22 вересня 2025 року
м. Київ
справа №240/12847/22
адміністративне провадження №К/990/31921/25
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кравчука В.М.,
розглянувши заяву Міністерства оборони України про зупинення виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2025 року
у справі № 240/12847/22
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - Міноборони, відповідач), в якому просив:
- визнати протиправним і скасувати рішення Міоборони від 12.05.2022 №35 щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи з 11.09.2014 внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби;
- зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату одноразової грошової допомоги.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 06.01.2025, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.06.2025, позов задоволений частково. А саме:
- визнав протиправним та скасував рішення Міноборони, оформлене протоколом засідання комісії Міноборони з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 12.05.2022 № 35 про відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок травми, пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби;
- зобов'язав Міноборони повторно розглянути документи ОСОБА_1 щодо призначення йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок травми, пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби, та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду;
- у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
У липні 2025 року від Міноборони до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, в якій відповідач з посиланням на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06.01.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.06.2025, а натомість прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Верховного Суду від 28.08.2025 відкрито касаційне провадження у справі.
Згодом скаржник звернувся до Верховного Суду із заявою про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень до закінчення їх перегляду в касаційному порядку. Зазначена заява обґрунтована абстрактним припущенням скаржника, що виконання судового рішення у справі загалом може призвести до негативних наслідків.
Вирішуючи вказану заяву Суд виходить з такого.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 340 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) суддя-доповідач в порядку підготовки справи до касаційного розгляду вирішує питання про зупинення виконання судових рішень, які оскаржуються.
Згідно з ч. 1 ст. 375 КАС України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскаржуваного судового рішення або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Стаття 129-1 Конституції України визначає, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Отже, розгляд питання про зупинення виконання оскарженого судового рішення має на меті не допустити порушення прав, свобод та охоронюваних законом інтересів, як особи, що подала касаційну скаргу, так і інших осіб, які беруть участь у справі, якщо такі наслідки можуть настати з огляду на дію оскарженого судового рішення.
Тлумачення ч. 4 ст. 340 у взаємозв'язку з ч. 1 ст. 375 КАС України також свідчить про те, що заява про зупинення дії рішення має містити належне обґрунтування потреби зупинення виконання судового рішення, та до неї мають бути долучені, за наявності, докази, що свідчили б про загрозу настання незворотних наслідків внаслідок виконання судових рішень, які набрали законної сили.
Тобто для зупинення виконання оскарженого судового рішення потрібна наявність поважних причин, які б давали підстави для зупинення виконання рішення.
Разом із тим, заявляючи про зупинення виконання судового рішення, відповідач не навів належного обґрунтування та не надав доказів, які могли б підтвердити наявність підстав для зупинення виконання оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Тому, на підставі п. 4 ч. 4 ст. 340 та ч. 1 ст. 375 КАС України, у задоволенні заяви про зупинення виконання судового рішення слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 340, 375 КАС України, Суд, -
Відмовити у задоволенні заяви Міністерства оборони України про зупинення виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2025 року у справі № 240/12847/22.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В.М. Кравчук