23 вересня 2025 року
м. Київ
справа №990/166/25
адміністративне провадження №П/990/166/25
1. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 10 вересня 2025 року частково задовольнив позов у справі № 990/166/25 за позовом ОСОБА_1 (далі також позивач, ОСОБА_1 ) до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі також ВККС України, Комісія, відповідач) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, а саме:
- визнав протиправним і скасував рішення Комісії від 12 березня 2025 року № 48/зп-25 про затвердження кодованих результатів практичного завдання, виконаного 24 та 25 лютого 2025 року кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) стосовно ОСОБА_1 за пунктом 112 додатку до цього рішення код кандидата - 0054177, бал « 62,5» та за пунктом 138 додатку до цього рішення код кандидата - 0065668, бал - «42»;
- визнав протиправним і скасував пункти 1, 2, 4 рішення ВККС України від 12 березня 2025 року № 49/зп-25 про затвердження загальних результатів першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних адміністративних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), щодо ОСОБА_1 (далі також спірні, оскаржені рішення);
- зобов'язав Вищу кваліфікаційну комісію суддів України провести повторне оцінювання виконаних ОСОБА_1 практичних завдань (код кандидата - 0054177, код кандидата - 0065668) з урахуванням висновків суду.
2. Відповідно до з'ясованих Судом обставин, оскарженим рішенням ВККС України від 12 березня 2025 року № 48/зп-25 затверджені кодовані результати практичного завдання, виконаного 24 та 25 лютого 2025 року кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, зокрема, позивачем.
3. Рішенням від 12 березня 2025 року № 49/зп-25, яке також охоплюється предметом спору у справі, що розглядається, (з урахуванням виправлення описки відповідно до рішення від 02 квітня 2025 року № 72/зп-25) серед іншого: затверджені декодовані результати практичного завдання, виконаного 24 та 25 лютого 2025 року кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), зокрема ОСОБА_1 , який за результатами оцінювання першого судового рішення (код кандидата 0054177) отримав 62,5 бали, а за результатами другого (код кандидата 0065668) - 42 бали, що у сумі становить 104,5 балів; затверджені загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних адміністративних судів, зокрема ОСОБА_1 , який не склав відповідний етап кваліфікаційного оцінювання; відмовлено в допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» й визнано такими, що не підтвердили здатності здійснювати правосуддя в апеляційних адміністративних судах, припинено участь у кваліфікаційному оцінюванні та оголошеному рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) конкурсі на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах 101 кандидата на посади суддів, в тому числі ОСОБА_1
4. ОСОБА_1 вважав, що вищезгадані рішення в частині, яка його стосується, прийняті без дотримання вимог частини другої статті 19 Конституції України та не відповідають критеріям, визначеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суперечать статті 88 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», частина перша якої вимагає, щоб прийняті Комісією рішення були вмотивованими, та іншим положенням цього ж Закону, які також містять вимоги щодо вмотивованості рішення Комісії.
5. Зокрема, позивач висловлював аргументи про те, що оскаржені ним у судовому порядку рішення ВККС України не відповідають встановленим законом вимогам щодо їх вмотивованості, оскільки обґрунтовані покликанням лише на показник узагальненого арифметичного значення результату оцінювання членами Комісії виконаного ним практичного завдання й не містять жодних відомостей про те, яким саме положенням (критеріям) Методичних вказівок з оцінювання практичного завдання з адміністративної, господарської та цивільної спеціалізацій, виконаного кандидатами на посади суддів апеляційних судів під час кваліфікаційного іспиту, затверджених рішенням Комісії від 17 липня 2024 року № 228/зп-24 (далі - Методичні вказівки), не відповідають виконані ОСОБА_1 практичні завдання.
6. Наголошував, що наявне у спірних правовідносинах правове регулювання такого способу й порядку реалізації відповідних повноважень Комісії вимагає від Комісії наводити вищезазначені мотиви у рішенні, тим більше у випадку негативних для особи результатів оцінки виконання практичного завдання у межах кваліфікаційного оцінювання.
