23 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 280/8461/23
адміністративне провадження № К/990/45176/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів - Єресько Л.О.,
Жука А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго»
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.12.2023 (головуючий суддя - Мінаєва К.В.)
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30.10.2024 (головуючий суддя - Малиш Н.І., судді - Баранник Н.П., Щербак А.А.)
у справі № 280/8461/23
за позовом Керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах, Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області
до Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго»,
за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Відокремлений підрозділ «Придніпровська теплова електрична станція» Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго»,
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Короткий зміст позовних вимог
1. Керівник Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах, Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго», за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Відокремлений підрозділ «Придніпровська теплова електрична станція» Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго», в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача в частині невжиття заходів щодо приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисної споруди цивільного захисту - сховища № 12215, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Гаванська, 1, у відповідності до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 579 від 09.07.2018 «Про затвердження вимог з питань використання та обліку фонду захисних споруд цивільного захисту»;
- зобов'язати відповідача привести у стан готовності до використання за призначенням захисну споруду цивільного захисту № 12215, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Гаванська, 1, у відповідності до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 579 від 09.07.2018 «Про затвердження вимог з питань використання та обліку фонду захисних споруд цивільного захисту».
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Лівобережною окружною прокуратурою міста Дніпра з'ясовано, що захисна споруда цивільного захисту № 12215, балансоутримувачем якої є Відокремлений підрозділ «Придніпровська теплова електрична станція» Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго», є обмежено придатною до використання для укриття населення. При цьому зауважує, що відповідач систематично не виконує свої обов'язки по утриманню захисної споруди у готовому до використанні стані, через що захисна споруда не здатна забезпечити захист цивільного населення та у разі використання за призначенням створює загрозу для життя та здоров'я людей. Обґрунтовуючи наявність підстав для представництва інтересів держави прокурор зазначає, що спеціально уповноваженим органом у сфері контролю за готовністю захисної споруди цивільного захисту до використання за призначенням не вжито заходів щодо спонукання відповідача до приведення у готовність до використання захисної споруди. А тому, за позицією позивача, позовна заява прокурора є єдиним ефективним способом захисту порушених прав та інтересів держави.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 15.12.2023, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30.10.2024, позов Керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах, Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» в частині невжиття заходів щодо приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисної споруди цивільного захисту сховища № 12215, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Гаванська, 1, у відповідності до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 579 від 09.07.2018 «Про затвердження вимог з питань використання та обліку фонду захисних споруд цивільного захисту». Зобов'язано Акціонерне товариство «ДТЕК Дніпроенерго» привести у стан готовності до використання за призначенням захисну споруду цивільного захисту № 12215, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Гаванська, 1, у відповідності до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 579 від 09.07.2018 «Про затвердження вимог з питань використання та обліку фонду захисних споруд цивільного захисту».
4. При ухваленні рішень суди попередніх інстанцій керувалися тим, що внаслідок прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 13.03.2022 № 303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану» у Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області тимчасово відсутні повноваження на звернення до суду із цим позовом, а тому наявні підстави для звернення прокурора до суду у цій справі. Суди врахували, що на момент розгляду справи відсутні докази того, що захисна споруда цивільного захисту - укриття № 12215 приведена у готовність до використання за призначенням та здатна забезпечити захист цивільного населення. З огляду на що виснували, що невжиття відповідачем визначених законодавством заходів з метою приведення захисної споруди № 12215 до стану готовності суперечить інтересам держави у сфері підготовки країни до оборони в умовах воєнного стану та захисту життя людини.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
5. Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідачем подано до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального, а саме: статей 19, 131-1 Конституції України, статей 23, 24 Закону України «Про прокуратуру», статей 67, 68 Кодексу цивільного захисту України, та порушення норм процесуального права - пункту 7 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, скаржник просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, позов прокурора залишити без розгляду.
6. Підставою касаційного оскарження судових рішень скаржник вказує пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та зазначає про неправильне застосування зазначених норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 03.08.2023 № 260/4120/22, від 11.08.2023 у справі № 560/10015/22, від 09.09.2023 у справі № 260/4044/22, від 21.02.2024 у справі № 580/4578/22.
7. На обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач указує на відсутність у прокурора повноважень на звернення до суду з цим позовом. Скаржник зауважує, що Кодекс цивільного захисту України не передбачає повноважень Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області на звернення до суду із заявленими у цій справі позовними вимогами, відповідно, у Керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра також відсутнє право звернення до суду з такими вимогами.
Позиція інших учасників справи
8. У відзиві на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги відповідача, рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
Рух касаційної скарги
9. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж.М., суддів: Жука А.В., Мартинюк Н.М. від 16.12.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго».
