання(перебування) такої фізичної особи.
За інформацією отриманою судом 30.07.2025 року з Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Державної міграційної служби України, яку відповідно до Журналу реєстрації вхідної кореспонденції передано судді 31.07.2025 року, відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .
Відповідно до ч. 1ст. 187 ЦПК України якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суд відкриває провадження не пізніше наступного дня з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача.
Рішенням ВРП від 30.05.2023 року № 566/0/15-23 змінено підсудність з 1 червня 2023 року територіальну підсудність судових справ:
Білозерського районного суду Херсонської області, Цюрупинського районного суду Херсонської області, Генічеського районного суду Херсонської області, Голопристанського районного суду Херсонської області, Новотроїцького районного суду Херсонської областіХерсонському міському суду Херсонської області;
Датою початку процесуальної діяльності Херсонського апеляційного суду, Херсонського міського суду Херсонської області, Великоолександрівського, Нововоронцовського районних судів Херсонської області визначити 12 червня 2023 року.
Враховуючи Рішення ВРП про зміну підсудності розгляду справ та ч. 1ст. 27 ЦПК України, дана заява підсудна Херсонському міському суду Херсонської області.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, встановлено, що заява подана без додержання вимог ст. ст.175,177 ЦПК України, внаслідок чого підлягає залишенню без руху на підставі ч.1ст. 185 ЦПК України, виходячи з наступного.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1,2 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Статтею 175 ЦПК України визначені основні вимоги до позовної заяви, які мають бути дотримані особами, які звертаються до суду за захистом своїх прав та інтересів шляхом пред'явлення позову до суду.
За правилами п. 4 ч. 3ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.
Відповідно до вимог ст. 318 ЦПК України у заяві про встановлення факту повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.
При цьому, від визначення мети залежить коло осіб, права і обов'язки яких можуть зачіпатися за наслідками розгляду справи судом. Це коло визначається взаємовідносинами із позивачем у зв'язку з обставинами, які підлягають встановленню і які можуть вплинути на їх права і обов'язки.
При визначенні кола осіб у встановленні факту, що має юридичне значення, слід враховувати їх юридичний інтерес, а саме: тоді, коли факт, що підлягає встановленню, може вплинути на їх права та обов'язки; якщо це організації та установи, в яких позивач буде реалізовувати рішення про встановлення факту. Залежно від мети встановлення факту сторонами можуть бути, наприклад, відділи соціального захисту населення у справах про встановлення факту перебування на утриманні особи, яка померла, для призначення пенсії заявникові; інші спадкоємці у справах про встановлення факту прийняття спадщини; органи внутрішніх справ у справах про встановлення факту родинних відносин для вирішення питання про належність до громадянства України; органи страхування у справах про встановлення факту, наявність якого необхідна для вирішення питання страхових виплат тощо (п.п. 5,8Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення").
З огляду на викладене, позивачем не обґрунтовується обраний порядок звернення до суду із заявою у позовному провадження і у той же час не викладаються обставини наявності спору між позивачем та відповідачем, щодо визначення порядку виховання та утримання дитини між батьками.
Крім того, позивач зазначає, що факт який він просить встановити дозволить реалізувати право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Разом з тим, згідно із п. 4 ч. 1ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.
Оскільки на підставі можливого рішення суду у даній справі про встановлення факту, позивач буде мати підстави звернутися до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, на обліку в якому він перебуває, з метою отримання відстрочки від призову на військову службу, тому рішення у справі може вплинути на обов'язки відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки з оформлення такої відстрочки позивачу.
Крім цього, встановлення факту перебування дитини на утриманні позивача не пов'язане з будь-якими цивільними правами та обов'язками заявника, їх виникненням, існуванням та припиненням і за своїми правовими наслідками може призвести до публічно-правових відносин заявника з державою, що слідує із мети звернення до суду із цією заявою.
Проте, у заяві позивач не зазначає, в якому саме територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки він перебуває на обліку та не вказує його як учасника у справі.
Виходячи зі змісту позовних вимог, позивач просить суд встановити факт самостійного виховання та перебування на утриманні ОСОБА_1 неповнолітньої дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Однак, частиною першою статті 152 СК України встановлено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов'язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов'язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов'язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.
Так, у статті 165 СК України визначено перелік осіб, які мають право звернутися з позовом до суду про позбавлення батьківських прав. За частиною першою цієї статті право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають не лише один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває, а й орган опіки та піклування або прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов'язків щодо виховання дитини, а визначена ч.1 ст.15 СК України невідчужуваність сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов'язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання одним із батьків та перебування на утриманні дитини може бути встановлений судом як одна з обставин, що становить предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов'язків з виховання дитини.
Всупереч вищевказаному позивачем у позовній заяві не викладено змісту позовних вимог, з яких вбачався би спір між ним та відповідачем, як батьками неповнолітньої дитини, щодо виконання ними обов'язків з її виховання.