7. Не зазначення у спірному рішенні ВККС України таких мотивів, на думку позивача, становить істотне та невиправне порушення Комісією процедури кваліфікаційного оцінювання й за таких умов не забезпечує хоча б базовий (елементарний) рівень юридичної визначеності, для зацікавленої особи в частині обізнаності з істинними мотивами ухваленого рішення та принаймні загальними причинами виставлення відповідної оцінки.
8. На думку позивача, виконане ним практичне завдання, яке полягало у написанні судового рішення суду апеляційної інстанції, повністю відповідає як процесуальному закону, зокрема, статті 322 Кодексу адміністративного судочинства України, так і критеріям оцінювання такої роботи, закріпленим у Методичних вказівках, однак відсутність у спірному рішенні ВККС України відповідних мотивів, з яких можна було б визначити конкретні результати оцінювання виконаної ним практичної роботи за кожним з показників Методичних вказівок, та покликання лише на узагальнений бал призводять до необмеженої дискреції Комісії в оцінюванні тих елементів практичного завдання, які чітко унормовані нормами матеріального та процесуального права, й за наявності яких зазначене завдання не може бути оцінене за мінімальний прохідний бал, адже протилежне тлумачення суті, змісту та характеру кваліфікаційного оцінювання як засобу встановлення придатності особи до виконання функцій судді за критерієм професійної майстерності може вказувати на прояв сваволі зі сторони суб'єкта владних повноважень.
9. Вказував позивач й на інші обставини (перебування членів екзаменаційної комісії на лікарняному та у відрядженні), які, на його переконання, взагалі породжують обґрунтований сумнів у реальності проведення перевірки практичного завдання безпосередньо членами Комісії, як це вимагає закон, що також становить суттєві процедурні порушення. Покликався позивач й на наявність значної розбіжності (понад 20 балів) у виставлених оцінках за перше та друге завдання, що, за позицією позивача, дозволяє зробити висновок про проведення перевірки за різними методиками, або неповним складом Колегії.
10. Верховний Суд у рішенні від 10 вересня 2025 року у справі № 990/166/25 погодився з доводами ОСОБА_1 щодо невмотивованості спірних рішень Комісії в частині зазначення оцінок за кожен з показників (критеріїв) оцінювання виконаних позивачем практичних завдань, передбачених Методичними вказівками.
11. Суд, проаналізувавши релевантні спірним у справі правовідносинам джерела права та акти їх застосування, виснував, що оцінювання виконаного практичного завдання має здійснюватися шляхом виставлення кожного визначеного Методичними вказівками елемента, зокрема мотивувальної та резолютивної частин судового рішення, дотримання стилістики, орфографії та пунктуації. Такий деталізований підхід спрямований на забезпечення всебічної та об'єктивної оцінки якості роботи учасника, що, у свою чергу, гарантує належну перевірку рівня його професійних знань, аналітичних здібностей і вміння застосовувати норми права у конкретній правовій ситуації.
12. За висновками Суду, такий підхід до оцінювання вимагає наявності належної доказової бази, яка дає можливість як учаснику конкурсу, так і суду, що здійснює перевірку правомірності рішень Комісії, пересвідчитися у дотриманні екзаменаційною комісією вимог Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, затвердженого рішенням Комісії від 19 червня 2024 року № 185/зп-24, та Методичних вказівок, обґрунтованості виставлених балів та відсутності ознак суб'єктивного або дискримінаційного підходу під час оцінювання. Суд зауважив, що в цьому контексті особливого значення набуває дотримання принципів належного документування результатів оцінювання та їх повноцінного відображення у матеріалах конкурсу, що є запорукою довіри до процедури відбору кандидатів на посаду судді.