10. Ухвалою Верховного Суду від 22.09.2025 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
11. Розпорядженням заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 22.09.2025 № 1163/0/78-25 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 280/8461/23 у зв'язку з відпусткою судді Мартинюк Н.М., яка входить до складу постійної колегії суддів.
12. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.09.2025 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючий суддя - Мельник-Томенко Ж.М., суддів: Жука А.В., Єресько Л.О. для розгляду судової справи № 280/8461/23.
Оцінка Верховного Суду
13. Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
14. Спірним питанням у цьому касаційному провадженні є наявність/відсутність у Керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра права на звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області.
15. За висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на тимчасову відсутність у органу Державної служби України з надзвичайних ситуацій повноважень на звернення до суду із даним позовом, наявні підстави для звернення прокурора до суду на захист інтересів держави. При цьому неможливість виконання уповноваженим органом захисту державних інтересів у спірних правовідносинах суди попередніх інстанцій пов'язують із прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови № 303 від 13.03.2022 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану».
16. Оцінюючи у межах доводів касаційної скарги висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, Верховний Суд зазначає таке.
17. Так, відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
18. За правилами частин третьої-четвертої статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.
19. Законом України «Про прокуратуру» закріплено вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді у некримінальних провадженнях.
20. Абзацами першим та другим частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
21. Отже, прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді виключно у таких випадках:
- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
- у разі відсутності такого органу.
22. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
23. «Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
24. «Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
25. «Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
26. Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, зокрема, замінює відповідного суб'єкта владних повноважень в судовому провадженні у разі, якщо той всупереч закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити, причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.
27. Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
28. Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 19.07.2018 у справі № 822/1169/17, від 13.05.2021 у справі № 806/1001/17, від 05.09.2023 у справі № 260/4044/22, від 14.11.2024 у справі № 160/14510/22.
29. У цій справі прокурор у поданому ним позові позивачем визначає Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області та зазначає про невжиття таким органом дієвих та достатніх заходів з метою зобов'язання відповідача привести захисну споруду цивільного захисту у стан, придатний для її використання за призначенням, що, за позицією прокурора, указує на бездіяльність органу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій.
30. Невжиття уповноваженим органом заходів щодо спонукання відповідача до приведення захисної споруди цивільного захисту у стан, придатний до використання, суди попередніх інстанцій пов'язують із ухваленням Урядом постанови від 13.03.2022 № 303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану», якою на період дії воєнного стану припинено здійснення Державною службою України з надзвичайних ситуацій та її територіальними органами державного нагляду (контролю) з питань цивільного захисту.
31. Так, 13.03.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану».
32. Пунктом 1 указаної постанови Урядом постановлено припинити проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні».
33. Отже, постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 № 303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринку нагляду в умовах воєнного стану» з 24.02.2022 заходи державного нагляду до суб'єктів господарювання не здійснюються.
34. В той же час, пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 № 303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринку нагляду в умовах воєнного стану» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що за наявності загрози, що має негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров'я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави, а також для виконання міжнародних зобов'язань України протягом періоду воєнного стану дозволити здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) на підставі рішень центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у відповідних сферах.
35. За приписами пункту 1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 № 1052 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.
36. Верховний Суд зауважує, що саме на Державну службу України з надзвичайних ситуацій покладено завдання з реалізації державної політики у сфері цивільного захисту та здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням і виконанням вимог законодавства у сфері цивільного захисту.
37. Такі повноваження можуть бути реалізовані саме у спосіб, передбачений приписами Кодексу цивільного захисту України та Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 № 1052.
38. Введення постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 № 303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринку нагляду в умовах воєнного стану» мораторію на проведення заходів державного нагляду (контролю) не є тотожним бездіяльності або неналежному виконанню своїх повноважень органом Державної служби України з надзвичайних ситуацій.
39. Більше того, за правилами пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 № 303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринку нагляду в умовах воєнного стану» здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) може бути проведене в період воєнного стану на підставі рішення Кабінету Міністрів України.
40. Таким чином, припинення здійснення Державною службою України з надзвичайних ситуацій державного нагляду (контролю) у сфері цивільного захисту, запровадженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 № 303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринку нагляду в умовах воєнного стану», не означає, що прокурор на період воєнного стану може замінювати уповноважений орган на здійснення заходів державного нагляду (контролю).