Крім того, у постанові від 22 вересня 2022 року в справі №462/5368/16-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що захист цивільних прав та інтересів не досягається встановленням юридичних фактів. Таке встановлення є елементом оцінки обставин справи й обґрунтованості вимог. Тому воно не зумовить попередження порушення або відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного права чи інтересу.
Також, чинним законодавством передбачена можливість звернення до державних органів та інших закладів чи установ від імені та в інтересах дитини одним із батьків, зокрема з тим, з ким вона проживає, при цьому додатково рішення суду про встановлення факту самостійного утримання дитини не вимагається.
Жодний нормативно-правовий акт, що регулює сімейні відносини та захист прав дітей, не зобов'язує підтверджувати факт відсутності участі одного з батьків у утриманні дитини наявністю рішення суду про встановлення факту, який просить заявник, а тому останньому необхідно визначитися зі способом та порядком захисту своїх прав (навести обґрунтування неможливості захистити права іншим шляхом).
Додатково суд звертає увагу заявника, що приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для невиконання публічних обов'язків або створення преюдиційного рішення суду для публічних відносин (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі №638/2304/17).
Крім цього, в заяві не зазначено та до неї не додано доказів самостійного утримання позивачем дитини, не вказано даних щодо працевлаштування та матеріального стану позивача, наявності нерухомості у нього, іншого доходу, даних про матеріальну можливість позивача утримувати дитину відсутні, а також не надано жодних характеризуючих документів, даних про особу матері дитини, її майновий стан, роботу, та житлові умови.
Так, документами (доказами), що підтверджують самостійне утримання та виховання батьком дитини можуть бути: довідки, листи, акти, інша інформація установ та організацій, рішення суду про позбавлення матері/батька батьківських прав, рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком, рішення органу опіки та піклування про визначення місця проживання дітей з батьком, документи, що підтверджують родинні зв'язки, тощо.
Також, увага позивача, звертається на ту обставину, що при вирішення спорів щодо дітей та батьківських обов'язків, обов'язкову участь мають приймати орган опіки та піклування, який діє в інтересах захисту прав дитини, та проводить відповідні заходи для встановлення обставин необхідних для розв'язання спору як з дитиною так і з батьками, що потребує участі у тому числі і представника органу опіки та піклування за місцем реєстрації як позивача так і дітей і відповідача.
До матеріалів позовної заяви не долучено довідок про місце проживання дитини, у зв'язку із чим не можливо встановити де саме зареєстрована та/або проживає дитина і з ким саме, тому, з урахуванням приписів ст. 165 СК України позивачу слід конкретизувати виклад обставин із посиланням на докази з приводу зазначення за якою адресою і з ким вважати дійсним місце проживання дитини, та визначитись з відповідним органу опіки та піклування, що мають приймати участь у справі, за місцем реєстрації у тому числі і відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частиною першою статті 185 ЦПК України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях175і177цьогоКодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За викладених обставин, позовна заява підлягає залишенню без руху.
Суддя зауважує, що залишення позовної заяви без руху не є обмеженням права позивача на доступ до правосуддя.
Так, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, сформульованою, зокрема, в рішеннях від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України» (пункт 27), від 30 травня 2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 31), в яких зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою; регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у пункті 55 справи «Креуз проти Польщі», про те, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти («Kreuz v. Poland» № 28249/95).
Отже, встановлюючи конкретні вимоги до змісту та форми позовної заяви, а також до документів, які мають бути до неї додані, ЦПК України при цьому покладає обов'язок на суд перевірити виконання позивачем цих вимог та прийнятності позовної заяви на стадії вирішення питання про відкриття провадження по справі.
Позивачу необхідно усунути вказані недоліки, та надати суду документи та докази, що усувають недоліки позовної заяви із дотриманням приписів ст. 177 ЦПК України.
На підставі ст. 185 ч.1 ЦПК України заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу (представнику позивача) строку для усунення вищевказаних недоліків з роз'ясненням того, що в разі їх не усунення у встановлений судом термін заява буде визнана неподаною та повернута особі, яка її подала.
Керуючись ст. 175, 185 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) поданої представником за ордером ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_5 ), третя особа: орган опіки та піклування Цебриківської селищної ради (ЄДРПОУ: 04378221, місцезнаходження: 67130, Одеська область, Розділянський район, с. Цебрикове, вул. Миру, буд.1) про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини - залишити без руху.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху направити позивачу/представнику.
Надати позивачу/представнику строк для усунення недоліків п'ять днів з дня отримання ухвали про залишення заяви без руху.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений строк, заява вважатиметься не поданою та буде повернута.
Ухвала про залишення позову без руху оскарженню не підлягає.
Суддя Є.М. Булах