13. Верховний Суд констатував, що відсутність такої деталізації унеможливлює перевірку дотримання екзаменаційною комісією затверджених критеріїв та підходів до оцінювання практичного завдання і не дозволяє встановити, чи діяла екзаменаційна комісія в межах наданих їй дискреційних повноважень та, відповідно, чи не діяла вона свавільно. Тобто за таких обставин суд позбавлений можливості пересвідчитись у тому, чи була забезпечена послідовність, обґрунтованість і повнота оцінювання виконаного позивачем практичного завдання.
14. Виходячи з положень статей 92, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», які вимагають, щоб ВККС України приймала рішення щодо результатів оцінки виконання позивачем практичного завдання у межах кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних адміністративних судів мотивовано, а також обставини справи, які підтверджують відсутність у спірних рішеннях Комісії вищезазначених мотивів, Верховний Суд констатував їх протиправність, оскільки це унеможливлює перевірку дотримання відповідачем вимог Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів й Методичних вказівок, доказів дотримання яких у спірних правовідносинах Комісія не надала.
15. З такими висновками Верховного Суду я не погоджуюсь, у зв'язку з чим та в порядку частини третьої статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України викладаю окрему думку.
16. Насамперед звертаю увагу на те, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
17. Застосовуючи вказані положення Основного Закону України, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 лютого 2020 року у справі № 9901/513/19 виснувала, що діяльність органів державної влади здійснюється відповідно до спеціально - дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом».
18. Тобто, на відміну від суб'єкта приватного права, ВККС України як державний колегіальний орган суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України (частина перша статті 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»), зобов'язана діяти виключно у тих межах, які окреслені законодавцем, та не має права відступати від правового регулювання, запровадженого законодавцем у певній сфері суспільних відносин, зокрема, виходити за межі наданих їй повноважень, або здійснювати їх реалізацію у спосіб, який законом не передбачений.
19. Правовідносини ж, у яких виник спір у справі № 990/166/25, врегульовані, окрім іншого, Положенням про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, яке визначає, зокрема, організаційно-правові засади підготовки та проведення кваліфікаційного іспиту, форму та зміст тестувань, практичних завдань, методику оцінювання результатів іспиту під час добору на посаду судді місцевого суду (далі - добір), кваліфікаційного оцінювання та у зв'язку з наміром судді бути переведеним до іншого місцевого суду.
20. Обов'язковість рішень Комісії є однією з основних засад її діяльності, закріплених у пункті 6 параграфу 3 розділу 1 Загальна частина Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням Комісії від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 (в редакції рішення ВККС України від 19 жовтня 2023 року № 119/зп-23; зі змінами).
21. Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів затверджене Комісією відповідно до повноважень, наданих статтею 93 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», є обов'язковим до виконання й безпосередньо врегульовує методику оцінювання учасників іспиту, зокрема, процедуру оцінювання результатів виконання практичного завдання.
22. За змістом підпунктів 5.5.4 та 5.5.5 пункту 5.5 розділу 5 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, перевірка практичного завдання полягає у встановленні відповідності змісту виконаного учасником завдання показникам (методичним вказівкам) з оцінювання цього завдання, які затверджуються Комісією та оприлюднюється на її офіційному вебсайті.
23. Поряд із цим, підпунктом 5.1 пункту 5.5 розділу 5 цього ж Положення передбачено, що роботи учасників перевіряються та оцінюються в інформаційній системі.
24. За результатами перевірки практичного завдання кожним членом екзаменаційної комісії виставляється індивідуальна оцінка роботи від 0 до 150 балів. Після оцінювання практичного завдання усіма членами екзаменаційної комісії програмою виводиться остаточна оцінка учасника шляхом визначення середнього арифметичного бала на підставі індивідуальних оцінок з округленням до наближеного цілого числа або числа з десятковою частиною 0,5 (підпункти 5.5.6 та 5.5.8 пункту 5.5 розділу 5 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів).
