Справа № 175/5697/24
Провадження № 1-кп/175/324/24
2025 рік
12 вересня 2025 року с-ще Слобожанське
Дніпровський районний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючої: судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2
за участю прокурора: ОСОБА_3
за участю адвоката: захисника ОСОБА_4
за участю обвинуваченої: ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 120240523900000364 відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Улан-Уде Прибайкальського району Республіки Бурятія Російської Федерації, громадянки Російської Федерації, зареєстрованої та мешкаючої за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючої, маючої професійно-технічну освіту, заміжньої,
обвинуваченої в скоєнні злочину, передбаченого ст. 166 КК України,
І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
Обвинувачена ОСОБА_5 , будучи матір'ю малолітніх дітей - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в порушення вимог національного законодавства України, Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, свідомо знехтувала своїм обов'язком щодо виховання й розвитку дітей, а саме: залишила їх без нагляду на тривалий час і не забезпечила нормальних побутових умов для їхньої життєдіяльності, що спричинило тяжкі наслідки, які виразилися в настанні смерті ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за викладених далі обставин.
Так, вранці 22 лютого 2024 року обвинувачена ОСОБА_5 , мешкаючи разом із дітьми у приміщенні літньої кухні на території домоволодіння АДРЕСА_2 , згідно з п. 2 Правил пожежної безпеки в Україні є особою, на яку покладається забезпечення пожежної безпеки в житлових будинках приватного житлового фонду, діючи в порушення п.п. 2.7, 2.13 глави 2 Розділу ІV Правил пожежної безпеки в Україні, де зазначено: відстань від печей до товарів, стелажів, шаф та іншого обладнання повинна бути не менше 0,7 м, а від топкових отворів - не менше 1,25 м; під час експлуатації пічного опалення не допускається: залишати печі, які топляться, без догляду або доручати нагляд за ними малолітнім дітям, сушити (складати, підвішувати) на печах одяг, дрова, інші горючі предмети та матеріали; залишила біля печі горючі матеріали, а на печі - речі (одяг) і продукти харчування, після чого пішла з будинку на тривалий час та залишила без нагляду своїх малолітніх дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
27 лютого 2024 року, за час відсутності обвинуваченої ОСОБА_5 у приміщенні літньої кухні за вказаною вище адресою через порушення правил експлуатації пічного опалення виникла пожежа, від якої приблизно об 11 годині 30 хвилин полум'я охопило все приміщення літньої кухні. Знаходячись у цей час у приміщенні літньої кухні, малолітній ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , через свій малолітній вік не зміг вжити заходів до самозбереження та залишити літню кухню, внаслідок чого від гострого отруєння оксидом вуглецю настала смерть малолітнього ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Суд кваліфікує дії обвинуваченої ОСОБА_5 за ст. 166 КК України як злісне невиконання батьками встановлених законом обов'язків по догляду за дитиною, що спричинило тяжкі наслідки.
ІІ. ДОКАЗИ НА ПІДТВЕРДЖЕННЯ ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ОБСТАВИН.
Під час досудового розслідування між прокурором та підозрюваною за участю захисника укладена угода про визнання винуватості від 19 квітня 2024 року, відповідно до вимог ст.ст. 468, 469, 472 КПК України.
Відповідно до умов наданої угоди, прокурор та підозрювана уклали цю угоду про визнання винуватості, в якій виклали формулювання обвинувачення та його правову кваліфікацію за ст. 166 КК України, яка ніким не оспорюється, зазначили істотні обставини для цього кримінального провадження, підозрювана беззастережно визнала свою винуватість у вчинені злочину, передбаченого ст. 166 КК України. Сторони узгодили призначення покарання підозрюваній за ст. 166 КК України у виді трьох років позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України зі звільненням обвинуваченої від відбуття призначеного покарання з випробуванням та покладанням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України. В угоді передбачені та роз'яснені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання.
В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 вину свою в скоєнні злочину, передбаченого ст. 166 КК України, визнала повністю та підтвердила суду, що угода про визнання винуватості укладена добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
В судовому засіданні захисник обвинуваченої - адвокат ОСОБА_4 підтвердив суду, що угода про визнання винуватості укладена сторонами добровільно, за безпосередньої участі захисника, тому просив суд затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором та обвинуваченою.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 просив суд затвердити угоду про визнання винуватості.
