про відмову у відкритті касаційного провадження
22 вересня 2025 року
м. Київ
справа №200/774/25
адміністративне провадження № К/990/38486/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єзеров А.А., суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22.04.2025 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 21.08.2025 у справі № 200/774/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,
У лютому 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - ГУ ПФУ в Хмельницькій області), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - ГУ ПФУ в Харківській області), в якому просила:
скасувати рішення заступника начальника управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг начальником відділу методології та організації роботи із застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 30.08.2024 № 057350008564 та рішення начальника відділу призначення пенсій ГУ ПФУ в Харківській області від 03.12.2024 № 057350008564 про відмову в призначенні пенсії;
зобов'язати ГУ ПФУ в Хмельницькій області зарахувати періоди роботи з 06.11.1992 по 10.09.1998 на Шахті імені ХХІ з'їзду КПРС ВО Добропіллявугілля, з 26.09.2003 по 04.01.2021 на Шахті Білицька ДП Добропіллявугілля, з 31.01.2022 по 17.05.2024 на ПАТ «Шахтоуправління Покровське», з 01.07.2024 по 22.08.2024 на ВП Шахтоуправління Добропільське ДП Добропіллявугілля-видобуток до пільгового стажу згідно пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) та статті 13 Закону України «Про пенсійне страхування» (в редакції, визначеній пунктом 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020) у зв'язку з досягненням пенсійного віку 50 років при наявності страхового стажу більше 20 років, в тому числі пільгового стажу за Списком № 2 більше 10 років;
зобов'язати ГУ ПФУ в Хмельницькій області призначити з 22.08.2024 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV та статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон №1788-XII) з врахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020.
Донецький окружний адміністративний суд рішенням від 22.04.2025, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 21.08.2025, позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 30.08.2024 № 057350008564 про відмову в призначенні пенсії. Визнав протиправним та скасував рішення начальника відділу призначення пенсій ГУ ПФУ в Харківській області від 03.12.2024 №057350008564 про відмову в призначенні пенсії. Зобов'язав ГУ ПФУ в Хмельницькій області призначити з 22.08.2024 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту б статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення в редакції рішення Конституційного суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 по справі 1-5/2018 (746/15), зарахувавши до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи: 06.11.1992 по 10.09.1998, з 26.09.2003 по 04.01.2021, та за Списком №1 період роботи: з 01.07.2024 по 12.08.2024. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
Не погодившись з рішення суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх у касаційному порядку, просив скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Дослідивши зміст касаційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10.02.2025 вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
За правилами пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Буквальне тлумачення положень зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України. Водночас обов'язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою.
Означені критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Тобто касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.
Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
У свою чергу, скаржник не обґрунтував у касаційній скарзі того, чи стосується касаційна скарга питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; чи був скаржник позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, під час розгляду іншої справи; чи справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; чи суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Спір у даній справі виник через відмову контролюючого органу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Ця справа є справою незначної складності згідно до вимог пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України.
В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Втім, зміст доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у цьому випадку обставин, наведених у підпункті «а» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, оскільки скаржник не обґрунтував у чому саме полягає фундаментальне значення саме цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Таким чином, аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у цьому випадку обставин, наведених у підпункті «а» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, скаржник не визначає які саме норми порушені, а лише зазначає про незгоду із ухваленими рішеннями та оцінкою доказів, що виходить за межі касаційного оскарження, визначеного статтею 341 КАС України, де зазначено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Разом з тим, суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржувані судові рішення відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 03.11.2021 у зразковій справі № 360/3611/20, де Суд дійшов висновку про застосування норм Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020.
Оцінивши доводи касаційної скарги та правове значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики, колегія суддів вважає, що не має підстав відступу від вказаних висновків Верховного Суду.
Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, установлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.
Наведене дає підстави вважати, що за поданою касаційною скаргою оскаржуються судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
З огляду на те, що касаційна скарга подана на судове рішення, яке за законом не оскаржується у касаційному порядку, у відкритті провадження за цією скаргою слід відмовити.
Керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22.04.2025 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 21.08.2025 у справі № 200/774/25.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і не оскаржується.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя В.М. Кравчук
Суддя О.П. Стародуб