25. Вищевказаними нормами не передбачений обов'язок членів екзаменаційної комісії здійснювати проставлення конкретних балів окремо за кожен показник оцінювання практичного завдання, що підлягає оцінюванню, та за кожен з показників оцінювання, передбачених Методичними вказівками. Відповідних документів, у яких члени екзаменаційної комісії повинні фіксувати такі оцінки (бали), ані Положенням про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, ані Методичними вказівками з оцінювання практичного завдання з адміністративної, господарської та цивільної спеціалізацій, виконаного кандидатами на посади суддів апеляційних судів під час кваліфікаційного іспиту, - не передбачено.
26. Зміст викладених вище приписів Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів засвідчує, що члени екзаменаційної комісії, здійснюючи перевірку виконаного учасником практичного завдання в інформаційній системі та встановлюючи відповідність його змісту показникам (методичним вказівкам) з оцінювання цього завдання, уповноважені виставляти лише загальну індивідуальну оцінку відповідної практичної роботи у діапазоні від 0 до 150 балів, а після оцінювання практичного завдання усіма членами екзаменаційної комісії остаточна оцінка учасника виводиться програмою в інформаційній системі шляхом визначення середнього арифметичного бала на підставі індивідуальних оцінок з округленням до наближеного цілого числа або числа з десятковою частиною 0,5.
27. Саме у такий спосіб, як вказують з'ясовані судовим розглядом справи № 990/166/25 обставини та наявні у її матеріалах докази, включно з наданими у судових засіданнях свідченнями свідків, й діяла Комісія у спірних правовідносинах, здійснюючи оцінювання виконаних позивачем практичних завдань, а також приймаючи оскаржені у вказаній справі рішення про затвердження кодованих результатів практичного завдання та загальних результатів першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів стосовно ОСОБА_1 .
28. Іншого способу та порядку реалізації відповідачем повноважень, наданих йому у спірних правовідносинах, закон, який їх врегульовує, не передбачає, у зв'язку з чим відсутні підстави стверджувати про те, що оспорені позивачем рішення Комісії прийняті без дотримання вимог частини другої статті 19 Конституції України та не відповідають критеріям, встановленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими суд перевіряє законність рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
29. У зв'язку з цим помилковим є й висновок Суду про недотримання ВККС України вимог Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів й Методичних вказівок з оцінювання практичного завдання з адміністративної, господарської та цивільної спеціалізацій, виконаного кандидатами на посади суддів апеляційних судів під час кваліфікаційного іспиту.
30. Дійшовши висновку про протиправність спірних рішень Комісії з огляду на відсутність у них мотивів щодо детальної інформації про бали позивача за виконані ним практичні завдання окремо за кожен з елементів оцінювання, визначених у Методичних вказівках, Суд не вказав, які саме норми права зобов'язують ВККС України здійснювати перевірку та оцінювання завдань саме у той спосіб, на якому наполягає ОСОБА_1 у своїй позовній заяві, та відображати детальні бали за кожен з елементів, яким має відповідати виконана кандидатом робота згідно з Методичними вказівками, у мотивах своїх рішень, прийнятих у процедурі кваліфікаційного оцінювання.
31. Представник відповідача у відзиві на позовну заяву та під час розгляду справи у судових засіданнях наполягала на тому, що фіксація та відображення у будь-якій формі (зокрема і в екзаменаційній відомості) міркувань чи висновків членів екзаменаційної комісії, що проводили перевірку практичного завдання, стосовно окремих показників та елементів, яким не відповідало виконане кандидатом завдання, не передбачено положеннями чинного законодавства, якими встановлено як порядок кваліфікаційного іспиту, так і його методику.
32. Суд, дійшовши фактично протилежного висновку, таких аргументів Комісії не спростував і не зазначив обґрунтувань щодо їх відхилення, а також не врахував показання свідків, які були надані у судових засіданнях, зокрема, не надав їм належної оцінки, не навів мотивів щодо цього у мотивувальній частині рішення, ухваленого по суті спору.
