22 вересня 2025 року
м. Київ
справа №400/10883/24
адміністративне провадження №К/990/35558/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єресько Л.О.,
суддів: Соколова В.М., Загороднюка А.Г.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа: Міністерство оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду із адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), третя особа: Міністерство оборони України (далі - третя особа), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», виходячи із розрахунку до 100000 грн на місяць, за періоди з 27.10.2023 по 07.11.2023 перебування на стаціонарному лікуванні тяжкого ушкодження (травми) у Комунальному некомерційному підприємстві «ІНФОРМАЦІЯ_2» Миколаївської обласної ради, за направленням № 54 (вих. № 1917/1238 від 31.07.2024) командира Військової частини НОМЕР_1 та тимчасово виконуючої обов'язки начальника медичної служби Військової частини НОМЕР_1 з 01.08.2024 по 05.08.2024 перебування на стаціонарному лікуванні тяжкого ушкодження (травми) у Комунальному некомерційному підприємстві Теребовлянської міської ради «Теребовлянська міська лікарня», з 15.10.2024 по 11.11.2024 перебування на стаціонарному лікуванні тяжкого ушкодження (травми) у ІНФОРМАЦІЯ_1 та перебування у відпустках для лікування після отриманої тяжкої травми: з 06.08.2024 по 06.09.2024, з 11.09.2024 по 10.10.2024, з 12.11.2024 по 26.12.2024 включно, пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я та перебування у відпустці для лікування після тяжкої травми за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії у зв'язку з пораненням/травмою, отриманою 03.09.2023;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», виходячи із розрахунку до 100000 грн на місяць за період з 27.10.2023 по 07.11.2023 перебування на стаціонарному лікуванні тяжкого ушкодження (травми) у Комунальному некомерційному підприємстві «ІНФОРМАЦІЯ_2» Миколаївської обласної ради, за направленням № 54 (вих. №1917/1238 від 31.07.2024) командира Військової частини НОМЕР_1 та тимчасово виконуючої обов'язки начальника медичної служби Військової частини НОМЕР_1 з 01.08.2024 року по 05.08.2024 перебування на стаціонарному лікуванні тяжкого ушкодження (травми) у Комунальному некомерційному підприємстві Теребовлянської міської ради "Теребовлянська міська лікарня" (код за ЄДРПОУ 02001015), з 15.10.2024 по 11.11.2024 перебування на стаціонарному лікуванні тяжкого ушкодження (травми) у ІНФОРМАЦІЯ_1 та перебування у відпустках для лікування після отриманої тяжкої травми: з 06.08.2024 по 06.09.2024, з 11.09.2024 по 10.10.2024, з 12.11.2024 по 26.12.2024 включно, пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я та перебування у відпустці для лікування після тяжкої травми, отриманої 03.09.2023 за висновком (довідка № 2752 від 08.11.2024 року) військово-лікарської комісії у зв'язку з травмою тяжкого ступеню, пов'язаною із захистом Батьківщини.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06.05.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 скасовано. Прийнято нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову по справі за позовом ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись із рішеннями суді попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з цією касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 04.07.2025 касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06.05.2025у справі № 120/11908/24 повернуто.
20.05.25 до Верховного Суду надійшла повторна касаційна скарга Військової частини НОМЕР_2 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22.01.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2025 у справі № 120/11908/24.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
У зв'язку з перебуванням на лікарняному судді Загороднюка А.Г. питання щодо відкриття касаційного провадження вирішується колегією суддів по виходу судді з лікарняного.
Аналіз матеріалів касаційної скарги свідчить про її невідповідність вимогам статті 330 КАС України.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
У касаційній скарзі скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що суди попередніх інстанцій застосували норми пункт пункті 1 Постанови № 168 без урахування висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 16.05.2025 у справі №520/16191/23.
Водночас необхідно врахувати, що згідно з ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.11.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Пунктом 2 частини 5 цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Вжите законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.
Касаційна скарга не містить обґрунтованих доводів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.
Стосовно «виняткового значення» справи для учасника справи, то в даному випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі. Проте, в касаційній скарзі скаржник належних обґрунтувань не наводить.
Питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.
При цьому, скаржником не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості або виняткового значення, а також не виділено особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору. Допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для скаржника, зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики. Йдеться про реалізацію принципів верховенства права та правової визначеності, рівності перед законом і судом з метою гарантування розумної передбачуваності судового рішення.
На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції.
Скаржник мотивує свою касаційну скаргу тим, що судові рішення ухвалені у даній справі на підставі неповного та без всебічного з'ясування обставин. Однак в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин скаржником не обґрунтовано.
Водночас аналіз ухвалених у цій справі судових рішень і доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики в такій категорії адміністративних справ, а тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
Касаційна скарга не містить обґрунтувань щодо наявності одного з випадків визначених підпунктами «а-г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Враховуючи, що справа № 400/10883/24 розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження скаржнику потрібно обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги, зокрема зазначити про наявність одного з випадків визначених підпунктами «а-г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та обґрунтувати посилання на конкретний підпункт.
Таким чином, подана касаційна скарга не містить належним чином обґрунтованих випадків, зазначених у пункті 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, які могли б слугувати підставою для відкриття касаційного провадження у справі незначної складності.
Згідно з частинами першою-третьою статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
З матеріалів касаційної скарги слідує, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ухвалено 06.05.2025, а касаційну скаргу подано через підсистему «Електронний Суд» 26.08.2025, тобто з пропуском передбаченого статтею 329 КАС України тридцятиденного строку на касаційне оскарження.
Одночасно з касаційною скаргою скаржник порушує питання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, яке обґрунтовано тим, що до 05.07.2025 включно позивач проходив військову службу у лавах ЗСУ та не мав можливості скористуватися кваліфікованою юридичною допомогою, а також мав численні проблеми зі станом здоров'я - у період листопада 2024 року-квітня 2025 року, 05.07.2025 звільнений із лав ЗСУ за станом здоров'я.
Вирішуючи клопотання скаржника в частині поновлення строків на касаційне оскарження, колегія суддів виходить з наступного.
Частиною п'ятою статті 251 КАС України встановлено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення в електронній формі надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом касаційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), що істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення.
Варто зауважити, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов'язку надавати докази до суду та доводити ті обставини, що є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов'язаний з об'єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.
Скаржником зазначено період до 05.07.2025, протягом якого позивач не мав можливості повторно звернутися до суду з касаційною скаргою, однак ухвала про повернення вперше поданої касаційної скарга була постановлена 04.07.2025, тобто після вказаного періоду.
Оскільки ухвала про повернення вперше поданої касаційної скарги постановлена 04.07.2025, то скаржнику необхідно вказати причини пропуску строку з 05.07.2025 до 26.08.2025, проте, скаржником не заначено відомостей та не додано доказів, на поважність причин пропуску строку на касаційне оскарженні в період з 05.07.2025 по 26.08.2025 (дата подання повторої касаційної скарги).
За таких обставин, колегія суддів позбавлена можливості розглянути клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, оскільки скаржником не наведено причин пропуску строку на касаційне оскарження в період з 05.07.2025 по 26.08.2025.
За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України, обґрунтовуванням наявності у цій справі винятків, передбачених пунктами «а-г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, а також надання копій уточненої касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи; в обґрунтування клопотання про поновлення строк на касаційне оскарження навести наявність (відсутність) причин пропуску строку з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку.
На підставі викладеного, керуючись частиною 4 статті 330, статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа: Міністерство оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,- залишити без руху.
Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Недоліки необхідно усунути шляхом подання до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:
1) уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України, обґрунтовуванням наявності у цій справі винятків, передбачених пунктами «а-г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, а також надання копій уточненої касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи.
2) в обґрунтування клопотання про поновлення строк на касаційне оскарження навести наявність (відсутність) причин пропуску строку з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в частині виконання вимог частини третьої статті 332 КАС України у відкритті касаційної скарги буде відмовлено.
Роз'яснити скаржнику, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в частині невиконання вимог статті 330 КАС України касаційна скарга буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Л.О. Єресько
В.М. Соколов ,
А.Г.Загороднюк
Судді Верховного Суду