про залишення касаційної скарги без руху
23 вересня 2025 року
м. Київ
справа №280/59/25
адміністративне провадження №К/990/38099/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єзерова А.А., суддів Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19.08.2025 у справі №280/59/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
У січні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - ГУ ПФУ в Запорізькій області, відповідач) в якому просив:
визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у проведенні індексації пенсії позивача із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,14, у розмірі 1,197 та у розмірі 1,0796;
зобов'язати відповідача провести перерахунок (індексацію) та виплату пенсії позивача відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-ІV) шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 9118,81 грн на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,14 з 01.03.2022 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» (далі - Постанова №118), на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 з 01.03.2023 відповідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» (далі - Постанова № 168), на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 з 01.03.2024 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» (далі - Постанова №185) та у зв'язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 02.07.2024.
Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 11.02.2025 позов задовольнив. Визнав протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Запорізькій області щодо непроведення з 02.07.2024 індексації пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та які враховуються для обчислення пенсії за 2022 рік у розмірі 1,14, за 2023 рік у розмірі 1,197, за 2024 рік у розмірі 1,0796. Зобов'язав ГУ ПФУ в Запорізькій області здійснити з 02.07.2024 індексацію пенсії з урахуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та які враховуються для обчислення пенсії (9118,81 грн) за 2022 у розмірі 1,14, за 2023 рік у розмірі 1,197, за 2024 рік у розмірі 1,0796, у зв'язку з чим провести перерахунок та виплату пенсії з 02.07.2024.
Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 19.08.2025 апеляційну скаргу відповідача задовольнив частково. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.02.2025 в адміністративній справі №280/59/25 скасував в частині визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання ГУ ПФУ в Запорізькій області здійснити індексацію пенсії починаючи з 02.07.2024, із урахуванням збільшення показника середньої заробітної плати (9 118,81 грн) на встановленні у 2022 - 2023 коефіцієнти - 1,14 та 1,197. Ухвалив в цій частині нове рішення, яким у задоволенні вказаних позовних вимог відмовив. В іншій частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.02.2025 в адміністративній справі №280/59/25 залишив без змін.
Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач оскаржив її у касаційному порядку, просив скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Одночасно з касаційною скаргою позивач подав клопотання про звільнення його від сплати судового збору, в якому посилаючись на частину першу статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), частину першу статті 8 Закону України від 08.07.2011 №3674-IV «Про судовий збір», просить врахувати його незадовільний майновий стан.
Вказане клопотання обґрунтовано тим, що єдиним джерелом доходу позивача є пенсія і він немає достатніх фінансових можливостей для сплати судового збору.
Будь-яких доказів на підтвердження важкого майнового стану скаржником до матеріалів касаційної скарги не додано.
Вирішуючи заявлене клопотання щодо наявності підстав для звільнення від сплати судового збору, колегія суддів виходить із наступного.
Питання звільнення від сплати судового збору як складової судових витрат, зменшення його розміру, відстрочення чи розстрочення його сплати регулюються частиною першою статті 133 КАС України, відповідно до якої суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване статтею 8 Закону України «Про судовий збір», норма якої є спеціальною.
Як убачається зі змісту цієї норми, існує три умови, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони та за її клопотанням, може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення (частина перша статті 8 Закону України «Про судовий збір»), зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати (частина друга цієї ж статті):
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди.
З аналізу статті 8 Закону України «Про судовий збір» убачається, що умови визначені статтею 8 є диференційовані за суб'єктним та предметним застосуванням.
Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8, можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Суд також виходить з того, що саме на заявника покладається обов'язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про відстрочення від сплати судового збору; обов'язок сплатити судовий збір, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов'язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.
В касаційній скарзі особа, яка її подала, заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору і як на підставу посилається на частину першу статті 8 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-IV «Про судовий збір» та частину першу статті 133 КАС України.