33. Наведені ж у рішенні Суду, щодо якого викладається окрема думка, приписи Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, такого обов'язку не встановлюють, а отже не можуть бути покладені в основу обґрунтувань висновку Суду про невмотивованість спірних рішень Комісії та їх протиправність з вказаної підстави.
34. Вважаю, що охоплені предметом спору у справі № 990/166/25 рішення ВККС України є належно вмотивованими і жодних прав позивача не порушують, не утруднюють можливість їх захисту в порядку, визначеному законом, та не становлять непропорційного втручання у його права. Такі рішення відповідача не вказують на наявність у Комісії необмеженої дискреції, оскільки закон з достатньою чіткістю визначає порядок оцінювання результатів виконання практичного завдання кандидатами на посаду судді відповідної інстанції та спеціалізації, зокрема, установлює спосіб реалізації такого повноваження ВККС України шляхом виставлення однієї індивідуальної оцінки за виконання практичного завдання, визначає конкретну градацію балів та умови допуску до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання, що робить їх зрозумілими і передбачуваними у застосуванні. З цих підстав доводи позивача про порушення відповідачем принципу правової визначеності належало відхилити.
35. Додатково до вищевказаного зазначаю, що повноваження стосовно перевірки виконаного учасником практичного завдання на відповідність змісту цього завдання показникам (методичним вказівкам) з його оцінювання здійснюються членами екзаменаційної комісії з певною свободою розсуду та за їх внутрішнім переконанням і належать виключно їм, а отже є дискреційними, й тому втручатись у такі повноваження і перебирати їх на себе не вправі жоден інший суб'єкт, зокрема й суд.
36. Якщо виходити з буквального тлумачення норм пунктів 5.5.5 та 5.5.6 пункту 5.5 розділу 5 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, то оцінювання роботи у діапазоні від 0 до 150 балів здійснюється кожним членом екзаменаційної комісії за результатами перевірки практичного завдання, яка полягає у встановленні відповідності змісту виконаного учасником завдання показникам (методичним вказівкам) з оцінювання цього завдання.
37. Тобто виставлення індивідуальної оцінки роботи здійснюється за результатами саме оцінювання, а не перевірки виконаного кандидатом практичного завдання, під час якої члени екзаменаційної комісії, діючи з певною свободою розсуду, однак виключно в межах визначеної Методичними вказівками градації балів за кожен окремий елемент оцінювання, керуючись власним внутрішнім переконанням, встановлюють відповідність змісту завдання відповідним показникам (методичним вказівкам) з його оцінювання. Важливо, що проставлення і документальна фіксація конкретних балів за кожен з показників оцінювання практичного завдання під час його перевірки законом не передбачені. Закон не встановлює способу та порядку фіксації балів, виставлених під час перевірки практичного завдання, й передбачає можливість виставлення лише однієї узагальненої оцінки в інформаційній системі за наслідком оцінювання результатів виконання практичного завдання.
38. З цих підстав вважаю, що проведення Комісією повторного оцінювання виконаних ОСОБА_1 практичних завдань на підставі ухваленого у справі № 990/166/25 рішення від 10 вересня 2025 року не відповідатиме положенням частини другої статті 19 Конституції України, оскільки у такому разі вимагає від ВККС України діяти не у спосіб, передбачений законом, та за відсутності у відповідача технічної і фізичної можливості провести оцінювання робіт позивача саме у такий спосіб, який зазначив Суд.
39. Більше того, за приписами пункту 1.6 розділу 1 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів основними принципами іспиту є об'єктивність, неупередженість, запобігання конфлікту інтересів, прозорість, рівність умов для його учасників та дотримання встановлених законодавством правил поведінки щодо конфлікту інтересів.
40. Цим же Положенням у підпунктах 6.1.1 - 6.1.3 пункту 6.1, пункті 6.2 та підпунктах 6.3.2 - 6.3.2.3 пункту 6.2 розділу 6 встановлені стадії встановлення результатів іспиту: затвердження кодованих результатів кожного етапу іспиту; затвердження декодованих результатів кожного етапу іспиту; затвердження загальних результатів іспиту.
