23 вересня 2025 року
м. Київ
справа №340/2888/25
адміністративне провадження № К/990/37639/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язати вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), у якому просив:
1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 02 серпня 2019 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року по 03 лютого 2025 року відповідно до абз.3, 4, 5, 6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 02 серпня 2019 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року по 03 лютого 2025 року відповідно до абз. 3, 4, 5, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум;
2) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати грошової допомоги на оздоровлення на 2025 рік;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити грошову допомогу на оздоровлення на 2025 рік.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 червня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2025 рік.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення за 2025 рік.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2025 року апеляційна скарга військової частини НОМЕР_1 залишена без руху з наданням десятиденного строку для усунення недоліків шляхом подання докази направлення апеляційної скарги (з додатками, за наявності) позивачу; документа про сплату судового збору.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2025 року в задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги відмовлено.
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 червня 2025 року в справі №340/2888/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язати вчинити певні дії повернуто скаржнику.
Так, предметом касаційного оскарження є ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
Повертаючи апеляційну скаргу суд апеляційної інстанції виходив з того, що скаржником не виконано вимоги ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 18.07.2025 про залишення апеляційної скарги без руху.
Так, ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2025 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з невідповідністю апеляційної скарги вимогам статті 296 КАС України, а саме: не додано доказів направлення апеляційної скарги (з додатками, за наявності) позивачу та документа про сплату судового збору, надано десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення виявлених недоліків.
Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, відповідно до яких апеляційна скарга підлягає поверненню скаржнику.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України апеляційна скарга повертається скаржнику, якщо останній не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
У постановах Верховного Суду у справі № 182/1768/17(6-а/0182/50/2018) від 24 лютого 2020 року, № 420/4676/19 від 14 серпня 2020 року, № 320/7209/19 від 28 грудня 2020 року, № 744/658/20 від 21 лютого 2020 року зроблено висновок про те, що залишення скарги без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення недоліків апеляційної скарги та дотримання порядку її подання. Тривалість строку для усунення недоліків визначається з урахуванням необхідного часу для повідомлення сторони про залишення заяви без руху у зв'язку з допущеними недоліками та їх виправлення.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що на момент винесення ухвали про повернення апеляційної скарги вимоги ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2025 року апелянтом не виконано.
Зазначена ухвала доставлена до електронного кабінету відповідача 04 серпня 2025 року, проте недоліки апеляційної скарги скаржником не усунуто.
Натомість, 08 серпня 2025 року військовою частиною НОМЕР_1 направлено до апеляційного суду клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Вирішуючи заявлене клопотання, колегія суддів апеляційної інстанції виходила з такого.
Статтею 296 КАС України передбачено обов'язок особи, яка подає апеляційну скаргу, додати до апеляційної скарги документ про сплату судового збору.
При цьому, зміни до законодавства в частині необхідності сплати судового збору, на період дії воєнного стану, внесені не були.
За приписами частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
При цьому, відповідно до частин першої, другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Це означає, що юридична особа, зокрема суб'єкт владних повноважень, не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату. Крім того, прийняти рішення про відстрочення або розстрочення сплати судового збору суд може і з власної ініціативи у тому разі, коли юридична особа звертається із клопотанням про звільнення від сплати судового збору.
Отже, питання відстрочення чи розстрочення сплати судового збору судом вирішується на власний розсуд з огляду на доводи заявника.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що в клопотанні про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі військова частина НОМЕР_1 звертає увагу і просить суд врахувати, що нею було вжито усіх необхідних заходів для своєчасного замовлення та сплати судового збору для оскарження рішення суду першої по даній справі, проте в дійсний час з незалежних причин кошти за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні видатки» - відсутні.
Суд апеляційної інстанції критично поставився до означених тверджень скаржника, оскільки обов'язковість та можливість сплати судового збору у нього, відповідно до статті 295 КАС України, виникла з дати початку перебігу строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, який враховуючи дату отримання ним копії повного судового рішення, що оскаржується є більш ніж достатній для здійснення сплати судового збору.
Суд апеляційної інстанції зауважив, що військова частина НОМЕР_1 , діючи як суб'єкт владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи й, до того ж, є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому відсутність або недостатність коштів на рахунках останнього, так як і довготривала процедура виділення коштів розпорядникам нижчого рівня, не повинні впливати на можливість неухильного виконання заявником покладених на нього нормами КАС України процесуальних обов'язків щодо оформлення апеляційної скарги. Зазначене пов'язано з тим, що держава повинна дотримуватися принципу належного урядування та не може отримувати вигоду від порушення.
З огляду на викладене, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що доводи скаржника не дають підстав для відстрочення сплати судового збору у даній справі, оскільки незабезпечення державою достатнього фінансування органу державної влади, що діє в її інтересах, не може бути визнано достатньою підставою для відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі.
На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору.
З огляду на зазначене, станом на 18 серпня 2025 року скаржник недоліки апеляційної скарги не усунув.
Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України апеляційна скарга повертається скаржнику, якщо останній не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу скаржнику, внаслідок невиконання останнім вимог суду щодо усунення недоліків апеляційної скарги, правильно застосував норми процесуального права (стаття 169, 298 КАС України), що є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, відповідно до частини другої статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.
Доводи касаційної скарги не спростовують і не ставлять під сумнів установлені судом апеляційної інстанції обставини.
При цьому, Суд зауважує, що військова частина НОМЕР_1 не позбавлена можливості звернутися повторно до суду апеляційної інстанції з відповідними вимогами у передбачений КАС України спосіб звернення.
Ураховуючи, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, Суд дійшов до висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 169, 296, 298, 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язати вчинити певні дії.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала у спосіб її надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіА.Г. Загороднюк Л.О. Єресько В.М. Соколов