23 вересня 2025 року
м. Київ
справа №380/22919/24
адміністративне провадження № К/990/38498/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Ханової Р. Ф.,
суддів - Гончарової І. А., Олендера І. Я.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 травня 2025 року
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2025 року
у справі №380/22919/24
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Львівській області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головного управління ДПС у Волинській області
про визнання протиправними та скасування рішень,-
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 травня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2025 року у справі №380/22919/24, предметом спору у якій є визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №26179/13-01-07-09 від 14 червня 2024 року про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 454 658,20,00 гривень; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №26177/13-01-07-09 від 14 червня 2024 року про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1020,00 гривень.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06 травня 2025 року, ухваленим за наслідками розгляду справи в порядку загального провадження, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2025 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 14 червня 2024 року № 26879/13-01-07-09 в частині застосування відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 257118,30 гривень. В решті позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 травня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2025 року у справі №380/22919/24, ухвалити нове, яким в задоволені позову відмовити.
При вирішенні питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.
Однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом (частина третя статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Частиною шостою статті 12 КАС України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності. Такий перелік не є вичерпним.
Зі змісту пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини.
Оцінивши характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників, встановивши, що предмет спору не віднесений до переліку справ, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження, колегія суддів вважає, що ця справа є справою незначної складності.
Так, у касаційній скарзі заявник посилався на те, що подана ним касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для скаржника.
Однак, в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовано не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин, скаржником не обґрунтовано.
Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційний скарзі.
Крім того, вжите законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.
Касаційна скарга не містить жодних аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.
Оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що посилання скаржника на положення підпункту «а» і «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України є необґрунтованими, оскільки предмет спору не містить обґрунтованих фактичних передумов для віднесення справи до категорії винятково значимих. Крім того, наведені скаржником в касаційній скарзі обставини не дають підстав для висновку, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Згідно з пунктом першим частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 12, 243, 257, 328, 333, 359 КАС України, суд, -
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 травня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2025 року у справі №380/22919/24 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування рішень.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіР.Ф. Ханова І.А. Гончарова І.Я.Олендер