Суд звертає увагу, що скаржником до клопотання про звільнення від сплати судового збору не надано жодних належних доказів неможливості сплати судового збору, відповідно до яких суд може розглянути таке клопотання з урахуванням незадовільного майнового стану.
Такими доказами можуть слугувати, зокрема, довідка органу Пенсійного фонду України про розмір виплаченої пенсії за попередній календарний рік та довідка органу доходів і зборів про відсутність інших доходів за попередній календарний рік.
Аналогічна позиція була висловлена Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 13.02.2018 у справі № 800/533/17.
Зважаючи на те, що скаржник зазначеним вимогам закону не відповідає, доказів незадовільного майнового стану не надав, клопотання про звільнення від сплати судового збору задоволенню не підлягає.
Дослідивши зміст касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для залишення її без руху.
Відповідно до частини 4 статті 330 КАС України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Всупереч вказаній нормі скаржником не додано до касаційної скарги документ, який підтверджує сплату судового збору.
Скаржником до касаційної скарги не додано документ про сплату судового збору.
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої та другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвалу про залишення позовної заяви без руху постановлено з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Згідно із частиною другою статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Закон України від 08.07.2011 №3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон №3674-VI) визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI (в редакції, чинній на час звернення позивача до суду) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою-підприємцем, розмір судового збору складав 1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 5 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, розмір судового збору складав 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3028,00 грн.
Як видно з оскаржуваних судових рішень позов у цій справі містить одну позовну вимогу немайнового характеру.
Отже, ставка судового збору за звернення з позовом у цій справі становила 1211,20 грн.
Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду сума судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином, ставка судового збору, що підлягає сплаті за звернення з цією касаційною скаргою складає 1937,92 грн.
За таких обставин касаційну скаргу слід залишити без руху та встановити скаржнику строк для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції документа про сплату судового збору на суму 1937,92 грн.
Стаття 330 КАС України містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Отже, зміст наведених положень процесуального закону свідчить про те, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частини першої статті 328 КАС України, в касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
У силу приписів частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.
Суд касаційної інстанції може відкрити касаційне провадження виключно у випадках, передбачених частини четвертої статті 328 КАС України, зазначених скаржником у касаційній скарзі. Водночас мотиви особи, що подає касаційну скаргу, щодо незгоди з судовим рішенням мають бути викладені з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при формуванні відповідного висновку.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Обґрунтовуючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, особа, яка подала касаційну скаргу, обмежилась посиланням на висновки, викладені у постановах Верховного Суду, однак не вказала передбачену частиною четвертою статті 328 КАС України підставу (підстави) касаційного оскарження.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, оскільки такий обов'язок покладено саме на особу, яка оскаржує судові рішення.
Також варто зазначити, що вказана справа розглядалася у суді першої інстанції у порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Враховуючи, що ця справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність одного з випадків, визначених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Однак, скаржник у доводах касаційної скарги лише посилається на наявність цих підстав, проте не наводить належних обґрунтувань.
Отже, скаржнику необхідно конкретизувати підстави оскарження постанови апеляційної інстанції відповідно до частини четвертої статті 328 у взаємозв'язку із пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України з їх належним обґрунтуванням.
Беручи до уваги те, що касаційна скарга подана без дотримання вимог, встановлених КАС України, таку треба залишити без руху на підставі частини другої статті 332 КАС України та надати скаржникові десятиденний строк з дня вручення йому ухвали про залишення касаційної скарги без руху для усунення зазначених вище недоліків, а саме:
- надати документ про сплату судового збору у розмірі 1937 грн 92 копійки;
- конкретизувати підстави касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв'язку із пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України з їх належним обґрунтуванням.
Керуючись статтями 169, 328, 329, 332, 338 КАС України,
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги у справі №280/59/25.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19.08.2025 у справі №280/59/25 залишити без руху.
Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і не оскаржується.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя В.М. Кравчук
Суддя О.П. Стародуб