В судове засідання потерпіла ОСОБА_9 не з'явилася, про дату, час і місце судового засідання повідомлялася належним чином, від неї надійшла заява про розгляд провадження за її відсутності. Крім того, потерпілою в цьому кримінальному провадженні була надана прокурору письмова заява про надання згоди на укладення ним угоди про визнання винуватості.
Судом з'ясовано, що обвинувачена повністю розуміє права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Суд, вивчивши угоду про визнання винуватості та матеріали кримінального провадження, приходить до висновку, що укладена між прокурором та підозрюваною угода відповідає вимогам КПК України, дії обвинуваченої за ст. 166 КК України кваліфіковано правильно, це кримінальне правопорушення згідно з положеннями ст. 12 КК України є нетяжким злочином, умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушуються права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, обвинувачена беззастережно визнала свою винуватість у вчинені інкримінованого кримінального правопорушення та може виконати взяті на себе за угодою зобов'язання, фактичні підстави для визнання винуватості наявні, узгоджена міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст. 65 КК України. Будь-яких перешкод для укладення та затвердження угоди судом не встановлено, матеріали провадження, які надані суду, таких відомостей не містять.
Суд не досліджує докази у цьому провадженні, оскільки вирок ухвалюється в особливому порядку кримінального провадження, передбаченому положеннями Глави 35 КПК України.
ІІІ. Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченої, суд визнає: щире каяття.
Обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченої, суд визнає: вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини.
При цьому зазначену в обвинувальному акті таку обставину, яка обтяжує покарання обвинуваченої, - тяжкі наслідки, завдані злочином, суд вважає за необхідне виключити, виходячи з викладеного далі. Так, згідно з приписами ч. 4 ст. 67 КК України, якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини КК України як ознака кримінального правопорушення, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує. Оскільки тяжкі наслідки, завдані злочином, передбачені у ст. 166 КК України як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, тому відсутні підстави для врахування цієї обставини як такої, яка обтяжує покарання обвинуваченої.
ІV. Мотиви призначення покарання.
При визначені виду та міри покарання обвинуваченій суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особистість винної, її вік та соціальне положення, характер, мотиви та обставини вчиненого кримінального правопорушення, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Так, обвинувачена ОСОБА_5 є особою, раніше не судимою за законом, вона офіційно не працює, має постійне місце мешкання, за місцем мешкання характеризується задовільно, має на утриманні двох малолітніх дітей, на обліку у лікарів психіатра та нарколога як особа, яка страждає будь-якими захворюваннями наркологічного та/або психічного характеру, не значиться.
Суд, враховуючи, що вчинене обвинуваченою кримінальне правопорушення є нетяжким злочином, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання, особистість обвинуваченої та її поведінку, вважає, що її виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за її поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням. Тому обвинуваченій необхідно призначити узгоджену сторонами міру покарання у виді трьох років позбавлення волі. Також суд, враховуючи, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, якої обвинувачена за вчинене нею кримінальне правопорушення не уникнула, другорядну роль кари як мети покарання, вважає можливим звільнення обвинуваченої від відбування покарання з випробуванням із застосуванням ст. 75 КК України, з покладенням на неї передбачених ст. 76 КК України обов'язків. Саме таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
V. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, яким керувався суд.
Під час досудового розслідування обвинуваченій був обраний запобіжний захід у виді особистого зобов'язання, строк застосування якого закінчився. Учасники судового провадження клопотання про обрання запобіжного заходу обвинуваченій в судовому засіданні не заявляли, тому суд не вбачає підстав для обрання обвинуваченій запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.
На підставі положень ч. 2 ст. 124 КПК України документально підтверджені витрати на залучення експерта підлягають стягненню з обвинуваченої на користь держави.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374, 475 КПК України, суд
Затвердити угоду про визнання винуватості від 19 квітня 2024 року, укладену між прокурором Краматорської окружної прокуратури Донецької області ОСОБА_3 та підозрюваною ОСОБА_5 .
ОСОБА_5 визнати винною за ст. 166 КК України та призначити їй узгоджене сторонами покарання у виді трьох років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбуття призначеного покарання з випробуванням строком на один рік шість місяців, якщо вона протягом цього іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї обов'язки.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 такі обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили - не обирати.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави витрати на залучення експертів в розмірі 3787 (три тисячі сімсот вісімдесят сім) гривень 40 копійок.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій і прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений: 1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч. 4, ч. 6, ч. 7 ст. 474 КПК України, в тому числі нероз'яснення йому наслідків укладення угоди; 2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода не може бути укладена.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Дніпровський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку. Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя: