23 вересня 2025 року
м. Київ
справа №300/6690/24
адміністративне провадження № К/990/28808/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Солотвинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області про визнання протиправним і скасування розпорядження, зобов'язання поновити на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Солотвинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати розпорядження Селищного голови Солотвинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області за №73-К від 07 серпня 2024 року "Про звільнення начальника служби у справах дітей селищної ради ОСОБА_1 ";
- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника служби у справах дітей Солотвинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області з 08 липня 2024 року;
- стягнути з Солотвинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08 липня 2024 року по дату ухвалення рішення судом.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2025 року, в задоволені позову відмовлено.
06 травня 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій скаржниця просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2025 року повністю, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2025 року у справі № 300/6690/24 повернуто особі, яка її подала.
07 липня 2025 року ОСОБА_1 через підсистему "Електронний суд" вдруге подано до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржниця просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2025 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Солотвинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області про визнання протиправним і скасування розпорядження, зобов'язання поновити на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишено без руху.
Установлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання клопотання із зазначенням інших поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження та надати належні та допустимі докази, що підтверджують ці обставини; уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини 4 статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України, а також надання копій уточненої касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи.
01 вересня 2025 року до Верховного Суду на виконання вимог ухвали від 19 серпня 2025 року ОСОБА_1 , надано уточнену касаційну скаргу в якій скаржниця також просить поновити строк звернення, касаційну скаргу задовольнити, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Перевіривши матеріали уточненої касаційної скарги, Суд дійшов висновку про наявність підстав для її повернення скаржнику з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв'язку із пунктом 3 частини другої статті 353 КАС України.
Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Посилаючись на пункт 3 частини другої статті 353 КАС України скаржник зазначає, що судом першої інстанції необґрунтовано відхилено клопотання про витребування у відділення № 2 (смт. Богородчани) Івано-Франківського РУП ГУНП відео запис, який стосується її та працівників Солотвинської селищної ради.
Так, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права (пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України), зокрема, необґрунтовано відхилено клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, у касаційній скарзі скаржник має довести, що судами протиправно не було вжито заходів для встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, що в свою чергу могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Посилання скаржника на пункт 3 частини другої статті 353 КАС України як на самостійну підставу для відкриття касаційного провадження у цій справі, не є достатньо обґрунтованим у взаємозв'язку з обставинами, на які він посилається в обґрунтування такої підстави, із предметом доказування у справі, та причинно-наслідкового зв'язку із протиправністю оскаржуваного судового рішення.
Скаржником не наведено, які саме порушення конкретних норм процесуального права допущені судом при ухваленні судового рішення в частині відхилення зазначених клопотань, та не обґрунтовано в чому саме полягає таке порушення і яким чином воно вплинуло на прийняття цих рішень, відтак така підстава наведена формально без належного обґрунтування.
Також скаржником не обґрунтовано в чому полягає неможливість прийняття судами обґрунтованого судового рішення, без задоволення вказаних клопотань.
Скаржником належним чином не доведено, що суд необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотань про витребування з відділення № 2 (смт. Богородчани) Івано-Франківського РУП ГУНП відеозапису.
Суд зазначає, що посилання скаржника на пункт 3 частини другої статті 353 КАС України зводиться до незгоди із судовими рішеннями в частині відмови у задоволенні клопотань про витребування відеозапису з відділення № 2 (смт. Богородчани) Івано-Франківського РУП ГУНП.
Доводи скаржника у цій частині зводяться до переоцінки доказів та неповного з'ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість його перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Таким чином, вказане порушення процесуального права не може бути самостійною підставою для касаційного оскарження.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України.
Суд зауважує, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права (пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України), зокрема, необґрунтовано відхилено клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 3 частини другої статті 353 КАС України), у касаційній скарзі скаржник має довести, що судами протиправно не було вжито заходів для встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, що, в свою чергу, могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Таким чином, з урахуванням зазначеного, скаржником не виконано вимог ухвали Верховного Суду від 19 серпня 2025 року про залишення касаційної скарги без руху в частині обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення.
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються правила статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню скаржнику.
На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 330, 332 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Солотвинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області про визнання протиправним і скасування розпорядження, зобов'язання поновити на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - повернути скаржнику.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Судді А.Г. Загороднюк
Л.О. Єресько В.М. Соколов