22 вересня 2025 року
м. Київ
справа №600/685/24-а
адміністративне провадження № К/990/36236/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Загороднюка А.Г.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2024 року
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2025 року
у справі №600/685/24-а
за адміністративним позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправним дій та зобов'язання вчинити дії,
у лютому 2024 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач-1, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), військової частини НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_1 , скаржник) в якому просив:
-визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо не виплати позивачу грошового забезпечення за період з березня 2022 року по червень 2022 із визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня 2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт, додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, у розмірі 30000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби за червень 2022 року, премії за червень 2022 року у розмірі згідно телеграми Міністра оборони України від 14 січня 2022 року №248/269 та компенсації відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за період з березня 2022 року по червень 2022 із визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня 2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт, із перерахунком додаткових складових видів грошового забезпечення та премії, додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року, у розмірі 30000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби за червень 2022 року, премію за червень 2022 року у розмірі згідно телеграми Міністра оборони України від 14.01.2022 №248/269, із врахуванням раніше виплачених сум, та компенсацію відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ;
- визнати протиправними дії в/ч НОМЕР_1 щодо не виплати позивачу грошового забезпечення за період з липня 2022 року до 17 листопада 2023 року із визначенням посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня відповідного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт, додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, у розмірі 100000 грн в розрахунку на місяць за період з 03 квітня 2023 року по 30 квітня 2023 року, додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, у розмірі 30000 грн в розрахунку на місяць за період з січня 2023 року по 3 квітня 2022 року та з серпня 2023 року до 17 листопада 2023 року, премії за січень та квітень 2023 року у розмірі згідно окремого доручення Міністра оборони України від 01 лютого 2023 року № 2683/з, компенсації за не використану відпустку із врахуванням розміру грошового забезпечення згідно прожиткових мінімумів станом на 1 січня за відповідні календарні роки, не виплачених премій у належному розмірі та додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 грошової допомоги при звільненні в розмірі 4% місячного грошового забезпечення із врахуванням додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, та із врахуванням не виплачених сум грошового забезпеченням за період з 02 березня 2022 року до 17 листопада 2023 року, компенсації відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року №2050-III та середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, відповідно до ст. 117 КЗпП;
- зобов'язати в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за період з липня 2022 року до 17 листопада 2023 року із визначенням посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня відповідного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт, додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, у розмірі 100000 грн в розрахунку на місяць за період з 03.04.2023 по 30.04.2023, додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, у розмірі 30000 грн в розрахунку на місяць за період з січня 2023 року по 3 квітня 2023 року та з серпня 2023 року до 17 листопада 2023 року, премію за січень та квітень 2023 року у розмірі згідно окремого доручення Міністра оборони України від 01 лютого 2023 року №2683/з, компенсацію за не використану відпустку із врахуванням розміру грошового забезпечення згідно прожиткових мінімумів станом на 1 січня за відповідні календарні роки, не виплачених премій у належному розмірі та додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 грошову допомогу при звільненні в розмірі 4% місячного грошового забезпечення із врахуванням додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, із врахуванням не виплачених сум грошового забезпеченням за період з 02 березня 2022 року до 17 листопада 2023 року, із врахуванням раніше виплачених сум, компенсацію відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III та середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, відповідно до ст. 117 КЗпП.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2024 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2025 року, позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправними дії в/ч НОМЕР_1 , які полягають у застосуванні у період з 02 березня 2022 року по 17 листопада 2023 року розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні, премії, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби та звільненням з неї.
Зобов'язано в/ч НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 02 березня 2022 року по 17 листопада 2023 року грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні, премії, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби та звільненням з неї, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року.
Визнано протиправними дії в/ч НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 премії за червень 2022 року.
Зобов'язано в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 премію за червень 2022 року у розмірі згідно телеграми Міністра оборони України від 14 січня 2022 року № 248/269.
Визнано протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо не нарахування і невиплати ОСОБА_1 за червень 2022 року додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану.
Зобов'язано в/ч НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду за червень 2022 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану в розмірі 30000,00 грн в розрахунку на місяць.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із цими судовими рішенням, скаржник звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Разом з цим, за змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Позивач є військовослужбовцем та не відноситься до категорії службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище у розумінні Закону України «Про запобігання корупції». Згідно з останньою під службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, в цій статті розуміються, зокрема військові посадові особи вищого офіцерського складу, якими в силу частини другої статті 5 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» є військовослужбовці зі званнями: бригадний генерал, коммодор, генерал-майор, контр-адмірал, генерал-лейтенант, віце-адмірал, генерал, адмірал.