41. Крім того, визначаючись щодо обсягу повноважень Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Верховний Суд зауважує, що законодавством передбачено право Державної служби України з надзвичайних ситуацій, як суб'єкта владних повноважень при застосуванні своєї компетенції, на звернення до суду виключно з позовами про:
- допущення уповноважених посадових осіб до проведення планових або позапланових перевірок (у разі їх недопущення з підстав інших, ніж передбачені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»),
- щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств (пункт 48 частини другої статті 17- 1 Кодексу цивільного захисту України, підпункт 48 пункту 4 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 № 1052).
42. Водночас, Державна служба України з надзвичайних ситуацій не наділена повноваженнями щодо звернення до адміністративного суду з позовними вимогами про зобов'язання щодо приведення в належний технічний стан та готовність до укриття захисних споруд цивільного захисту у якості позивача.
43. Враховуючи наведене, суд доходить висновку про відсутність підстав для звернення прокурора з цим позовом в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області.
44. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.08.2023 № 260/4120/22, від 11.08.2023 у справі № 560/10015/22, від 09.09.2023 у справі № 260/4044/22, від 21.02.2024 у справі № 580/4578/22, про неврахування якої слушно указує відповідач.
45. Таким чином, Верховний Суд констатує, що прокурором у цій позовній заяві визначено орган, в особі якого він звернувся до суду з цим позовом, який не має права на звернення до суду з ним.
46. Також, Верховний Суд зауважує, що Кодекс адміністративного судочинства України у статті 4 чітко визначає сторони адміністративного процесу.
47. Так, позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, або адміністратор за випуском облігацій, який подає позов до адміністративного суду на захист прав, свобод та інтересів власників облігацій відповідно до положень Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки», а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду (пункт 8 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України);
відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача (пункт 9 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
48. Тобто, відповідачем у адміністративних справах здебільшого є суб'єкти владних повноважень, і лише у чітко окреслених процесуальним законом випадках - інші суб'єкти (фізичні чи юридичні особи).
49. Частиною п'ятою статті 46 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об'єднання; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об'єднання; 3) про затримання іноземця або особи без громадянства; 4) про встановлення обмежень щодо реалізації права на свободу мирних зібрань (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, коли право звернення до суду надано суб'єкту владних повноважень законом.
50. У цій справі відповідачем визначено юридичну особу, яка не є суб'єктом владних повноважень та не визначена у переліку частини п'ятої статті 46 Кодексу адміністративного судочинства України, що також вказує на помилковість визначеного кола учасників процесу у цій справі.
51. Таким чином, Верховний Суд приходить до висновку, що у спірних правовідносинах відсутні підстави для звернення прокурора до суду з цим позовом.
52. Верховний Суд зауважує, що за правилами процесуального закону відсутність визначених законом підстав для звернення до суду прокурора має наслідком повернення позовної заяви позивачеві.
53. Однак такі процесуальні дії суд може вчиняти лише на стадії відкриття провадження.
54. Якщо відповідні обставини виявлено на стадії судового розгляду або після ухвалення судового рішення, то процесуальним наслідком відсутності підстав для здійснення представництва інтересів держави є залишення позовної заяви без розгляду (пункт 1 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України).
55. Аналогічного висновку щодо процесуальної можливості залишення позовної заяви без розгляду у справах, провадження у яких відкрито за відсутності підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави, дійшов Верховний Суд у постанові від 18.07.2019 у справі № 826/15794/17.
56. У постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати.
57. А тому, Верховний Суд приходить до висновку про наявність підстав для залишення позову Керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра без розгляду на підставі пункту 1 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України.
58. Враховуючи наведене, Суд констатує, що викладені в касаційній скарзі доводи щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій приписів статей 23, 24 Закону України «Про прокуратуру», статей 67, 68 Кодексу цивільного захисту України без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування указаних норм, викладеного у постановах від 03.08.2023 № 260/4120/22, від 11.08.2023 у справі № 560/10015/22, від 09.09.2023 у справі № 260/4044/22, від 21.02.2024 у справі № 580/4578/22, підтвердилися під час перегляду справи касаційним судом.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
59. Відповідно до частини першої статті 354 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
60. Переглянувши судові рішення, Верховний Суд дійшов висновку, що при ухваленні рішень, суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права та порушили норми процесуального права, а тому відповідно до приписів статті 354 Кодексу адміністративного судочинства України рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а позовна заява залишенню без розгляду.
Керуючись статтями 240, 327, 341, 345, 349, 354, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» задовольнити.
2. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.12.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30.10.2024 у справі № 280/8461/23 скасувати.
3. Позов Керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах, Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області до Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго», за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Відокремлений підрозділ «Придніпровська теплова електрична станція» Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго», про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ж.М. Мельник-Томенко
Судді Л.О. Єресько
А.В. Жук