Визначено, що результати кожного етапу іспиту декодуються після перевірки та оцінювання усіх робіт, а у рішенні про затвердження кодованих результатів етапу іспиту зазначається лише код учасника, його бал та результат етапу іспиту («успішно складено» або «не складено»).
41. Наведене правове регулювання покликане забезпечити неухильне дотримання основних принципів іспиту на усіх його етапах, зокрема, під час виконання практичного завдання, для чого усі роботи учасників відповідної процедури суддівської кар'єри в межах кваліфікаційного оцінювання деперсоніфікуються і знеособлюються шляхом присвоєння відповідного коду учасника, тобто є анонімними. Відповідно, член екзаменаційної комісії, який перевіряє роботу з виконання практичного завдання не може бути обізнаний з персональними даними та будь-якою іншою персоніфікованою інформацією щодо учасника, робота якого перевіряється, до моменту завершення перевірки та оцінювання усіх робіт.
42. Такі умови складання іспиту дозволяють членам комісії залишатись об'єктивними і неупередженими, запобігають конфлікту інтересів й уможливлюють прозорість та рівність умов для усіх без винятку його учасників.
43. Однак, ухвалене у справі № 990/166/25 рішення Суду по суті спору містить персональні дані ОСОБА_1 та конкретні результати його оцінювання в балах за кожне з виконаних ним практичних завдань, зокрема, й резолютивна частина зазначеного судового рішення, яка підлягає виконанню, у тому числі в примусовому порядку. Таке рішення ухвалене Судом у відкритому судовому засіданні та відповідно до Закону України від 22 грудня 2005 року № 3262-IV «Про доступ до судових рішень» підлягає оприлюдненню в порядку, визначеному законом, а також буде доступне до перегляду Комісії як стороні у справі у повному обсязі, що дозволяє бути обізнаним про його зміст кожному члену ВККС України.
44. У такій ситуації Суд, зобов'язавши ВККС України провести повторне оцінювання виконаних ОСОБА_1 практичних завдань й розкривши в судовому рішенні усю інформацію про такого учасника і про результати оцінювання виконаних ним робіт, фактично змусив Комісію реалізувати наявні у неї повноваження в умовах відсутності можливості забезпечити анонімність роботи учасника, що, очевидно, ставить під загрозу дотримання усіх передбачених законом основних принципів іспиту та суперечить наявному у спірних правовідносинах правовому регулюванню.
45. Окрім цього, згідно з усталеним правозастосуванням Верховного Суду в питанні меж судового контролю за рішеннями ВККС України, прийнятими нею за результатом реалізації дискреційних повноважень, такі рішення можуть бути оскаржені до суду, однак суд, з'ясовуючи питання їх відповідності критеріям, визначеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіряє лише те, чи не є викладені у такому рішенні висновки щодо обставин у справі довільними та нераціональними, не підтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів, чи не було допущено адміністративним органом при здійсненні ним дискреційних повноважень свавільного втручання у права і свободи особи, чи не була надана органові дискреція необмеженою, чи не вийшов він за межі дискреції.
46. З'ясовані ж у справі № 990/166/25 обставини не підтверджують того, що у оскаржених у вказаній справі рішеннях Комісії не було наведено відповідних обґрунтувань, наявність яких обумовлена приписами конкретних правових норм, або що зазначені у них висновки були помилковими щодо фактів, довільними або нераціональними. Тобто підстав для визнання протиправними та скасування оскаржених позивачем рішень Комісії в межах наявних у Суду повноважень стосовно судового контролю за такими адміністративним актами - фактично не існувало.