Таким чином, враховуючи предмет позову, в силу вимог пункту першого частини шостої статті 12 КАС України дана справа законом віднесена до справ незначної складності.
Крім того, ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року вирішено здійснювати розгляд справи №600/685/24-а за правилами спрощеного позовного провадження.
Враховуючи, що ця справа законом віднесена до справ незначної складності та розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги про наявність одного з випадків, визначених підпунктами «а-г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та обґрунтувати посилання на конкретний підпункт.
Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності та/або розглянутих в порядку спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Скаржник зазначає, що справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою основними засадами судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Аналогічне положення закріплене у пункті 7 частини третьої статті 2 та частині першій статті 13 КАС України, а також частині першій статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави. Тим самим Верховний Суд за допомогою загальної правозастосовчої діяльності дозволяє досягнути індивідуального блага з урахуванням того, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для скаржника, також може бути зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики.
Стосовно «виняткового значення» справи для учасника справи, то в даному випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.
Справа яка має виняткове значення для її учасника, може бути виокремлена із загальних правил розгляду адміністративних справ Верховним Судом, якщо виявлено після апеляційного розгляду справи неоднакове застосування судома апеляційної інстанції одного й того ж положення закону.
Встановлення в КАС України виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи та гарантувати особі права на остаточне та обов'язкове судове рішення.
З наведених скаржником доводів не вбачається виняткового випадку й того, що рішення у цій справі, у контексті індивідуальних ознак цього спору, тягне за собою наслідки, які мають самобутню своєрідність, особливості, характерні виключно для особи, яка подає касаційну скаргу. Скаржник не продемонстрував й наявності виключних обставин, які за положеннями КАС України могли б вимагати касаційного розгляду справи.
Суд відхиляє твердження скаржника, що ця справа має виняткове значення для позивача, оскільки певні надії та очікування позивача, та зрештою настання несприятливих для останнього результатів у вигляді неотримання бажаного, не свідчить про безумовну винятковість цієї справи, оскільки доводи заявника касаційної скарги не обґрунтовані обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів, є винятковими та такими, що без судового захисту можуть призвести до незворотних наслідків для позивача.
Також касаційна скарга не містить і доводів щодо порушення судами попередніх інстанцій питань права згідно з чинним законодавством України, Конвенції, визначення яких вимагає розгляду справи по суті щодо неспроможності держави дотримуватися своїх позитивних зобов'язань в частині регулювання певного виду діяльності, яка має шкідливі наслідки для заявника, а також досягає такого серйозного рівня, що призводить до суттєвого перешкоджання здатності заявника користуватися своїми правами, існувала давно, була добре відома органам влади та має триваючий характер.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
Отже, враховуючи наведене, Верховний Суд вважає недоведеним посилання скаржника на підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
При цьому, незгода із рішенням суду попередньої інстанції не свідчить автоматично про неправильність застосування або порушення норм матеріального/ процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача/ відповідача є звичайним передбачуваним процесом.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» («Levages Prestations Services v. France») від 23 жовтня 1996 року, заява №21920/93; «Гомес де ла Торре проти Іспанії» («Brualla Gomes de la Torre v. Spain») від 19 грудня 1997 року, заява №26737/95).
На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що за поданою касаційною скаргою оскаржуються судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.
Разом з тим, Суд також враховує позицію висловлену Європейським Судом з прав людини в ухвалі від 9 жовтня 2018 року щодо неприйнятності у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява №26293/18). Суд визнав, що заява є неприйнятною ratione materiae у сенсі п. 3 (а) ст. 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до п. 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. В ухвалі також ідеться, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Однак у цій справі тією мірою, в якій заявниця ставила питання щодо справедливості провадження в судах першої і другої інстанцій, ЄСПЛ не визнав, що мали місце порушення процесуальних гарантій пункту 1 статті 6 Конвенції.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Суд -
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2025 року у справі №600/685/24-а.
2. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
СуддіА.В. Жук Ж.М. Мельник-Томенко А.Г. Загороднюк