22 вересня 2025 року
м. Київ
справа №240/14757/25
адміністративне провадження №К/990/36196/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Загороднюка А.Г., Єресько Л.О.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2025 року
у справі №240/14757/25
за адміністративним позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (дала - позивач. скаржник) позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у незастосуванні пункту 4 постанови КМУ від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (у первинній редакції), пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ при обчисленні позивачу, починаючи з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року Законом України від 14 листопада 2019 року № 294-ІХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 01 січня 2020 року;
- зобов'язати відповідача перерахувати позивачу, починаючи з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року включно, розміри посадового окладу та окладу за військовим званням, додаткові та одноразові види грошового забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня 2020 року в розмірі 2102,00 грн.;
- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у незастосуванні пункту 4 постанови КМУ від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (у первинній редакції), пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ при обчисленні позивачу, починаючи з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року Законом України від 15 грудня 2020 року № 1082-ІХ "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 01 січня 2021 року;
- зобов'язати відповідача перерахувати позивачу, починаючи з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року включно, розміри посадового окладу та окладу за військовим званням, додаткові та одноразові види грошового забезпечення, в тому числі одноразову грошову допомогу у разі звільнення з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня 2021 року в розмірі 2270,00 грн.;
- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у незастосуванні пункту 4 постанови КМУ від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (у первинній редакції), пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ при обчисленні позивачу, починаючи з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року Законом України від 02.12.2021 № 1928-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 01 січня 2022 року;
- зобов'язати відповідача перерахувати позивачу, починаючи з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року включно, розміри посадового окладу та окладу за військовим званням, додаткові та одноразові види грошового забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня 2022 року в розмірі 2481,00 грн.;
- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у незастосуванні пункту 4 постанови КМУ від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (у первинній редакції), пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ при обчисленні позивачу, починаючи з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року Законом України від 03 листопада 2022 року № 2710-ІХ "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 01 січня 2023 року;
- зобов'язати відповідача перерахувати позивачу, починаючи з 01 січня 2023 року по 19 травня 2023 року включно, розміри посадового окладу та окладу за військовим званням, додаткові та одноразові види грошового забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня 2023 року в розмірі 2684,00 грн.;
- зобов'язати відповідача виплатити позивачу недоплачені протягом 2020-2023 років суми грошового забезпечення з урахуванням проведеного перерахунку (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення, за період з 01 січня 2023 року по 19 травня 2023 року включно;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" за період з 29 січня 2020 року по дату виплати заборгованих коштів.
Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року адміністративний позов за період з 19 липня 2022 року по 19 травня 2023 року повернуто позивачу.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2025 року ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року залишено без змін.
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2025 року у справі №240/14757/25.
Дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд зазначає таке.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
За змістом частин першої, другої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень 24 липня 2025 року Сьомим апеляційним адміністративним судом ухвалено оскаржувану постанову. Повний текст судового рішення складено того ж дня, тому останній день строку на касаційне оскарження припадав на 25 серпня 2025 року (враховуючи вихідні дні), а скаргу подано 28 серпня 2025 року.
У касаційній скарзі скаржник просить поновити строк, оскільки оскаржувана постанова оприлюднена у єдиному державному реєстрі судових рішень 28 липня 2025 року.
Судом витребувано матеріали апеляційного провадження з Центральної бази даних автоматизованої системи документообігу суду.
Як вбачається, з матеріалів адміністративної справа, позивач свертаючись до суду апеляційної інстанції з апеляційної скарги вказав своїм представником ОСОБА_2 (теж саме зазначено й в касаційній сказі).
В подальшому, судом апеляційної інстанції розглянуто справу та ухвалено відповідну постанову, з якою і не погоджується скаржник.
Згідно довідки про доставку електронного листа, постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2025 року отримана представником скаржника, в його електронному кабінеті - 24 липня 2025 року о 20:21.
Згідно частини 7 статті 18 КАС України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Абзацом другим частини шостої статті 251 КАС України визначено, що якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Частиною 7 статті 251 КАС України встановлено, що якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.
Крім того, згідно частини 11 цієї ж статті, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом із повідомленням про вручення.
Наведене свідчить про виконання судом апеляційної інстанції вимог статей 18 і 251 КАС України щодо невідкладного надсилання представнику позивача в електронній формі в його електронний кабінет, зареєстрований в системі «Електронний суд» копію постанови від 24 липня 2025 року.
Враховуючи, наявність в матеріалах адміністративної справи довідки про доставку електронного листа, що підтверджує отримання представником скаржника оскаржуваної постанови, в його електронному кабінеті, доводи позивача стосовно того, що він зміг ознайомитися з оскаржуваною постановою лише 28 липня 2025 року є безпідставними.
Отже, з урахуванням зазначених норм КАС України, постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2025 року вважається врученою скаржнику 25 липня 2025 року, а останнім днем для подання касаційної скарги - 25 серпня 2025 року (враховуючи вихідні дні).
Верховний Суд звертає увагу скаржника. що частиною першою, другою статті 44 КАС України встановлено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
Учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Колегія суддів уважає за необхідне зазначити, що учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством, для належного виконання процесуальних обов'язків.
Зазначений підхід щодо застосування положень статті 44 КАС України відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 18 січня 2023 року у справі №160/6211/21, від 14 лютого 2023 року у справі №240/462/22 та від 20 квітня 2023 року у справі №440/7433/21.
Суд зауважує, що поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з касаційною скаргою, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом касаційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення.
Слід зазначити, що право у визначених законом випадках на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Інших поважними причинами пропуску строку на касаційне оскарження, скаржником не наведено.
Враховуючи положення частин першої та другої статті 329 КАС України, не надання скаржником доказів поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для визнання поважними причини пропуску скаржником строку на касаційне оскарження.
За таких обставин, відповідно до правил статті 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з наданням відповідних доказів.
Керуючись статтями 169, 248, 332 КАС України, Суд
1. Визнати неповажними, зазначені ОСОБА_1 підстави для поновлення пропущеного процесуального строку.
2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2025 року у справі №240/14757/25 - залишити без руху.
3. Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали, шляхом надання Суду:
- заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з наданням відповідних доказів.
4. Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали, зокрема, якщо наведені скаржником підстави для поновлення строку касаційного оскарження будуть визнані судом неповажними або відсутністю клопотання про поновлення цього строку, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
А.В. Жук
А.Г. Загороднюк
Л.О. Єресько ,
Судді Верховного Суду