47. В обсязі наявних у справі доказів відсутні підставі стверджувати, що виставлені позивачу індивідуальні бали за результатами оцінювання виконаного ним практичного завдання були очевидно заниженими та/або дискримінаційними у порівнянні з іншими кандидатами, які брали участь у доборі, або того, що між виставленими ОСОБА_1 балами існували суттєві розбіжності, які могли викликати сумнів у якості та об'єктивності оцінювання й потребували переоцінки його роботи. За таких обставин й потреби у наведенні у спірних рішеннях Комісії додаткових мотивів на обґрунтування саме такої оцінки позивача з метою переконання кожного у законності таких рішень - не виникло.
48. До того ж, допитані в судовому засіданні свідки - члени екзаменаційної комісії наголосили, що перевіряли роботи у системі автоматизації робочих процесів - відповідній програмі, яка не передбачає стороннього доступу та проставлення оцінок за кожен показник передбачений методичними вказівками. Свідки також пояснили, що відповідна програма передбачає опрацювання закодованого практичного завдання та проставлення лише однієї оцінки кожним членом екзаменаційної ради з подальшим її повторним кодуванням за відповідним алгоритмом. На підставі даних цієї системи сформовані екзаменаційні відомості.
49. За свідченнями викликаних у судові засіданні та допитаних Судом свідків, які за рішенням Комісії входили до складу екзаменаційної комісії, яка здійснювала оцінювання та виставлення балів за виконану позивачем роботу, безпосереднє внесення балів за результатом оцінювання відповідної роботи здійснюється виключно в системі автоматизації робочих процесів у приміщенні ВККС України.
50. Свідки також пояснили, що перевірка робіт проводилась за індивідуальними кодами, присвоєними кожному учаснику в системі автоматизації робочих процесів, без відомостей про персональні дані. Повідомили, що під час оцінювання робота учасника перекодовується без можливості екзаменатора бачити титульний аркуш та код, виданий кандидату в момент його реєстрації, а також код, за яким інший член комісії здійснював перевірку та оцінювання роботи. Член екзаменаційної комісії бачить тільки текст роботи, яку він оцінює і йому не відомо, яка робота перевіряється, що забезпечує дотримання вимог закону щодо анонімності тестових завдань. Після перевірки робота із системи зникає і член комісії її більше не бачить.
51. Вказували, що члени екзаменаційної комісії є незалежними у своїй роботі і не обізнані із тим, які бали були виставлені за наслідками оцінювання роботи і якому з кандидатів, оскільки робота перевіряється іншим членом зазначеної комісії під іншим кодом, який присвоюється у системі автоматизації робочих процесів й не співпадає з кодом, виданим кандидату в момент його реєстрації або присвоєному роботі для її перевірки іншим членом комісії, під яким він здійснює перевірку.
52. Окрім цього, свідки неодноразово наголошували на тому, що текст усіх робіт, які ними перевірялись, оцінювався відповідно до Методичних вказівок, які є орієнтиром для оцінювання. Розбивка балів не виходила за градацію по кожному показнику. При цьому складались робочі нотатки у форматі електронних таблиць Word Excel, у яких здійснювався автоматичний підрахунок усіх показників Методичних вказівок. Така оцінка вносилась до системи автоматизації робочих процесів й після її підтвердження відповідний бал в автоматизованому режимі фіксувався у відповідній роботі у вказаній системі, яка не передбачає технічної можливості проставлення балів за кожен показник Методичних вказівок окремо. При цьому, екзаменаційна відомість формується автоматизовано тією ж системою із зазначенням однієї оцінки за виконане учасником практичне завдання і впливати на це член екзаменаційної комісії не може.
53. У судовому засідання свідки також зазначали, що їм не відомо, як можливо технічно зв'язати бал конкурсанта з тим, який відображається у системі, оскільки не існує ординарного, тобто передбаченого способу це побачити. У системі такого інструменту немає. Екзаменатор може поставити лише конкретний бал, після чого система перепитує, чи це дійсно той бал, він його підтверджує, і з цього моменту роботи він не бачить.
