про відмову у відкритті касаційного провадження
22 вересня 2025 року
м. Київ
справа №280/4/25
адміністративне провадження № К/990/38460/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 року (суддя МаксименкоЛ.Я.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2025 року (колегія у складі суддів Ясенової Т.І., Головко О.В., Суховарова А.В.)
у справі № 280/4/265
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - ГУ ПФ України в Хмельницькій області, відповідач, скаржник) та Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - ГУ ПФ України в Запорізькій області), в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФ України в Хмельницькій області про відмову у призначенні пенсії за віком від 26.09.2024 № 084450008848;
- зобов'язати ГУ ПФ України в Запорізькій області та ГУ ПФ України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до загального стажу період роботи з 03.03.1993 по 24.05.1993, з 01.06.1993 по 04.10.1993, з 01.01.2004 по 30.09.2005 в повному обсязі відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 та повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 20.09.2024 з урахуванням висновків суду.
Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 10.03.2025, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19.08.2025, позов задовольнив.
18.09.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ГУ ПФ України в Хмельницькій області, в якій останнє з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними приписів процесуального права просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.03.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19.08.2025, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого.
Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Частиною 6 ст. 12 КАС України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності.
Згідно з п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
У спрощеному позовному провадженні не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (ч. 4 ст. 12 КАС України), а також через складність та інші обставини.
При цьому згідно з положеннями ч. 4 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.
У цій справі оскаржуються рішення територіального органу Пенсійного фонду України про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
Запорізький окружний адміністративний суд в ухвалі від 07.01.2025 про відкриття провадження вирішив питання про розгляд цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження.
У такому разі ухвалені у цій справі судові рішення відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Зокрема, для підтвердження фундаментального значення для формування єдиної правозастосовної практики скаржник має сформулювати проблемне правове питання, вирішення якого у випадку відкриття Верховним Судом касаційного провадження, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
Проте ГУ ПФ України в Хмельницькій області у касаційній скарзі не обґрунтовує, у чому саме полягає фундаментальне значення розгляду цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики, не вказує приклади неоднакового застосування судами в інших справах у подібних правовідносинах норм матеріального чи процесуального права.
Загалом зміст доводів касаційної скарги зводиться до незгоди відповідача із наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою встановлених обставин і досліджених доказів, тобто - до їх переоцінки, що не узгоджується із правовим визначенням заявлених скаржником підстав касаційного оскарження та у силу приписів ст. 341 КАС України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
У той же час Третій апеляційний адміністративний суд, переглядаючи рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.03.2025, виходив з того, що відповідно до матеріалів справи встановлено, що у спірному рішенні Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зазначено, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 03.03.1993 по 24.05.1993, з 01.06.1993 по 04.10.1993, згідно з трудовою книжкою від 16.07.1981, оскільки записи про звільнення з роботи в останній не завірені печаткою підприємства. У контексті наведеного колегія суддів врахувала, що за ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-IV органи пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. У цьому ж випадку матеріали справи не містять доказів звернення Головного управління до відповідних підприємств, установ та організацій з метою надання необхідних додаткових документів, а також здійснення відповідної перевірки достовірності поданих ОСОБА_1 та відображених у її трудовій книжці відомостей щодо періодів роботи та страхового (трудового) стажу останньої. А отже, роблячи висновок про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу позивача певних періодів роботи з огляду на наявність дефектів у заповненні трудової книжки (у здійсненні записів у ній), відповідач переклав тягар доказування на позивачку, що не узгоджується із завданням адміністративного судочинства. Фактично орган Пенсійного фонду, вирішуючи цей спір, свою позицію побудував виключно на припущеннях (сумнівах) щодо непідтвердження наявності у позивача страхового (трудового) стажу у певні періоди.
Таким чином, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд врахував правові позиції Верховного Суду, сформовані у постановах від 31.01.2025 у справі №120/8471/23, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 04.09.2018 у справі № 423/1881/17, від 06.02.2018 у справі № 677/277/17 та від 17.07.2019 у справі № 144/669/17, а саме про те, що:
«… хоча й витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу, однак перекладання обов'язку доказування, надання відомостей на позивача є неприйнятним. Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може слугувати умовою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.»;
«… певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії»;
«… позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи.».
Аналогічні правові висновки містяться у постановах касаційного суду від 09.09.2019 у справі № 242/5448/16-а, від 31.10.2019 у справі № 235/7373/16, від 06.07.2020 у справі № 242/2179/17, від 09.10.2020 у справі № 341/460/17, від 01.03.2021 у справі № 423/757/17, від 31.03.2021 у справі № 242/5696/16-а, від 17.11.2021 у справі № 242/5635/16-а, від 15.06.2022 у справі № 383/102/14-а, а також від 11.10.2023 у справі № 340/1454/21.
З огляду на це Суд вважає, що перегляд цієї справи у касаційному порядку не матиме фундаментального значення для формування єдиної правозастосовної практики та не вбачає інших обставин, визначених у п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, які могли б слугувати підставою для відкриття касаційного провадження у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За викладених обставин ГУ ПФ України в Хмельницькій області слід відмовити у відкритті касаційного провадження.
Керуючись ст.ст. 328, 333, 359 КАС України, Верховний Суд, -
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2025 року у справі № 280/4/25.
2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя А.А. Єзеров
Суддя О.П. Стародуб