22 вересня 2025 року
м. Київ
справа №640/10500/22
адміністративне провадження №К/990/32350/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів - Мацедонської В.Е., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Національної поліції України у місті Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року у справі №640/10500/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України у місті Києві, третя особа - Шевченківське управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві, про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції України у місті Києві, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у місті Києві від 21 червня 2022 року №472 «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих працівників Головного управління» в частині, що стосується ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у місті Києві від 27 червня 2022 року №965 о/с у частині, що стосується ОСОБА_1 ;
- поновити позивача на посаді слідчого слідчого відділення відділу поліції №4 (з обслуговування центральної частини міста) Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року, адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції у місті Києві від 21 червня 2022 року №472 «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих працівників Головного управління» в частині, що стосується ОСОБА_1 .
Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції у місті Києві від 27 червня 2022 року №965 о/с «Щодо особового складу» про звільнення зі служби в поліції з 27 червня 2022 року згідно пункту 6 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0141044), слідчого слідчого відділення відділу поліції №4 (з обслуговування центральної частини міста) Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді слідчого слідчого відділення відділу поліції №4 (з обслуговування центральної частини міста) Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві з 28 червня 2022 року.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді слідчого слідчого відділення відділу поліції №4 (з обслуговування центральної частини міста) Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві з 28 червня 2022 року.
Справа розглянута судом першої інстанції за правилами загального позовного провадження.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління Національної поліції України у місті Києві звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Ухвалами Верховного Суду від 19 травня 2025 року, від 13 червня 2025 року, від 08 липня 2025 року касаційну скаргу повернуто особі, яка її подала на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв'язку з незазначенням у касаційній скарзі належних доводів та обґрунтувань щодо підстав оскарження судових рішень.
30 липня 2025 року до Верховного Суду вчетверте надійшла касаційна скарга Головного управління Національної поліції України у місті Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року у справі №640/10500/22. Заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2025 року касаційну скаргу Головного управління Національної поліції України у місті Києві залишено без руху із установленням скаржнику строку для усунення її недоліку шляхом надання до суду клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших поважних і об'єктивних причин його пропуску та надати докази, що їх підтверджують, а також документу про сплату судового збору.
На виконання вимог ухвали Суду від 19 серпня 2025 року Головним управлінням Національної поліції України у місті Києві через підсистему «Електронний суд» надіслано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, у якому просить визнати причини пропуску процесуального строку на касаційне оскарження у адміністративній судовій справі №640/10500/22 поважними, у зв'язку із поданням касаційної скарги протягом тридцяти днів із дня вручення касатору даного рішення суду та у строк, що не перевищує один рік із дня складення повного судового рішення, поновити Головному управлінню Національної поліції у м.Києві процесуальний строк на касаційне оскарження у судовій справі №640/10500/22.
Відповідно до частини другої статті 329 КАС України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу (частина третя статті 329 КАС України).
Розглянувши заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для поновлення заявнику строку на касаційне оскарження постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2025 року у справі №380/9850/24. При вирішенні питання щодо поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення, колегіє суддів враховано те, що заявник звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, а надалі - у розумний строк після постановлення ухвали про повернення касаційної скарги.
Також заявником надано платіжну інструкцію від 26 серпня 2025 року №15972 про сплату судового збору в розмірі 3969,60 грн.
Разом з тим, колегія суддів, ознайомившись із змістом касаційної скарги відповідача, зазначає таке.
Так, в обґрунтування пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України відповідач посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права - положень статті 29 Дисциплінарного статуту Національної поліції України без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі №806/76477/15, від 21 січня 2021 року у справі №826/746817/18, від 28 жовтня 2021 року у справі №520/15787/2020, від 09 лютого 2022 року у справі №160/122907/20, від 23 листопада 2023 року у справі №420/14443/22. Крім того, у тексті касаційної скарги містяться посилання на постанови Верховного Суду від 07 лютого 2020 року у справі №260/1118/18, від 25 квітня 2024 року у справі №520/5388/22, від 10 вересня 2019 року у справі №815/2527/15, від 13 серпня 2020 року у справі №817/3305/15, від 24 листопада 2020 року у справі №2140/1341/18.
Суд касаційної інстанції звертає увагу заявника, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі цього пункту є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Верховний Суд зауважує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права. Обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
Перевіряючи доводи, наведені заявником у касаційній скарзі, Суд зазначає, що відповідач посилається на постанови Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі №806/76477/15, від 21 січня 2021 року у справі №826/746817/18, від 28 жовтня 2021 року у справі №520/15787/2020, від 09 лютого 2022 року у справі №160/122907/20, проте такі відсутні в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а при посиланні на постанови Верховного Судувід 07 лютого 2020 року у справі №260/1118/18, від 25 квітня 2024 року у справі №520/5388/22, від 10 вересня 2019 року у справі №815/2527/15, від 13 серпня 2020 року у справі №817/3305/15, від 24 листопада 2020 року у справі №2140/1341/18, відповідач не зазначає конкретну норму права (пункт, частина, стаття), яку на його думку, застосовано судами попередніх інстанцій всупереч висновків Верховного Суду щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, та не обґрунтовав подібність правовідносин у цій справі та у зазначених скаржником справах.
Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
При цьому, Суд зазначає, що формальне посилання скаржника на постанови Верховного Суду (зокрема, і цитування окремих абзаців постанов) не може вважатись належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суду зауважує, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови.
З огляду на викладене, Суд зазначає про необгрунтованість посилання заявника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження.
Верховний Суд зауважує, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 КАС України) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Відповідно до частини другої статті 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Зміст наведеної норми вказує на те, що продовження процесуального строку, встановленого судом, передбачає надання нового строку на вчинення тієї процесуальної дії, яка не була вчинена у первісно встановлений строк.
Враховуючи вищенаведене, Суд вважає за необхідне продовжити Головному управлінню Національної поліції України у місті Києві процесуальний строк для усунення недоліків касаційної скарги, а саме для надання уточненої касаційної скарги.
У зв'язку із перебуванням судді Мацедонської В.Е. у відпустці у період з 20 серпня 2025 року по 19 вересня 2025 року, ухвала постановляється 22 вересня 2025 року.
Керуючись статтями 121, 243, 248, 332 КАС України,
Заяву Головного управління Національної поліції України у місті Києві про поновлення строку на касаційне оскарження на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року у справі №640/10500/22 задовольнити.
Поновити Головному управлінню Національної поліції України у місті Києві строк на касаційне оскарження Київського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року у справі №640/10500/22.
Продовжити Головному управлінню Національної поліції України у місті Києві строк для усунення недоліків касаційної скарги (з урахуванням висновків, зазначених у цій ухвалі), а саме для надання уточненої касаційної скарги, терміном десять днів з дня вручення копії цієї ухвали.
Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет», а у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв'язку.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений судом строк, касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Судді М.В. Білак
В.Е. Мацедонська
Ж.М. Мельник-Томенко