54. Вказати, яке конкретне завдання, наприклад, позивача перевіряв свідок як член екзаменаційної комісії також немає можливості, оскільки екзаменатор бачить тільки саму роботу і більше нічого. Роботи одного учасника перевіряються окремо і не можна визначити кому вони належать.
55. Комісія послуговується технічним протоколом (технічною відомістю), яка формується системою на основі тих балів, які внесли туди екзаменатори. Вносити бали за окремими елементами Методичних вказівок немає ані фізичної, ані технічної можливості.
56. Комісія, діючи у спірних правовідносинах як суб'єкт владних повноважень, перевірила обставини щодо виставлення балів й затвердивши результати визначила, що порушень немає. У існуючих умовах, у яких діяла Комісія, вона не могла встановити інший спосіб забезпечення контролю за дотриманням Методичних вказівок.
57. Навіть якщо екзаменатор напише той код, який він бачить у системі й розпише по показникам Методичних вказівок з чого ці бали складаються, то це не дозволить Суду перевірити роботу фізично, тому що навіть за умови обізнаності про прізвище, ім'я та по-батькові учасника, наприклад позивача, і його код, екзаменатор не знає який це код до моменту затвердження його декодованих результатів. Система сама перекодовує роботу й не передбачає функціоналу, який не просто зможе прив'язати оцінку до роботи, а й відобразити зроблені членом записи про виставлені бали за кожним з показників Методичних вказівок.
58. З таких свідчень можна констатувати, що членами екзаменаційної комісії, які здійснювали перевірку виконаних учасниками практичних робіт, були враховані показники Методичних рекомендацій, на підставі яких та в межах передбаченої у цих Вказівках градації балів ними виставлялась загальна оцінка, яка згодом вносилась у систему автоматизації робочих процесів. Ці ж свідчення підтверджують, що сертифіковане програмне забезпечення, застосування якого є обов'язковою умовою втаємничення кандидата, практичне завдання якого перевіряється, не передбачала проставлення окремих оцінок за кожний показник Методичних вказівок.
59. З огляду на це у членів екзаменаційної комісії не існувало як технічної можливості, так і правових підстав для оцінювання виконаного позивачем практичного завдання в інший спосіб, аніж шляхом виставлення однієї, підсумкової, індивідуальної оцінки виконаної ОСОБА_1 роботи.
60. Доречно зауважити, що передбачений законом механізм фіксування лише остаточних балів - спочатку кожним членом комісії та в подальшому підсумкового балу, без проставлення балів за кожним показником, не є досконалим, проте не можна стверджувати про те, що внаслідок цього Комісія допустила порушення яких-небудь вимог нормативно - правових актів, якими регламентована процедура оцінювання виконаного кандидатом практичного завдання, оскільки такі акти станом на час виникнення спірних у цій справі правовідносин були чинними і підлягали обов'язковому застосуванню. Суд, з огляду на наявні у нього повноваження та закріплені у Конституції України засади поділу влади, не вправі змінювати таке правове регулювання й перебирати на себе функції нормотворчої діяльності відповідних суб'єктів.
61. У підсумку вважаю, що спірні рішення ВККС України є належним чином мотивовані та відповідають закону, прав позивача не порушують, у зв'язку з чим у задоволенні позову у справі № 990/166/25 належало відмовити.
62. Окрім цього, відповідно до частини першої статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
63. Під час розгляду цієї справи Верховний Суд виявив порушення Комісією окремих норм пункту 5.5 розділу 5 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, а також статті 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо вмотивованості рішення ВККС України. У судових засіданнях Суд зазначав, що такі порушення є непоодинокими і негативно впливають на реалізацію Комісією її повноважень у процедурах суддівської кар'єри.
64. Проте Верховний Суд не вжив жодних заходів у визначених процесуальним законом формі та спосіб з метою реагування на такі порушення, зокрема, шляхом постановлення окремої ухвали з цього приводу та направлення її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Суддя Наталія КОВАЛЕНКО