22 вересня 2025 року
м. Київ
справа №400/4763/24
адміністративне провадження № К/990/37846/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Уханенка С.А.,
суддів: Жука А.В., Соколова В.М.,
перевірив касаційну скаргу адвоката Сластнікової Ганни Олександрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування наказу № 51 від 27 березня 2024 року в частині,-
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , в якому позивач просив суд визнати протиправним та скасувати пункт перший та другий наказової частини наказу №51 від 27 березня 2024 року т.в.о.командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) полковника ОСОБА_3 .
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2025 року, в задоволенні позову відмовлено.
14 вересня 2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» відповідач надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на судові рішення у цій справі.
Предметом спору у цій справі є правомірність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді попередження про неповну службову відповідність.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Зазначена конституційна норма кореспондується з положеннями частини першої статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Наведене означає, що положеннями пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України передбачено можливість перегляду, як виняток, судового рішення, що не підлягає касаційному оскарженню судом касаційної інстанції у разі, якщо заявником зазначені випадки, передбачені підпунктами "а" - "г" цієї норми та викладені підстави, визначені частиною четвертою статті 328 КАС України.
За змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Відомостей про те, що позивач є військовою посадовою особою вищого офіцерського складу відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України у системному зв'язку з положеннями Закону України "Про запобігання корупції" суду касаційної інстанції не надано і у судових рішеннях така інформація відсутня.
Оскаржуючи судові рішення у справі незначної складності, скаржник у касаційній скарзі послалася на підпункти «а» та «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
В обґрунтування підпункту «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України скаржник зазначає, що фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики полягає у відсутності на сьогодні усталеної позиції Верховного Суду щодо застосування статті 37 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» (далі - Закон), пов'язаних із невиконанням наказу під час проходження служби в Збройних Силах України. Скаржник вказує, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень наявні численні (понад 20 сторінок) рішення адміністративних судів, у яких не зроблено жодного висновку про те чи має командир право порушувати статтю 37 Закону та вимагати від солдата виконання наказу, ігноруючи прохання солдата, якому відданий наказ, уточнити наказ та надати наказ йому на ознайомлення. Також скаржник зазначає, що фундаментальне значення цієї справи саме для формування єдиної правозастосовчої практики полягає у тому, що в лавах ЗСУ проходять службу не тільки виключно здорові особи.
Перевіривши зміст поданої касаційної скарги, Верховний Суд наголошує, що фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі має поставити на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
Своєю чергою колегія суддів зазначає, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає справи, які мають найважливіше (найбільш принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів», а тому не може здійснювати повторну оцінку доказів належно досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, та/або переоцінювати їх.
Так, скаржник вказує про відсутність усталеної позиції Верховного Суду щодо застосування статті 37 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», проте Верховний Суд наголошує, що суб'єктивні труднощі у тлумаченні цієї правової норми, які виникли у адвоката, не обов'язково свідчать, що питання права має фундаментальне значення для правозастосовчої практики. За змістом підпункту «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, не ставиться у залежність від наявності висновку Верховного Суду з цього питання.
Також Верховний Суд не приймає доводи скаржника про «наявні численні (понад 20 сторінок) рішення адміністративних судів», оскільки у поданій касаційній скарзі відсутні посилання саме на конкретні справи, які б свідчили про те, що судами сформульовано різну правову позицію при вирішенні справ з аналогічним предметом та подібними обставинами справи. Доводи скаржника щодо фундаментального значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики зводяться виключно до припущень скаржника та не містять належного обґрунтування.
Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на підпункт «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
В обґрунтування підпункту «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України скаржник зазначає, що справа має виняткове значення для позивача та його дитини, оскільки для п'ятирічної доньки батько її герой, який служить в лавах ЗСУ, а не правопорушник. Спірними правовідносинами порушена честь та гідність солдата-позивача.
Суд враховує, що для кожної із сторін справа, в якій він є учасником має виняткове значення, оскільки спірні правовідносини, що склались, потребують судового втручання.
Разом з тим, скаржник повинен довести, що спірні правовідносини є винятковими та такими, що без судового захисту можуть призвести до незворотних наслідків.
Суд відхиляє твердження адвоката, що справа має виняткове значення для позивача, позаяк вони не підтверджені належними доказами та не обґрунтовані обставинами, які б виділяли вимоги позивача у цій справі в якусь особливу категорію спорів, є винятковими та такими, що без судового захисту можуть призвести до незворотних наслідків.
Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Відтак, Суд дійшов висновку, що у касаційній скарзі скаржником не наведено обґрунтованих підстав можливості допуску касаційної скарги до перегляду судових рішень, прийнятих у справі незначної складності.
З огляду на відхилення Верховним Судом зазначених заявником виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, які є передумовою для перевірки вмотивованості підстав касаційного оскарження цих рішень, встановлених пунктами 1, 2, 3, 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд
1. У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката Сластнікової Ганни Олександрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування наказу № 51 від 27 березня 2024 року в частині - відмовити.
2. Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет" (у разі його відсутності - засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіС.А. Уханенко А.В. Жук В.М. Соколов